Форми організації навчальної роботи учнів на уроках інформатики

Форма – це зовнішній вираз будь-якого змісту.

Поняття «форми» використовується щодо навчання в двох варіантах — як форма навчання і як форма організації навчальної діяльності.

У загальній дидактиці прийнято розрізняти конкретні форми навчання учнів за такими ознаками:

1) кількість учасників спільної діяльності – індивідуальна, групова, фронтальна, колективна, парна робота;

2) роль учасників навчального процесу (хто управляє — вчитель або учень).

Форми організації навчання — зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі, та спрямована на досягнення дидактичної мети. Форми організації навчання означають певний вид занять — урок, екскурсія, факультативне заняття, екзамен, гурток, олімпіада та ін.

Основною формою організації навчально-виховної роботи з учнями з інформатики в сучасній школі залишається урок. Специфіка уроку інформатики виявляється в істотному обсязі практичних робіт з використанням комп'ютера, при якому «контактний час» роботи з комп'ютером становить третину уроку. На уроках інформатики в комп'ютерному класі використовуються фронтальні, групові форми роботи, індивідуальна робота та робота в парах.

Фронтальна форма навчання передбачає роботу вчителя з цілим класом в єдиному темпі із спільними задачами, застосовуються при засвоєнні всіма учнями одного і того ж змісту або зразків діяльності.

Використання комп'ютера забезпечує можливості негайного відтворення учнем діяльності, яка демонструється вчителем. При цьому вчитель повинен мати можливість не тільки голосом, а й за допомогою спеціальних програм перервати індивідуальну діяльність учнів з програмним забезпеченням комп'ютера, що розпочалася, і відновити єдиний стан комп'ютерного середовища на всіх комп'ютерах або перейти до парної чи індивідуальної роботи. Останній перехід досить типовий, і робота стає більш індивідуальною в міру засвоєння загальних способів дій.

Групова форма навчання (взаємонавчання, робота над спільною темою, учень замість вчителя) передбачає роботу учнів в групах, які складаються на різних основах. Діяльність учнів є колективною, якщо мета діяльності усвідомлюється як спільна, що потребує об'єднання зусиль всього колективу; в процесі діяльності між членами колективу створюються відносини взаємної відповідальності, контроль за діяльністю частково здійснюється самими членами колективу.

Для розвитку організаційно-діяльнісних якостей учнів застосовуються різні способи утворення груп:

1. Групи створюються на основі вже існуючого розміщення учнів у класі. Даний спосіб має формальну основу, але потребує найменших часових затрат.

2. Склад учнівських груп визначає вчитель. Спосіб є ефективним для оперативного розв'язування задач учителя за умови його авторитету серед учнів.

3. Учні самостійно об'єднується в групи по 4-6 осіб. Це найбільш природний самоорганізуючий спосіб при умові наявності необхідного часу.

4. Клас (або вчитель) спочатку за певними критеріями обирає лідерів майбутніх груп, які потім набирають собі в групи інших учнів. Групи заповнюються поступово (один лідер називає учня, якого запрошує до своєї групи; якщо той згоден, то він підходить до лідера. Потім право вибору переходить по черзі до інших лідерів і т.д.).

5. Учитель пропонує перелік питань або практичних завдань. Кожений учень обирає для себе проблему чи завдання і входить до відповідної групи.

В групах учні працюють в основному самостійно, тому їх необхідно цього навчати. Проводиться загальний інструктаж, роздаються спеціальні пам'ятки, заздалегідь готуються завдання, попередньо проводяться консультації лідерів груп, учитель бере участь у роботі окремих груп.

У роботі груп переважають такі види діяльності: учні ставлять цілі, планують свою роботу, обговорюють проблеми, що виникають; розподіляють роботу в групі, контролюють, аналізують і оцінюють свою діяльність, проводять рефлексію. Способи обговорення в групі можуть бути різними. В кінці кожного заняття в групах підводиться рефлексивний підсумок: що зроблено, як працювали, які завдання на майбутнє.

Парна форма навчання передбачає взаємодію між двома учнями, які можуть обговорювати задачу, здійснювати взаємонавчання або взаємоконтроль. Буває також корисною на початку навчання або при вивченні нової складної теми.

Учень, що працює самостійно за комп'ютером один, може не звернутися за допомогою до вчителя, навіть якщо вона йому необхідна. Якщо ж за одним комп'ютером працює двоє, то ряд дрібних проблем, які виникають при розв'язуванні задач, вони можуть вирішити шляхом обговорення.

Виявлено, що для учня допомога товариша виявляється часом доступнішою, ніж допомога вчителя. Можливо, учень не боїться спитати у товариша щось для нього важливе і незрозуміле, але таке, що питати у вчителя він соромиться.

Індивідуальна форма навчання передбачає взаємодію вчителя з одним учнем (репетиторство, тьюторство, консультації, один на один з комп’ютером та ін.).

Радикальна відмінність цієї форми від класичної індивідуальної самостійної роботи полягає в тому, що в комп'ютері зберігаються знання у вигляді програм і наборів даних. Фактично учень вчиться не один, а з вчителем опосередковано через комп'ютер і ППЗ, програма реагує на дії учня, і певні реакції дають можливість учневі аналізувати свої дії, проводити самоконтроль. Тут поновлюється фронтальне навчання, але з індивідуальним темпом і способами засвоєння.

Управляти індивідуальною діяльністю складніше: ситуація за кожним комп'ютером практично унікальна. Вихід для вчителя в тому, щоб залучити до навчання сильних учнів або «автоформалізувати власний педагогічний досвід» у вигляді навчальних програм. Можливе і використання формалізованих педагогічних знань інших вчителів. Це не обов'язково програми для комп'ютера. Інструкція і список питань до інструкції також є своєрідною програмою для учня, особливо якщо вони складені цікаво.

На вибір форм навчання впливає зміст навчання, база знань учнів і вчителя, досвід діяльності та ін.

В курсі інформатики початкової школи велике значення має методичний рівень поєднання машинних та безмашинних фрагментів занять. По-перше: правила техніки безпеки в комп’ютерному класі вимагають мінімум використання комп’ютера на уроці. По-друге: відволікання ввімкненим комп’ютером на протязі всього уроку знижує активність молодших школярів в напрямку сприймання ними теоретичних частин уроку, засвоєння ними важливих термінів та понять.

При викладі всіх тем курсу інформатики застосування комп’ютерної техніки має бути максимально ефективним, тобто нешкідливим, і повинні впроваджуватись всі практичні навички лише тоді, коли теоретично, саме на базі безмашинних форм роботи будуть сформовані всі необхідні знання, правила користування потрібними клавішами, коли буде закладено основу комп’ютерної грамотності по оволодінню клавіатурою і мишею.

Під час вивчення програмного середовища необхідно теж компонувати машинні та безмашинні форми. Це означає, що практична робота повинна бути лише тоді, коли на основі таблиць, ілюстративних матеріалів учні ознайомлені з основними елементами середовища, знають теоретично прийоми роботи в даному середовищі, алгоритми виконання основних операцій.

Наприклад, в графічному редакторі Paint спочатку відбувається мотивація навчальної діяльності, порівняння зображувальних форм – зв’язок з образотворчим мистецтвом, вивчення системної області, конкретизації змісту кожного елементу області, прийоми використання миші, алгоритми виконання зображувальних вправ і лише тоді можна гармонійно вписувати практичні вправи побудови зображення. Інформаційні технології не завжди на протязі всього заняття повинні використовуватись, які б ефективні вони не здавалися по даній темі. Тобто, не слід забувати, що давно вивчені і перевірені досвідом методи ілюстративної подачі матеріалу, використання дошки, бесіда, створення проблемних ситуацій значною мірою підсилює сам ефект використання цих технологій, тобто вдало і гармонійно переводячи використання інформаційних технологій з переднього на задній план і навпаки, можна дійсно досягати оптимальної методики уроку інформатики, як з використанням комп’ютера, так і без нього, або вивчення його як об’єкта.

Дата добавления: 2015-05-08