Форма державного правлiння

Форма державного правлiння – це спосiб органiзацiї державної влади, а також утворення iнститутiв влади та вста­новлення норм їх вiдносин з населенням.

Залежно вiд того, здiйснюється верховна влада однiєю особою чи належить виборному органу, розрізняються мо­нархiчнi та республiканськi форми правлiння.

Монархiя – форма правлiння, де джерелом державної влади є одна особа (король, цар, iмператор), яка займає престол спадково або обирається (iнодi довічно). Монархія поділяється на необмежену й обмежену. Необмежена монар­хія характеризується тим, що монарх є одноособовим главою держави, влада якого ніким і нічим не обмежується. Історії відомі такі види необмеженої монархії:

- деспотична – необмежена влада монарха обожнюється (деспотична монархія ґрунтується на азіатському способі виробництва, була характерною насамперед для рабовлас­ницьких держав Стародавнього Сходу);

- абсолютна – монарх як світський правитель є єдиним вищим органом державної влади (найбільше поширення абсолютна монархія отримала в період Середньовіччя).

Обмежена монархія – це монархія, де влада монарха обмежена певними органами. Її різновидами є:

- станово-представницька. Характерна особливість цієї форми правління – значне посилення центральної дер­жавної влади, зосередження в руках монарха основних важелів управління державними справами та його опора не тільки на дворянство, а й на інші верстви населення (у першу чергу міського). Тут поряд з досить впливовою владою монарха існують зібрання представників провідних верств населення – кортеси в Іспанії, Генеральні штати у Франції, земські Собори в Росії. Вони виконували здебіль­шого дорадчу, а інколи законодавчу та фінансову функції. Станово-представницька монархія відповідала в основному періоду розквіту феодалізму;

- конституційна (парламентська), що значною мірою є лише відображенням національних традицій державного будівництва. При цьому влада монарха обмежена законом і парламентом (наприклад законодавчі функції передані парламенту, а виконавчі – урядові). Насправді монарх ца­рює, але не править. Конституційні (парламентські) мо­нархії і зараз існують у багатьох країнах (Велика Британія, Японія, Iспанiя, Бельгія, Швеція та iн.);

- дуалістична. За такої форми правління влада має подвійний характер. Вона юридично й фактично поділена між монархом, який у своїх руках зосереджує виконавчу владу (формує склад уряду та ним керує), і парламентом. Наразі ця форма монархії є характерною для деяких країн Азії, Африки (Марокко, Непал, Тонга).

У сучасних умовах існує й така нетрадиційна форма монархії, як виборна. У ній монарх обирається на виз­начений період (Малайзія, Об’єднані Арабські Емірати).

Характеризуючи монархічні форми правління, особ­ливо слід виділити, з урахуванням сучасних реалій, абсо­лютну теократичну монархію. Така форма правління на сьогодні притаманна єдиній державі на планеті – Ва­тикану, хоча остання як така в жодному міжнародному акті не згадується. Однак згідно з Основним законом Держави-Міста Ватикан (така офіційна назва країни), прийнятим у 2001 році Папа Римський іменується його Владикою, має всю повноту законодавчої, виконав­чої та судової влади.

Республіка – форма правлiння, де вища державна вла­да представлена виборним органом, який обирається на визначений строк шляхом усенародних виборiв.

Розглянемо основні рiзновиди республiканського прав­лiння.

Президентська республiка. Вона характеризується такими ознаками:

- зосередженням у руках президента повноважень глави держави й уряду;

- позапарламентським методом обрання президента й формування уряду. Президент обирається прямими чи непрямими виборами, сам формує склад уряду;

- відсутністю інституту парламентської відповідаль­ності уряду (уряд несе відповідальність за свою діяльність перед президентом).

Найтиповішими прикладами президентської республі­ки можуть бути США, Мексика, Бразилія, Аргентина.

Парламентська республіка. Її рисами є:

- верховенство парламенту;

- формування уряду на парламентській основі з числа лідерів політичних партій, що мають більшість голосів у парламенті;

- відповідальність уряду за свою діяльність перед парла­ментом;

- обрання глави держави безпосередньо парламентом або спеціальною колеґією, утвореною парламентом.

У парламентських республіках може існувати інститут президентства, але правовий статус президента значною мірою нагадує статус монарха в конституційній (пар­ламентській) монархії. Фактично функції президента об­межені й зводяться до суто представницьких: він є головою держави й репрезентує її у міжнародних відносинах, звер­тається з посланнями до народу, закріплює своїм підписом закони тощо.

Парламентськими республіками на сьогодні є, наприклад, Iталія, ФРН, Австрія, Індія.

Iснує й особлива форма республіканського правлiння – змішана (парламентсько-президентська або президентсько-парламентська), яка є чимось середнім мiж президентською i парламентською республiками. У такiй державi її глава (президент) сам визначає склад уряду та його главу, але цi кандидатури пiдлягають затвердженню парламентом – вищим законодавчим органом (Україна, Фiнляндiя). Оста­точний характер цієї форми правління визначається тим, які засади в ній переважають – президентські чи пар­ламентські.

(Див. докладніше: Бостан С.К. Форма правління сучас­ної держави: проблеми історії, теорії, практики. Моно­графія. – Запоріжжя: Юридичний ін-т, 2005. – С. 67 – 123; Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах. – 2-е изд., перераб. и доп. / Отв. ред. проф. М.Н. Марченко. Том 1. – М.: ИКД "Зерцало-М", 2001. – С. 281 – 290.)

Питання та завдання для самоконтролю

1. Як називається форма правління, за якої глава займає пост спадково, а його влада вважається непідпорядкованою будь-якій іншій владі, органу або виборцям?

а) демократія;

б) монархія;

в) тиранія.

2. Як називається форма правління, за якої посада глави держави є виборною і змінюваною, його влада вважається залежною від представницького органу чи виборців?

а) демократія;

б) республіка;

в) деспотія.

3. Назвіть види форм монархічного та республіканського правління.

Дата добавления: 2015-05-10