Реформи константинопольського патріарха Ієремії та спроби їх реалізації у Київській митрополії

Падіння Константинополя та його вплив на церковне життя Київської митрополії

Після Флорентійської унії, а особливо з часу падіння Константинополя, ієрархічна залежність Київської митрополії від Царгорода значно ослабла. Вона проявлялась лише в затвердженні патріархом нового Київського митрополита, який, залежно від обставин, або обирався собором, або ж призначався королем.

Становище Української православної церкви ускладнювалося, адже із кожним роком дедалі потужнішою ставала Московська митрополія, яка прагнула перебрати славу згаслого Константинополя. Проголошення 1589 р. самостійності Московського патріархату і надання його главі титулу патріарха московського та всієї Русі занепокоїло укр. церковних діячів, оскільки все свідчило про наміри Московського царства щодо укр. земель. Розуміючи про складну ситуацію, в якій опинилася рідна церква, представники вищого духівництва, укр. магнати і шляхта дедалі більше схилялися до обєднання з римо-католицькою церквою.

У кінці 16 ст. нестабільність патріархату, немічність його перед лицем серйозних проблем стали цілком очевидними. За винятком Ієремії ІІ, що між 1572 і 1595 рр. тричі посідав престол і залишив яскравий слід в історії. У травні 1572 р. Ієремія ІІ Транс зійшов на престол і відразу повів боротьбу з симонією (купівля ієрархічних посад), що роздроблювала грецьку православну Церкву. Він виступав не лише проти симонії, а й проти зловживань серед вищого духовенства, зокрема, проти скандальних поборів за сповідь і причастя. Патріарх хотів заснувати нові освітні установи, де б вдосконалювали свої знання духовні особи. Але зусилля його наштовхувалися на опозицію малоосвідченого духовенства.

Реформаторські спроби Ієремії знаходили відгук у православних громадах і поза межами османських володінь. Східні слов’яни по-різному оцінювали сильні і слабкі сторони діяльності патріарха. З одного боку, бажання Ієремії провести реформу в Царгороді вилилось згодом у його реформаторську діяльність в Київській митрополії. З іншого боку, брак такої діяльності в самому патріархаті відкинув від нього тих українців та білорусів, які в добу великих перемін з надією дивилися на Царгород, як на найвищий авторитет, чекаючи звідти керівництва до дії.

Початок революційних подій, що мали місце в українському православ’ї в останнє десятиліття 16 ст., пов’язують із візитами в Україну константинопольського патріарха Ієремії. Він двічі відвідав Київську митрополію. Вперше в 1588 р., на своєму шляху до Москви; вдруге – 1589 р., повертаючись до Константинополя. Реформи патріарха щодо української церкви дали поштовх двом процесам у середовищі православної ієрархії:

- здійсненню внутрішньої реформи церковного життя;

- пошуку, спочатку незначною частиною єпископату, а потім і його більшістю, шляхів до розриву зв’язків із Константинополем і підпорядкування митрополичої кафедри Римові.

Якщо перші відвідини патріарха були короткими, то за других він встиг багато зробити. Ієремія відбув чотири собори з представниками місцевої ієрархії, духівництва та мирян (у Вільні, Супраслі, Бересті, Тернополі), наслідком яких стали відчутні зміни в ієрархії. Патріарх змістив із кафедри митрополита Онисифора Дівочку, як «двоєженця», тобто людину, яка двічі була в шлюбі до чернечої висвяти; настановив нового Київського митрополита – Михайла Рагозу. Важливим рішенням Ієремії було надання ставропігії (незалежності від місцевої церковної влади й прямого підпорядкування патріарху) Віленському та Львівському братствам. Згідно з уставом цих братств Ієремія надав їм право контролю за відповідністю церковним канонам учинків духівництва, включаючи єпископів, зобов’язавши їх сповіщати про це Константинополь.

Візит Ієремії в Україну може бути поставлений в один ряд з усіма попередніми та наступними візитами східних патріархів та їхніх представників на території Київської митрополії. Здебільшого метою цих візитів було жебрання бо видурювання коштів.

67. Дослідження впливу Флорентійської унії на міжцерковні стосунки на українських землях у працях Б. Ґудзика (з букрідерів)

68.Реформаційні та контрреформаційні течії на українських землях у дослідженнях Б. Ґудзяка. (з букр..)

69. Концепції укладення церковної унії в XVI ст. у праці Б. Ґудзяка. (з букрідерів)

Дата добавления: 2015-05-08