Система KANBAN 2 страница. Основні типи вертикальних маркетингових систем:

Основні типи вертикальних маркетингових систем:

1) корпоративні в межах корпоративної ВМС послідовні ета­пи виробництва та розподілу перебувають в одноосібному воло­дінні;

2) договірні — складаються з незалежних фірм, що пов'язані між собою договірними відносинами і координують програми своєї діяльності для спільного досягнення більшої економії та вищих комерційних результатів;

3) керовані — координують діяльність ряду послідовних етапів виробництва та розподілу товарів завдяки могутності та розмірам одного з їх учасників. Виробник основного марочного товару в змозі співпрацювати та досягти міцної підтримки з боку проміжних продавців цього товару.

14. Порівняти ешеловані та прямі канали та ланцюги

Прямі канали пов'язані з переміщенням товарів і послуг без участі посередницьких організацій. Найчастіше виникають між виробниками та споживачами, які самостійно контролюють свою маркетингову програму і мають обмежені цільові ринки (виробництво та споживання електроенергії).

Створення систем із прямими зв'язками доцільне у таких випадках:
1) параметри (потужність, напруженість) матеріального потоку виправдовують витрати на його просування;

2)кількість пунктів призначення (споживачів) невелика, і вони поглинають усі матеріальні потоки, які генеруються виробником;

3)товарний потік є вузькоспеціалізованим (складне устаткування, продукція, виготовлена за індивідуальним замовленням, продукція, що вимагає від виробника монтажних та налагоджувальних робіт тощо);

4)матеріальний потік не потребує складської обробки;

5)продуцент має достатньо фінансових можливостей для створення й експлуатації маркетингової системи з прямими зв'язками.

Змішані ешеловані канали поєднують два види каналів руху товарів. Співвідношення прямих і непрямих каналів розподілу залежить від цільових ринків, стратегії підприємства та власних потенційних можливостей збутових систем. Наприклад, підприємства машинобудівного комплексу використовують переваги прямих контактів з постачальниками, а також реалізують продукцію через мережу посередників.

Створення ешелонованих маркетингових систем доцільне в таких ситуаціях:
1) товарний ринок роздрібнено до такої міри, що потужності матеріальних потоків недостатні, аби покрити витрати на прямий збут.;

2) вимоги споживачів з питань закупівельного маркетингу відіграють істотну роль, і товарні запаси посередницьких ланок у маркетингових каналах стають ближчими до споживача;

3) товарний ринок з певної номенклатури продукції є горизонтальним, що передбачає дроблення попиту і матеріальних потоків у кожному із секторів ринку;
4) різниця між вартістю виробленої продукції та продажною ціною надто мала, щоб утримувати власні збутові структури і створювати маркетингову систему з прямими зв'язками;
5) партії товару такі, що при просування матеріального потоку до споживача економію на маркетингових роботах та операціях можна одержати лише в ешелованих каналах.
15. Поняття потоку, види, матеріальний потік, його параметри

Потік — це сукупність об'єктів, що сприймаються як єдине ціле. Вона (сукупність) існує як процес на деякому часовому інтервалі і вимірюється в абсолютних одиницях за певний період часу.

Деякі з класифікаційних ознак:

1. За відношенням до логістичної системи:

а) зовнішні — це потоки, які протікають у зовнішньому щодо даної логістичної системи середовищі.б) внутрішні — це потоки, які протікають у внутрішньому середовищі відносно до даної логістичної системи.

2. За призначенням:

а) вхідні — це зовнішні потоки, які надходять у логістичну систему із зовнішнього середовища;б) вихідні — це потоки, які виходять із логістичної системи і надходять у зовнішнє для неї середовище.

3. За ритмічністю:

а) неперервні б) дискретні в) бліц-потоки

4. Залежно від предмета вивчення:

а) продуктові б) операційні в) ділянкові г) системні потоки

6. Залежно від кількості ван­тажу:

а) масові; б) великі; в) середні; г) дрібні

7. Залежно від ваги

а) важковагові; б) легковагові

Матеріальний потік — це матеріальні ресурси (MP), незавершена продукція (НП) і готова продукція (ГП), що знаходяться у стані руху і до яких застосовуються логістичні операції й (або) функції, пов'язані з фізичним переміщенням у просторі: навантаження, розвантажен ня, перевезення, сортування, розукрупнення тощо.

Параметрами матеріальних потоків можуть бути: номенклатура, асортимент і кількість продукції; габаритні характеристики (обсяг, площа, лінійні розміри); вагові характеристики (загальна маса, вага брутто, вага нетто); фізико-хімічні характеристики вантажу; характеристики тари (упаковки); умови договорів закупівлі-продажу (передачі у власність, постачання); умови транспортування і страхування; фінансові (вартісні) характеристики; умови виконання інших операцій фізичного розподілу, пов'язаних із переміщенням продукції та ін.

16. Поняття матеріального потоку, його характеристики

Матеріальний потік — це матеріальні ресурси (MP), незавершена продукція (НП) і готова продукція (ГП), що знаходяться у стані руху і до яких застосовуються логістичні операції й (або) функції, пов'язані з фізичним переміщенням у просторі: навантаження, розвантажен ня, перевезення, сортування, розукрупнення тощо.

Елементарний матеріальний потік — потік ресурсів одного найменування, які проходять шлях від конкретного джерела вироб­ництва до моменту споживання.

Інтегральний (загальний) матеріальний потік — множина елементарних потоків, що формуються на підприємстві.

Кожному матеріальному потокові відповідає деякий фінан­совий потік. Під фінансовим потоком розуміють спрямований рух фінансових ресурсів, що циркулюють у логістичній систе­мі, а також між логістичною системою і зовнішнім середови­щем, необхідних для забезпечення ефективного руху товарного потоку.

Параметрами матеріальних потоків можуть бути: номенклатура, асортимент і кількість продукції; габаритні характеристики (обсяг, площа, лінійні розміри); вагові характеристики (загальна маса, вага брутто, вага нетто); фізико-хімічні характеристики вантажу; характеристики тари (упаковки); умови договорів закупівлі-продажу (передачі у власність, постачання); умови транспортування і страхування; фінансові (вартісні) характеристики; умови виконання інших операцій фізичного розподілу, пов'язаних із переміщенням продукції та ін.

Матеріальні потоки характеризуються кількісними і якіс­ними показниками:

1) напруженість матеріального потоку — це інтенсив­ність переміщення матеріальних ресурсів, напівфабрикатів і готової продукції;

2) потужність матеріального потоку — це обсяги про­дукції, які переміщуються за одиницю часу.

Показники потужності та напруженості матеріальних потоків прямо залежать від:

1) стану інфраструктури суб'єкта господарювання;

2) обраної логістичної системи з управління процесами ви­робництва і обігу;

3) обсягу, часу і форми постачань;

4) форми виробництва;

5) технології виконання логістичних операцій;

6) рівня механізації й автоматизації робіт та ін.;

7) виду продукції, її призначення;

8) виду транспортних засобів, відстані транспортування;

9) стратегії підприємства і т. ін.

17. Класифікація матеріальних потоків

Підприємства у своїй діяльності стикаються з управлінням різноманітними матеріальними потоками, тому їх класифікація багатогранна.

1. За відношенням до логістичної системи:

а) зовнішні — це потоки, які протікають у зовнішньому щодо даної логістичної системи середовищі. Цю категорію складають не будь-які вантажі, що пересуваються поза підприємством, а лише ті, до організації яких підприємство причетне;

б) внутрішні — це потоки, які протікають у внутрішньому середовищі відносно до даної логістичної системи.

2. За призначенням:

а) вхідні — це зовнішні потоки, які надходять у логістичну систему із зовнішнього середовища;

б) вихідні — це потоки, які виходять із логістичної системи і надходять у зовнішнє для неї середовище.

3. За ритмічністю:

а) неперервні — на конвеєрних або автоматизованих лініях у процесі виробництва, транспортування матеріальних ресур­сів трубопроводом і т. ін.;

б) дискретні — організація забезпечення потреб у формі складських і транзитних постачань, подача на робочі місця ма­теріальних ресурсів за умови дрібносерійного і середньосерій-ного виробництва, регулярне відвантаження готової продукції постійним контрагентам і т. ін.;

в) бліц-потоки — це разові постачання, подача на робочі місця рідковживаних предметів і засобів праці.

4. Залежно від предмета вивчення:

а) продуктові — об'єктом вивчення (аналізу, планування) яких є переміщення конкретних продуктів і засобів праці;

б) операційні — потоки матеріальних ресурсів щодо кон­кретних логістичних операцій;

в) ділянкові — сукупні потоки, які розглядаються на окре­мій ділянці логістичної системи; основою для їх розрахунку є операційні логістичні потоки;

г) системні потоки — матеріальні потоки, які циркулюють у цілому в логістичній системі, їх параметри визначаються як сума ділянкових матеріальних потоків.

5. Залежно від кількості вантажу:

а) масові;

б) великі;

в) середні;

г) дрібні.

6. Залежно від ваги:

а) важковагові;

б) легковагові.

7. Залежно від консистенції вантажу:

а) насипні;

б) наливні

18. Сутність управління матеріальними потоками

Логістика – це дисципліна про управління матеріальними потоками, тому їх функціонування на підприємстві є дуже важливим і вимагає детально вивчення.

матеріальними потоками передбачає визна­чення параметрів траєкторії переміщення матеріалів, до яких належать:

— найменування матеріальних ресурсів;

— кількість матеріальних ресурсів;

— початкова точка (вибір постачальника);

— кінцева точка (вибір споживача);

— час (у які строки потрібно виконати замовлення і доста­вити продукцію).

Завдання логістики полягає в тому, щоб організувати про­цеси переміщення, які у сукупності були б оптимальними для даної сфери і логістичної системи в цілому.

Структури управління матеріальними потоками можуть бути різними.

Найбільше поширення отримали три різновиди організа­ційних механізмів:

1) спеціальні функціональні ланки, в яких контролюється більша частка планових, адміністративних та контрольних функцій, що регламентують рух матеріального потоку. В окре­мих випадках це буває спеціальна управляюча або координую­ча група, основним завданням якої є координація процесу при­йняття рішень із управління матеріальним потоком;

2) матричні механізми, які створені на подвійному підпо­рядкуванні ланок, від котрих залежить ефективне управлін­ня матеріальним потоком. Створення таких механізмів дає змогу вирішити проблему міжфункціональної взаємодії;

3) спеціалізовані структури управління, котрірозробляються, ви­ходячи з проблем, які необхідно вирішити фірмі.

Організаційна структура управління матеріальним потоком залежить від:

1) характеру продукції, що випускається;

2) кількості її споживачів;

3) обсягу випуску;

4) матеріаломісткості;

5) розміру підприємства

Основні функції підрозділів із управління потоками матері­альних ресурсів пов'язані:

1) з плануванням;

2) матеріально-технічним забезпеченням;

3) розподілом;

4) переміщенням.

Кожна ланка такої структури достатньо самостійна, однак усі вони діють як єдиний комплекс. Усі координуючі та конт­рольні функції сконцентровані в підрозділах, підпорядкова­них управляючому матеріальним потоком.

19. Логістичні операції: сутність, властивості

Логістичні операції – це сукупність дій, спрямованих на перетворення матеріального та / або інформаційного потоку.

До логістичних операцій з матеріальним потоком можна віднести складування, транспортування, упаковку та ін. Логістичні операції з інформаційним потоком включають дії із збору, обробки і передачі відповідної інформації.

Виділяють зовнішні і внутрішні логістичні операції. До зовнішніх логістичних операцій відносять усі дії в області постачання і збуту готової продукції, а до внутрішніх - операції по управлінню матеріальним потоком у виробництві. Крім того, логістичні операції можуть бути односторонніми або двосторонніми, пов'язаними з переходом права власності на товар з одного юридичного лиця на інше.

Деякі логістичні операції є, по суті, продовженням технологічного виробничого процесу, наприклад, розфасовка. Ці операції змінюють споживчі властивості товару і можуть здійснюватися як у сфері виробництва, так і в сфері обігу, наприклад, в фасувальному цеху підприємства оптової торгівлі.

20. Види логістичних операцій

Виділяють такі логістичні операції.

1. За природою потоку:

а) логістичні операції з матеріальним потоком: складування; транспортування; комплектація; завантаження; розвантаження; упаковування вантажу; зберігання;

б) логістичні операції з інформаційним потоком: збір інформації; зберігання інформації; обробка інформації; передача інформації.

2. Відносно до логістичної системи:

а) зовнішні – орієнтовані на інтеграцію логістичної системи із зовнішнім середовищем (операції у сфері постачання і збуту);

б) внутрішні – операції, що виконуються всередині логістичної системи.

На зовнішні логістичні операції випадкові змінні впливають більшою мірою, ніж внутрішні.

3. За характером виконання робіт:

а) операції з доданою вартістю, які змінюють споживчі властивості товарів (розкрій, розфасовка, сушіння і т. ін.);

б) операції без доданої вартості (зберігання товарів).

4. За переходом права власності на товар:

а) односторонні – операції, не пов'язані з переходом права власності на продукцію і страхових ризиків, виконуються всередині логістичної системи;

б) двосторонні – операції, пов'язані з переходом права власності на продукцію і страхових ризиків від однієї юридичної особи до іншої.

До логістичних операцій можна також зарахувати такі, як прогнозування, контроль, оперативне управління.

5. Залежно від напрямку переміщення потоків:

а) прямі;

б) зворотні. Цей тип операцій передбачає переміщення потоку в напрямку, протилежному до вихідного. Найбільш поширеними прикладами реалізації зворотної логістичної операції є повернення торговим посередником своєму постачальнику товару, термін реалізації якого вичерпано.

21. Співвідношення логістичних функцій та логістичних операцій

Логістична функція – це укрупнена група логістичних операцій, спрямованих на реалізацію мети логістичної системи. Основні логістичні функції:

– постачання;

– виробництво;

– збут.

Зв'язок основних логістичних функцій з логістичними операціями:

Ø логістична функція збут передбачає виконання таких логістичних операцій – координація з планом маркетингу, прогнозування попиту, сервіс, оперативно-календарне планування транспортування готової продукції, управління запасами готової продукції, оброблення замовлень клієнтури, складування готової продукції, постачання готової продукції.

Ø виробництво включає такі лог. операції – координація з планом фізичного розподілу, оперативно-календарне планування переміщення незавершеного виробництва, завантажувально-розвантажувальні і транспортно-складські роботи з незавершеним виробництвом, оперативне забезпечення виробничих підрозділів сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, складування незавершеного виробництва, облік незавершеного виробництва

Ø постачання включає в себе - Координація з оперативно-календарним планом виробництва, вибір і проведення переговорів із постачальниками, планування потреб у матеріалах, складання оперативно-календарного плану постачання, транспортування сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, складування виробничих запасів, завантажувально-розвантажувальні і транспортно-складські роботи з предметами постачання

22. Сутність, мета, завдання закупівельної логістики

Закупівельна логістика — це управління матеріальними потока­ми у процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами.

Метою заготівельної логістики є адекватне і повне задоволення потреб виробництва в матеріалах із максимально можливою еко­номічною ефективністю.

В умовах функціонування логістичної системи на підприєм­стві необхідно дотримуватися правила, яке полягає в тому, що розрахунок потреби у закупівлі здійснюється у зворотному до виробничого процесу напрямку, тобто від кінцевої продукції до вихідних сировини, матеріалів, напівфабрикатів.

Завданнями закупівельної логістики є:

Ø Ідентифікація і переоцінка потреб – аналіз складу внутрішньофірмових споживачів і (або) номенклатура матеріальних ресурсів;

Ø Визначення й оцінка вимог споживачів - вимоги до розмірів, параметрів постачань, плани і специфікацію на кожну позицію номенклатури;

Ø Визначення типів закупівель - сталі закупівлі, модифіковані закупівлі (у яких змінюється або постачальник, або па-раметри закуповуваних матеріальних ресурсів), нові закупівлі, викликані потребами нового внутрішньофірмового користувача;

Ø Аналіз поведінки ринку

Ø Ідентифікація всіх можливих постачальників

Ø Попередня оцінка всіх можливих джерел - полягає у порівнянні пропонованої постачальниками якості матеріальних ресурсів і сервісу з необхідними внутрішньо фірмовим користувачам

Ø Остаточна оцінка і вибір постачальника

Ø Доставка матеріальних ресурсів і супутній сервіс

Ø Контроль і оцінка виконання закупівель.

23. Завдання «Зробити чи купити»

Перш ніж визначати можливих постачальників, необхідно вирішити питання: чи не вигідніше самій фірмі виробляти певні види матеріальних ресурсів (наприклад, компоненти для комплектації складних товарів: автомобілів, комп'ютерів і т. ін.), ніж купувати в інших. У цьому випадку для прийняття остаточного рішення зазвичай оцінюються відповідні витрати і можливий рівень якості.

Вирішення завдання "Зробити або купити" так званого "завдання МОВ" в англомовній літературі — Make-or-Buy Problem)¹ вимагає обґрунтованої відповіді на питання про самостійне виробництво потрібних підприємству деталей, комплектуючих виробів і т. ін. або закупівлі їх із зовнішніх джерел.

Основним критерієм оптимальності під час розв'язання "завдання МОВ" є максимізація прибутку. Тому для прийняття обґрунтованого рішення необхідно порівнювати витрати на власне виробництво матеріалів (деталей, виробів) з витратами на їх закупівлю.

Рішення на користь закупівель комплектуючих може бути прийняте, якщо:

— потреба в комплектуючому виробі невелика;

— є велика гнучкість у виборі можливих джерел постачань і виробів-замінників;

— відсутні необхідні для виробництва комплектуючих по­тужності;

— відсутні адміністративний або технічний досвід для ви­готовлення потрібних виробів.

Рішення проти закупівель і на користь власного виробниц­тва приймається тоді, коли:

— потреба в комплектуючих виробах стабільна і досить ве­лика;

— наявні постачальники не можуть забезпечити необхідних стандартів якості виробів;

— необхідно зберігати комерційну таємницю в області тех­нології виробництва;

— комплектуючі вироби можуть бути виготовлені за наяв­них виробничих потужностей.

24. Вибір постачальників: пошук постачальників

Однією із основних передумов успішного здійснення закупі­вель матеріальних ресурсів є вибір постачальника. Це поясню­ється не тільки функціонуванням їх великої кількості, а й необхідністю вибору надійних партнерів, співробітництво з якими не принесе додаткових витрат.

Пошук постачальників є першим етапом у виборі партнерів. При цьому можуть бути використані такі методи:

1) Конкурсні торги(тендери) — форма пошуку потенційних постачальників. Конкурсні торги проводять у випадку, якщо передбачається закупити сировину, комплектуючі на велику суму або передбачається налагодити довгострокові зв'язки між постачальником і споживачем. Конкурсні торги вигідні як по­стачальникові, так і споживачеві.

Переможцем конкурсних торгів визнається учасник, що представив найбільш вигідну пропозицію.

2) Письмові переговори між постачальником і споживачем. У процесі письмових переговорів споживач одержує офіційну пропозицію на постачання товарів від потенційного постачаль­ника. Це може бути організовано двома способами.

Перший, коли ініціатива вступу в переговори виходить від продавця товару. Він розсилає потенційним покупцям своєї продукції свої пропозиції (або оферти). Ці документи аналогіч­ні пропозиціям, одержуваним від постачальників при прове­денні конкурсних торгів. На відміну від конкурсних торгів, де форми пропозицій суворо визначені, оферти у випадку письмо­вих переговорів можуть мати різну форму і зміст.

Оферти можуть бути твердими і вільними (ініціативними).

При другому способі організації письмових переговорів між постачальником і споживачем ініціатива вступу в переговори виходить від покупця. Він розсилає потенційним постачальни­кам комерційний лист або запит, головною метою якого є одер­жання пропозиції (оферти).

3 ) Відвідування виставок і ярмарків;

4 ) Листування і особисті контакти з можливими постачаль­никами⁴;

5) Письмові переговори між постачальником

25. Вибір постачальника.

Однією із основних передумов успішного здійснення закупівель матеріальних ресурсів є вибір постачальника.

Основні етапи вибору постачальників

1-й етап. Пошук потенційних постачальників. При цьому можуть бути використані такі методи:

– оголошення конкурсних торгів (тендера)

– вивчення рекламних матеріалів: фірмових каталогів, оголошень у засобах масової інформації і т. ін.;

– відвідування виставок і ярмарків

– листування і особисті контакти з можливими постачальниками

– письмові переговори між постачальником і споживачем.

2-й етап. Аналіз потенційних постачальників. Критерії оцінки і відбору постачальників:

– вартість придбання продукції або послуг;

– якість обслуговування;

– надійність постачання;

– віддаленість постачальника від споживача;

– терміни виконання замовлень;

– періодичність постачань;

– умови оплати;

– мінімальний розмір партії товару;

– можливість одержання знижки;

– частка постачальника у покритті витрат;

– повнота асортименту;

– умови розподілу ризиків;

– наявність сервісного обслуговування;

– рекламна підтримка;

– репутація постачальника;

– фінансове становище постачальника, його кредитоспроможність та ін.

3-й етап. Оцінка результатів роботи з постачальниками. Для оцінки вже відомих постачальників часто використовують:

1) методику ранжування;

2) ABC-аналіз.

4-й етап. Розвиток постачальника. Високорозвинені взаємини із постачальниками мають включати ще один ступінь – це розвиток постачальника, тобто інтеграцію його в систему своїх інтересів.

26. Оцінка постачальників

Критерії оцінки:

– вартість придбання продукції або послуг;

– якість обслуговування;

– надійність постачання;

– віддаленість постачальника від споживача;

– терміни виконання замовлень;

– періодичність постачань;

– умови оплати;

– мінімальний розмір партії товару;

– можливість одержання знижки;

– частка постачальника у покритті витрат;

– повнота асортименту;

– умови розподілу ризиків;

– наявність сервісного обслуговування;

– рекламна підтримка;

– репутація постачальника;

– фінансове становище постачальника, його кредитоспроможність та ін.

Для оцінки постачальників часто використовують:

1) методику ранжування;

За допомогою методики ранжування розробляється спеціальна шкала оцінок, що дає змогу розрахувати рейтинг постачальника.

2) ABC-аналіз.

ABC-аналіз. В основі використання цього методу щодо аналізу постачальників лежить припущення, що не всі постачальники характеризуються однаковим впливом на ефективність, через що доцільно інтенсивніше займатися постачальниками, які мають великий обіг.

27. Порівняльна характеристика традиційної системи і системи постачання «точно в термін»

	Концепція Т в T	Традиційний підхід
Запаси	Усі зусилля потрібно спрямовувати на їх усунення. Страхові запаси відсутні	Захищають виробництво від помилок прогнозування і ненадійності постачальників. Більшість запасів — страхові
Обсяг закупівель матеріальних ресурсів	Розмір замовлення покриває тільки поточну потребу. Закупівля здійснюється дрібними партіями з частими постачаннями	Закупівля здійснюється великими партіями з нечастими постачаннями
Постачальники	Розглядаються як партнери. Відносини тільки 3 надійними постачальниками. Співробітництво має характер тривалого господарського зв'язку і будується на довгострокових контрактах. Невелика кількість постачальників	Як правило, велика кількість постачальників, між якими штучно підтримується конкуренція
Вибір способу транспортування	Основна мета — забезпечення надійності дотримання строків доставки. Графік доставки складає споживач	Основна мета — забезпечення низької ціни на транспортування. Графік доставки складає постачальник
Якість продукції	Мета — відсутність дефектів продукції. Процес приймального контролю якості у споживача скорочений або взагалі відсутній. Цю функцію бере на себе постачальник	Допускається невелика кількість дефектів (до 2 %). Контроль якості здійснюється продавцем, який несе за нього відповідальність

28. Сутність і особливості розподільчої логістики

Розподільча логістика – це управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які здійснюються в процесі доведення готової продукції до споживача згідно з інтересами і вимогами останнього, а також передачі, зберігання й обробки відповідної інформації.

Матеріальний потік у сфері розподілу має форму готової продукції. Залежно від суб'єкта економічних відносин, який бере участь у доведенні ресурсів до споживача, потік готової продукції можна подати як товарний потік або як вантажний потік (на транспорті).

При управлінні матеріальними потоками сфера розподілу і сфера закупівель значною мірою накладаються одна на одну.

Особливості сфери розподілу полягають у тому, що:

– не створюються нові матеріальні цінності;

– надаються лише послуги;

– як наслідок специфічності сфери розподілу на ринку з'являються моделі товарів – послуг;

– мають ураховуватися інтереси продуцентів, споживачів, а також торгових, транспортних та інших посередників;

– рушійною силою в управлінні розподілом є інтерес споживача.

29. Сутність і завдання розподільчої логістики

Розподільча логістика – це управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які здійснюються в процесі доведення готової продукції до споживача згідно з інтересами і вимогами останнього, а також передачі, зберігання й обробки відповідної інформації.

Матеріальний потік у сфері розподілу має форму готової продукції. Залежно від суб'єкта економічних відносин, який бере участь у доведенні ресурсів до споживача, потік готової продукції можна подати як товарний потік або як вантажний потік (на транспорті).

При управлінні матеріальними потоками сфера розподілу і сфера закупівель значною мірою накладаються одна на одну..

Дата добавления: 2015-05-08