Межі здійснення цивільних прав

У загальній формі вимога до належного здійснення суб'єктив­них прав закріплена в ст.68 Конституції, яка передбачає, що ко­жен зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції та зако­нів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність ін­ших людей.

Межі здійснення права власності передбачені ст.41 Конституції, яка встановлює, що використання власності не мо­же завдавати шкоди правам, свободам і гідності громадян, інтере­сам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Власне усі вимоги до здійснення цивільного права охоплюють­ся вже першою умовою, вказаною у ст.13 ЦК — здійснення його має відбуватися у межах, встановлених договором або актами ци­вільного законодавства.

Адже саме цивільне законодавство вста­новлює заборону завдавати шкоди іншим особам, довкіллю, куль­турній спадщині, конкурентам, суспільству тощо і визначає наслід­ки недотримання цієї вимоги. Але, очевидно з метою загострити увагу на особливо важливих аспектах здійснення прав, низка об'єк­тів далі названа окремо, що виправдано з практичних міркувань. Аналізуючи вимоги до здійснення цивільного права, слід підкреслити, що відповідно до загальної тенденції зростання значення до­говору при визначенні вимог до здійснення права його положення фактично прирівнюються до норми права.

Згідно з ч.2 ст.13 ЦК при здійсненні своїх прав особа зобов'яза­на утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Це положення ЦК розвиває правило ст.23 Конституції, згідно з якою кожна лю­дина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей.

Частина 3 ст.13 ЦК встановлює, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також злов­живання правом в інших формах.

Отже, вказана норма забороняє зловживанням правом, розріз­няючи два види останнього:

1) умисне завдання шкоди іншій осо­бі у процесі реалізації свого права;

2) зловживання правом, пов'яза­не з використанням недозволених форм його реалізації, але у ме­жах загальнодозволеного типу поведінки щодо цього права.

Зловживання правом, як і будь-яке правопорушення, призво­дить до застосування санкції. Загальна санкція передбачена у ч. 3 ст.16 ЦК, яка передбачає відмову в охороні неналежне здійснюваного права. Це положення стосовно випадків завдання шкоди іншим особам при реалізації свого права конкретизоване у нормах гл.82 ЦК, присвяченій зобов'язанням, що виникають внаслідок заподі­яння шкоди.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Як зазначалося вище, поняття "мо­ральні засади суспільства" є продуктом звичаєвого права. Це — су­купність звичаїв, яким актами цивільного законодавства надана обов'язкова сила. Категорія "моральні засади суспільства" охоплює як народні звичаї, релігійні принципи, що домінують у суспільстві, так і офіційну ідеологію суспільства, відображену у Конституції та інших законодавчих актах України.

Положення ч.5 ст.13, яким встановлено, що не допускається ви­користання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція, стосується певної групи ци­вільних відносин, що складаються у сфері підприємницької діяль­ності, але підпорядковуються загальним положенням ЦК. Таким чином, вказана норма стосовно підприємницьких відносин є за­гальним положенням, але у системі норм ЦК є спеціальним пра­вилом, що стосується певного типу відносин і конкретизує загаль­не правило про межі здійснення цивільних прав.

Згідно з ч.6 ст.13 ЦК у випадку недодержання особою вимог здійснення права суд може зобов'язати її припинити зловживання своїм правом, а також застосувати інші наслідки, встановлені зако­ном. Таким наслідком є, наприклад, вказана вище відмова у захисті цивільного права та інте­ресу особи в разі порушення нею вимог його здійснення.

Таким чином, критеріями належного здійснення цивільного права можуть вважатися вимоги відповідності поведінки уповнова­женої особи положенням договору (якщо такий був) або актів цивільного законодавства; врахування публічного інтересу і мораль­них засад суспільства; відсутність зловживання правом.

Дата добавления: 2015-05-10