Правовий статус укр. громади Львова 16-17 ст

На початку 16 ст. зростає активність української громади Львова у економічному, культурному та релігійному житті, здійснюються перші спроби захисту правового захисту, й унаслідок їхньої активності польський король Сигізмунд І видає у 1572 р. декрет у процесі між укр. громадою та райцями міста Львова. Насамперед укр. були зрівняні в усіх правах з домінуючими в місті польськими міщанами католицької віри. Одержання політичних прав доповнювалося визнанням за українцями всіх економічних прав, які становили основу життєдіяльності громади. Відтоді укр. здобули право не лише вступати до ремісничих цехів, навчатися цехових ремесел, але й обиратися старшими цехмістрами. Без жодних перешкод українці могли торгувати на будь-якими товарами на всій території Речі Посполитої. Суттєвою для укр.. громади була відміна заборони на купівлю не рухомостей поза межами вулиці Руської, що досі надзвичайно звужувало діяльність підприємливих укр. купців.

Також були усунуті деякі релігійні обмеження, священики звільнялися від податку і мали підпорядковуватися тільки своє львівському православному єпископові. Однак про ліквідування інших релігійних обтяжень не йшлося. Король дав дозвіл послати українцям послати своїх синів до католицьких початкових та вищих шкіл із навчанням семи вільних мистецтв. Проте привілей не став реальністю, тому відбувся спротив польської громади. Декретом 1578 р. король Стефан Баторій фактично скасував усі положення привілею 1572 р., що так і не був втілений у життя.

Після спалаху активності громад у 16 - на початку 17 ст. у їх суспільно-політичному житті відбулися зміни, а саме почалося протистояння з місцевим львівським єпископом Гедеоном (Балабаном) і протидії унійним заходам до та після Берестейського собору 1596 р., Львівське ставропігійське братство поступово полишає всеукраїнські заходи, заглиблюючись тільки у місцеві, непрості для українців Львова проблеми. Ставропігійське братство стало на чолі української громади, створивши авторитетну в громаді, організаційну вдалу структуру. Обрані керівники братства виступили представниками громади українців. Привілеї всієї української громади належали і Ставропігійському братству. Керівники братства дбали, щоб підтверджували лише найнеобхідніші привілеї, це зокрема: привілей Сигізмунда Августа у 1572 р. про зрівняння львівських українців у правах з польськими міщанами; Сигізмунда ІІІ у 1592 р. – про підтвердження прав братства; Владислава 4 у 1639 р. – про монополію на друкування книг кирилицею у.Львові, а також грамоти Сигізмунда ІІІ 1592 р. про право патронату братства над монастирем Св. Онуфрія.

Дата добавления: 2015-05-08