Система KANBAN 1 страница. Найчастіше використовуваною у світі серед мікрологістич-них є концепція just-in-time — JIT(Точно у термін)

Найчастіше використовуваною у світі серед мікрологістич-них є концепція "just-in-time" — JIT ("Точно у термін").

Одні­єю з перших спроб її практичного впровадження стала розро­блена корпорацією Toyota Motor мікрологістична система KANBAN, що в перекладі з японського означає "карта".

Система KANBAN є першою реалізацією "тягнучих" мікрологістичних систем у виробництві, на впровадження якої від початку розробки у корпорації Toyota пішло 10 років.

Мікрологістична система KANBAN, вперше застосована корпорацією Toyota Motor у 1972 p. на заводі "Такахама" (м. На-гоя, Японія), є системою організації неперервного виробничого потоку, який здатний до швидкої перебудови і практично не потребує страхових запасів. Сутність системи KANBAN поля­гає в тому, що всі виробничі підрозділи заводу, включаючи лі­нії кінцевого складання, забезпечуються матеріальними ре­сурсами тільки в тій кількості й у такі строки, які необхідні для виконання заданого підрозділом-споживачем замовлення.

На відміну від традиційного підходу до виробництва, струк­турний підрозділ-виробник не має загального жорсткого гра­фіка виробництва, а оптимізує свою роботу в межах замовлен­ня наступного у виробничо-технологічному циклі підрозділу фірми, що здійснює операції на наступній стадії виробничо-технологічного циклу.

Засобом передачі інформації в системі є спеціальна картка "kanban" у пластиковому конверті. Поширено два види карток: відбору і виробничого замовлення.

У картці відбору зазначається кількість деталей (компонентів, напівфабрикатів), яку потрібно взяти на попередній ділянці оброб­ки (складання), у той час як у картці виробничого замовлення — кількість деталей, яку потрібно виготовити (скласти) на попередній виробничій ділянці. Картки виробничого замовлення і відбору роблять різноко­льоровими — наприклад, білими і чорними.

Важливими елементами мікрологістичної системи KANBAN є інформаційна система, яка включає не лише картки, але і виробничі, транспортні і постачальницькі графіки, техноло­гічні карти, інформаційні світлові табло і т. ін.

Переваги використання системи KANBAN полягають у тому, що вона дає змогу:

1) значно поліпшити якість продукції, яка випускається;

2) скоротити логістичний цикл, як наслідок істотно підви­щити обертання обігового капіталу фірм;

3) знизити собівартість виробництва;

4) практично виключити страхові запаси і значно зменшити незавершене виробництво.

55. Мета і завдання транспортної логістики

Транспортна логістика – функціональна сфера логістики, що оптимізує логістичні операції на шляху матеріального потоку від постачальника до кінцевого споживача, що здійснюється з застосуванням транспортних засобів.

Транспорт у системі логістики відіграє подвійну роль:

– по-перше, він е складовою або компонентом основних функціональних галузей логістики (закупівельній, виробничій, розподільчій);

– по-друге, транспорт є однією із галузей економіки, у якій також розвивається підприємницька діяльність: транспорт пропонує на ринку товарів і послуг свою продукцію – транспортні послуги, за які отримує доходи і має прибуток.

Завдання транспортної логістики:

– створення транспортних систем, зокрема створення транспортних коридорів та транспортних ланцюгів;

– спільне планування транспортних процесів на різних видах транспорту;

– забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу;

– координація транспортного і виробничого процесів;

– вибір виду транспортного засобу;

– вибір типу транспортного засобу;

– забезпечення технологічної єдності транспортного процесу;

– визначення раціонального маршруту доставки;

– усунення конфлікту мети, зниження транспортних витрат та мети підвищення складських витрат.

56. Вибір форми перевезення. Основні фактори

Для спожива­чів транспортних послуг можливі дві форми отримання транс­портних послуг (перевезень):

1) за допомогою створеного власного відділу доставки;

2) користування послугами сторонніх транспортних органі­зацій.

Вибір форм перевезення здійснюється в такій послідов­ності:

1-й етап. Детальний аналіз переваг і недоліків форм перевезень. Переваги створення власних відділів доставки:

1) забезпечення потрібної якості транспортних послуг;

2) запобігання аварійним ситуаціям або їх швидке усунення;

3) менші вимоги до упакування;

4) наскрізний контроль за якістю надання послуг та збере­женням вантажу;

5) можливості розміщення реклами на транспортних засо­бах тощо.

Недоліки, що виникають при створенні власних відділів до­ставки (аргументи за користування послугами сторонніх транс­портних організацій):

1) високі адміністративні витрати, витрати на ремонт і об­слуговування транспортних засобів;

2) потреба в значних капіталовкладеннях;

3) повна відповідальність за пошкодження та псування ван­тажу;

4) необхідність у складанні розкладів, маршрутів тощо.

2-й етап. Оцінка рівня обслуговування та витрат за різ­них форм перевезень. Підприємство (отримувач транспортних послуг) має визначити бажаний рівень та якість обслуговуван­ня, проаналізувати можливості його забезпечення у випадку створення власного відділу доставки чи залучення сторонніх транспортних організацій. Надалі визначаються сумарні ви­трати для обох форм перевезень. Рівень загальних поточних витрат визначається як сума витрат на опрацювання замов­лень, пакування, перевезення, збитків від пошкодження (при створенні власного відділу доставки долучаються ще й витрати на ліцензування, заробітну плату, паливо).

3-й етап. Прийняття кінцевого рішення. Критеріями для прийняття рішень про вибір форми перевезень є:

1) необхідність у капіталовкладеннях та їх достатність;

2) прогнозований рівень окупності капіталовкладень;

3) рівень якості обслуговування;

4) рівень загальних поточних витрат.

Якщо рівень загальних витрат власного відділу доставки буде нижчим, то рішення на користь власного відділу доставки може бути створене за умови достатності капіталовкладень. Щодо пріоритетності критеріїв, то її визначає замовник транс­портних послуг.

57. Мета і завдання транспортної логістики

Транспортна логістика — функціональна сфера логістики, що оптимізує логістичні операції на шляху матеріального потоку від постачальника до кінцевого споживача, що здійснюється з застосуванням транспортних засобів

Транспорт у системі логістики відіграє подвійну роль:

— по-перше, він є складовою або компонентом основних функціональних галузей логістики (закупівельній, виробни­чій, розподільчій);

— по-друге, транспорт є однією із галузей економіки, у якій також розвивається підприємницька діяльність.

Го­лов­на мета транс­порт­ної логістики зво­дить­ся до на­дан­ня не­обхідних транс­порт­них по­слуг у га­лу­зях по­ста­чан­ня, збуту та пере­робки відходів з мінімаль­ни­ми вит­ра­та­ми, з орієнтацією на стабі­льне змен­шен­ня по­треб у транс­порті.

Основним завданням транспортної логістики є збільшення прибутку транспортних організацій. Цього можливо досягти за рахунок координації транспортного обслуговування споживачів за їх замовленнями, в яких містяться умови поставок. Все це дає змогу отримати конкурентні переваги на ринку і зменшити витрати.

Крім того, до завдань транспортної логістики відносять:
- вибір виду транспортного засобу;

- вибір типу транспортного засобу;

- визначення раціональних маршрутів доставки.

58. Вибір перевізника

Одним із суттєвих факторів, які впливають на вибір перевізника, є вартість перевезення.

Враховуючи, що діяльність з організації товароруху пов'я­зана з великими компромісами, потрібно використовувати системний підхід для прийняття таких рішень.

На практиці часто використовується модель абстрактного засобу. Ця модель охоплює чотири транспортні характеристики:

— витрати;

— величину відправлення;

— середній час перевезення;

— коливання цього часу.

В кого з наявних перевізників загальні витрати будуть найменшими з урахуванням останніх 3-х факторів – того й обираємо.

Загальні витрати на постачання одного ринку впродовж одного року, рухаючись від фабрики до споживача або дистриб'юторського центру є:

— витрати на транспортування;

— витрати на матеріально-технічні запаси;

— витрати на обробку замовлення;

— матеріально-технічні запаси у використанні. Або математично:

де ТС — загальні витрати на транспортування за рік;

г. — розцінка на засіб транспортування;

D — попит на товар за рік, переведений у вагу;

І — витрати на зберігання запасів (виражені у % вартості товару);

t — час перевезення (виражений як частка одного року);

С — вартість одного товару (в умовних одиницях);

S — витрати на замовлення та його виконання;

Q — величина замовлення або місткість одиниці цього засо­бу транспортування.

59. Логістична оцінка видів транспорту. Основні фактори

Основою вибору виду транспорту, оптимального для кон­кретного перевезення є інформація про характерні особливості видів транспорту.

Існують такі основні види транспорту:

— залізничний;

— морський;

— внутрішній водний (річковий);

— автомобільний;

— повітряний;

— трубопровідний.

Кожний з видів транспорту має конкретні особливості з по­гляду логістичного управління, переваги і недоліки, які визна­чають можливості його використання в логістичній системі.

Наведемо приклад: до переваг водного виду транспорту відносять: дешевизну перевезення, велику провізну спроможність тощо, до недоліків –відсутність регулярності, невелика швидкість доставки тощо.

Виділяють шість основних факторів, які впливають на вибір виду транспорту:

— час доставки;

— частота відправлень вантажу;

— надійність дотримання графіка доставки;

— здатність перевозити різні вантажі;

— здатність доставити вантаж у будь-яку точку території;

— вартість перевезення.

Обираючи засіб доставки конкретного товару, відправники враховують до шести факторів одночасно. Так, якщо відправ­ника цікавить швидкість, його основний вибір зосереджується на повітряному або автомобільному транспорті. Якщо його мета — мінімальні витрати, вибір обмежується водним і трубо­провідним транспортом. Найбільше переваг пов'язано з вико­ристанням автомобільного транспорту, чим і пояснюється зростання його частки в обсязі перевезень. Однак остаточний висновок про варіант доставки вантажів ґрунтується на техніко-економічних розрахунках.

60. Транспортні тарифи та їх вплив на загальні логістичні витрати

Розрахунок за послуги, що надаються транспортними орга­нізаціями, здійснюються за допомогою транспортних тарифів.

Тарифи включають:

— плату, що стягується за перевезення вантажів;

— збори за додаткові операції, пов'язані з перевезенням ван­тажів;

— правила обчислення платні та зборів

Тарифи як економічна категорія є формою ціни на продук­цію транспорту.

Транспортні тарифи мають забезпечувати:

— транспортному підприємству - відшкодування експлуа­таційних витрат та можливість отримання прибутку;

— транспортним послугам - можливість покриття транс­портних витрат.

Економія сукупних ви­трат — здійснюється шляхом включення оптимальних норм товароруху в оперативні плани поставок та перевезень, у тому числі й разових.

Фактори, що впливають на планування разових поста­вок:

— вантажопідйомність (детермінована величина, яка є ос­новою для формування нормативів разового відвантаження продукції);

— можливість перевезення контейне­рами;

— перспективи розвитку міжміських автоперевезень;

— використання декількох автомобілів;

— використання декількох видів транспорту та ін.

— різні ситуації перевезення вантажів;

— інтереси транспортувальників;

— інтереси вантажовідправників та вантажоотримувачів;

— витрати на усіх стадіях переміщення продукції.

61. Сутність та завдання логістики посередництва

Логістика посередництва — це функціональна сфера логіс­тики, пов'язана з оптимізацією процесу надання виробникам і споживачам послуг із фізичного переміщення товарів та това­рообміну.

Логістика посередництва пов'язана з виконанням таких ло­гістичних операцій:

1) складування, зберігання, упакування, сортування про­дукції;

2) надання транспортно-експедиційних послуг;

3) розукрупнення вантажів;

4) надання консалтингових послуг;

5) надання фінансових послуг;

6) передпродажне та післяпродажне сервісне обслуговування.

Посередницька логістика вирішує такі завдання:

1) планування та організація закупівель товарів у товарови­робників (продавців);

2) планування та організація доставки закуплених товарів на бази і склади комерційних посередників;

3) організація приймання, розміщення, зберігання товарів на базах та складах комерційних посередників;

4) управління товарними запасами у сфері торгівлі;

5) планування і організація продажу товарів покупцям;

6) організація передпродажного та післяпродажного обслу­говування споживачів.

62. Формування та особливості підсистеми логістичного сервісу

Логістичний сервіс — робота з надання послуг, тобто із задоволення будь-чиїх потреб. Підсистема обслуговування споживачів займає особливе місце у логістичній системі.

Перша особливість цієї підсистеми полягає в тому, що споживач, на якого спрямовано логістичний сервіс, є частиною системи, а не тільки її метою. Тому під час формування підсистеми логістичного сервісу споживачів необхідно розглядати як специфічний структурний елемент, інтегрований зовнішнім середовищем у логістичну систему.

Інша особливість підсистеми обслуговування полягає в тому, що саме вона є базою у забезпеченні зворотних зв’язків між споживачами і продуцентами логістичних послуг.

Узагальнено послідовність дій, які забезпечують формування підсистеми логістичного сервісу, полягає у такому:

1) сегментація споживчого ринку, тобто його поділ на конкретні групи споживачів, для кожної з якій можуть знадобитися певні послуги відповідно до особливостей споживання;

2) визначення переліку найбільш значимих для покупців послуг;

3) ранжування послуг, які входять у складений перелік. Зосередження уваги на найбільш значимих для покупців послугах;

4) визначення стандартів послуг у розрізі окремих сегментів ринку;

5) оцінка послуг, які надаються, встановлення взаємозв’язку між рівнем сервісу і вартістю послуг, які надаються, визначення рівня сервісу, необхідного для забезпечення конкурентоздатності компанії;

6) встановлення зворотного зв’язку з покупцями для забезпечення відповідності послуг потребам покупців.

63. Види торгових посередників

Торгові посередники — це юридичні та фізичні посеред­ники, що є продуцентами логістичних послуг.

Виділяють наступні їх види:

— оптові продавці, тобто комерційні підприємства, що функціонують з метою придбання великих партій товару, ор­ганізації їх довгострокового зберігання і наступного перепро­дажу в меншій кількості від свого імені;

— роздрібні торговці, тобто посередники, які реалізують продукцію кінцевим споживачам здебільшого за готівку.

Типи торгових посередників у каналах розподі­лу:

Дилер - від свого імені і за свій рахунок. Товар закуповується ними за договором постачання. Таким чином, дилер стає власником продукції після повної оплати поставки. Відносини між виробником і дилером припиняються після виконання усіх умов за договором постачання. Розрізняють два види дилерів. Ексклюзивні дилери є єдиними представниками виробника в наявному регіоні та наділені виключними правами щодо реалізації його продукції. Дилери, які співробітничають із виробником на умовах франшизи, називаються авторизованими.

Дистриб'ютор - від чужого імені і за свій рахунок. Виробник дає дистриб'ютору право торгувати своєю продукцією на певній території та протягом певного терміну. Таким чином, дистриб'ютор стає власником продукції. За договором він набуває права на продаж продукції. У логістичному ланцюзі дистриб'ютори зазвичай займають позицію між виробником і дилерами.

Комісіонер - від свого імені і за чужий рахунок. Комісіонер не є власником продукції. Виробник (або комітент у цій операції) залишається власником продукції до її передачі й оплати кінцевим споживачам. Договір про постачання продукції укладається від імені комісіонера. Комісіонер зобов'язаний забезпечити збереження товару.

Агент, брокер - від чужого імені і за чужий рахунок. Агенти є юридичними особами. За обсягом повноважень агенти поділяються на дві категорії: універсальні агенти здійснюють будь-які юридичні дії від імені принципала; генеральні агенти укладають тільки угоди, зазначені в дорученні. На відміну від агентів, брокери не перебувають у договірних відносинах з жодною зі сторін угоди, і діють лише на основі окремих доручень. Брокерів нагороджують тільки за продану продукцію

64. Види посередників залежно від організаційної форми посередницької діяльності

Логістичні посередники – це юридичні та фізичні посередники, що є продуцентами (виробниками) логістичних послуг.

Тип посередника	Характеристика
Комівояжер	Працівник підприємства, що займається пошуком клієнтів, чий обсяг повноважень регулюється керівництвом фірми або регіональним керівництвом, якому підпорядкований комівояжер (у разі, якщо він діє на території, віддаленій від місця розташування фірми).
Збутові філії	Організовуються великими підприємствами для забезпечення швидкої доставки товару
Торгові представники	Посередники, які є юридичними особами, що укладають угоди й ведуть справи кількох фірм. Винагорода торговельних посередників залежить від обсягу збуту продукції. На відміну від комівояжерів торговельний представник діє самостійно
Торгові синдикати	Організовуються шляхом виведення відділу збуту зі структури фірми Доцільність залучення оптової та роздрібної торгівлі до розподілу визначається певними ринковими, конкурентними та іншими умовами, в яких діє фірма, особливостями цільового ринку, товару та можливостями фірми.
Торгові дома	Крупні оптово-роздрібні фірми, які крім торгово-посередницької діяльності займаються ще й інвестуванням капіталу у виробництво, здійснюючи складування, страхування продукції, організуючи оптову й роздрібну торгівлю. Членами торгових домів зазвичай є підприємства-виробники.

65. Класифікація логістичних послуг

Послуга в узагальненому розумінні — це будь-яка дія, що приносить користь споживачу

1. За часом здійснення:

1) послуги передпродажного характеру – це роботи й операції з формування попиту на логістичне обслуговування. До них відносять: консультації; демонстрації (у деяких випадках – пробне використання).

2) логістичні послуги в процесі реалізації. Надаються у процесі реалізації товарів. Вони забезпечують ефективне просування матеріальних потоків і доставку продукції до місця призначення, дотримуючись замовлень споживачів. Сюди можна віднести:

– наявність товарних запасів на складі;

– підбір та комплектацію партій постачань;

– пакування;

– маркування;

– формування вантажних одиниць;

– надання інформації про проходження вантажів;

– роботу із забезпечення надійності постачань.

3) логістичні послуги післяпродажного характеру. До них відносять:

– послуги із гарантійного обслуговування;

– послуги із забезпечення запасними частинами;

– зобов'язання щодо розгляду претензій покупців;

– забезпечення зворотних потоків;

– забезпечення обміну продукції й т. ін.

2. За змістом робіт:

1) жорсткий сервіс – включає послуги, пов'язані з забезпеченням працездатності, безвідмовності й погоджених параметрів експлуатації товару;

2) м'який сервіс – послуги, пов'язані з більш ефективною експлуатацією товару в конкретних умовах роботи споживача, а також розширенням сфери його використання.

3. По відношенню до споживача:

1) прямий сервіс – включає послуги, спрямовані на безпосереднього споживача;

2) непрямий сервіс – послуги, які безпосередньо не стосуються такого споживача.

66. Склад як інтегрована складова частина в логістичному ланцюгу

Переміщення матеріальних потоків логістичним ланцюгом неможливе без концентрації у певних місцях необхідних запасів, для зберігання яких призначено відповідні склади. Тому склад потрібно розглядати не ізольовано, а як інтегровану складову частину логістичного ланцюга.

Склади - це будівлі, споруди та різноманітні пристрої, призначені для приймання, розміщення і зберігання товарів, які надійшли на них, підготовки їх до споживання і відпускання споживачу.

На складах не створюються нові матеріальні цінності, додаткова споживча вартість, тому зберігання як самоціль не приносить ніякої користі. Як правило, якість вантажів може тільки погіршуватися від зберігання на складі, а у фінансовому відношенні цілеспрямоване зберігання вантажів на складі може призвести до збитків. І все ж склади є широко розповсюджені у всіх галузях економіки, у промисловості, на транспорті, в оптовій і роздрібній торгівлі і т.д. Це пояснюється тим, що в сучасних умовах склади виконують ряд істотних функцій:

1. Перетворення виробничого асортименту в споживчий відповідно до попиту і з метою виконання замовлень клієнтів.

2. Складування і зберігання продукції з метою вирівнювання тимчасового, кількісного та асортиментного розривів між виробництвом і споживанням продукції, що дає змогу здійснювати безперервне виробництво і постачання на базі створюваних товарних запасів, а також у зв'язку із сезонним споживанням деяких видів продукції

3. Консолідація і розукрупнення вантажів - склад може здійснювати функцію об'єднання (консолідації) невеликих партій вантажів для декількох клієнтів, до повного завантаження транспортного засобу, що сприяє зменшенню транспортних витрат. У той же час на склад можуть надходити вантажі від виробників, призначені декільком замовникам, які потім розділяються на більш дрібні партії згідно із замовленнями і відправляються кожному споживачу.

4. Надання послуг. Очевидним аспектом цієї функції є надання клієнтам різних послуг, які забезпечують фірмі високий рівень обслуговування споживачів.

Метою створення складів у системах логістики є не збереження матеріальних ресурсів, а перетворення параметрів матеріальних потоків для їх найбільш ефективного використання. Під параметрами розуміють розміри і склад транспортних партій вантажів, тип і спосіб упакування, кількість найменувань вантажів у транспортних партіях, час прибуття і відправлення транспортних партій та ін.

Об'єктивна необхідність у спеціально обладнаних місцях для зберігання запасів існує на всіх стадіях руху матеріального потоку, починаючи від первинного джерела сировини і закінчуючи кінцевим споживачем.

67. Основні проблеми складування матеріальних ресурсів в логістиці

Загальна проблема забезпечення ефективності складських процесів розпадається на кілька окремих проблем, успішне розв'язання яких може гарантувати ефективне функціонування складського господарства:

- вибір між власним складом або складом загального користування;

- кількість складів і розміщення складської мережі;

- розмір і місце розташування складу;

- вибір системи складування.

1) Одна з основних проблем, що виникають перед підприємством у процесі забезпечення складською площею, - це питання володіння складом. Головні переваги власного складу пов'язані з: високим ступенем контролю над операціями; забезпеченням інтеграції складських операцій з іншими елементами внутрішнього логістичного процесу підприємства тощо. Критичним фактором економічності власного складу підприємства є стабільно високий оборот. До переваг складів загального користування можна віднести: гнучкість, що дозволяє враховувати мінливий попит; доступ до кваліфікації й досвіду, яких саме підприємство не має; використання найсучаснішого устаткування й останніх методів проведення складських операцій тощо.

2) Територіальне розміщення складів й їхня кількість визначаються потужністю матеріальних потоків й їхньою раціональною організацією, попитом на ринку збуту, розмірами регіону збуту й концентрацією в ньому споживачів і т.д.

3) Розмір і місце розташування складу. Ця проблема вирішується досить просто у випадку використання підприємством складу загального користування, тому що зі зміною інтересів підприємства розташування складу й необхідна складська площа можуть бути легко змінені. Складнішою ця проблема є відносно власного складу підприємства. При виборі місця розташування складу із конкурентноздатних варіантів оптимальний той, що забезпечує мінімум логістичних витрат.

4) Система складування припускає оптимальне розміщення вантажу на складі й раціональне управління ним. Розробка системи складування ґрунтується на виборі раціональної із всіх технічно можливих систем для розв'язання поставленого завдання методом кількісної і якісної оцінки.

68. Вибір між власним складом і складом загального користування. Визначення кількості та розміщення складської мережі

Загальна проблема забезпечення ефективності складських процесів розпадається на кілька окремих проблем, успішне розв'язання яких може гарантувати ефективне функціонування складського господарства. До таких проблем відносять зокрема: вибір між власним складом або складом загального користування та визначеня кількісті складів і розміщення складської мережі 1) Одна з основних проблем, що виникають перед підприємством у процесі забезпечення складською площею, - це питання володіння складом. Головні переваги власного складу пов'язані з: - високим ступенем контролю над операціями, що дає абсолютні повноваження по прийняттю всіх господарських рішень; - забезпеченням інтеграції складських операцій з іншими елементами внутрішнього логістичного процесу підприємства;полегшенням комунікацій; - нематеріальними перевагами, пов'язаними з іміджем підприємства, оскільки власні склади справляють сильніше враження надійності й довгострокової стабільності підприємства; - можливістю більшого контролю за продукцією. Критичним фактором економічності власного складу підприємства є стабільно високий оборот. До переваг складів загального користування можна віднести: - гнучкість, що дозволяє враховувати мінливий попит, наприклад, сезонний; доступ до кваліфікації й досвіду, яких саме підприємство не має; - використання найсучаснішого устаткування й останніх методів проведення складських операцій; - відсутність необхідності у великих інвестиціях з розвиток складського господарства;- полегшення доступу до більш широкого географічного регіону; - використання економії на масштабах для зниження витрат на складування; - зниження витрат на транспортування об'єднанням вантажів з вантажами інших підприємств; - гарантія високої якості й ефективного обслуговування.

2) Кількість складів і розміщення складської мережі. Територіальне розміщення складів й їхня кількість визначаються потужністю матеріальних потоків й їхньою раціональною організацією, попитом на ринку збуту, розмірами регіону збуту й концентрацією в ньому споживачів, відносним розташуванням постачальників і покупців, особливостями комунікаційних зв'язків і т.д. Однак, у першу чергу, питання про збільшення кількості складів пов'язане зі зміною витрат та їхньою поведінкою. Так, при збільшенні кількості складів у логістичній системі транспортні витрати й упущена вигода від продажів зменшуються, але в той же час відбувається одночасне збільшення вартості запасів і витрат на зберігання. Тому завдання розміщення й формування складської мережі, як і майже будь-яке логістичне завдання, є оптимізаційним.

Дата добавления: 2015-05-08