Алгоритм прийняття рішень

Особливості прийняття та реалізації управлінських рішень

У процесі прийняття управлінських рішень слід керуватися такими основ­ними принципами: державним підходом, послідовністю у виконанні основних соціально-економічних завдань виробництва, науковою обґрунтованістю та об'єктивністю, єдністю і правомочністю, спрямованістю, стислістю, конкрет­ністю й оперативністю.

Для реалізації цих принципів керівник повинен мати потрібну квалі­фікацію, бути компетентним у питаннях, що вирішуються, мати всеосяжну інформацію, а в разі потреби — консультуватися зі спеціалістами.

В управлінні виробництвом рішення має організаційний характер, оскіль­ки воно повинне передбачати організацію його виконання.

Рішення в управлінні виробництвом приймають в умовах дії фактора часу. Ця особливість висуває серед основних вимог до його вирішення своєчасність. Недотримання цієї вимоги може спричинити порушення зворотного зв'язку в управлінні.

У прийнятті рішення в управлінні виробництвом є певний ступінь ризику. Ризик у прийнятті управлінського рішення визначається трьома основними причинами: обмеженістю часу на підготовку і прийняття рішення, нестачею інформації, недостатньою повнотою з'ясування проблем.

Прийняття рішень — це складний, багатогранний і відповідальний процес, що складається з багатьох послідовно пов'язаних між собою етапів. Основні з них такі.

Визначення мети — це початковий етап вироблення стратегічного плану рішення. Мета рішення може бути визначена вищестоящим органом або ви­пливати з ситуації, що склалася у ВАТ (ЗАТ) АТП, СТОА.

Формування мети — відповідальне завдання, яке виконує сам керівник. Мета визначає напрям усіх наступних операцій у процесі прийняття рішення.

Мета, що визначає рішення, далеко не завжди буває однозначною. Прий­маючи рішення, доводиться вирішувати кілька завдань різного змісту: еконо­мічних, організаційних, технічних та ін. Тому при підготовці рішення керів­никові треба вибрати систему критеріїв, показників, які характеризують ефект від досягнення мети, закладеної в рішенні.

Збирання інформації — наступний важливий етап у процесі прийняття управлінського рішення, потрібний для аналізу і прогнозування розвитку си­туації. Керівникові підприємства має надходити інформація двох видів — ос­новна і додаткова. Це точний звіт про виробничо-господарську діяльність підприємства і додаткові дані, відомості, повідомлення, показники про стан об'єкта, наявність відхилень від плану, норм, графіків і т. д. У цьому разі керівник повинен мати відповідні відомості, щоб старанно проаналізувати змі­ни в стані об'єкта.

Передача зібраної інформації споживачам (начальникам відділів, вироб­ництв, дирекції) для прийняття відповідних рішень здійснюється за допомо­гою різних засобів передавання даних. Найпростіші з них — факси, телефон, телеграф, фототелеграф, телетайп; складніші — телеметричний і телевізійний зв'язок, пневмопошта, засоби організаційної техніки.

Способи передачі інформації залежать від місцеположення об'єктів, спо­собів збирання і формування первинної інформації, ступеня важливості інфор­мації, швидкості передачі та періодичності інформації.

У процесі аналізу й обробки інформації співпрацюють керівники і функці­ональні спеціалісти. Зрозуміло, у вирішенні різних завдань частка їхньої участі неоднакова.

Вироблення рішень — один із найважливіших етапів діяльності керівника, в якому йому також надають допомогу спеціалісти (економісти, математики, спеціалісти в галузі дослідження операцій). В управлінні виробництвом є зав­дання, розв'язати які керівник може, не вдаючись до їхньої допомоги. Проте незалежно від того, робиться це з допомогою чи без допомоги спеціалістів, ос­таточний вибір варіанту і прийняття рішення — перевага керівника.

Функції керівника не обмежуються прийняттям рішення. Він також органі­зовує виконання, серйозно зваживши усі можливості здійснення обраного варі­анту рішення.

Організація виконання рішень потребує чіткого складання плану-графіка реа­лізації рішення (сіткового графіка); ретельного добору виконавця рішення — до­свідченого, кваліфікованого, компетентного працівника, наділеного особливими повноваженнями; доведення рішень до виконавця з наданням відповідних роз'яс­нень; врахування інформації, що йде від самих виконавців; організації оперативної роботи з виконання рішень, яка залежить від рівня керівника (наприклад, на­чальнику виробництва, цеху потрібно більше часу, директорові — менше).

Крім того, організація виконання рішень потребує, щоб кожен був зайня­тий своєю справою, мав для цього необхідні права і ніс у їх межах усю повноту відповідальності. Для цього роль кожного працівника має бути чітко визначе­на. Головне завдання керівника полягає в тому, щоб організувати процес управління і забезпечити собі можливість займатися корінними проблемами розвитку виробництва.

Організаційно систему управління створюють так. Кожному управ­лінському підрозділові встановлюють його основне завдання. Його науково обґрунтовують, чітко формулюють і записують у Положення про підрозділ.

Облік рішень і контроль за виконанням їх набувають особливо важливого значення після того, як почалась організація виконання рішень. Завдання кон­тролю — нагляд за ходом реалізації, своєчасне виявлення відхилень від зада­ної програми, швидке вжиття заходів для ліквідації наявних відхилень, або ще краще — запобігання їм.

Контроль — завершальна стадія управлінського процесу. Якщо рішення є джерелом інформації, що йде зверху вниз, то контроль як форма зворотного зв'язку дає інформацію про виконання розпоряджень вищого органу управлін­ня. Він дає змогу бачити всю реальну картину стану виробництва. Від його ефек­тивності в кінцевому підсумку залежить дієвість прийнятих рішень і своє­часність їх виконання.

Заключним етапом алгоритму прийняття рішень є збирання нової інфор­мації та її аналіз.

Дата добавления: 2015-05-08