Відповіді на п и т а н н я

Наращивание волос.

Ни одна клиентка салонов по наращиванию никогда не узнает, откуда достали волосы для её причёски. Всё это делается через дилеров, которые работают по отлаженной схеме; волосы проходят через десятки рук, прежде чем попадут вам на голову. Вам сильно повезёт, если волосы вы получите от обычной девушки, волосы которой подобрали в парикмахерской или купили. Большой процент доноров волос – женщины из Азии или Индии, которые даже специально заключают контракты с дилерами или салонами. Естественно, не от хорошей жизни. Также есть факты, что не меньший процент волос поступает в гламурные салоны красоты прямо из моргов. Виктория Бекхэм как-то в одном из своих интервью на вопрос о её шикарной причёске сделала очаровательное признание: «На моей голове целая камера женской колонии из России!» Действительно, в огромном количестве волосы для наращивания сегодня поставляют из колоний, а также психиатрических больниц, где женщин обстригают из гигиенических соображений. Некоторые работники моргов признавались, что волосы не брезгуют брать и с трупов (отросшие волосы бомжей или с затылочной части обычных людей).

Волосы плохого происхождения несут негатив для психики, здоровья и судьбы.

По ссылке http://yadi.sk/d/bg-FWA6B3Ca6z можете скачать видео.

на державного іспиту з дисципліни “ Цивільне та сімейне право”.

1. Розкрийте поняття цивільного права, охарактеризуйте предмет, метод цивільного.

Цивільне право – це приватне право, метою існування якого є захист приватних інтересів. Перевагу у приватному праві мають диспозитивні норми, які забезпечують використання в регулюванні суб’єктивного розсуду учасників відносин.

Цивільне право - це сукупність правових норм, які регулюють майново – вартісні та особисті немайнові відносини на засадах юридичної рівності сторін.

Цивільне право забезпечує регулювання певної сфери відносин:

- відносин власності;

- відносин товаро – грошового обігу;

- відносин сфери особистого життя громадян, їх творчої та інтелектуальної діяльності.

Вказані відносини і складають предмет цивільного права. Особливе значення мають майнові відносини, вони складають основну сферу регулювання цивільного права. Майнові відносини можна поділити на 2 групи:

- відносини власності;

- відносини у галузі товарообігу;

Перші поділяються на:

- відносини приватної власності;

- відносини колективної власності;

- відносини державної власності;

- відносини комунальної власності.

Ознаки майнових відносин:

а) ці відносини є економічними;

б) носять еквівалентно – вартісний характер;

в) предметом цих відносин є майно;

г) учасниками цих відносин є фізичні, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відносини у сфері особистого життя громадян, їх творчої та інтелектуальної діяльності називають ще особистими немайновими відносинами. Вони виникають у зв’язку із здійсненням особистих прав.

Наука цивільного права – це система теоретичних поглядів, понять, ідей, теорій та концепцій у сфері цивільно – правових відносин. Наукою цивільного права вивчаються: поняття цивільного права, його місце у правовій системі, закономірності розвитку цивільно-правових норм, їх зміст тощо.

Цивільне законодавство регулює зазначені вище відносини на засадах:

- юридичної рівності їх учасників;

- вільному волевиявленні;

- юридичної рівності сторін.

Метод цивільно – правового регулювання – це як відповідні суспільні відносини регулюються нормами цивільного права. Ознаки методу відображені в загальному юридичному становищі суб’єктів, в диспозитивних началах цивільного законодавства, в особливостях цивільно - правових санкцій:

1) загальне юридичне становище суб’єктів цивільного права – це знаходження їх в однаковому становищі один до одного, кожна сторона має свій комплекс прав і обов’язків.

2) диспозитивність проявляється у тому, що учасники можуть діяти на свій розсуд, вирішуючи питання щодо прав та обов’язків у даному правовідношенні. Взаємовідносини сторін визначаються лише узгодженою волею. Вони мають право вибору поведінки.

3) особливості цивільно – правових санкцій:

- відновлення становища, яке існувало до порушення права;

- відшкодування збитків;

- сплата штрафів тощо.

Ст 3 ЦК України надає перелік принципів цивільного права:

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини

2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених законом;

3) свобода договору;

4) свобода підприємницької діяльності;

5) судовий захист цивільного права та інтересу;

6) справедливість, добросовісність та розумність;

7) юридична рівність суб’єктів.

1. Розкрийте поняття цивільного законодавства, застосування цивільного законодавства за аналогією.

Цивільне законодавство – це система нормативних актів, у яких дістали своє втілення цивільно – правові норми. Основу цивільного законодавства становить Конституція України. Вона передбачає цивільно – правові засади регулювання відносин власності (ст.13,14,41), в неї закладені права громадянина на на і”мя, честь, гідність та ін.

Після Конституції вищу юридичну силу мають Закони України, серед них основним є Цивільний Кодекс, затверджений Верховною Радою України 16.01.2003р. Він складається з 6 книг, 9 глав, 1308 статей. Книга перша - “Загальні положення”, книга 2 - “Особисті немайнові права фізичної особи”, книга 3 - “Право власності та інші речові права”, книга 4 - “Право інтелектуальної власності”, книга 5 - “ Зобов’язальне право”, книга 6 - “Спадкове право”. Закони України “Про власність”, “Про заставу”, “ Про цінні папери та фондову біржу” та інші.

Елементами структури цивільного законодавства є і підзаконні акти: Укази Президента, наприклад, “Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів”, “ Про організаційні заходи з підготовки об’єктів права державної власності до приватизації “ та інші. Постанові Кабінету Міністрів, наприклад “ Про заходи щодо створення системи реєстрації прав власності на нерухоме майно”, “ Положення про держану реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності” та інші. Міністерства та відомства видають накази та розпорядження.

Локальні акти – статути та установчі договори підприємств.

У ст.7 ЦК України передбачено, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаями ділового обороту. Вони не є джерелом права, однак у тих випадках, коли держава правовим актом санкціонує діловій звичай, він здобуває юридичну чинність правової норми і входить до системи цивільного законодавства.

Звичаєм є правили поведінки, яке не встановлено актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин звичай може бути зафіксований у відповідному документі. Звичай ділового обороту може бути застосований незалежно від того, чи зафіксований він в якому – не будь документі (опублікований в пресі тощо). Звичай, що суперечить актам цивільного законодавства або договору, у цивільних відносинах не застосовується.

Джерелом цивільного права є і міжнародні договори. Він може називатися по різному: договір, пакт, угода, конвенція, протокол та інше. Договір може бути міждержавним, міжурядовим, відомчим, а залежно від кількості сторін – двостороннім або багатостороннім.

Порядок набрання чинності міжнародними договорами встановлений ЗУ “ Про міжнародні договори України”. Чинності таки договори набувають з часу їх ратифікації Верховною Радою, або якщо в договорі вказано, що він набуває чинності з дня підписання. Міжнародні договори мають пріоритет перед національним законодавством. Це означає, що у випадках, коли міжнародний договір укладено раніше за видання акта цивільного законодавства, то останній не набирає чинності взагалі. Якщо ж акт цивільного законодавства видано раніше, ніж було укладено міжнародний договір, то акт національного законодавства втрачає силу з моменту набрання чинності міжнародним договором.

Важливе значення для афективного функціонування правової системи мають постанови Пленуму Верховного Суду України. В них даються керівні роз’яснення судам з питань застосування цивільного законодавства. Вони носять рекомендаційний характер. Роз’яснення вищих судових органів треба розглядати як форми тлумачення чинного законодавства, що застосовуються судами.

Цивільні відносини регулюються нормами законодавства або угодою сторін. Сторони мають право укласти договір, який не встановлено актами цивільного законодавства, але він відповідає його загальним засадам. Сторони мають право врегулювати свої відносини в договорі відповідно до діючого законодавства, але можуть і відступити від їх положень, якщо в них прямо зазначено про це. А також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті відносин між сторонами.

Прогалини у чинному законодавстві можуть мати місце з різних причин. Це викликає необхідність застосовувати для вирішення питань інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом відносини (аналогія закону). Застосування аналогії закону можливе за таких умов:

1) відносини сторін знаходяться у сфері дії цивільного права, тобто є цивільно – правовими відносинами;

2) вказані цивільні відносини не врегульовані ЦК, іншими актами цивільного законодавства або договором;

3) існують норми, що регулюють подібні за змістом відносини.

Якщо використати аналогію закону для врегулювання відносин неможливо, наприклад через відсутність норм, що регулюють подібні відносини, застосовують аналогію права, тобто використовуються загальні засади цивільного законодавства.

Умови застосування аналогії права таки:

1) відносини сторін знаходяться у сфері дії цивільного права, тобто є цивільними відносинами;

2) вказані цивільні відносини не врегульовані ЦК, іншими актами цивільного законодавства або договором;

3) відсутні норми, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

1. Розкрийте поняття права власності та назвіть способи набуття та припинення права власності.

Право власності є найважливішим речовим правом, з яким пов’язуються всі інші речові права, воно е природним правом людини, є абсолютним правом, ніхто не може його порушувати. Характерною ознакою його є те, що воно існую само по собі, незалежно від відносин між особами. Право власності – це приватне право

Ст.. 316 ЦК України вказує, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності складається з трьох правомочностей:

- право володіння (це юридична можливість фактичного впливу на річ);

- право користування (це юридична можливість видобування власником споживчої властивості речі);

- право розпорядження (це юридична можливість власника визначити фактичну і юридичну долю речі).

Характерні ознаки права власності:

1) його зміст охоплює три правомочності;

2) суб’єктом права власності може бути будь-який суб’єкт права;

3) об’єктом права власності може бути будь-яка індивідуально-визначена

річ;

4) своє право на річ власник здійснює своєю владою й у своєму інтересі.

Власник володіє, користується і розпоряджується майном на власний розсуд, але він не може використовувати право власності на шкоду правам та інтересам інших осіб, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Суб’єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин (фізичні особи, юридичні особи, суб’єкти публічного права (держава, АР Крим, територіальні громади, іноземні держави тощо).

Види права власності:

- право приватної власності;

- право державної власності;

- право комунальної власності;

- право власності українського народу.

Право власності є непорушним, ніхто не можу бути позбавлений цтого права чи обмежений в його здійсненні, крім випадків, передбачених законом). Тягар утримання майна покладається на власника майна, якщо інше не передбачено законом або договором.. Ризик випадкового пошкодження або знищення майна несе його власник, якщо інше не встановлено законом або договором.

Підстави виникнення права власності можна поділити на первісні та похідні.

До первісних способів належать такі, при яких право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ. До них належать:

- виготовлення або створення речі (з’являється нова річ, яка раніше не існувала, право власності виникає з моменту створення, на нерухоме майно – з моменту завершення будівництва, але в договорі або законом може бути встановлено з моменту прийняття до експлуатації, відповідно до закону воно може виникати з моменту державної реєстрації права власності, за рішенням суду може бути визнано право власності на нерухому річ, якщо частка незавершеного будівництва є незначною);

- переробка речі (якщо особа самочинно переробила чужу річ, то вона не набуває права власності на неї, але у випадку, коли при переробці особа здійснила значні витрати, що перевищують вартість матеріалу, то ця особа за згодою власника може набути право власності на таку річ, однак вона повинна відшкодувати колишньому власникові моральну шкоду);

- привласнення загальнодоступних дарів природи;

- знахідка, безоглядні домашні тварини, скарб та інші безхазяйні речі. Безхазяйною річчю є річ, що не має власника, або власник невідомий. Нерухомі безхазяйні речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена. Після спливу 1 року це майно може бути передано у власність територіальної громаді за її заявою на підставі рішення суду.

Майно може перейти у власність і за набувальною давністю. Відповідно до ст. 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років, рухомим майном – протягом 5 років, набуває право власності на це майно, якщо інше не встановлено нормами ЦК. Право власності виникає з моменту державної реєстрації, якщо це нерухоме майно, на рухоме майно, транспортні засоби, цінні папери – за рішенням суду. Знахідка – ст..337 ЦК. Особа, яка знайшла загублену річ набуває право власності на неї після спливу 6 місяців з моменту заявлення про знахідку міліції або органу місцевого самоврядування, якщо:

- не буде встановлено власника або іншу особу, яка має право вимагати повернення загубленої речі;

- власник або інша особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, не заявить про своє право на річ особі, яка її знайшла, міліції, органу місцевого самоврядування. Безоглядна домашня тварина переходить у власність особи, яка затримала її, якщо протягом 6 міс (робоча або велика рогата худоба) з моменту заявлення про затримання і протягом 2 місяців щодо інших домашніх тварин не буде виявлено їхнього власника або він н заявить про своє право на них. Скарб – це закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності. Особа, яка виявила скарб, має право власності на нього. Якщо це пам’ятка історії та культури, то право власності набуває держава, а особа, що знайшла скарб одержує винагороду у розмірі 20% від його вартості на момент виявлення.

До похідних способів належать такі, при яких набуття права власності виникає внаслідок волевиявлення попереднього власника, до них належать:

- усі правочини, спрямовані на передачу майна у власність і спадкування;

- приватизація державного і комунального майна.

Способи припинення права власності:

відчуження майна власником (дарування, продаж тощо);

відмова власника від права власності;

припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

знищення майна;

викуп пам’яток історії та культури;

викуп земельної ділянки у зв’язку із суспільною необхідністю;

конфіскація, реквізиція тощо.

1. Дайте поняття сімейних правовідносин, назвіть їх види, назвіть суб’єкти та об’єкти сімейних відносин, їх зміст.

Сімейні правовідносини – це наслідок застосування до конкретних відносин в сфері шлюбу і сім’ї норм шлюбно-сімейного законодавства. Особливості сімейних правовідносин:

1) їх основу складають немайнові особисті відносини;

2) сімейні відносини носять тривалий характер;

3) на вимоги, що випливають із сімейних правовідносин, не поширюються строки позовної давності за виключенням випадків, указаних в законі.

4) суб’єктами цих правовідносин можуть бути тільки громадяни.

За характером захисту правовідносини можна поділити на 3 групи:

1. Першу групу складають відносні права, але яким властивий абсолютний характер захисту від посягання всіх інших осіб. (Це, наприклад, право на виховання дітей).

2. В другу групу входять абсолютні права з деякими ознаками відносних правовідносин. (Це право подружжя на їх спільне майно).

3. В третю групу входять відносні правовідносини, які не мають ознак абсолютної охорони. (Наприклад, аліментні зобов’язання).

Суб’єктами сімейних правовідносин можуть бути тільки громадяни. Суб’єкти сімейних правовідносин наділені правоздатністю і дієздатністю. Правоздатність виникає з моменту народження, а дієздатність – з досягненням певного віку (на одруження – з віку повноліття, а при досягненні дитиною 10-річного віку – права давати згоду на усиновлення).

Об’єктами в сімейних правовідносинах можуть бути особисті майнові блага, дії і речі, особисті немайнові блага.

Особисті немайнові блага: це прізвище, ім’я, професія, рід занять та інше.

До дій відноситься виховання, діяльність по управлінню спільним майном подружжя тощо.

Речі, як об’єкт правовідносин, виступають у вигляді предметів майна (наприклад, речі, що входять в склад спільного майна, або у вигляді грошових сум (сплата аліментів).

1. Розкрийте поняття цивільно – правової відповідальності, назвіть форми та види цивільної відповідальності, розкрийте їх зміст.

Цивільно – правова відповідальність – це правовідношення, що виражається у вигляді несприятливих наслідків майнового і немайнового характеру у боржника, які забезпечується державним примусом які тягнуть за собою засудження правопорушника і його суб’єкта.

Як санкції, міри відповідальності можуть бути поділені на:

- конфіскаційні - вилучення майна у доход держави;

- штрафні (неустойка);

- компенсаційні – що призначені відшкодувати потерпілому шкоду, заподіяну правопорушником.

Форма цивільно – правової відповідальності – це ті обтяження, що покладаються на правопорушника Відповідальність може наступати у таких формах: - відшкодування шкоди; - сплати неустойки; - втрати завдатку; - конфіскації та інші.

Види цивільно – правової вдповідальності:

1. Залежно від підстав застосування відповідальності:

а) договірна -це відповідальність, яка передбачена у договоріі наступає в разі порушення умов договору.

б ) позадоговірна - має місце у випадку заподіяння правопорушення боржником, який не був з кредитором у договірних правовідносинах.

2. Залежно від суб’єктів:

а) індивідуальна – один правопорушник;

б) спільна – декілька правопорушників;

3. Залежно від характеру поділу відповідальності між кількома порушниками: - а) часткова – застосовується при скоєнні правопорушення кількома особами. Воно має місце тоді, коли у ньому беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, і кожен із кредиторів має право вимагати виконанн я, а кожен з боржників повинен виконати зобов’язання у певній частці, яка припадає на нього відповідно до закону або договору. Частки визнаються рівними, якщо їхній розмір не визначений договором або законом.

б) солідарна - настає тоді, коли це вказано у законі або договорі, наприклад у разі неподільності предмета зобов’язання. Солідарна відповідальність дозволяє кредитору притягнути до відповідальності будь – кого з боржників у повному обсязі або частково.Усі боржники залишаються зобов’язаними до тих пір, поки зобов’язання не буде виконано повністю.

в ) субсидіарна - настає тоді, коли в зобов’язанні беруть участь два боржника, один з яких основний, іншій – додатковий (субсидіарний). Така відповідальність випливає із закону або умов договору. Мета – встановлення гарантій забезпечення прав кредитора на відшкодування заподіяної йому шкоди за рахунок інших осіб. Додатковий кредитор несе відповідальність за основного боржника у разі, якщо кредитор не може задовільними вимоги кредитора. Це можливо у випадках, коли:

1) основний боржник відмовився задовільними вимоги кредитора (ст.619 ЦК);

2) кредитор не отримав у розумній термін від основного боржника відповіді на заявлену вимогу;

3) майна основного боржника недостатньо для задоволення вимог кредитора у повному обсязі (ст.1043ЦК – відповідальність управителя).

4. Залежно від розмірів і обсягу:

- повна; - обмежена; - підвищена;

Дата добавления: 2015-05-08