Базове законодавство. 1 страница

Парки.

Національні природні парки.

Це природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, які створюються з метою збереження, відтворення та ефективного використання природних комплексів і об'єктів, що мають природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Режим використання цих парків: він диференційний із відокремленням таких функціональних зон:

- заповідної;

- пізнавального туризму;

- рекреаційної;

- особливо охоронюваної;

- обслуговування відвідувачів;

- господарського призначення;

- інші.

Завданням таких парків є:

1) збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів;

2) створення умов для організованого туризму, відпочинку й інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах с додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів;

3) проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання;

4) розробка наукових рекомендацій із питань охорони довкілля й ефективного використання природних ресурсів;

5) проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Регіональні ландшафтні парки.

Це природоохоронні, рекреаційні установи, які створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів і забезпечення умов для організованого відпочинку населення, як правило, без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників чи користувачів або з вилученням у разі необхідності.

Режим використання ландшафтних парків: він створюється з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів і об'єктів, їх особливостей.

При цьому може проводитися зонування з урахуванням вимог, установлених для території національних природних парків.

Завданням таких парків є:

1) збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів і забезпечення умов для організованого відпочинку населення;

2) створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах із додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів;

3) збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів;

4) сприяння екологічній освітньо-виховній роботі. Ландшафтні парки є регіонального і місцевого значення.

Дендрологічні парки.

Це земельні ділянки з усіма природними ресурсами, які вилучаються з господарського використання і надаються дендрологічним паркам у порядку, установленому Законом України «Про природно-заповідний фон України» та іншими актами законодавства.

Режим використання парків: на території дендрологічних парків забороняється діяльність, що не пов'язана з використанням покладених на них завдань і загрожує збереженню дендрологічних колекцій. На території цих парків може бути проведено зонування відповідно до вимог, установлених до ботанічних садів.

Завданням таких парків є:

- збереження і вивчення в спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного й іншого використання.

Є дендрологічні парки загальнодержавного і місцевого значення.

Зоологічні парки.

Це земельні ділянки з усіма природними ресурсами, які вилучаються з господарського використання і надаються зоологічним паркам у порядку, установленому Законом України «Про природно-заповідний фонд» та іншими актами законодавства.

Режим використання зоологічних парків: на території таких парків забороняється діяльність, що не пов'язана з використанням покладених на них завдань і загрожує збереженню сприятливих умов для життя тварин цих об'єктів. Режим використання парків диференційований із виділенням кількох зон: експозиційної, наукової, рекреаційної, господарської.

Завданням зоологічних парків є:

- організація екологічної, освітньо-виховної роботи;

- створення експозицій рідкісних, екзотичних і місцевих видів тварин;

- збереження їх генофонду;

- вивчення дикої фауни;

- розробка наукових основ розведення дикої фауни в неволі. Є зоологічні парки загальнодержавного і місцевого рівня.

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Це найбільш визначені та цінні зразки паркового будівництва, які оголошуються з метою їх охорони і використання в естетичних, виховних, наукових,

природоохоронних та оздоровчих цілях. Оголошення проводиться з вилученням у встановленому порядку або без вилучення в їх власників чи користувачів земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів.

Режим використання парків-пам'ятків: на території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню. На території цих парків може проводитися зонування відповідно до вимог, установлених для ботанічних садів.

Є парки-пам'ятки загальнодержавного і місцевого рівня.

11.2.3. Інші об'єкти. Заказники.

Це природні території (акваторії), які мають особливе значення для збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів, що оголошуються без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.

Режим використання заказників:

- у заказнику обмежується або забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим Положенню про заказник;

- господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони довкілля.

Є такі види заказників:

1) ландшафтні;

2) лісові;

3) ботанічні;

4) загальнозоологічні;

5) орнітологічні;

6) ентомологічні;

7) іхтіологічні;

8) гідрологічні;

9) загальногеологічні;

10) палеонтологічні;

11) карстово-спелеологічні.

Пам'ятки природи.

Це окремі, унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення. Вони оголошуються з метою збереження їх у природному стані без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.

Режим використання пам'яток природи: на території пам'яток природи забороняється будь-яка діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни їх первинного стану.

Розрізняють такі види пам'яток природи: а) комплексні; б) ботанічні;в)зоологічні; г) гідрологічні; д) геологічні.

Заповідні урочища.

Це лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, які мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення і оголошуються з метою їх збереження в природному стані без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.

Режим використання заповідних урочищ: на території цих об'єктів забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються в природних комплексах, включених до їх складу, згідно з вимогами, установленими для природних заповідників.

Ботанічні сади.

Це ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами, які вилучаються з господарського використання і надаються ботанічним садам у порядку, установленому Законом "Про природно-заповідний фонд України" та іншими актами законодавств*.

Режим використання цих об'єктів: на території ботанічних садів забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню зібраної (вирощуваної) колекції флори. їх режим диференційований із виділенням кількох зон: а) експозиційної; б) наукової; в) заповідної; г) адміністративно-господарської.

Завданням ботанічних садів є:

- збереження, вивчення, акліматизація, розмноження в спеціально створених умовах рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій;

- їх ефективне господарське використання;

- ведення наукової, навчальної і освітньої роботи.

Є ботанічні сади загальнодержавного і місцевого значення.

11.3. Правовий режим територій і об'єктів природно-заповідного фонду, засоби їх збереження, форми власності.

11.3.1. Правовий режим територій і об'єктів.

Правовий режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково - обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, що визначають правовий статус, призначення цих територій і об'єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

Розрізняють такі режими:

а) абсолютно заповідний, тобто повне вилучення природного комплексу з господарського та рекреаційного використання; це заповідники та пам'ятки природи;

б) відносно заповідний, тобто часткове вилучення природного комплексу з господарського та рекреаційного використання; це заказники;

в) диференційований або змішаний, тобто поєднання елементів абсолютного і відносного заповідних режимів, тобто повне вилучення з використання одних ділянок природи з одночасним обмеженим рекреаційним використанням інших територій; це національні і природні парки.

11.3.2. Засоби збереження і форми власності територій і об'єктів.

Збереження територій і об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується такими шляхами:

1) установленням заповідного режиму;

2) організацією систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів і об'єктів;

3) проведенням комплексних досліджень із метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання;

4) додержанням вимог щодо охорони територій і об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз;

5) запровадженням екологічних важелів, стимулювання їх охорони;

6) здійсненням державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони і використання;

7) установленням підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення і пошкодження заповідних природних комплексів і об'єктів;

8) проведенням широкого міжнародного співробітництва в цій сфері; проведенням інших заходів із метою збереження територій і об'єктів природно-заповідного фонду.

• • •

Є такі форми власності на території та об'єкти природно-заповідного фонду України: - державна; - комунальна;- приватна.

11.4. Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд.

В Україні є адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд.

Згідно Кодексу України про адміністративні порушення, адміністративна відповідальність установлюється за порушення правил охорони та використання територій і об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 91).

Відповідно до Кримінального кодексу України, кримінальна відповідальність установлюється за такі діяння:

а) порушення правил охорони надр, вчинені на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду (ст. 240);

б) незаконну порубку лісу в заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду (ст. 246);

в) незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду (ст. 248);

г) умисне знищення або пошкодження територій, узятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 252).

12. Правовий режим використання та охорони рекреаційних зон.

Навчальні питання.

12.1. Поняття, склад і юридичні ознаки рекреаційних зон.

12.2. Правовий режим рекреаційних зон, їх види і нормативи навантаження.

12.2.1. Правовий режим рекреаційних зон і порядок їх створення.

12.2.2. Види рекреаційних зон, їх зонування і нормативи навантаження.

12.3. Правові форми використання рекреаційних зон, обов'язки користувачів.

12.4. Правова охорона рекреаційних зон.

12.5. Відповідальність за порушення режиму використання і охорони рекреаційних зон.

12.1. Поняття, склад і юридичні ознаки рекреаційних зон.

Рекреаційні зони - це ділянки суші та водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення та туризму, для відновлення життєвих сил і працездатності людини, забезпечення екологічної безпеки.

Рекреаційні зони можна розглядати з точки зору біологічного, соціального, гуманітарного, економічного, екологічного та юридичного значення.

Рекреаційні зони у свій склад включають:

а) ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, кемпінгів, туристських баз, стаціонарних і наметових туристсько-оздоровчих загонів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристських станцій, навчально-туристських стежин, маркованих трас, дитячих і спортивних загонів, розташованих у т. ч. за межами земель оздоровчого призначення;

б) ділянки парків, приміських зелених зон навколо міст та інших населених пунктів;

в) ділянки ботанічних, дендрологічних, зоологічних садів;

г) місцевості, що використовуються для туристичних походів, подорожування, спорту та відпочинку, огляду мальовничих краєвидів та історичних пам'яток, для

фенологічних спостережень тощо.

Зазначений перелік не є вичерпним, бо до складу рекреаційних зон можуть входити й інші території, призначені для відпочинку населення.

Юридичними ознаками рекреаційних зон є таке:

а) можливість використання для організації масового відпочинку населення сукупності природних, природно-соціальних умов і процесів та природно-антропогенних комплексів;

б) підтвердження в установленому порядку якості ділянок суші та водного простору, що сприяє відновленню психологічних, психічних, фізіологічних, генетичних і духовних потреб людини;

в) оголошення в установленому порядку меж, розмірів ділянок суші та водного простору рекреаційними зонами;

г) визначення порядку використання таких зон для масового довго- та короткострокового відпочинку населення, їхньої охорони, обліку, моніторингу.

12.2. Правовий режим рекреаційних зон, їх види і нормативи навантаження.

12.2.1. Правовий режим рекреаційних зон і порядок їх створення.

Правовий режим рекреаційних зон - це сукупність правил, вимог щодо створення, управління, охорони рекреаційних зон, покликаних сприяти ефективному функціонуванню цих зон із метою відновлення життєвих сил і працездатності людини.

Рекреаційні зони як юридичне поняття є комплексним, тому їх правовий режим визначено в еколого-правових нормах різних законів.

Зміст правового режиму використання та охорони рекреаційних зон становлять:

а) визначення поняття рекреаційних зон як об'єктів правового регулювання, їхні види, порядок створення;

б) управління в галузі використання та охорони рекреаційних зон;

в) правові форми використання рекреаційних зон;

г) механізм правової охорони рекреаційних зон;

д) відповідальність за порушення правового режиму рекреаційних зон; Особливими властивостями рекреаційних зон є:

1) наявність загального та спеціального правового регулювання режиму використання й охорони рекреаційних зон;

2) спрямованість на досягнення спеціальної мети - відновлення життєвих сил і працездатності людини;

3) урахування того, що ці об'єкти створено як природою, так і людиною;

4) заборона господарської та іншої діяльності, що шкідливо впливає на довкілля, приводить до будь-яких змін природного ландшафту;

5) заборона будь-яких дій, що порушують суспільні інтереси при використанні рекреаційних зон;

6) обмеження права користування такими територіями;

7) установлення спеціального порядку створення рекреаційних зон;

8) загальнодержавний характер власності на природні ресурси рекреаційного значення;

9) установлення додаткових обов'язків користувачів (зокрема, орендарів).

Порядок створення рекреаційних зон залежить від їхнього місцезнаходження та виду природних об'єктів, розташованих на цій території.

Рекреаційні зони в межах населених пунктів створюються згідно з генеральними планами населених пунктів, зазвичай, за рішенням місцевих рад за погодженням з органами виконавчої влади з питань охорони довкілля та іншими відповідними державними органами. До них належать парки, лісопарки, бульвари, сквери та сади житлових районів та мікрорайонів, надбережжя, пляжі тощо.

Місця користування водами в рекреаційних цілях установлюються відповідними Радами в порядку, визначеному водним законодавством.

Створення рекреаційних зон на земельних ділянках лісового фонду регулюється нормами лісового законодавства.

Спеціальним є порядок створення, установлення рекреаційних зон у складі об'єктів природно-заповідного фонду, що регулюється законом «Про природно-заповідний фонд України».

12.2.2. Види рекреаційних зон, їх зонування і нормативи навантаження.

Рекреаційні зони залежно від мети і характеру їхнього устрою поділяються на зони, призначені для короткострокового та довгострокового відпочинку населення.

Рекреаційні зони для короткострокового відпочинку створюються на території населених пунктів, приміських і зелених зон, міських лісів, лісопарків, ботанічних, дендрологічних, зоологічних садів, національних природних парків, і мають бути легкодоступними для населення.

Рекреаційні зони для довгострокового відпочинку розташовуються, як правило, за межами населених пунктів. На їхній території дозволено розміщення соціально-культурних, туристських об'єктів, лікувально-оздоровчих тощо.

Залежно від місця розташування виділяються три види рекреаційних зон:

а) зони оздоровчого відпочинку в межах населених пунктів;

б) приміські та зелені зони;

в) зони оздоровчого відпочинку за межами населених пунктів.

• • •

Рекреаційні зони залежно від правового режиму економічної діяльності та порядку застосування законодавства на їхній території поділяються на два види:

а) зони як культурні або окультурені ділянки земельного чи водного простору, у межах яких заборонено господарську та іншу діяльність, що руйнівно впливає на довкілля, або перешкоджає використанню їх для організації масового відпочинку та туризму населення;

б) спеціальні туристсько-рекреаційні (вільні) економічні зони як частини території України, на яких впроваджується і діє спеціальний правовий режим та порядок застосування законодавства України.

• • •

Залежно від організаційної форми рекреаційні зони можуть бути:

а) юридичними особами (парки культури та відпочинку);

б) структурними підрозділами у складі інших юридичних осіб (рекреаційні зони ботанічних садів, національних природних парків та ін.);

в) територіями без певної організаційної форми, що перебувають у віданні безпосередньо місцевої ради (сквери, бульвари та ін.).

• • •

За характером використання рекреаційні зони поділяються на три групи:

а) моноваріантні (тільки для одного виду рекреаційної діяльності);

б) поліваріантні (можуть використовуватися для двох і більше видів рекреаційної діяльності, один з яких заперечує решту);

в) комплексні (можливе одночасне використання кількома видами рекреаційної діяльності).

• • •

З метою забезпечення правового режиму використання й охорони рекреаційних зон на їх територіях може бути визначено різні функціональні зони:

1) особливої охорони;

2) пізнавальна;

3) для короткострокового відпочинку;

4) для обслуговування відвідувачів;

5) для господарського призначення.

Раціональне використання рекреаційних зон багато в чому залежить від додержання допустимих меж рекреаційної завантаженості на відповідній території. Ці межі визначаються залежно від функціональних зон (лісової, лісопаркової, паркової) і від величини міста.

Наприклад, за функціональною ознакою встановлено такі нормативи на гектар рекреаційної зони:

- для лісових територій - від 1 до 10 чоловік;

- для лісопарків - від 8 до 20 чоловік;

- для паркових - від 30 до 150 чоловік.

За ознакою величини міста, наприклад, для населених пунктів Полісся за рівнем лісистості 20-25% встановлено такі нормативи в гектарах на 1000 чоловік населення:

- з кількістю населення менш як 12 тис. чоловік - 40 га;

- від 12 до 50 тис. чоловік - 50 га;

- від 50,1 до 100 тис. чоловік - 70 га;

- від 100,1 до 250 тис. чоловік - 85 га;

- від 250,1 до 500 тис. чоловік - 135 га.

Для населених пунктів із кількістю населення більш ніж 1 млн. чоловік зелені зони встановлюються за індивідуальними проектами.

12.3. Правові форми використання рекреаційних зон, обов'язки користувачів.

Форми використання рекреаційних зон розрізняються залежно від їх цільового призначення, місця розташування та інших факторів.

До основних форм використання рекреаційних зон належить право власності та право користування, зокрема, оренда.

Значна частина рекреаційних зон розташована на землях рекреаційного призначення, тому користування ними залежить від форм використання таких земель.

Землі рекреаційного призначення перебувають у власності держави і не можуть передаватися в колективну та приватну власність, тому основною формою їх використання є право користування, а отже і оренда.

Право користування рекреаційними зонами здійснюється у двох видах: загальному і спеціальному.

Загальне користування рекреаційними зонами здійснюють громадяни в порядку, який визначається місцевими радами згідно містобудівних норм. Це користування парками, скверами, бульварами, садами населених пунктів.

Спеціальне користування рекреаційними зонами здійснюють громадяни і господарюючі суб'єкти на підставі рішень компетентних органів держави з метою організації рекреаційної та пов'язаної з нею діяльності. Такі відносини можуть виникати як самостійні (наприклад, передача в користування земельної ділянки для будівництва атракціону), так і бути другорядними (наприклад, користування земельною ділянкою, зайнятою танцювальним майданчиком, на підставі договору оренди останнього).

Різновидом спеціального користування рекреаційними зонами є оренда. Предметом орендних відносин є територія або окремі природні об'єкти, при цьому сторонами договору оренди виступають, з одного боку, місцеві ради, із другого -будь-яка правоздатна юридична особа, метою діяльності якої визначено організацію відпочинку населення.

Використання рекреаційних зон, розташованих на землях природоохоронного призначення, має деякі особливості. Наприклад, такі зони на територіях ландшафтних, дендрологічних та інших парків можуть використовуватися як на праві користування (і оренди), так і на праві власності залежно від форми власності самих об'єктів природно-заповідного фонду. При цьому обов'язковою умовою використання таких зон є дотримання режиму земель природоохоронного і рекреаційного призначення.

Незалежно від підстави виникнення права користування рекреаційними зонами, усі суб'єкти мають відповідні обов'язки:

1) дотримуватися цільового характеру використання таких зон;

2) раціонально та економно використовувати корисні властивості природних об'єктів та територій рекреаційних зон;

3) уживати необхідних заходів з охорони, відтворення рекреаційних ресурсів, припиняти їх вичерпання та руйнування;

4) дотримуватися екологічних вимог;

5) своєчасно вносити плату за користування;

6) здійснювати заходи з відтворення та підвищення рекреаційної цінності території.

12.4. Правова охорона рекреаційних зон.

Правова охорона рекреаційних зон - це система організаційних, правових, екологічних та інших заходів, спрямованих на їх раціональне використання, охорону від несприятливого впливу, відтворення і підвищення рекреаційної цінності, дотримання їх правового режиму. Правова охорона рекреаційних зон спрямована на забезпечення права громадян на довкілля та відпочинок, на збереження та покращення їхнього здоров'я, задоволення духовних та культурних потреб.

Основними правовими формами охорони рекреаційних зон є такі:

1) установлення компетентними органами правил та норм з охорони і відтворення природних об'єктів рекреаційних зон;

2) визначення заборон і обмежень у здійснені господарчої та іншої діяльності на територіях рекреаційних зон;

3) проведення обліку, контролю, нагляду за якістю природних об'єктів таких зон,дотримування вимог їх правового режиму;

4) розроблення нормативів рекреаційного навантаження на одиницю площі;

5) закріплення прав та обов'язків із раціонального використання природних об'єктів рекреаційних зон;

6) виділення особливо захищених ділянок лісового фонду навколо рекреаційних територій;

7) припинення порушень рекреаційного законодавства;

8) відновлення порушених прав громадян і застосування встановлених заходів відповідальності до порушників;

9) економічне стимулювання раціонального використання та охорони рекреаційних зон;

10) проведення інших заходів та встановлення інших вимог з охорони рекреаційних зон.

12.5. Відповідальність за порушення режиму використання і охорони рекреаційних зон.

Відповідальність за порушення режиму використання і охорони рекреаційних зон має свої особливості, які визначаються специфікою об'єкта посягання. До них належать:

а) спеціальний об'єкт посягання - рекреаційні зони та інші території, які особливо охороняються, тобто це є об'єкти природно-заповідного фонду, до складу яких входять рекреаційні зони;

б) наявність шкоди у вигляді зниження, знищення рекреаційної цінності відповідних територій;

в) взаємозв'язок і взаємозалежність порушень використання та охорони рекреаційних зон і права на відпочинок громадян;

г) непоправність або дуже складне відтворення рекреаційної цінності території;

д) наявність, окрім економічної та екологічної, як правило, моральної шкоди, завданої громадянинові чи суспільству.

Чинне законодавство не містить спеціальних норм, які передбачають відповідальність за порушення режиму використання та охорони рекреаційних зон, що є одним із його недоліків. Разом із тим у ньому є ряд норм, застосування яких можливе у відносинах, що розглядаються.

Порушення вимог використання і охорони рекреаційних зон може дістати вираз у такому:

1) самовільному використанні територій рекреаційних зон;

2) псуванні, пошкодженні, знищенні природних комплексів, територій і об'єктів природи рекреаційних зон;

3) нецільовому використанні рекреаційних зон;

4) здійсненні на території рекреаційних зон забороненої господарської діяльності;

5) порушенні вимог щодо використання і охорони рекреаційних зон;

6) самовільній забудові будівлями, спорудами територій рекреаційних зон. Більшу частину зазначених порушень можна звести до порушень земельного,

лісового, водного законодавства та законодавства про природно-заповідний фонд України.

13. Правовий режим використання та охорони курортних і лікувально-оздоровчих зон та курортів.

Навчальні питання.

13.1. Поняття і види курортних і лікувально-оздоровчих зон та курортів.

13.2. Підстави оголошення, юридичні ознаки і правовий режим курортних та лікувально-оздоровчих зон і курортів.

13.3. Правові форми використання курортних та лікувально-оздоровчих зон і курортів.

13.3.1. Поняття і форми використання таких зон і курортів.

13.3.2. Порядок надання в спеціальне користування зон і курортів; права і обов'язки користувачів.

13.4. Правова охорона курортних та лікувально-оздоровчих зон і курортів.

13.4.1. Поняття і правові форми охорони курортних і лікувально-оздоровчих зон.

13.4.2. Округ санітарної охорони і його зони.

13.5. Відповідальність за порушення режиму використання і охорони курортних та лікувально-оздоровчих зон і курортів.

13.1. Поняття і види курортних і лікувально-оздоровчих зон та курортів.

Курортні зони - це освоєні природні території на землях оздоровчого призначення, що мають природні лікувальні ресурси та фактори, необхідні для їх експлуатації, наприклад, будівлі і споруди з об'єктами інфраструктури, які використовуються, у т.ч. шляхом промислового освоєння, з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювання та поліпшення здоров'я людей.

Дата добавления: 2015-05-10