Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі 3 страница




Вимоги ізоляції також включають правила режиму, які регулюють надання засудженим побачень, одержання ними посилок, передач, бандеролей, листування засуджених. Сюди ж належать норми, які регламентують питання організаційно-технічного характеру, оскільки від них безпосередньо залежить ступінь ізоляції засуджених.

Вимоги загальногромадянського характеру. Вони характеризують моральні основи режиму. До них належать обов'язок працювати, підвищувати свій загальноосвітній рівень, здобувати професію, дотримуватися правил поведінки у взаєминах із співробітниками УВП і один з одним, утримувати в чистоті житлові та робочі приміщення, дотримуватися правил особистої гігієни.

Реалізація названих вимог режиму передбачає створення системи спеціальних заходів, які в літературі дістали найменування "засоби забезпечення режиму" або "способи забезпечення режиму". У юридичній науці ця проблема ще недостатньо досліджена. Насамперед, немає єдності поглядів на те, які елементи варто віднести до засобів забезпечення режиму.

Окремі автори розглядають засоби забезпечення режиму як елементи змісту режиму. Так, на думку О. О. Рябініна, до елементів режиму належить охорона засуджених і нагляд за ними. М. О. Бєляєв у зміст режиму включає застосування заходів заохочення і стягнення, а також заходів безпеки. І. О. Сперанський нагляд відносить до елементів режиму і засобів його забезпечення.

На наш погляд, таке змішання навряд чи обгрунтоване, елементи змісту режиму повинні бути чітко відмежовані від засобів його забезпечення, оскільки вони мають різну цільову спрямованість, неоднакову правову природу. Якщо режим є сутністю і змістом покарання у вигляді позбавлення волі, виражає передбачену в ньому кару, то засоби забезпечення режиму спрямовані саме на забезпечення його основних вимог, і тим самим не можуть розглядатися як обов'язкові елементи кари, оскільки вони в разі відсутності погрози чи порушень вимог режиму взагалі не застосовуються (наприклад, заходи стягнення, заходи безпеки). Отже, засоби забезпечення режиму не входять до його змісту, а необхідні для його підтримки й охорони.

Виходячи з цього, засоби забезпечення режиму з урахуванням їхньої правової природи можна класифікувати так:

1. Засоби забезпечення режиму, які носять характер переконання:

- правове виховання засуджених;

- агітаційна і пропагандистська робота;

- індивідуальна виховна робота;

- заходи заохочення;

- суспільний вплив.

2. Засоби забезпечення режиму, які носять характер примусу:

- охорона і нагляд за засудженими;

- дисциплінарна практика (заходи стягнення);

- робота оперативно-режимної служби;

- застосування технічних засобів, за допомогою яких попереджується проникнення до засуджених заборонених предметів;

- заходи безпеки (вогнепальна зброя, спецзасоби).

3. Засоби забезпечення режиму, які носять контрольно-правовий характер:

- відомчий, судовий, прокурорський контроль;

- адміністративна, матеріальна і кримінальна відповідальність.

 

 

 

 

 

 

 

46. Розпорядок дня в місцях позбавлення волі та його основні вимоги.

Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань

 

Розділ VII. РОЗПОРЯДОК ДНЯ В УСТАНОВАХ

ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

31. Поняття розпорядку дня

У кожній установі виконання покарань організовується суворо

регламентований розпорядок дня з урахуванням особливостей роботи з

відповідним складом засуджених, оперативної обстановки, пори року,

місцевих умов та інших конкретних обставин.

Розпорядок дня включає в себе час підйому, туалету, фізичної

зарядки, приймання їжі, розводу на роботу, перебування на

виробництві, перевірку наявності засуджених, проведення

загальноосвітнього та професійно-технічного навчання (у виховних

колоніях), виховних, культурно-масових та спортивно-оздоровчих

заходів тощо. При цьому передбачаються безперервний восьмигодинний

сон засуджених і надання їм особистого часу в межах, установлених

кримінально-виконавчим законодавством України.

Не менше одного разу на місяць у неробочий час

організовуються перевірки-огляди зовнішнього вигляду та стану

одягу і взуття засуджених.

Розпорядок дня установи передбачає порядок та час роботи всіх

відділів, служб, об'єктів та дільниць установи, у тому числі ДІЗО,

ПКТ, медичної частини, їдальні, перукарні, лазні-пральні,

крамниці.

Розпорядок дня, розроблений відповідно до типового (додаток

10 до цих Правил), затверджується наказом начальника установи,

узгоджується з начальником територіального органу управління

Департаменту, доводиться до відома засуджених і персоналу та

вивішується на стенді в черговій частині, місцях цілодобового

несення служби черговою зміною та в місцях надання побутових

послуг засудженим.

 

32. Організація розпорядку дня

Начальники установ виконання покарань організовують роботу

підлеглих служб за змінним графіком таким чином, щоб представники

адміністрації перебували в цих установах від підйому засуджених до

відбою, а в разі тризмінної роботи виробництва - і в нічний час.

У вихідні, святкові та неробочі дні, а також у разі

ускладнення оперативної обстановки в установах організовується

цілодобове чергування керівного складу. До контролю за поведінкою

засуджених, виконання ними розпорядку дня та забезпечення

належного функціонування колонії залучається весь персонал за

окремими графіками.

Наказами начальників установ виконання покарань

установлюється система подачі сигналів та команд для забезпечення

виконання засудженими розпорядку дня.

 

33. Проведення перевірок наявності засуджених

В установах виконання покарань перевірки наявності засуджених

організовуються щоденно, уранці та ввечері у години, визначені

розпорядком дня, а також додатково в час перед прийманням їжі

засудженими або після цього. У разі потреби вони можуть

проводитися у будь-який час доби. Наявність засуджених

перевіряється за поіменними картками (додаток 8 до цих Правил). У

нічний час доби перевірка засуджених здійснюється на спальних

місцях візуально, без підняття засуджених

Для поіменної перевірки всі засуджені шикуються відділеннями

у спеціально відведених місцях. Від поіменної перевірки

звільняються тільки особи, які відпочивають після роботи, або

звільнені через хворобу з постільним режимом, а також зайняті на

роботах, які залишити неможливо.

Персональні списки таких засуджених затверджуються

начальниками установ виконання покарань. Перевірка їх наявності

проводиться за місцем перебування.

У негоду і при низькій температурі, коли проведення таких

перевірок на відкритому повітрі не бажане, вони можуть проводитися

у приміщеннях відділень.

Ранкові та вечірні перевірки не повинні тривати більше 30

хвилин. На перевірках почергово повинні бути присутні начальники

установ, їх заступники та керівники частин і служб.

У разі виявлення відсутності засудженого інші засуджені

залишаються на місці перевірки до з'ясування причин його

відсутності.

Організація перевірок і відповідальність за них покладається:

а) у житлових зонах - на ЧПНУ, начальників відділень і

молодший інспекторський склад чергових змін;

б) на виробничих об'єктах - на представників адміністрації

установ виконання покарань, зайнятих на виробництві, і молодший

інспекторський склад чергових змін. На тимчасових виробничих

об'єктах, де працюють невеликі групи засуджених, - на начальників

варт, молодший інспекторський склад чергових змін, членів

оперативних груп установи.

Перевірки наявності засуджених у виправних колоніях

максимального рівня безпеки з триманням засуджених у ПКТ, секторах

максимального рівня безпеки та дільницях посиленого контролю,

арештних домах, ПКТ (ОК) виправних колоній, а також у ДІЗО та

карцерах організовуються покамерно. Перевірки проводяться з

обов'язковим шикуванням засуджених та відвідуванням камер. Вечірні

перевірки засуджених до довічного позбавлення волі здійснюються з

відкриванням перших дверей камер та їх шикуванням. (Абзац восьмий

пункту 33 із змінами, внесеними згідно з Наказами Державного

департаменту України з питань виконання покарань N 99 (z0668-05)

від 06.06.2005, N 158 (z1159-05) від 21.09.2005)

З метою здійснення перевірки стану здоров'я засуджених та

санітарного стану камер до проведення перевірок залучається

черговий медичний персонал.

Результати перевірки відображаються в документації ЧПНУ.

 

34. Розвід засуджених на роботу

У встановлений розпорядком дня установи час засуджені

шикуються відділеннями та бригадами в спеціально відведених місцях

для розводу на роботу. Під час проведення розводу засуджених на

роботу або зняття з роботи в обов'язковому порядку повинні бути

присутні представники виробничого персоналу установи та начальники

відділень, бригади яких задіяні у виробництві. При цьому

перевіряються зовнішній вигляд засуджених, стан одягу та взуття і,

у разі потреби, уживаються заходи щодо усунення недоліків.

Начальниками установ та особисто виробничим персоналом з

урахуванням місцевих умов установлюється порядок поведінки

засуджених на виробничих об'єктах, який передбачає прибуття їх до

місця роботи тільки строєм, наявність засуджених на об'єктах,

інструктаж їх начальниками цехів або майстрами, порядок приймання

та здачі робочих місць, підведення підсумків роботи, інші питання.

За виконання та приведення до належних умов

внутрішньо-цехового режиму на виробництві колонії несе

відповідальність заступник начальника установи з працевикористання

спецконтингенту.

 

35. Порядок приймання засудженими їжі

Приймання засудженими їжі проводиться в години, установлені

розпорядком дня, окремо за структурними дільницями колонії,

відділеннями та бригадами з урахуванням їх надійної ізоляції в

їдальні, а на контрагентських об'єктах - на спеціально відведених

для цього місцях.

Якщо їдальня розташована на межі житлової і виробничої зон,

приймання їжі робочою зміною може організовуватися в їдальні, але

із забезпеченням вимог ізоляції засуджених, які перебувають в

житловій зоні, від засуджених, які працюють на виробництві.

Засуджені, яких тримають у камерах, їжу приймають у жилих або

робочих камерах.

З метою підтримання належного порядку під час приймання їжі

засудженими в їдальнях в обов'язковому порядку повинні бути

присутні представники адміністрації установ та молодший

інспекторський склад чергової зміни.

 

36. Особисте приймання засуджених

Особисте приймання засуджених здійснюється керівництвом

установ виконання покарань, а також начальниками частин і служб за

графіками.

Облік прийнятих осіб ведеться в спеціальних журналах (додаток

11 до цих Правил), що зберігаються на робочих місцях осіб, які

здійснюють особисте приймання засуджених.

Персонал Департаменту, його територіальних органів управління

приймає засуджених з питань у межах своєї компетенції при кожному

відвідуванні установ.

Особисте приймання засуджених до довічного позбавлення волі

здійснюється у спеціальних приміщеннях (камерах), які обладнуються

відповідно до пункту 8 цих Правил, а засуджених, які тримаються в

ДІЗО, ПКТ (ОК) та карцері, - в окремому приміщенні (камері).

Начальники установ виконання покарань або уповноважені ними

особи не менше одного разу на місяць перевіряють виконання рішень,

прийнятих під час особистого приймання засуджених.

 

47. Порядок застосування спеціальних засобів та зброї до засуджених

 

Стаття 106. Підстави застосування заходів фізичного впливу,

спеціальних засобів і зброї

 

1. До осіб, позбавлених волі, якщо вони чинять фізичний опір

персоналу колонії, злісно не виконують його законні вимоги,

проявляють буйство, беруть участь у масових заворушеннях, захваті

заручників або чинять інші насильницькі дії, а також у разі втечі

з-під варти з метою припинення вказаних протиправних дій, а також

запобігання заподіянню цими особами шкоди оточенню або самим собі

застосовуються фізична сила, спеціальні засоби, гамівна сорочка та

зброя.

2. Застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів

і зброї має передувати попередження про намір використання

вказаних заходів і засобів, якщо дозволяють обставини. Без

попередження вказані заходи, засоби і зброя можуть

застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або

здоров'ю персоналу колонії чи інших осіб.

3. До засуджених неповнолітніх і жінок гамівна сорочка не

застосовується. Забороняється застосовувати заходи фізичного

впливу, спеціальні засоби і зброю до жінок з явними ознаками

вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками

інвалідності та неповнолітніх, крім випадків вчинення ними

групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров'ю

персоналу колонії чи інших осіб, або збройного опору.

4. Якщо застосування заходів фізичного впливу уникнути

неможливо, вони не повинні перевищувати міру, необхідну для

виконання покладених на адміністрацію колонії обов'язків, і мають

зводитися до завдання найменшої шкоди здоров'ю правопорушників. У

разі необхідності адміністрація колонії зобов'язана негайно надати

допомогу потерпілим.

5. Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів та

гамівної сорочки доповідається в рапорті начальникові колонії. Про

кожний випадок застосування зброї складається рапорт і негайно

повідомляється прокурор та Уповноважений Верховної Ради України з

прав людини.

6. Використання фізичної сили, спеціальних засобів і зброї

допускається також в інших випадках, передбачених законами України

"Про міліцію" (565-12) і "Про Національну гвардію України"

 

 

Розділ XII. ПІДСТАВИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ФІЗИЧНОГО

ВПЛИВУ, СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ І ЗБРОЇ

 

59. Застосування фізичної сили і спеціальних засобів

Персонал кримінально-виконавчої служби має право застосувати

заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою для

припинення правопорушень з боку засуджених, подолання протидії

законним вимогам адміністрації установ виконання покарань, якщо

інші способи не забезпечили виконання покладених на них

обов'язків.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його

застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася,

характеру правопорушення та особи правопорушника.

Застосуванню сили, спеціальних засобів повинно передувати

попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини,

та за винятком необхідності відбиття раптового нападу на

персонал кримінально-виконавчої служби або звільнення заручників.

Попередження може бути здійснено голосом, при значній відстані або

зверненні до великої групи людей - через гучномовні установки,

підсилювачі мови, і в кожному випадку бажано рідною мовою осіб,

проти яких ці засоби будуть застосовуватися

Кожний випадок застосування наручників, гамівної сорочки,

спеціальних засобів і вогнепальної зброї в обов'язковому порядку

фіксується у журналі рапортів приймання-здавання чергувань ЧПНУ.

 

60. Порядок і підстави застосування наручників

Наручники до засуджених застосовуються за розпорядженням

начальника установи, його заступників, ЧПНУ та їх заступників.

Наручники до засуджених застосовуються у разі:

а) учинення фізичного опору особовому складу чергової зміни,

варти, адміністрації установи або проявів буйства;

б) відмови слідувати до ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру;

в) спроби самогубства, членоушкодження або нападу на

засуджених чи інших осіб;

г) конвоювання після затримання засудженого, який скоїв

втечу.

Наручники застосовуються до засуджених у положенні "руки за

спиною".

Кожні дві години здійснюється перевірка стану здоров'я

засуджених до яких застосовані наручники.

Наручники знімаються за наказом осіб, які дали розпорядження

на їх застосування, або наказом начальника, вищого за посадою.

Про застосування наручників складається акт. Особи, які

припустилися необґрунтованого застосування наручників, несуть за

це відповідальність.

 

61. Порядок і підстави застосування сльозоточивих речовин,

гумових кийків та фізичної сили

Особовий склад установи має право самостійно застосовувати

сльозоточиві речовини, гумові кийки та фізичну силу у разі:

а) захисту персоналу установи та самозахисту від нападу та

інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю;

б) припинення масових заворушень і групової непокори з боку

засуджених;

в) відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і

транспортні засоби установи або звільнення їх у разі захоплення;

г) затримання або доставлення засуджених, які вчинили грубі

порушення режиму тримання, до ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру, якщо

зазначені особи чинять опір особовому складу чергової зміни або

якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим

або собі;

ґ) припинення опору особовому складу чергової зміни, варті,

адміністрації установи;

д) затримання засуджених, які скоїли втечу з місць

позбавлення волі;

є) звільнення заручників.

Про застосування сльозоточивих речовин, гумових кийків та

фізичної сили персонал складає рапорт, який розглядається

начальником установи або особою, яка виконує його обов'язки,

реєструється у спеціальному журналі та додається до особової

справи засудженого.

Забороняється застосування сльозоточивих речовин та гумових

кийків до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку

або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім

випадків учинення ними групового нападу, що загрожує життю і

здоров'ю персоналу установи або інших осіб, чи збройного нападу.

Забороняється нанесення ударів гумовим кийком по голові, шиї,

ключичній ділянці, животу та статевих органах, а пластиковим

кийком типу "тонфа" - по голові, шиї, сонячному сплетенні,

ключичній ділянці, низу живота, статевих органах, нирках, копчику,

крім випадків реальної загрози життю та здоров'ю персоналу

установи та засуджених.

Перевищення повноважень із застосування цих засобів тягне за

собою відповідальність, установлену законодавством.

 

62. Порядок і підстави застосування гамівної сорочки

Застосування гамівної сорочки належить до крайніх заходів

впливу на засуджених і може мати місце лише тоді, коли інші заходи

щодо припинення буйства або безчинства були вичерпані і

безрезультатні.

Гамівна сорочка застосовується тільки за вказівкою начальника

установи або особи, яка виконує його обов'язки, у присутності ЧПНУ

і обов'язково пд наглядом медичного персоналу. Вказівка

медичного персоналу про неможливість застосування гамівної

сорочки до засудженого підлягає безумовному виконанню. У гамівній

сорочці засуджений, який буйствує, перебуває до заспокоєння, але

не більше двох годин.

Гамівна сорочка застосовується в ізольованому приміщенні

(ДІЗО, карцері, окремій камері ПКТ або в кімнаті молодших

інспекторів) не менше ніж трьома представниками чергової зміни.

До засуджених неповнолітніх і жінок гамівна сорочка

не застосовується.

Кожний випадок застосування гамівної сорочки документується у

порядку, визначеному нормативно-правовими актами Департаменту.

Особи, які припустилися необґрунтованого застосування

гамівної сорочки, несуть за це відповідальність.

 

63. Порядок і підстави застосування вогнепальної зброї

Вогнепальна зброя як винятковий захід застосовується у разі

скоєння засудженим нападу або інших умисних дій, які безпосередньо

загрожують життю персоналу установ виконання покарань або інших

осіб, а також у разі втечі з-під варти, якщо іншими засобами

неможливо припинити зазначені дії.

Забороняється застосовувати зброю до жінок з явними ознаками

вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками

інвалідності та неповнолітніх, крім випадків учинення ними

групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров'ю

персоналу колонії чи інших осіб, або збройного опору.

Про кожний випадок застосування вогнепальної зброї

адміністрація установи зобов'язана негайно повідомити прокурора.

Порядок застосування вогнепальної зброї визначається

законодавством.

 

48. Побачення і телефонні розмови засуджених до позбавлення волі з родичами та іншими особами. Зустрічі засуджених з адвокатами та фахівцями в галузі права.

 

Стаття 110. Побачення засуджених до позбавлення волі

з родичами, адвокатами та іншими особами.

Телефонні розмови

 

1. Засуджені мають право на побачення: короткострокові

тривалістю до чотирьох годин і тривалі - до трьох діб.

Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами

у присутності представника колонії. Тривалі побачення надаються з

правом спільного проживання і тільки з близькими родичами

(подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й

сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і

подружжю, яке проживало однією сім'єю, але не перебувало у шлюбі,

за умови, що в них є спільні неповнолітні діти. Оплата послуг за

користування кімнатами короткострокових і тривалих побачень

здійснюється засудженими або їх родичами чи іншими особами за

рахунок власних коштів.

2. Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються

позачергово.

3. Для одержання правової допомоги за письмовою заявою

засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій

засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у

галузі права, який за законом має право на надання правової

допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням

засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за

законом має право на надання правової допомоги особисто чи за

дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці.

Побачення надається адміністрацією колонії при пред'явленні

адвокатом ордера або договору про надання правової допомоги, а

іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на

надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної

особи, іншого відповідного документа, а також документів, що

посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не

обмежена.

Засудженому забезпечується можливість спілкування з адвокатом

та іншим фахівцем у галузі права в приміщенні без суцільного

розмежуючого захисного скла за їхньою згодою.

Одержання правової допомоги поширюється на засуджених, що

перебувають на лікуванні в стаціонарних закладах охорони здоров’я.

Охорона засуджених у таких випадках здійснюється центральним

органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері

виконання кримінальних покарань, за місцезнаходженням закладу

охорони здоров’я.

4. Кількість і види побачень встановлюються:

засудженим, що знаходяться в дільниці посиленого контролю,

надається одне короткострокове побачення на місяць і одне тривале

побачення на три місяці;

засудженим, що знаходяться в дільниці ресоціалізації,

надається одне короткострокове побачення на місяць і одне тривале

побачення на два місяці;

засудженим, що перебувають в дільниці соціальної адаптації та

соціальної реабілітації, надаються короткострокові побачення без

обмежень та тривале побачення щомісяця.

5. Засудженим надається, в тому числі й під час перебування в

стаціонарних закладах охорони здоров’я, право на телефонні розмови

(у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв’язку) без

обмеження їх кількості під контролем адміністрації, а також

користуватися глобальною мережею Інтернет. Телефонні розмови

оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між

засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі,

забороняються. Телефонні розмови та користування у глобальній

мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених.

6. Засудженим за їхнім проханням дозволяється заміняти

тривалі побачення короткостроковими.

7. Порядок організації побачень і телефонних розмов

визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції

України.

 

49. Короткочасні виїзди за межі УВП.

Стаття 111. Короткочасні виїзди за межі виправних і виховних колоній

1. Засудженим, які тримаються у виправних колоніях

мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання,

дільницях соціальної реабілітації виправних колоній мінімального

рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоніях

середнього рівня безпеки та виховних колоніях, дозволяються

короткочасні виїзди за межі колонії на території України на строк

не більше семи діб, не включаючи часу, необхідного для проїзду в

обидва кінці (не більше трьох діб), у зв’язку з такими винятковими

особистими обставинами:

смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю

хворого;

стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду

засудженому або його сім'ї;

одержання медичної допомоги, якщо така допомога не може бути

надана на території відповідного місця позбавлення волі.

2. Заява засудженого про терміновий виїзд у зв'язку з

винятковими обставинами має бути розглянута протягом доби.

Дозвіл на короткочасний виїзд дається начальником колонії з

урахуванням особи і поведінки засудженого. Час перебування

засудженого поза межами колонії зараховується в строк відбування

покарання. Вартість проїзду засудженого оплачується ним особисто

або його родичами.

3. Засудженим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при

виправних колоніях, може бути дозволено короткочасний виїзд за

межі виправної колонії на території України для влаштування дітей

у родичів, опікунів або в дитячих будинках тривалістю не більш як

десять діб без урахування часу перебування в дорозі (не більш як

три доби).

4. Засуджені, які працюють та перебувають у виправних

колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами

тримання, мають право на щорічний короткочасний виїзд за межі

колонії тривалістю 14 календарних днів.

5. Порядок короткочасних виїздів засуджених визначається

нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

 

50. Одержання засудженими до позбавлення волі посилок (передач) і бандеролей. Листування засуджених.

 

Стаття 112. Одержання засудженими до позбавлення волі посилок

(передач) і бандеролей

1. Число посилок (передач) і бандеролей, що одержують

засуджені до арешту та позбавлення волі, не обмежується.

2. Максимальна вага однієї посилки або бандеролі визначається

діючими поштовими правилами

4. Лікарські засоби і вироби медичного призначення, які

одержують засуджені відповідно до медичного висновку, передаються

до медичної частини колонії для їхнього лікування.

5. Порядок приймання і вручення посилок (передач) або

бандеролей, а також перелік предметів, заборонених до одержання

засудженими, визначаються нормативно-правовими актами Міністерства

юстиції України.

 

Стаття 113. Листування засуджених до позбавлення волі




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-08; Просмотров: 429; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.007 сек.