Правовий статус вірменської громади Львова 16-17 ст

Початок правового регулювання громада львівських вірменів вела з руських княжих часів. Початок 16 століття для вірменської громади розпочався загостренням стосунків із католицькою владною верхівкою. Вже у 1519 р. був затверджений «вірменський статут», у якому широко регулювалися правові стосунки церковного, шлюбного, кримінального, фінансово-економічного, цивільного характеру. Невелику частину статей було перероблено з урахуванням нових правових відносин, що склалися у Львові. У 1549 р. вірмени отримали привілей про непідлеглість іншим судам, окрім суду власного вірменського права, в якому повинні були засідати війт міського магдебурзького суду та старші вірменські громади. Це посилило автономність вірменської юрисдикції в місті. У 1569 р. Сигізмунд Август підтвердив старшим та всій вірменській громаді Львова право патронату, тобто розпорядження, управління та опіки над майном вірменського монастиря Св. Анни, розташованого на краківському передмісті. Цей привілей вірменська громада набула в конфлікті з вірменським єпископом, який хотів здобути не тільки церковну, але й всю повноту влади над монастирем.

1578 р. приніс вірменам зрівняння в усіх правах з домінуючою у політичному житті міста польською громадою. За королівським привілеєм, на вірмен поширювалися ті ж самі закони і вільності, що й на польських міщан. Водночас повністю зберігалися попередні права на автономну вірменську юрисдикцію. Привілей про зрівняння у правах діяв понад 20 років. Проте у 1600 р. його було ліквідовано. У привілеях наданих вірменам у 17 ст. домінує економічна проблематика. 1622 р. вірмени протестували проти введення у Львові нового податку – «штукового». Вірмени домоглися звільнення від цього податку. 1642 р. Владислав 4 звільнив львівських вірмен від сплати мит на ввезення та вивезення товарів з королівства, однак з умовою, щоб митники записували провезені товари до реєстрів.

Найважливішими для вірменської громади були привілеї, які включали її представників до контрольних і рахункових органів міської влади та посилювали їхню роль у цих органах. У 1678 р. старші вірменської громади одержали від короля Яна ІІІ Собеського привілей, за яким щонайменше 4 вірмен мали змогу вступити до престижного католицького стрілецького братства. Але найголовнішим положенням цієї грамоти було звільнення вірменських райців від сплати податків з нерухомості. Протягом другої половини 17 ст. львівська вірменська еліта та громада, яка ставала дедалі меншою, майже повністю асимілюється в оточуючому польському середовищі Львова.

Дата добавления: 2015-05-08