Система KANBAN 1 страница

Система MRP II

Система MRP

55. Мета і завдання транспортної логістики.

56. Вибір форми перевезення. Основні фактори

57. Мета і завдання транспортної логістики

58. Вибір перевізника

59. Логістична оцінка видів транспорту. Основні фактори

60. Транспортні тарифи та їх вплив на загальні логістичні витрати

61. Сутність та завдання логістики посередництва

62. Формування та особливості підсистеми логістичного сервісу

63. Види торгових посередників

64. Види посередників залежно від організаційної форми посередницької діяльності

65. Класифікація логістичних послуг

66. Склад як інтегрована складова частина в логістичному ланцюгу

67. Основні проблеми складування матеріальних ресурсів в логістиці

68. Вибір між власним складом і складом загального користування. Визначення кількості та розміщення складської мережі

69. Клаисфікація складів

70. Вибір системи складування (розміщення)

71. Організація логістичного процесу на складі

72. Зв'язок логістики с основними функціональними сферами бізнесу.

73. Сервісні центри.

74. Стандарти якості та їх роль в забезпеченні високого рівня логістичного сервісу.

75. Проблеми сертифікації та ліцензування логістичних послуг.

76. Сутність ефективності логістичної системи.

77. Інтегральна оцінка логістичних процесів.

78. Поняття логістичних витрат.

1. Сутність, походження, мета логісики

Термін "логістика", відомий донедавна лише вузькому колу спеціалістів, набуває сьогодні широкого використання. Це обумовлено тим, що поняття "логістика" почало вживатися в економіці. Однозначного судження про етимологію поняття "логістика" немає. Найбільш поширеними є твердження, що термін "логістика" походить від:

1) грецького logistikos — обчислювати, міркувати; 2) французького loger —постачати; 3) давньогерманського laubja — склад, зберігання.

Автором перших наукових праць з логістики прийнято вважати французького військового фахівця А. Джоміні (1779— 1869 pp.), який визначив логістику яr "практичне керівництво пересування військами", і вперше в 1812 р. застосував цю науку на практиці при плануванні забезпечення армії Наполеона боєприпасами, продуктами харчуванням та ін.

Логістика – це наука про оптимальне управління матеріальними, інформаційними та фінансовими потоками в економічних адаптивних системах

Мета логістики — оптимізація циклу відтворення шляхом комплексного, орієнтованого на потребу, формування потоку матеріалів, фінансів та інформації у виробництві й розподілі продукції.

2. Мета, завдання та функціїї логістики

Логістика – це наука про оптимальне управління матеріальними, інформаційними та фінансовими потоками в економічних адаптивних системах

Мета логістики — оптимізація циклу відтворення шляхом комплексного, орієнтованого на потребу, формування потоку матеріалів, фінансів та інформації у виробництві й розподілі продукції.

Головна мета логістики конкретизується в її завданнях, які за ступенем значимості розділяють на три групи:

До глобальних завдань відносять: — створення комплексних інтегрованих систем матеріальних, інформаційних, а якщо можливо, й інших потоків; — стратегічне узгодження, планування і контроль за використанням логістичних потужностей сфер виробництва й обігу; — постійне удосконалювання логістичної концепції у межах обраної стратегії в ринковому середовищі;

До загальних завдань відносять: — здійснення наскрізного контролю за потоковими проце­сами в логістичних системах; — розробку та удосконалювання способів управління мате­ріальними потоками; — багатоваріантне прогнозування обсягів виробництва, пе­ревезень, запасів і т. ін.;

Часткові завдання в логістиці мають локальний характер. Вони більш динамічні й різноманітні: — оптимізація запасів усіх видів і на всіх етапах руху товару; — максимальне скорочення часу зберігання продукції; — скорочення часу перевезень; — швидка реакція на вимоги споживачів; — підвищення готовності до постачань; — зниження витрат у всіх ланках логістичного ланцюга;

Практична реалізація методології логістики виражається через її функції¹.

Системоутворююча функція. Логістика є системою ефек­тивних технологій забезпечення процесу управління ресурса­ми.

Інтегруюча функція. Логістика забезпечує синхронізацію процесів збуту, зберігання і доставки продукції з орієнтацією їх на ринок засобів виробництва і надання посередницьких по­слуг споживачам.

Регулююча функція.

Результуюча функція.

3. Л як фактор підвищення конкурентоспроможності фірми

Розгляд логістики як фактора підвищення конкурентоспро­можності припускає, що наслідки прийнятих рішень у цій об­ласті мають піддаватися їх впливу на витрати і доходи.

У зарубіжній економічній літературі як індикатор ефектив­ності впливу логістики на підвищення конкурентоспромож­ності використовується показник ПІК.

ПІК — прибуток на інвестований капітал, що характе­ризує відношення прибутку, отриманого від продажу товарів або послуг, до інвестованого капіталу. Ключові елементи по­казника відношення прибутку до інвестованого капіталу (ПІК) можуть бути зображені у вигляді схеми

При цьому вказується на двояке значення логістики, що по­лягає у зменшенні витрат і збільшенні частки компанії на ринку.

Вплив логістики на витрати, пов'язані з продажем товарів, очевидний.

Не менш очевидний вплив логістики на поліпшення стано­вища фірм на ринку, що оцінюється, як правило, збільшенням їх частки на ньому і багато в чому залежить від ефективної про-позиції фірм конкурентоспроможного рівня обслуговування споживачів.

Зв'язок показника прибутку на інвестований капітал із кон­курентоспроможністю підприємства показано на рис. 1.2.

Отже, можна зробити висновок, що логістика впливає май­же на кожен аспект формування прибутків і збитків фірм.

4. Етаи розвитку логістики

Логістика як наука перебуває у стані розвитку. В економічній літературі можна зустріти кілька підходів до виділення етапів розвитку логістики. Основна відмінність полягає в різному ступені деталізації періодів розвитку логістики.

Перший етап (60-ті роки) — характеризується використан­ням логістичного підходу для управління матеріальними по­токами у сфері обігу. У цей період формується два ключових положення:

— наявні ніби окремо потоки матеріалів у виробництві, збе­ріганні і транспортуванні можуть бути взаємопов'язані єдиною системою управління;

— інтеграція окремих функцій фізичного розподілу матері­алів може дати істотний економічний ефект.

Специфіка логістичного підходу полягає у спільному вирішенні завдань із управління матеріальними потоками.

Вони починають працювати на один економічний результат за єдиним графіком і єдиною узгодженою технологією.

Другий етап (80-ті роки) характеризується розширенням інтеграційної основи логістики. Логістика почала охоплювати виробничий процес. У цей період відбувається:

— швидке зростання вартості фізичного розподілу;

— зростання професіоналізму менеджерів, які здійснюють управління лог. процесами;

— довгострокове планування у сфері логістики;

— широке використання комп'ютерів для збору інформації та контролю за логістичними процесами;

— централізація фізичного розподілу;

— різке скорочення запасів у матеріалопровідних лан­цюгах;

— чітке визначення дійсних витрат розподілу;

— визначення і здійснення заходів для зменшення вартості просування матеріального потоку до кінцевого споживача.

До взаємодії складування і транспортування починає підключатися планування виробництва, що дало змогу скоротити запаси, підвищити якість обслуговування покупців за рахунок своєчасного виконання замовлень, поліпшити використання устаткування.

Третій етап належить до сучасності й може бути охарактеризований так:

— з'являються фундаментальні зміни в організації та управлінні ринковими процесами у всій світовій економіці;

— сучасні комунікаційні технології, які забезпечують швидке проходження матеріальних та інформаційних потоків, дають змогу здійснити моніторинг усіх фаз переміщення продукту від первинного джерела до кінцевого споживача;

— розвиваються галузі, які надають послуги у сфері логістики;

— концепція логістики, ключовим положенням якої є необхідність інтеграції, починає визнаватися більшістю учасників ланцюгів постачання, виробництва і розподілу;

— сукупність матеріалопровідних суб'єктів набуває цілісного характеру.

5. Універсальна коцепція теорії логістики

У теорії та практиці логістичних досліджень відомо багато різних концепцій, а звідси і визначень логістики, однак усі вони містять два основні загальні концептуальні положення:

1) об'єктом логістики є певний потоковий процес (як прави­ло, багатоланковий — фінансовий, інформаційний і т. ін.) і поєднання його компонентів;

2) дослідження охоплює певна системна цілісність, що включає всі вузли й елементи потокового процесу, а також деякі інші аспекти розгляду.

Звідси й основні постулати побудови універсальної концепції теорії логістики можуть бути зведені до таких чотирьох по­ложень:

1) об'єктом логістичних досліджень є потокові (матеріальні, фінансові) і відповідні їм інформаційні (або їх поєднання) про­цеси в економіці відтворення й обігу;

2) предметом (тобто що в об'єкті досліджується) — є оптимізація відповідних потоків;

3) наскрізна (глобальна) оптимізація здійснюється з позиції єдиного цілого як системи;

4) в основі методології синтезу, аналізу й оптимізації таких систем лежить парадигма — система концепцій об'єктивно обумовлених спрямованістю і послідовністю дослідницької ло­гіки наукових дисциплін.

Крім того, стосовно теорії логістики у сфері виробничо-ко­мерційної діяльності сформульовані такі аксіоматичні поло­ження:

1. У будь-якій державі або співтоваристві держав ринок є лише частиною "нижнього рівня" економіки, тобто сферою мікроекономіки.

2. Матеріальні, фінансові, інформаційні потоки як об'єк­тивні системоутворюючі процеси відтворення і споживання іс­нують незалежно від змісту і виду ринкових структур та від­носин.

3. Проблеми структуризації, розподілу, керування, оцінки ефективності, оптимізації та прогнозування станів потокових процесів об'єктивно виявляють себе на всіх рівнях економіки (як ринкових, так і позаринкових, макроекономічних).

4. Конкретний зміст і межі логістичної системи (як слабко структурованого типу) визначаються суттю природи сфери за­стосування логістики.

Факторами виникнення об'єктивних умов для зародження й реалізації логістичної концепції у виробничо-комерційній діяльності і на рівні реалізації цільових державних програм економічного розвитку є:

1) організаційна єдність потокового процесу;

2) технологічна єдність потокового процесу;

3) економічна єдність потокових процесів товарообміну і відтворення;

4) інформаційна єдність потокових процесів

6. Сучасна логістична концепція

Найчастіше мету логістичної діяльності пов'язують з вико­нанням так званих правил логістики. Найбільш поширеним підходом є виділення семи правил логістики (7R), так званого логістичного міксу (за аналогією з маркетинговим міксом)¹:

— продукт — потрібний продукт;

— кількість — у необхідній кількості;

— якість — відповідна якість;

— місце — у потрібне місце;

— час — необхідно доставити у потрібний час;

— споживач — певний споживач;

— витрати — з мінімальними витратами.

Мета логістичної діяльності буде реалізована, якщо наведе­ні вище правила виконані, тобто забезпечена найкраща і швид­ка відповідь на ринковий попит при найменших витратах.

Незважаючи на те, що сьогодні об'єктом логістичних дослі­джень науковці вважають матеріальні, фінансові та інформа­ційні потоки, основні положення сучасної логістичної концеп­ції ґрунтуються на вивченні шляхів раціоналізації управління матеріальним потоком. Основні положення цієї концепції сформульовано так:

1) Системна побудова логістики підприємства на основі методології загальної кібернетичної теорії систем із фіксуванням основних моментів системного підходу: мети створення системи логістики; обґрунтованого вибору її елементів і структури, спрямованих на досягнення поставленої мети;

2) Головне в процедурі організації матеріального потоку — це врахування потреб ринку. Немає необхідності організо­вувати матеріальний потік, витрачаючи на нього ресурси і зу­силля, якщо немає повної впевненості в тому, що ці товари бу­дуть користуватися попитом на ринку, знайдуть збут, свого споживача.

3) Пріоритет розподілу товарів над їх виробництвом, тобто вважається, що важливіше спланувати і передбачити розподіл і збут товарів, ніж їх виготовити

4) Необхідність встановлення оптимального рівня об­слуговування клієнтів. Варто обирати обґрунтоване компромісне рішен­ня за рівнем обслуговування: він має бути не дуже низьким (щоб не втратити клієнтів) і не занадто високим (щоб витрати не були надмірними).

5) Аналіз логістичного ланцюга потрібно вести з кінця процесу, тобто від пункту прибуття або призначення матері­ального потоку та у напрямку, зворотному матеріальному по­току.

6) Відповідність усіх рішень із планування й організації матеріальних потоків загальної стратегії підприємства.

7) Ведення обліку логістичних витрат протягом усього логістичного ланцюга. Всистемі обліку витрат логістичних процесів слід виділяти витрати, які виникають у процесі реалі­зації логістичних функцій.

8) Під час організації та здійснення матеріальних пото­ків необхідно створювати і підтримувати ділові, партнер­ські відносини з іншими підприємствами — учасниками ло­гістичного ланцюга.

7. Основні принципи та методи теорії логістики

Принципи логістичного підходу вимагають пов’язання ма­теріально-технічного забезпечення, виробництва, транспорту, збуту, фінансів і передачі інформації про пересування товарно-матеріальних цінностей в єдину систему, що має підвищити ефективність роботи у кожній із цих сфер і міжгалузеву ефек­тивність.

Основні принципи для підприємницької логістики можуть бути такі:

— погодження логістики з корпоративною стратегією;

— удосконалення організації руху матеріальних потоків;

— забезпечення надходження необхідної інформації та су­часної технології її обробки;

— прагнення до ефективного управління людськими ресур­сами;

— облік прибутку від логістичної діяльності в системі фі­нансових показників;

— визначення оптимальних рівнів логістичного обслугову­вання з метою підвищення рентабельності виробництва;

— прагнення до укрупнення партій товарів;

— сприйняття логістики як унікальної сфери творчості для стратегічної орієнтації фірми;

Методи дослідження. Методологія теорії логістики як на­вчання про комплекс методів і засобів вивчення її об'єкта і предмета дослідження має кілька рівнів — від методологічної бази логістики у формі парадигми — системи концепцій до спеціальних методів дослідження.

Логістика ґрунтується на таких методологічних дис­циплінах:

1) загальна теорія систем;

2) кібернетика;

3) дослідження операцій;

4) прогностика.

Загальнонаукові методи, що використовуються в логіс­тиці:

1) матеріалістична діалектика з її причинно-наслідковою логікою;

2) аналіз і синтез систем;

3) метод переходу від абстрактного до конкретного.

До конкретних логістичних підходів і методів нале­жать:

1) потоково-процесний метод, який полягає в тому, що будь-яка господарсько-економічна, підприємницька і комер­ційна діяльність спершу може бути представлена у формі потоку конгломерату процесів, різних за своєю природою (інтелектуальна робота наукових до­сліджень, проектно-конструкторських робіт; організаційна робота: документообігу, менеджменту), а потім на його основі синтезується система в межах досліджуваного циклу (або його періоду) змістовної цільової діяльності. Зважаючи на те, що будь-яка економічна діяль­ність — це слабко се­редовище, цей логістичний метод усе-таки дає змогу наближатися до адекватного моделювання досліджуваного об'єкта;

2) методи статистико-економічного аналізу (балансовий, графічний методи, групування, порівняння, прийоми еліміну­вання);

3) математичні методи вирішення логістичних завдань: лінійне програмування; теорія черг; імітаційне моделювання; експертні оцінки; транспортні матриці; теорія керування запасами; мережні моделі; математична оптимізація; методи прогнозування попиту.

8. Види логістики

З метою формалізації наукових досліджень і практичних розробок логістика класифікується за такими ознаками¹:

1) характер зон управління (за межами):

— зовнішня;

— внутрішня.

Зовнішня логістика займається питаннями регулювання потокових процесів, які виходять за рамки діяльності, але пе­ребувають у сфері впливу суб'єкта господарювання.

Внутрішня логістика спрямована на координацію й удо­сконалення господарської діяльності, пов'язаної з управлін­ням потоковими процесами в межах підприємства або корпо­ративної групи підприємств;

2) характер господарської діяльності (функціональні області):

— закупівельна – управління матеріальними потоками в процесі забезпечення під-ва матеріальними ресурсами;

— виробнича;

— розподільча – управління транспортуванням, складуванням, навантаженням та іншими операціями в процесі доведення готової продукції до споживача, а також передачі, обробки та зберігання відповід. інфо. ресурсів;

— транспортна;

— складська;

— запасів;

— інформаційна і т. ін.

3) масштаб розроблюваних проблем (рівні логістики):

— макрологістика;

— мікрологістика.

9. Мікрологістика. Сутність, види, функції.

Мікрологістика займається комплексом питань з управ­ління матеріальними, інформаційними та іншими потоками, ґрунтуючись на інтересах окремого підприємства або корпо­ративної групи підприємств, об'єднаних загальними цілями щодо оптимізації господарських зв'язків.

Мікрологістика є внутрішньовиробничою логістикою, що пов'язана з нормальним функціонуванням конкретної фірми.

Усі ці види логістики обов'язково передбачають наявність логістичного інформаційного потоку, що включає надходжен­ня даних про матеріальний потік. Мікрологістика в свою чергу поділяється па три види:

1) логістика, пов'язана із заготівлею чи закупівлею товарів (заготівельна логістика);

2) виробнича логістика;

3) логістика, що спеціалізується на реалізації продукції (розподільча логістика).

Сфери і функції мікро логістики полягають у таких проце­сах:

1) планування виробничих завдань із детальним розкладом випуску виробів;

2) розподіл плану випуску продукції за виробничими діль­ницями підприємства;

3) контроль за якістю праці;

4) переробка вантажів, що транспортуються;

5) управління запасами;

6) організація інформаційних потоків;

7) пакування виробів, їх зберігання;

8) складування;

9) вантажно-розвантажувальні операції та комплектація партії вантажів;

10) маркетингові дослідження ринку — вивчення ринку, ор­ганізація служби постачання, фінансування та розрахунки, матеріальне заохочення;

11) проектування замовлень на постачання продукції, скла­дування запасів, постачання споживачів, фінансування замов­лень.

Мікрологістична система вирішує питання в межах окре­мих функціональних елементів логістичної системи (інтегру­ються процеси планування, виробництва, збуту, транспортно-складських та вантажно-розвантажувальних робіт, фінансування, інформаційного забезпечення).

10. Логістичний ланцюг, канал, мережа, логістична система.

Логістичний ланцюг — це лінійно упорядкована чисельність фізичних чи юридичних осіб (виробників, посередників, складів то­що), які виконують логістичні операції, спрямовані на доведення матеріальних потоків від однієї логістичної системи до іншої чи до кінцевого споживача та оптимізацію супутніх їм інформаційних і фінансових потоків.

Логістичний канал — це частково впорядкована множина різних посередників, які реалізують доведення матеріального пото­ку від конкретного виробника до його споживачів.

Таким чином, основною відмінністю логістичного ланцюга від логістичного каналу є те, що ланцюг включає і виробника, і посередників, і обслуговуючі структури (склади, транспортні організації), а канал — лише посередни­ків і виробника.

Організаційна побудова логістичних ланцюжків може бути різноманітною і залежить від: розмірів підприємств; масштабів їх діяльності; концепції управління; матеріаломісткості; галузі економіки.

В логістиці виділяють в основному два види логістичних систем - макрологістичні і мікрологістичні.

Мікрологістичні системи являють собою певну групу внутрішньовиробничих логістичних систем, до складу яких входять технологічно пов'язані виробництва, об'єднані єдиною інфраструктурою (окремі виробничі та торгівельні підприємства, територіально-виробничі комплекси).

Макрологістичні системи - це великі системи, які здійснюють управління матеріальними потоками і охоплюють декілька промислових, посередницьких, торгівельних і транспортних підприємств, які розташовані в різних регіонах або й країнах і основною метою яких є об'єднання зусиль всіх членів системи задля оптимізації логістичних процесів і отримання загального максимального соціально-економічного ефекту.

В макрологістичних системах відносини між окремими складовими системи здійснюються на базі товарно-грошових відносин. В мікрологістичних системах ці відносини носять переважно безтоварний характер і здійснюються на безгрошовій основі.

Логістична мережа утворюється із множини ланок логістичної системи і зв'язків між ними з метою сприяння рухові логістичних потоків.

В залежності від учасників мережі і зв'язків між ними розрізняють:

1. Логістична мережа з прямими зв'язками - логістичний потік проходить безпосередньо від виробника продукції до її споживача, минаючи посередників

2. Ешелонована логістична мережа - на шляху потоку є хоча б один посередник

3. Гнучка логістична мережа - рух логістичного потоку може здійснюватися як без залучення посередника до цього процесу, так і при його безпосередній участі

11. Логістичний ланцюг, види логістичних ланцюгів.

Логістичний ланцюг — це лінійно упорядкована чисельність фізичних чи юридичних осіб (виробників, посередників, складів то­що), які виконують логістичні операції, спрямовані на доведення матеріальних потоків від однієї логістичної системи до іншої чи до кінцевого споживача та оптимізацію супутніх їм інформаційних і фінансових потоків.

Логістичний ланцюг — це мережа робочих взаємозв'язків, котрі забезпечують оптимальний рух та розміщення запасів. До складу логістичних операцій входять також транспорту­вання, збереження запасів, вантажопереробка, обробка замов­лень, а крім того, різні види послуг, що створюють додаткову вартість.

Канали розподілу, як логістичні, так і маркетингові, мають дві такі характеристики:

— довжина;

— ширина.

Рівень каналу розподілу — це будь-який посередник, що виконує ту чи іншу роботу щодо наближення товару і права власності на нього до кінцевого споживача.

Довжину каналу визначає кількість рівнів.

Канал нульового рівня має місце, якщо фірма використовує пряму систему розподілу "виробник — споживач", де відсутні посередницькі ланки в ланцюзі руху товарів і сировини.

Однорівневий канал включає одного посередника: "вироб­ник — роздрібна торгівля — споживач", "виробник — торго­вельний агент — споживач".

Дворівневий канал представлений двома посередниками: "виробник — оптовик — роздрібний торговець — споживач" (схема, за якою діють виробники споживчих товарів); "вироб­ник — брокер — роздрібний торговець — споживач" і т. ін.

Ширина каналу — кількість посередників на кожному рів­ні каналу розподілу. Тобто ширина каналу визначається тим, скільки незалежних учасників каналу розподілу є на окремо­му рівні збутового ланцюга: скільки оптових покупців буде притягнуто до збуту, скільки збутових агентів потрібно та ін.

12. Основні інструменти управління логістикою

До основного інструментарію управління логістикою нале­жать:

1)бюджет логістики, що враховується як складова загально­го бюджету фірми при плануванні її господарської діяльності;

2) показники логістики;

3) планування номенклатури товарів згідно з методом ABC;

4) методи дослідження операцій.

У розвинутих країнах до основних логістичних показників також належать:

1) частота оборотності всіх запасів, що визначається як від­хилення розміру товарообороту до обсягу складських запасів;

2) загальні витрати на матеріально-технічне забезпечення, що припадають на одиницю товарообороту;

3) ступінь готовності постачальника (у %), який визнача­ється як частка від поділу обсягу потреб, що задовольняються у визначений строк, на загальний обсяг потреб;

4) витрати на логістику (у % від загальних витрат);

5) швидкість обороту матеріальних ресурсів для окремих складів;

6) витрати на відправлену одиницю продукції;

7) витрати на тонно-кілометр вантажів, що перевозяться;

8) завантаження складу та парку транспортних засобів;

9) ступінь ризику, пов'язаного зі складуванням запасів.

13. Співробітництво, конфлікти та конкуренція в логістичних каналах

Між учасниками одного каналу, а також між різними кана­лами можуть спостерігатися:

1) різні ступені співпраці;

2) конфлікти;

3) конкуренція.

Співпраця характерна для учасників одного каналу розподі­лу. Завдяки співпраці вони мають змогу гостріше відчувати, краще обслуговувати й повніше задовольняти цільовий ринок.

Конфліктувати можуть:

1) представники різних рівнів одного й того самого каналу;

2) фірми одного рівня.

Конкуренція може виникати між:

1) фірмами і системами, що намагаються обслуговувати одні й ті самі ринки;

2) комплексними системами, що обслуговують конкретний ринок.

Останнім часом як засіб уникнення конфліктів між учасни­ками товароруху виникли вертикальні маркетингові системи (ВМС).

Традиційний канал розподілу складається з незалежного виробника, одного чи кількох оптових та одного або кількох роздрібних торговців. Кожен член каналу — це окреме підпри­ємство, яке намагається забезпечити собі максимальний при­буток, навіть на шкоду отримання максимального прибутку системою в цілому. Жоден із членів каналу не має повного чи навіть достатнього контролю над діяльністю решти членів.

Вертикальна маркетингова система складається з вироб­ника та одного або кількох роздрібних торговців, що діють як єдина система. У цьому разі один із членів каналу є або власни­ком роздрібних торговців, або надає їм торговельні привілеї, або має можливості забезпечити їх певну співпрацю. Доміну­вати у межах вертикальної маркетингової системи може або виробник, або оптовик, або роздрібний торговець.

Дата добавления: 2015-05-08