Джерела пізнання римського приватного права

Визначення та предмет Римського Цивільного Права.

З найдавніших часів люди в процесі своєї життєдіяльності вступають між

собою в певні суспільні віїносини, більшість яких регулюється нормами

права, і тому відповідно називаються правовими відносинами. Значна частина

правових відносин виникає з приводу створення, набуття, відчуження,

використання, передачі різноманітного ма йна тощо. Це майнові відносини,

які за змістом неоднорідні, і тому регулюються за сучасних умов різними

галузями права. В основному майнові відносини складаються між людьми, що не

залежать один від одного, тобто між рівними сторонами. Жодна з них не може

примушувати іншу до певної поведінки; вони автономні, не підпорядковані

одна одній і виступають в обороті як самостійні і рівні між собою. В

сучасній науці цивільного права цей спосіб регулювання майнових відносин

називають методом юридичної рівності сторін. Якщо майнові відносини

виникають між такими рівними сторонами, вони регулюються нормами цивільного

права. Отже, поняття сучасного цивільного права можна визначити як

сукупність правових норм, що регулюють майнові відносини між учасниками

обороту методо й юридичної рівності сторін. Сучасне цивільне право регулює

також деякі особисті немайнові відносини. Майнові відносини, що складаються

в сфері матеріального виробництва і наступного обороту товарів, транспорту-

вання вантажів, будівництва різноманітних споруд та їх ремонту, побутового

обслуговування населення тощо, регулюються цивільним правом і називаються

цивільно-правовими. Значення цивільного права в житті кожного індивіда,

кожної організації та суспільства в цілому надзвичайно велике. Воно є

юридичною основою матеріального забезпечення життєдіяльності людей Саме цим

пояснюється пильна увага юристів до цивільного права з найдавніших часів і

до наших днів. Юрист, який досконало не опанував цивільне право, не може

вважати себе освіченим правознавцем.

Джерелами пізнання римського приватного права є численні пам'ятки

давньоримської та інших культур, археологічні розкопки, нумізматика,

папірусологія, книги тощо. На цей час зібрано і систематизовано багато

написів (на могилах, будівлях, камінні, дереві, шкірі, посуді тощо),

знайдених в різних частинах Римської імперії, внаслідок археологічних

розкопок, що істотно поповнило наші знання в галузі римського приватного

права.У визначенні хронології правових подій істотну допомогу надає

нумізматика. На монетах зазначаються роки правління відповідного правителя,

що допомагає визначити дату прийняття того чи іншого закону, едикту чи

сенатус-кон-сульту.Немало цікавих відомостей про зміст окремих інститутів

римського приватного права, особливо земельної власності, містять папіруси.

Велике значення їх полягає в тому, що вони дають змогу судити про

реалізацію норм римського приватного права в дійсному житті.Дуже важливою і

цікавою пам'яткою права є юридичні та неюридичні твори. Це передусім твори

римських істориків, граматиків (Варрона, Феста, Валерія Проба та ін.).

Велику цінність мають твори римських письменників III—II ст.ст. до н.е.

Плавта і Теренція, які в своїх творах часто торкались правових питань.

Багато цінних відомостей містять твори римських ораторів. Один з них писав

про землекористування, інший (Цицерон) багато виступав у судових процесах,

дуже яскраво передавав картини римської судової практики. Великий інтерес

становлять з цієї точки зору твори Сенеки (І ст. до н.е.).

Види конституцій імператорів (рос)

Принимают силу источника права с конца 1 века. Виды- эдикты, сод.

императивные постановления. Декреты- решения по суд. делам. Рескрипты-

толкование законов. Мандаты- инструкции чиновникам по осущ. правосудия и

управления. Эдикты и мандаты уходили вместе с принцепсом. Во 2 в. конст.

принимают знач. как бы законов. В эпоху доминанта конст.= ед. закон.

Дата добавления: 2015-05-10