Проблеми взаємовідносин між укр. та польською громадами Львова у 16 – першій половині 17 ст

У перші десятиліття 16 ст. українська громада Львова розпочала боротьбу за втрачені від середини 14 ст. суспільні, економічні та релігійні права. На початку 16 ст. українці середмістя Львова обєдналися в церковне братство при міському храмі Успіня Богородиці. Зорганізована укр. громада, що включала, окрім жителів середмістя, й передміщан, виставила до міського уряду вимоги зняти обтяжливі релігійні та економічні обмеження, які вона мала у порівнянні з католицьким населенням Львова.

Основною формою протистояння були правові процеси у королівських судах. Привілей Сигізмунда Августа у 1572 р. зрівняв укр. громаду з католицькою фактично в усіх ділянках релігійного, економічного, правового та культурного життя. У центрі цього конфлікту була проблема рівноправності української та польської громади. Проте не довго цей привілей діяв, адже Стефан Баторій у 1578 р. та 1585 р. своїми декретами припинив дію привілею 1572 р. і таким чином укр. спільнота не змогла здобути рівноправності з польською громадою. Наприкінці 16 ст. українці поновили позови, щоб добитися доступу до ремісничих цехів, участі в міських органах влади, вільної торгівлі, купівлі нерухомості у будь-якому районі міста. З великими перервами судові процеси тривали до 40-50-х рр. 18 ст.

Важливою проблемою для Львова були конфесійні обмеження, що їх накладала католицька польська більшість на православне укр. населення. За своїм значенням вона не поступалася проблемі політичної та економічної рівноправності. Протистояння особливо загострилось – аж до застосування сили – під час переходу на новий григоріанський календар на Різдвяні свята 1583/1584 рр., а також у переддень прийняття Берестейської унії в 1596 р.

Організаційним центром, що координував та фінансував правову боротьбу укр.. громади, стало церковне братство при міській церкві Успення Богородиці, яке репрезентувало інтереси міського та передміського населення. Саме завдяки фінансовим ресурсам та рішучості братства, вдалося у 1572 р. здобути привілей про рівноправність із польською громадою, вести дуже виснажливі судові процеси в 17-18 ст.

Формальним приводом до судових суперечок між обома громадами здебільшого були неприхильні чи й насильницькі дії міських урядовців або винесення міською радою ухвал, що дискримінували укр. громаду, після чого вона заносила скарги до королівських судів. Іншою формою захисту своїх корпоративних інтересів стало внесення протестів укр. громади до книг львівського гродського суду. Ці протести та скарги у формі письмових витягів слугували аргументи для подальшої правової боротьби у королівських судах. Хоча в королівській канцелярії протягом 16-17 ст. виходили привілеї, мандати та декрети, котрі вирішували конфліктні ситуації на користь укр. громади. Ініціативу в більшості конфліктів з укр. громадою виявляла міська рада, яка у своїх діях опиралася також на рішення та впливи, що виходили як з королівського двору, так і місцевого латинського духовенства.

Затяжна правова боротьба загострювала почуття політичної окремішності укр. громади, поряд з існуючою конфесійною та культурною інакшістю польської громади.

64. Проблема кризи церковного життя у дослідженні «Криза і реформа» Гудзяка (з букрідерів)

Дата добавления: 2015-05-08