Про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі 4 страница

1. Засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і

телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості.

2. Листування між перебуваючими в місцях позбавлення волі

засудженими, які не є родичами, допускається тільки з дозволу

адміністрації колонії.

3. Кореспонденція, яку одержують і надсилають засуджені до

відбування покарання у виправних колоніях мінімального рівня

безпеки із загальними умовами тримання, середнього та

максимального рівня безпеки, підлягає перегляду.

4. Кореспонденція, яку засуджені адресують Уповноваженому

Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав

людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій,

членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких

міжнародних організацій, до суду та прокуророві, перегляду не

підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі.

Кореспонденція, яку засуджені одержують від зазначених органів та

осіб, перегляду не підлягає.

5. Кореспонденція, яку засуджені адресують захиснику у

кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження

відповідно до Кримінального процесуального кодексу України

(4651-17), перегляду не підлягає і надсилається за адресою

протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені

одержують від такого захисника, перегляду не підлягає.

Засуджений має право передати кореспонденцію захиснику у

кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження

відповідно до Кримінального процесуального кодексу України,

безпосередньо під час побачення з ним.

51. Матеріально-побутове забезпечення засуджених до позбавлення волі. Медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі.

Стаття 115. Матеріально-побутове забезпечення засуджених

до позбавлення волі

1. Особам, які відбувають покарання у виправних і виховних

колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що

відповідають правилам санітарії та гігієни. Засуджені, як правило,

тримаються в приміщеннях блочного типу. Норма жилої площі на

одного засудженого не може бути менш як чотири квадратні метри, а

у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних

колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на

туберкульоз, у стаціонарі - п'яти квадратних метрів.

{ Частина перша статті 115 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 1828-VI (1828-17) від 21.01.2010 }

2. Засудженим надається індивідуальне спальне місце і

постільні речі. Вони забезпечуються одягом, білизною і взуттям за

сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов, а в лікувальних

закладах - спеціальним одягом і взуттям.

3. Вагітним жінкам і матерям-годувальницям створюються

поліпшені житлово-побутові умови та встановлюються підвищені норми

харчування.

4. Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях,

інвалідам першої та другої груп, жінкам з вагітністю понад чотири

місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при

виправних колоніях, непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят

років і жінкам - понад п'ятдесят п'ять років (якщо вони не

одержують пенсії), а також особам, звільненим від роботи через

хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу,

харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги

надаються безоплатно.

{ Частина четверта статті 115 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 1828-VI (1828-17) від 21.01.2010 }

5. Норми харчування осіб, позбавлених волі, встановлюються

Кабінетом Міністрів України.

6. Засуджені з дозволу адміністрації можуть з коштів, які

знаходяться на особових рахунках, додатково придбавати взуття і

одяг, у тому числі спортивний, оплачувати лікувально-профілактичні

послуги, що надаються додатково за призначенням лікаря, отримувати

необхідне за медичними показаннями дієтичне харчування.

Стаття 116. Медико-санітарне забезпечення засуджених

до позбавлення волі

1. У місцях позбавлення волі організовуються необхідні

лікувально-профілактичні заклади, а для лікування засуджених, які

хворіють на активну форму туберкульозу, - заклади на правах

лікувальних. Для спостереження та лікування хворих на інфекційні

захворювання в медичних частинах колоній створюються інфекційні

ізолятори.

2. Лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемічна

робота в місцях позбавлення волі організовується і проводиться

відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Адміністрація

колоній зобов'язана виконувати необхідні медичні вимоги, що

забезпечують охорону здоров'я засуджених. Засуджені до позбавлення

волі зобов'язані виконувати правила особистої і загальної гігієни,

вимоги санітарії.

3. Примусове годування засудженого, який заявив про відмову

від прийняття їжі та за висновками комісії лікарів не має

психічного захворювання та усвідомлює наслідки своїх дій,

забороняється. Примусове годування може бути здійснене лише в тих

випадках, коли, на думку лікаря, внаслідок відмови від прийняття

їжі стан засудженого значно погіршується. Порядок примусового

годування не повинен порушувати стандарти, визначені практикою

Європейського суду з прав людини.

{ Частина третя статті 116 в редакції Закону N 1186-VI (1186-18)

від 08.04.2014 }

4. Порядок надання особам, які позбавлені волі, медичної

допомоги (z0990-14), організації і проведення санітарного

нагляду, використання лікувально-профілактичних і

санітарно-профілактичних установ охорони здоров’я і залучення з

цією метою їхнього медичного персоналу визначається

нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України і

центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування

державної політики у сфері охорони здоров’я.

{ Частина четверта статті 116 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }

5. Засуджений має право звертатися за консультацією і

лікуванням до закладів охорони здоров’я, що мають ліцензію

Міністерства охорони здоров’я України, які надають платні медичні

послуги та не віднесені до відання центрального органу виконавчої

влади, що реалізує державну політику у сфері виконання

кримінальних покарань. Оплата таких послуг і придбання необхідних

ліків здійснюється засудженим або його рідними та близькими за

рахунок власних коштів. Консультування та амбулаторне лікування в

таких випадках здійснюються в медичних частинах колоній за місцем

відбування покарання під наглядом персоналу медичної частини. У

разі необхідності лікування в умовах стаціонару засуджений має

право отримувати медичну допомогу і лікування, в тому числі платні

медичні послуги за рахунок особистих грошових коштів чи коштів

рідних та близьких, у зазначених закладах охорони здоров’я.

Підставою для надання такої медичної допомоги є угода про надання

медичних послуг, укладена між закладом охорони здоров’я та рідними

чи близькими, або захисником засудженого, його законним

представником. Режим перебування засуджених на стаціонарному

лікуванні в закладах охорони здоров’я, не віднесених до відання

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну

політику у сфері виконання кримінальних покарань, визначається

законодавством.

{ Частина п'ята статті 116 в редакції Закону N 1186-VI (1186-18)

від 08.04.2014 }

Стаття 117. Виконання примусового лікування

1. До засуджених до позбавлення волі осіб, які мають хворобу,

що становить небезпеку для здоров'я інших осіб, та тих, які не

пройшли повного курсу лікування і відмовляються від нього,

адміністрацією колонії застосовуються призначені судом примусові

заходи медичного характеру або примусове лікування.

2. Якщо під час відбування покарання буде встановлено, що

засуджений має хворобу, яка становить небезпеку для здоров'я інших

осіб, та відмовляється від лікування, адміністрація колонії

вносить до суду подання про застосування до такої особи

примусового лікування.

52. Залучення засуджених до позбавлення волі до суспільно-корисної праці. Регулювання оплати праці і відрахувань із заробітку засуджених.

Стаття 118. Залучення засуджених до позбавлення волі

до суспільно корисної праці

1. Засуджені до позбавлення волі мають право працювати в

місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії.

Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням

наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік,

працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені

залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у

майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності

підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та

ізоляції.

Адміністрація зобов'язана створювати умови, що дають змогу

засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.

Праця засуджених регламентується Кодексом законів про працю

України (322-08).

2. Засудженим чоловікам віком понад шістдесят років, жінкам -

понад п'ятдесят п'ять років, інвалідам першої та другої груп,

хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад

чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при

виправних колоніях, дозволяється працювати за їхнім бажанням з

урахуванням висновку лікарської комісії колонії.

3. Перелік робіт і посад, на яких забороняється

використовувати засуджених до позбавлення волі, визначається

нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

4. Засуджені не мають права припиняти роботу з метою

вирішення трудових та інших конфліктів.

5. Засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт

з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також

поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних

робіт із забезпечення колоній продовольством.

До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку

черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день.

Стаття 119. Умови праці засуджених до позбавлення волі

1. Для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення

волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості

робочого часу, встановленого законодавством про працю. Час початку

і закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією колонії.

Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі

дні, визначені законодавством про працю.

2. З урахуванням характеру виконуваних засудженим робіт

допускається підсумований облік робочого часу з тим, щоб

тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала

нормального числа робочих годин.

3. Праця засуджених організовується з додержанням правил

охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії,

встановлених законодавством про працю.

Стаття 120. Оплата праці засуджених до позбавлення волі

1. Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується

відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці,

норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами

Міністерства юстиції України.

2. У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які

працюють на виробництві, на особовий рахунок зараховується

незалежно від усіх відрахувань не менш як двадцять п’ять відсотків

нарахованого їм місячного заробітку, а на особовий рахунок

засуджених чоловіків віком понад шістдесят років, жінок - понад

п'ятдесят п'ять років, інвалідів першої та другої груп, хворих на

активну форму туберкульозу, вагітних жінок, жінок, які мають дітей

у будинках дитини при виправних колоніях, - не менш як п'ятдесят

відсотків нарахованого їм місячного заробітку.

Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях,

дільницях соціальної реабілітації виправних колоній, колоніях

мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, а також

засудженим жінкам, яким дозволено проживання за межами виправної

колонії, на особовий рахунок зараховується незалежно від усіх

відрахувань не менш як сімдесят п'ять відсотків нарахованого їм

місячного заробітку.

Стаття 121. Відрахування із заробітку або іншого доходу

засуджених до позбавлення волі

1. Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із

нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують

комунально-побутові та інші надані послуги.

2. Відшкодування засудженими витрат на послуги, визначені у

частині першій цієї статті, провадиться після відрахування

прибуткового податку і аліментів. Відрахування за виконавчими

листами та іншими виконавчими документами провадяться у порядку,

встановленому законом.

Стаття 122. Пенсійне забезпечення засуджених до позбавлення

волі

1. Засуджені мають право на загальних підставах на державне

пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з

втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії засудженим за наявності відповідного права мають

призначатися органами Пенсійного фонду України за місцем

відбування покарання.

2. Особи, яким до відбування покарання призначена пенсія,

підлягають державному пенсійному забезпеченню на загальних

підставах.

3. Особа, яка під час відбування покарання набула права на

пенсію відповідно до частини першої цієї статті, надає

адміністрації виправного закладу клопотання про забезпечення

необхідних умов для призначення їй пенсії за місцезнаходженням

цього виправного закладу, в тому числі щодо виклику представників

Пенсійного фонду України та офіційного прийому ними у

встановленому порядку необхідних документів безпосередньо від

особи, яка відбуває покарання, або від представника особи, яка

відбуває покарання, за нотаріальним дорученням.

Адміністрація виправного закладу не більш як протягом 30 днів

з дня реєстрації клопотання особи, яка набула права на призначення

пенсії відповідно до частини першої цієї статті під час відбування

покарання, забезпечує зустріч засудженого з представником

Пенсійного фонду України та всебічно сприяє належному оформленню і

поданню ним відповідних документів або забезпечує умови для

оформлення і подання необхідних документів через представника

особи, яка відбуває покарання.

Витрати на відрядження представників Пенсійного фонду України

для проведення заходів щодо оформлення необхідних документів

відшкодовуються у встановленому порядку за рахунок отриманих

внаслідок цього пенсій відповідними особами, які відбувають

покарання.

Порядок та розмір компенсації встановлюються Кабінетом

Міністрів України.

4. Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у

виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення

трудової пенсії.

5. Засуджені, які втратили працездатність під час відбування

покарання, після звільнення їх від покарання мають право на пенсію

і на компенсацію шкоди у випадках і у порядку, встановлених

законодавством України.

Адміністрація установи зобов’язана сприяти своєчасному

оформленню документів на отримання пенсії або оформленню

компенсації заподіяної шкоди відповідно до законодавства України.

__________________________________________________________________________

Розділ XIII. ПРАЦЯ ЗАСУДЖЕНИХ

64. Залучення засуджених до суспільно корисної праці

Засуджені до позбавлення волі залучаються до суспільно

корисної праці в порядку, установленому Кримінально-виконавчим

кодексом України (1129-15). Умови та порядок оплати праці осіб,

які позбавлені волі, регламентуються чинним законодавством

України.

У колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами

тримання, виправних центрах та дільницях соціальної реабілітації

(адаптації) засуджені залучаються до праці, як правило, на

власному виробництві, а також на договірній основі на

підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності у

т.ч. за межами адміністративного району установи з письмового

дозволу начальника територіального органу управління Департаменту

за умови забезпечення постійного нагляду за ними та щоденного

повернення до житлової зони. У всіх випадках при організації

працевикористання засуджених повинна виключатися можливість їх

проживання на виробничих об'єктах. Забороняється використовувати

працю засуджених:

а) у приміщеннях, де розміщена зброя, спецзасоби та службова

документація;

б) на роботах, пов'язаних з устаткуванням для множення

документів, радіотелеграфною та телефонною технікою (за винятком

лінійних монтерів у присутності представників адміністрації);

в) на посадах продавців, бухгалтерів-операціоністів, касирів,

завідувачів продовольчих та речових складів;

г) на роботах, пов'язаних з обліком, зберіганням та видачею

медикаментів, а також вибухових та отруйних речовин;

ґ) як фотографів (крім засуджених до обмеження волі),

зубопротезистів, водіїв легкових та оперативних автомобілів і

мотоциклів;

д) на посадах з підпорядкуванням їм вільнонайманого

персоналу.

Засуджені, які залучаються до роботи із забезпечення пожежної

безпеки виправних колоній, несуть цілодобове чергування в

розрахунках пожежних команд з правом відпочинку і сну в депо

пожежної охорони виправних колоній, перевірка цих осіб проводиться

щогодинно та цілодобово.

Адміністрація колоній може залучати засуджених до робіт з

благоустрою житлових та виробничих зон місць позбавлення волі,

прилеглих територій та з поліпшення культурно-побутових умов

засуджених або забезпечення колоній продовольством.

До цих робіт засуджені залучаються без оплати праці, у

неробочий час, не більше двох годин на день і, як правило, у

порядку черги.

65. Господарське обслуговування установ виконання покарань

Засуджені, які характеризуються позитивно, можуть бути

залучені до робіт з господарського обслуговування установ

виконання покарань.

У виправних колоніях максимального рівня безпеки господарське

обслуговування виконується засудженими, які згідно зі статтею 89

Кримінально-виконавчого кодексу (1129-15) залишені для таких

робіт. За межами виправних колоній виконання господарських робіт

може здійснюватися засудженими, які тримаються в дільницях

соціальної реабілітації, а у виховних колоніях - засудженими, які

тримаються у дільницях соціальної адаптації.

66. Порядок відбору засуджених для виконання робіт з

господарського обслуговування

Відбір засуджених для виконання робіт з господарського

обслуговування установ виконання покарань, а також для заміщення

майстрів, бригадирів та нарядників проводиться начальниками

відповідних служб, за погодженням з відділами нагляду і безпеки,

оперативними службами та відділами по контролю за виконанням

судових рішень, після їх медичного обстеження. Для виконання робіт

з господарського обслуговування установ виконання покарань та

підтримання належного порядку в місцях проживання засуджених

призначаються старші днювальні та днювальні. При призначенні на

роботи з господарського обслуговування колоній максимального рівня

безпеки потрібна письмова згода засуджених. Призначення засуджених

на вищезгадані роботи оформляється наказами начальників установ,

виписки з яких долучаються до особових справ засуджених.

Засуджені, призначені для виконання робіт з господарського

обслуговування (крім старших днювальних та днювальних),

формуються, як правило, в одне відділення. Їх обов'язки

визначаються начальниками відповідних служб.

Обов'язки старшого днювального та днювального у гуртожитках

викладені в додатку 26 до цих Правил.

67. Особливості використання праці засуджених, які тримаються

у ПКТ колоній максимального рівня безпеки, дільницях посиленого

контролю та секторах максимального рівня безпеки.

Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях

максимального рівня безпеки, дільницях посиленого контролю та

секторах максимального рівня безпеки, залучаються до праці тільки

на об'єктах, розташованих на території колоній. Виробничі цехи

розміщуються в ізольованих приміщеннях у межах зони, що

охороняється.

Такі засуджені виводяться на роботу в спеціально обладнані

цехи, де встановлюються додаткові засоби охорони та забезпечується

надійна ізоляція з тим, щоб зазначені особи в період роботи не

могли вступати в контакти з іншими засудженими.

Під час виведення з цехів і камер засуджені підлягають

обшуку, а приміщення - огляду.

У нагальних випадках адміністрація виправних колоній може

залучати засуджених до ремонтно-будівельних робіт на території

виправних колоній за умови забезпечення суворої ізоляції цих осіб

від засуджених, залишених у виправних колоніях максимального рівня

безпеки для господарського обслуговування.

У разі неможливості працевикористання засуджених з виведенням

у виробничі цехи вони можуть залучатися до праці в робочих камерах

з додержанням вимог санітарних норм і правил охорони праці.

Розділ XIV. МАТЕРІАЛЬНЕ СТИМУЛЮВАННЯ

ПРАЦІ ЗАСУДЖЕНИХ

68. Умови та порядок надання засудженим права на додаткове

витрачання грошей у разі перевиконання ними норм виробітку або

сумлінного виконання встановлених завдань

Засудженим, які перевиконують норми виробітку, та тим, які

працюють на погодинних роботах, з господарського обслуговування і

сумлінно виконують встановлені завдання, може бути додатково

дозволено витрачати на місяць для придбання продуктів харчування

та предметів першої потреби гроші в сумі, яка визначається

Кримінально-виконавчим кодексом України (1129-15).

Дозвіл на додаткове витрачення грошей надається начальником

установи незалежно від відбутої засудженим частини строку

покарання, але за умови, що в період, за який надається можливість

додаткового витрачання грошей, він не мав дисциплінарних стягнень

за порушення режиму.

На засуджених, яким надається право на додаткове витрачання

грошей і яким нараховується мінімум заробітної плати, начальники

відділень щомісяця складають списки, які затверджуються

начальниками установ або їх заступниками і є підставою для надання

такого права.

69. Мінімум заробітної плати, що зараховується засудженим на

особовий рахунок

У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які не

допускають порушень режиму, відповідно до статті 120

Кримінально-виконавчого кодексу України (1129-15) повинно

зараховуватися незалежно від усіх відрахувань не менш як

п'ятнадцять відсотків, а на особовий рахунок засуджених чоловіків

віком понад шістдесят років, жінок - понад п'ятдесят п'ять років,

інвалідів першої та другої груп, хворих на активну форму

туберкульозу, вагітних жінок, жінок, які мають дітей у будинках

дитини при виправних колоніях, - не менш як п'ятдесят відсотків

нарахованого їм місячного заробітку.

Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях,

виправних центрах, дільницях соціальної реабілітації виправних

колоній, колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами

тримання, а також засудженим жінкам, яким дозволено проживання за

межами виправної колонії, на особовий рахунок зараховується

незалежно від усіх відрахувань не менш як сімдесят п'ять відсотків

нарахованого їм місячного заробітку.

70. Авансування в рахунок майбутнього заробітку і грошова

допомога

Засудженим, які прибули до установ виконання покарань,

дозволяється в перший місяць роботи, до нарахування заробітку, за

умов сумлінного ставлення до праці і відсутності порушень режиму

придбавати в крамниці продукти харчування та предмети першої

потреби за рахунок коштів, які є на особових рахунках. У разі

відсутності таких коштів їм може бути нарахований аванс у розмірі

50 відсотків дозволеної для цих витрат суми в рахунок майбутнього

заробітку.

Наданий аванс утримується із заробітку засудженого за той

місяць, у якому він був нарахований.

Надання права користування коштами з особових рахунків,

авансу здійснюється за письмовою заявою засуджених начальником

виправної колонії.

У виняткових випадках адміністрація виховної колонії може

надати одноразову грошову допомогу неповнолітнім засудженим, які

не мають близьких родичів і раніше перебували в дитячих будинках,

у розмірі п'ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної

плати із спеціального фонду.

53. Правове регулювання застосування заохочень та стягнень до осіб позбавлених волі.

Стаття 130. Заходи заохочення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі

1. За сумлінну поведінку і ставлення до праці, навчання,

активну участь у роботі самодіяльних організацій до засуджених

можуть застосовуватися такі заходи заохочення:

подяка;

нагородження похвальною грамотою;

грошова премія;

нагородження подарунком;

надання додаткового короткострокового або тривалого

побачення;

дострокове зняття раніше накладеного стягнення;

дозвіл додатково витрачати гроші для придбання продуктів

харчування і предметів першої потреби в сумі до п'ятнадцяти

відсотків мінімального розміру заробітної плати;

збільшення тривалості прогулянки засудженим, які тримаються в

дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу

виправних колоній максимального рівня безпеки, до двох годин.

2. Засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною

поведінкою і ставленням до праці та навчання довели своє

виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку

представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким

або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Стаття 131. Порядок застосування заходів заохочення до осіб,

позбавлених волі

1. Застосування заходів заохочення має на меті здійснення

виховного впливу як на тих осіб, до яких ці заходи застосовуються

на основі об'єктивної оцінки поведінки засуджених, їхнього

ставлення до праці і навчання, так і на інших засуджених.

2. При заохоченні до засудженого застосовується один захід

заохочення.

3. Грошова премія приєднується до заробітку і зараховується

на особовий рахунок засудженого, подарунок передається на

зберігання до звільнення засудженого або за його проханням

надсилається родичам.

4. У порядку заохочення засудженим протягом року може бути

надано додатково одне короткострокове чи тривале побачення.

5. До засуджених, які тримаються в дільницях посиленого

контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній

максимального рівня безпеки, заохочення у виді збільшення

тривалості прогулянки застосовується на строк до одного місяця.

6. Із засудженого може бути достроково знято, як правило,

лише одне раніше накладене стягнення.

7. Заохочення у виді подяки і дострокового зняття раніше

накладеного стягнення застосовуються усно або письмово, інші

заохочення - тільки письмово.

Стаття 132. Заходи стягнення, що застосовуються до осіб,

позбавлених волі

1. За порушення встановленого порядку відбування покарання до

Дата добавления: 2015-05-08