Зобов'язання , яке припиняється за домовленістю сторін про заміну пер­вісного зобов'язання новим між тими самими сторонами є новацією

Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

5) зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не пору­шує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605 ЦК України).

6)зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК України), тому що неможливо бути зобов'яза­ним перед самим собою. Основним випадком такого збігу є спадкоєм­ство. Наприклад, кредитор за договором позики вмирає, і його борж­ник стає спадкоємцем, набуваючи права на майно. Внаслідок цього спадкоємець фактично стає кредитором щодо самого себе. Ця обста­вина є підставою для припинення зобов'язання. Проте, якщо поряд із зазначеною особою є інші спадкоємці померлого, то в цій частині зобов'язання за договором позики припинені бути не можуть, бо в ній збіг боржника і кредитора в одній особі відсутній. Не повністю, а лише частково припиняється зобов'язання у разі збігу кредитора з одним із солідарних боржників. Зобов'язання припиняється щодо цього боржника і зберігається щодо решти боржників.

Припинення зобов'язання з цієї підстави може мати місце у пра­вовідносинах не тільки між фізичними, а й юридичними особами. Якщо дві організації перебували в договірних стосунках, а після цього були реорганізовані шляхом злиття чи приєднання однієї юридичної особи до іншої, то в цьому разі також може виникнути становище, при якому одна особа виступає як боржник і кредитор одночасно.

7) зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає (ст. 607 ЦК України).

Неможливість виконання має бути викликана такими об­ставинами, за які боржник не відповідає. Таке зобов'язання припи­няється внаслідок випадкової неможливості його виконання і лише за відсутності вини боржника.

8) зобов'язання припиняється смертю фізичної особи або ліквіда­цією юридичної особи (ст. 608 ЦК України). За загальним правилом смерть кредитора або боржника не тягне за собою припинення зобов'язання, бо пра­ва й обов'язки померлого переходять до його спадкоємців.

Зобов'язання припи­няється смертю боржника, якщо виконання не може бути проведе­но без особистої участі боржника або в інший спосіб, нерозривно по­в'язаний з особою боржника (наприклад, за авторським договором) і смертю кредитора, якщо виконання призначене особисто для ньо­го (наприклад, особа, яка одержувала відшкодування у зв'язку з ушкодженням здоров'я). У цих випадках смерть учасника зобов'я­зання є підставою для його припинення.

Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи ( борж­ника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нор­мативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті (ст. 609 ЦК України).

1. Назвіть підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, дайте класифікацію юридичних фактів та їх характеристику.

Ст.11 ЦК України встановлює приблизний перелік підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, які звичайно іменуються юридичними фактами.

Юридичний факт – це конкретні життєві обставини, з якими норми цивільного законодавства зв’язують правові наслідки і передусім виникнення, зміну і припинення правових відносин.

Правова наука класифікує юридичні факти на підставі певних критеріїв:

1. Залежно від зв’язку з волею суб’єктів вони поділяються на: - дії; - події.

Поді ї –це юридичні факти, настання яких не залежить від вольової поведінки осіб (землетрус, непоборна сила, смерть, тощо).

Дії (бездіяльність) – це юридичні факти, настання яких не залежить від волі осіб.

Дії залежно від того, чи відповідають вони вимогам законодавства поділяються на: - правомірні; і – неправомірні.

Неправомірні дії порушують положення законів, інших нормативних актів, принципі права (завдання збитків, порушення договірних зобов’язань тощо).

Неправомірні дії можна поділити на цивільні правопорушення і злочини Останні тягнуть за собою кримінальне покарання а також обов’язку відшкодувати шкоду.

Правомірні дії відповідають вимогам законів та принципам права. правомірні дії поділяються на:

- юридичні акти, це правомірні дії суб’єктів метою яких є виникнення. Зміна та припинення цивільних правовідносин (це акти органів місцевого самоврядування та державних органів);

- юридичні вчинки – це правомірні дії суб’єктів цивільного правовідносин, з якими закон пов’язує певні юридичні наслідки незалежно від того, чи була у суб’єктів мета досягти того чи іншого результату (створення винаходу, художніх творів тощо).

1. Залежно від наслідків, спричинених юридичними фактами їх поділяють на:

- правостворююч і (народження дитини, будівництво будинку тощо), з ними норми цивільного законодавства пов’язують виникнення цивільних прав та обов’язків;

- правозмінюючі – це юр. факти, настання яких тягне за собою зміну цивільних правовідносин (уступка вимоги, переведення боргу);

- правоприпиняючі – це факти з настанням яких цивільне законодавство

пов’язує припинення цивільних правовідносин (виконання боргу тощо);

- правовідновлюючі – це факти, з настанням яких законодавство пов’язує відновлення прав та обов’язків, які суб’єкти раніше втратили (явка особи, яка була визнана безвісно відсутньою);

- правоперешкоджаючі -, що перешкоджають виникненню,зміні та припиненню правовідносин 9 наприклад, визнання фізичної особи судом недієздатною веде до неможливості вчинення нею правочинів).

Ч.2 ст. 11 ЦК містить такий приблизний перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення цивільних прав та обов’язків:

- договори та інші правочини;

- створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної творчої діяльності;

- завдання майнової та моральної шкоди іншій особі та інші.

1. Дайте поняття правочину, та покажіть їх класифікацію за різними критеріями.

Правочин є найбільш розповсюдженою підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Це вольовій, правомірний акт, який безпосередньо спрямований на досягнення певного правового результату. Без волевиявлення немає правочину.

Класифікація правочинів може здійснюватися за різними критеріями.

1.Залежно від числа сторін: одно, дво і багатосторонні (ч.2 ст.202 ЦК)

Односторонніми правочинами є правочини, в яких є волевиявлення однієї сторони (наприклад, заповіт, дарування).

Двостороннім є правочин, де є волевиявлення двох сторін(наприклад, купівля – продаж, міна тощо).

Багатостороннім є правочин, де є волевиявлення 3, 4 і більш сторін. другі і треті називаються договорами

2. За характером правовідносин, що виникають:

- відплатні; - безвідплатні.

Відплатним є правочин, у якому обов’язку однієї сторони здійснити певні дії відповідає обов’язку другої надати першій стороні зустрічне майнове задоволення. Відплатність може виражатися у наданні грошей, речей, послуг, робіт тощо (договір К-П, міни, страхування).

Безвідплатним є правочин, в якому обов’язок набувається стороною без отримання зустрічного майнового задоволення від іншої сторони (позичка, дарування тощо).

3. Залежно від того, коли правочин вважається вчиненим:

- консенсуальні; - реальні.

Консенсуальним є правочин, для вчинення якого необхідна згода двох сторін за всіма істотними умовами. Більшість правочинів є консенсуальними.

Реальним є правочин, для вчинення якого крім згоди сторін щодо його істотних умов необхідне передача речі, тобто права й обов”язки виникають з моменту її передачи (позика, зберігання тощо).

1. Залежно від значення підстав правочину для його дійсності правочини поділяються на:

- казуальні; - абстрактні.

Казуальньним є правочин, дійсність якого залежить від наявності конкретної підстави - цілі (договір позики, ціль – передача у власність позичальника грошей).

Дата добавления: 2015-05-08