Список літератури 1 страница

1. Акименко А. А. История // История эстетической мысли: В 6 т. — Москва: Искусство, 1986. — Т. 3. — С. 152—179.

2. Андреев Д. Л. Роза мира: Метафилософия истории. — Москва: Прометей, 1991. — 288 с.

3. Антология чешской и словацкой философии. — Москва: Мысль, 1982. — 407 с.

4. Аристотель. Метафизика // Соч.: В 4 т. — Москва: Мысль, 1976. — Т. 1. — 550с.

5. Арістотель. Поетика. — К.: Мистецтво, 1967. — 84 с.

6. Барт Р. Писатели и пишущие // Избр. работы: Семиотика. Поэтика. — Москва: Прогресс, 1989. — С. 133—141.

7. Бахтин М. Автор и герой в эстетической деятельности // Эстетика словесного творчества. — 2-е изд. — Москва: Искусство, 1986. — С. 9—191.

8. Бахтин М. М. Проблемы поэтики Достоевского. — 4-е изд. — Москва: Сов. Россия, 1979. — 320 с.

9. Бахтин М. Формы времени и хронотопа в романе: Очерки по истор. поэтике //Литературно-критические статьи. — Москва: Худож. лит., 1986. — С. 121—290.

10. Бендзар Б. П. Оповідання Івана Франка німецькою мовою // Рад. літературознавство. — 1971. — № 12. — С. 66—73.

11. Бердяев Н. А. Истоки и смысл русского коммунизма. — Москва: Наука, 1990. — 224 с.

12. Бердяев Н. А. Русская идея // О России и русской философской культуре: Философы рус. послеокт. зарубежья. — Москва: Наука, 1990. — С. 43—271.

13. Берлін І. Націоналізм // Зустрічі. — 1991. — № 2. — С. 60—76.

14. Бернштейн Б. М. Несколько соображений в связи с проблемой «Искусство и этнос» // Критерии и суждения в искусствознании: Сб. ст. — Москва: Сов. художник, 1986. — С. 125—144.

15. Браун Е. Г. Литературная история типа Дон Жуана. — Спб.: Изд. ж. «Пантеон лит.», 1889. — 144 с.

16. Бромлей Ю. В. Этносоциальные процессы: теория, история, современность. — Москва: Наука, 1987. — 333 с.

17. Бубер М. Беседы о еврействе // Избр. произведения. — Без м. и., 1979. — С. 29—72. — (Б-ка Алия.)

18. Бубер М. Народ и его земля // Там же. — С. 257—345.

19. Возняк С. М. У боротьбі за дружбу народів: Пробл. нації і нац. відносин в ідеології укр. демокр. остан. чверті XIX — початку XX ст. — Львів: Вища шк. Вид-во при Львів, ун-ті, 1981. — 192 с.

20. Вундт В. Нации и их философия: Глава из мировой войны. — Екатеринослав: Наука, 1919. — 82 с.

21. Гаєвський С. Франків «Мойсей»: Розвідка і текст поеми / УВАН. — Авгсбург: На чужині, 1948. — С. 5—15.

22. Гайденко П. П. Категория времени в буржуазной европейской философии истории XX века // Философские проблемы исторической науки / А. В. Гулыга, А. Я. Гуревич, Б. Ф. Поршнев и др. — Москва: Наука, 1969. — С. 225—262.

23. Гараджа Е. В. Философия «трагического чувства жизни» М. де Унамуно: Автореф. дис. … канд. филос. наук. — Москва, 1986. — 17 с.

24. Гегель Г. Философия права. — Москва: Мысль, 1990. — 524 с.

25. Гегель Г. В. Эстетика: В 4 т. — Москва: Искусство, 1968—1973. — Т. 1—4.

26. Гозман Л., Эткинд А. Культ власти: Структура тоталитар. сознания // Осмыслить культ Сталина. — Москва: Прогресс, 1989. — С. 337—371.

27. Грабович Г. Іван Франко і Адам Міцкевич // Іван Франко і світова культура: Матеріали міжнар. симпоз. ЮНЕСКО. Львів, 11—15 верес. 1986 р.: В 3 кн. — К.: Наук. думка, 1990. — Кн. 1. — С. 135—141.

28. Грушевський М. Апостолові праці // Україна: Наук. двомісячник українознавства. — К., 1926. — Кн. 6. — С. 3—20.

29. Грушевський М. Звичайна схема «русской» історії й справа раціонального укладу історії східного слов'янства // Вивід прав України: Документи і матеріали до історії укр. політ. думки. — 2-ге вид. — Нью-Йорк: Пролог, 1964. — С. 11—24.

30. Грушевский М. Против течения // Освобождение России и украинский вопрос: Ст. и заметки. — Спб.: Тип. т-ва «Общественная польза», 1907. — С. 1—5.

31. Грушевский М. Украинский Пьемонт // Там же. — С. 115—120.

32. Гулыга А. В. Гердер и его «Идеи к философии истории человечества» // Гердер И. Г. Идеи к философии истории человечества. — Москва: Наука, 1977. — С. 612—648.

33. Гулыга А. В. Немецкая классическая философия. — Москва: Мысль, 1986. — 334 с.

34. Гумилев Л. Н. География этноса в исторический период. — Ленинград: Наука, 1990. — 279 с.

35. Гумилев Л., Панченко А. Чтобы свеча не погасла: Диалог. — Ленинград: Сов. писатель, 1990. — 128 с.

36. Данилевский Н. Я. Россия и Европа. — Москва: Книга, 1991. — 574 с.

37. Деррида Ж. Национальность и философский национализм // Московские лекции, 1990. — Свердловск: Ин-т философии и права Урал. отд-ния АН СССР, 1991. — С. 43—62.

38. Дзюба І. Інтернаціоналізм чи русифікація? // Вітчизна. — 1990. — № 5. — С. 101—130; № 6. — С. 128—143; № 7. — С. 87—108; № 8. — С. 89—98.

39. Дзюба І. Чи усвідомлюємо національну культуру як цілісність? // Наука і культура. Україна: Щорічник. — 1988. — Вип. 22. — С. 309—325.

40. Дильтей В. Введение в науку о духе: Опыт построения основ для изуч. общества и истории // Зарубежная эстетика и теория литературы XIX–XX вв.: Трактаты, ст., эссе. — Москва: Изд.-во МГУ, 1987. — С. 108—135.

41. Донцов Д. Націоналізм. — 3-тє вид. — Лондон: Укр. Вид. спілка, 1966. — 364 с.

42. Достоевский Ф. М. Бесы // Собр. соч.: В 10 т. — Москва: ГИХЛ, 1957. — Т. 7. — 757с.

43. Достоевский Ф. М. Подросток // Там же. — Т. 8. — 657 с.

44. Достоевский Ф. М. Пушкин: Очерк // Там же. — Т. 10. — С. 442—459.

45. Енгельс Ф. Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії// Маркс К., Енгельс Ф. Твори. — Т. 21. — С. 257—302.

46. Енгельс Ф. Походження сім'ї, приватної власності і держави: У зв'язку з дослідженнями Льюїса Г. Моргана // Там же. — С. 23—171.

47. Євшан М. Іван Франко // Літ-наук. вісн., 1913. — Т. 63, Кн. 7—9. — С. 286—290.

48. Жаботинський В. На хибному шляху // Вибрані статті з національного питання. — Мюнхен: Сучасність, 1983. — С. 99—111.

49. Зв'язки Івана Франка з чехами та словаками / Упоряд. М. Мольнар, М. Мундяк. — Братіслава: Словац. вид-во худож. літ., 1957. — 692 с.

50. Зеров М. К. Франко — поет // Твори: В 2 т. — К.: Дніпро, 1990. — Т. 2. — С. 457—491.

51. Зіньківський Т. Молода Україна, її становище і шлях // Писання Трохима Зіньківського: У 2 кн. — Львів: Б. в., 1896. — Кн. 2. — С. 81—119.

52. Ильенков Э. В. Почему мне это не нравится // Искусство и коммунистический идеал: Избр. ст. по философии и эстетике. — Москва: Искусство, 1984. — С. 277—300.

53. Канетти Э. Превращение // Проблема человека в западной философии: Пер. — Москва: Прогресс, 1988. — С. 483—503.

54. Кант И. Из «Лекций по этике» (1780—1782) // Этическая мысль: Науч.-публицист. чтения. — Москва: Политиздат, 1990. — С. 297—322.

55. Кант И. Критика способности суждения // Соч.: В 6 т. — Москва: Мысль, 1966. — Т. 5. — 564 с.

56. Каспрук А. А. Філософські поеми Івана Франка. — К.: Наук, думка, 1965. — 190 с.

57. Коллар Я. О литературной взаимности между славянскими племенами и наречиями // Антология чешской и словацкой философии. — Москва: Мысль, 1982. — С. 233—241.

58. Костецький I. Стефан Георге: Особистість, доба, спадщина // Вибраний Стефан Георге по-українському та іншими, передусім слов'янськими, мовами: В 2 т. — Штутгарт: На горі, 1968—1971. — С. 29—206.

59. Костомаров Н. Две русские народности: Письмо к ред. // Основа. — 1861. — № 3. — С. 33—80.

60. Костомаров М. I. Книги Буття Українського Народу // Кирило-Мефодіївське товариство: У 3 т. / АН УРСР. Археогр. коміс. та ін. — К.: Наук, думка, 1990. — Т. 1. — С. 250—258.

61. Куліш П. Зазивний лист до української інтелігенції // Україна. — 1990. — № 31. — С. 78.

62. Кьеркегор (Киркегор) С. А. Болезнь к Смерти // Этическая мысль: Науч.-публицист. чтения. — Москва: Политиздат, 1990. — С. 361—470.

63. Лебон Г. Психология народов и масс. — Спб.: Д. Павленкова, 1896. — 329 с.

64. Ленін В. І. Критичні замітки з національного питання // Повне зібр. творів. — Т. 24. — С. 111—145.

65. Ленін В. І. Що таке «друзі народу» і як вони воюють проти соціал-демократів? // Там само. — Т. 1. — С. 117—322.

66. Липинський В. Листи до братів-хліборобів про ідею і організацію українського монархізму: Пис. 1919—1920 pp. // Українська суспільно-політична думка в XX ст.: Документи і матеріали. — Мюнхен: Сучасність, 1983. — Т. 1. — С. 483—506.

67. Лисовский А. Н. О малорусском национальном типе // Киев. старина. — 1902. — № 3. — С. 178—181.

68. Лисяк-Рудницький І. Вклад Галичини в українські визвольні змагання // Між історією й політикою. — Мюнхен: Сучасність, 1973. — С. 206—217.

69. Магочи П. Р. Иван Франко и статус украинской нации в многонациональном государстве // Иван Франко и мировая культура: Тез. докл. междунар. симп. — Киев.: Наук, думка, 1986. — Т. 2. — С. 82.

70. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури // Дніпро. — 1991. — № 1. — С. 148—177.

71. Маланюк Є. Пролог, не епілог (1856—1956) // Іван Франко. Вибір поезій. — Париж: Б. в., 1956. — С. 7—11.

72. Маркс К. До критики гегелівської філософії права: Вступ // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. — Т. 1. — С. 384—397.

73. Маркс К., Енгельс Ф. Боротьба в Угорщині // Там само. — Т.6. — С. 171—182.

74. Маркс К., Енгельс Ф. Демократичний панславізм // Там само. — С. 281—298.

75. Маркс К., Енгельс Ф. Маніфест Комуністичної партії // Там само. — Т. 4. — С. 405—441.

76. Масарик Т. Г. Ідеали гуманности. — Львів: Друк. НТШ, 1902. — 96 с.

77. Масарик Т. Г. Философские и социологические обоснования марксизма: Этюды по соц. вопр. — Москва: Изд-во Солдатенкова. — 1900. — 535 с.

78. Матеріали Другого віча української академічної молоді // Українська суспільно-політична думка в 20 ст.: Документи і матеріали. — Мюнхен: Сучасність, 1983. — Т. 1. — С. 75—79.

79. Мирний П. Лист до М. К. Заньковецької, 9 лют. 1892 р. // Твори: В 5 т. — К.: Вид-во АН УРСР, 1955. — Т. 5. — С. 371.

80. Мирний П. Лист до М. М. Коцюбинського, 30 берез. 1903 р. // Там само. — С. 412—414.

81. Мірчук І. Петро Лодій та його «Elementa Philosophiae» Баумайстера // Abhandlungen das Ukrain. Wissenschaftlichen Institutes, 1929. — Berlin. — Bd. 1. — S. 90—112.

82. Мірчук І. Світогляд українського народу: Спроба характеристики // Наук. зб. Укр. Віл. ун-ту в Празі. — 1942. — Т. 3. — С. 225—243.

83. Нири К. Философская мысль в Австро-Венгрии. — Москва: Мысль, 1987. — 192 с.

84. Ницше Ф. Веселая наука // Соч.: В 2 т. — Москва: Мысль, 1990. — Т. 1. — С. 491—719.

85. Ортеґа-і-Ґасет X. Бунт мас. — Нью-Йорк: Вид. ООЧСУ, 1965. — 156 с.

86. Оруэлл Дж. «1984» и эссе разных лет. — Москва: Прогресс, 1989. — 384 с.

87. Пчілка О. 3 листа до О. Огоновського, 13 (25) лют. 1892 р. // Леся Українка: Документа й матеріали, 1871—1970. — К: Наук, думка, 1971. — С. 85—87.

88. Ратнер Н. Д. Очерки по истории пангерманизма в конце XIX в. — Москва: Наука, 1970. — 222 с.

89. Рибалка Л. (Юркевич Л.) Російські соціал-демократи і національне питання // Українська суспільно-політична думка в XX ст.: Документи і матеріали. — Мюнхен: Сучасність, 1983. — Т. 1. — С. 237—255.

90. Розанов В. В. Возле «русской идеи»… // Соч. — Москва: Сов. Россия, 1990. — С. 317—334.

91. Розанов В. В. Уединенное // Там же. — С. 26—101.

92. Романчук Ю. Смутна поява // Діло. — 1897. — Ч. 97.

93. Рильский Т. К изучению украинского народного мировоззрения // Киев. старина. — 1888. — № 11. — С. 266—306.

94. Скрипник М. Хвильовизм чи шумськизм? // Більшовик України. — 1927. — № 2. — С. 26—39.

95. Скрипник М. До теорії боротьби двох культур. — Харків: Держвид. України, 1928. — 70 с.

96. Соловьев В. С. Национальный вопрос в России // Соч.: В 2 т. — Москва: Правда, 1989. — Т. 1. — С. 259—639.

97. Тертерян И. А. Мигель де Унамуно // Испытание историей: Очерки исп. лит. XX в. — Москва: Наука, 1973. — С. 75—129.

98. Тертерян И. А. Образ Дон Кихота и борьба идей в Испании XX в. // Человек мифотворящий: О лит. Испании, Португалии и Лат. Америки. — Москва: Сов. писатель, 1988. — С. 126—163.

99. Українка Л. Лист до Драгоманова, 17 берез. 1891 р. // Зібр. творів: У 12 т. — К: Наук, думка, 1978. — Т. 10. — С. 82—86.

100. Українка Л. «Не так тії вороги, як добрії люди» // Там само. — Т. 8. — С. 19—25, 293.

101. Унамуно М. О современном маразме Испании // Избранное: В 2 т. — Ленинград: Худож. лит., 1981. — Т. 2. — С. 201—220.

102. Унамуно М. Путь ко гробу Дон Кихота // Там же. — С. 236—249.

103. Унамуно М. Цивилизация и культура // Там же. — С. 220—227.

104. Феденко П. Вплив історії на український народний характер // Наук. зб. Укр. Віл. ун-ту. — 1942. — Т. 3. — С. 375—385.

105. Филипович П. П. Шляхи Франкової поезії // Филипович П. П. Літ.-критич. ст. — К.: Дніпро, 1991. — С. 61—94.

106. Франко I. Мойсей: Передм. // Зібр. творів: У 50 т. — К.: Наук, думка. — Т. 5. — С. 201—211.

107. Франко І. Дещо про Орфея та приписувані йому твори // Там само. — Т. 9. — С. 81—100.

108. Франко І. Перехресні стежки // Там само. — Т. 20. — С. 173—459.

109. Франко І. Хутірна поезія П. А. Куліша // Там само. — Т. 26. — С. 161—179.

110. Франко І. Етнологія та історія літератури // Там само. — Т. 29. — С. 273—282.

111. Франко І. Слов'янська взаємність в розумінні Яна Коллара і тепер // Там само. — С. 51—76.

112. Франко І. Дещо про себе самого // Там само. — Т. 31. — С. 28—32.

113. Франко І. Із секретів поетичної творчості // Там само. — С. 45—119.

114. Франко І. Інтернаціоналізм і націоналізм у сучасних літературах // Там само. — С. 33—44.

115. Франко І. Промова на бенкеті під час ювілейного свята 1898 р. // Там само. — С. 310—311.

116. Франко І. Юрій Брандес // Там само. — С. 378—384.

117. Франко І. Маніфест «Молодої музи» // Там само. — Т. 37. — С. 410—417.

118. Франко І. З останніх десятиліть XIX віку // Там само. — Т. 41. — С. 471—529.

119. Франко І. Мислі о еволюції в історії людськості // Там само. — Т. 45. — С. 76—139.

120. Франко І. Наука і її взаємини з працюючими класами // Там само. — С. 24—39.

121. Франко І. На склоні віку: Розмова вночі перед Новим роком 1901 // Там само. — С. 286—299.

122. Франко І. Одвертий лист до галицької української молодежі // Там само. — С. 401—409.

123. Франко І. Поза межами можливого // Там само. — С. 276—285.

124. Франко І. Суспільно-політичні погляди М. Драгоманова // Там само. — С. 423—438.

125. Франко І. А. Фаресов. Народники и марксисты. С.-Петербург, 1899 // Там само. — С. 272—275.

126. Франко І. Що таке поступ? // Там само. — С. 300—348.

127. Франко І. Дещо про польсько-українські відносини: Відповідь п. Романовичу на ст. «Хатні справи українців» // Там само. — Т. 46, кн. 2. — С. 258—279.

128. Франко І. Зміна системи // Там само. — С. 302—316.

129. Франко І. Поляки і русини // Там само. — С. 317–330.

130. Франко І. Лист до Олени Пчілки, кінець груд. 1885 р. // Там само. — Т. 48. — С. 596—598.

131. Франко І. Лист до О. М. Рошкевич, 29 лют. 1876 р.// Там само. — С. 46—48.

132. Франко І. З новим роком (1897) // Молода Україна. — Львів: Укр.-рус. вид. спілка, 1910. — С. 127—142.

133. Франко І. З кінцем року // Там само. — С. 96—108.

134. Франко І. Коли не по конях, так хоч по оглоблях // Там само. — С. 116—127.

134а. Франко І. Огляд української літератури за 1906 рік // Рада. — 1907. — № 12.

135. Франко І. Поет зради // Іван Франко: Збірник / Ред. І. Лакиза, П. Филипович, П. Кияниця. — К.: Книгоспілка, 1926. — С. 260—268.

136. Франко І. Реалісти чи кар'єристи? // Житє і слово. — Ч. 4. — С. 73—92.

137. Франко І. Семітизм і антисемітизм в Галичині // В наймах у сусідів: Зб. пр., пис. пол. та нім. мовами в пер. з поясн. та дод. авт. — Львів, 1914. — Т. 1. — С. 115—131.

138. Франко І. Ukraina Irredenta // Житє і слово. — 1895. — Ч.4. — С. 471—483.

139. Хвильовий М. Думки проти течії // Твори: У 2 т. — К.: Дніпро, 1991. — Т. 2. — С. 444—514.

140. Чаадаев П. Я. Философические письма // Статьи и письма. — 2-е изд., доп. — Москва: Современник, 1989. — С. 38—146.

141. Челидзе Л. Л. История и культура // Культура в свете философии. — Тбилиси: Хеловнеба, 1979. — С. 226—285.

142. Чемберлен Г. С. Раси, нації, герої // Літ.-наук. вісн. — 1899. — Т. 7. — С. 1—22.

143. Чижевський Д. І. Нариси з історії філософії на Україні. — Прага: Укр. громад. вид. фонд, 1931. — 175 с.

144. Шеллинг Ф. В. О Данте в философском отношении // Философия искусства. — Москва: Мысль, 1966. — С. 445—456.

145. Шинкарук В. И., Яценко А. И. Гуманизм диалектико-материалистического мировоззрения. — К.: Политиздат Украины, 1984. — 255 с.

146. Шлемкевич М. Загублена українська людина. — Нью-Йорк: Друк-ня Р. Крупка — М. Пирський, 1954. — 159 с.

147. Шпенглер О. Закат Европы. — Москва—Петроград: Изд-во Л. Д. Френкель, 1923. — Т. 1. — 467 с.

148. Штур В. В чем наша беда? // Антология чешской и словацкой философии. — Москва: Мысль, 1982. — С. 308—314.

149. Якубець М. Із спостережень над мовою та стилем творів Івана Франка, писаних польською мовою // Іван Франко і світова культура: Матеріали міжнар. симпоз. ЮНЕСКО. Львів, 11—15 верес. 1986 р.: У 3 кн. — К: Наук. думка, 1990. — Кн. 1. — С. 129—134.

150. Arendt Н. Totalitarianism. — New York; London: Macmillan, 1990. — 570 p.

151. Buttiglione R. Suwerenność narodu przez kultur // ETHOS: Kwartalnik Instytutu Jana Pawia II KUL. — 1988. — N 4. — S. 94—120.

152. Carlyle Th. On Heroes, Hero Worship and the Heroic in History. — Leipzig: Tauchnitz Ed., 1916. — 288 p.

153. Franko I. Beiträge zur Geschichte und Kultur der Ukraine. — Berlin: Akad.-Verl., 1963. — 577 S.

154. Franko I. Moje styky z prof. Masarykem // Зв'язки Івана Франка з чехами та словаками / Упоряд. М. Мольнар, М. Мундяк. — Братіслава: Словац. вид-во худож. літ., 1957. — С. 477—481.

155. Franko І. Pańtwo żydowskie / Publ. A. Wilcher // Harvard Ukrainian Studies. — 1982. — Vol. 6, N 2. — P. 238—240.

156. Gella A. Ewolucjonizm a początki socjologii: L. Gumplowicz i L. F. Ward. — Wroclaw etc.: PAN, 1966. — 270 s.

157. Gellner E. The Dramatis Personae of History // East European Politics and Societies. — 1990. — Vol. 4, N 1. — P. 116—133.

158. Górski E. Hiszpańska refleksja egzystencjalna: Studium filozofii i myśli politycznej. M. de Unamuno. — Wroclaw etc.: PAN, 1979. — 253 S.

159. Hankewitsch К. Gründzuge der Slawischen Philosophie. — Krakau, 1869. — 98 S.

160. Hroch M. How Much Does Nation Formation Depends on Nationalism // East European Politics and Societies. — 1990. — Vol. 4. N 1. — P. 101—115.

161. Hroch M. Social Preconditions of National Revival in Europe: A Comparative Analysis of the Social Composition of Patriotic Groups Among the Smaller European Nations. — Cambridge: Univ. press, 1985. — 220 p.

162. Januszewski В. W. Problematyka filozoficzna w wykładach paryskich Adama Mickiewicza. — Wroclaw: Wyd-wo Un-tu Wrocławskiego, 1986. — 144 S.

163. Johnston W. M. The Austrian Mind: An Intellectual and Social History, 1848—1918. — Berkely etc.: Univ. California press, 1972. — 638 p.

164. Kohn H. The Age of Nationalism: The Fist Era of Global History. — New York: Harper Brothers Publ., 1962. — 172 p.

165. Kohn H. The Idea of Nationalism: A Study in Its Origins and Background. — New York: Macmillan, 1945. — 735 p.

166. Markovits A. S. Introduction: Empire and Province // Nationbuilding and the Politics of Nationalism: Essays on Austrian Galicia. — 2nd Print. — Cambridge: Harvard Univ. press, 1989. — P. 1—22.

167. Mickiewicz A. Księgi narodu Polskiego. Księgi pielgrzymstwa Polskiego // Dzieła. — Warszawa. — 1955. — T. 6. Sz. 2. — S. 7—60.

168. Mirczuk I. O słowiańskiej filozofii // Przegląd filozoficzny. — Warszawa. — 1927. — Z. 2 / 3. — S. 117—135.

169. Rudnytsky I. L. Essays in Modern Ukrainian History. — Edmonton: Univ. of Alberta, Canadian Institute of Ukrainian Studies, 1987. — 497 p.

170. Rudnytsky L. The Image of Austria in the Works of Ivan Franko // Nationbuilding and the Politics of Nationalism: Essays on Austrian Galicia. — 2nd Print. — Cambridge: Harvard Univ. press, 1989. — P. 239—254.

171. Smith A. D. Theories of Nationalism. — New York: Harper&Row, 1973. — 358 p.

172. Szporlyk R. Communism and Nationalism: Karl Marx versus Friedrich List. — New York: Oxford Univ. press, 1988. — 307 p.

173. Szpotański St. Adam Mickiewicz i jego epoka: W 3 t. — Warszawa; Kraków: Wyd-wo I. Mortkewicza, 1921. — T. 1: Racjonalizm i romantyzm. — 249 S.; T. 2. Towianizm. — 170 S.

174. Walicki A. Filozofja a mesjanizm: Studia z dziejów filozofii i myśli spoleczno-religijnej romantyzmu polskiego. — Warszawa: PIW, 1970. — 318 S.

175. Walicki A. Mickiewicza mesjanizm romantyczny // Filozofja polska. — Warszawa: Wiedza Powszechna, 1967. — S. 229—251.

176. Wilcher A. Ivan Franko and the Bible. — Univ. of Ottawa press, 1977. — 215 p.

177. Wilcber A. Ivan Franko and Theodor Herzl: To the Genesis of Franko's «Mojsej» // Harvard Ukrainian Studies. — 1982. — Vol. 6, N 2. — P. 233—243.

Примітки (до електронної версії)

Помилки набору, помічені та виправлені верстальником:

Стор. 123: …така «реактивність» маси, її пасивно-рецептивна настанова щодо соціальної дійсности як природної і тенденція до (консерваціїї =>) консервації статус-кво — аж ніяк не хвороба духа…

Стор. 128: …держава, котра, «знаючи потреби всіх своїх горожан, регулює… кілько кождий чоловік має працювати, а кілько спочивати, …кінець кінців може дійти й до того, (кімко =>) кілько в ній людей має родитися»…

Примечания

У квадратних дужках перші цифри позначають порядковий номер джерела в прикінцевому списку літератури, жирним набрано сторінки цитованого видання.

«…Всяка історична боротьба — чи здійснюється вона в політичній, релігійній, філософській чи в якій-небудь іншій ідеологічній галузі — насправді є тільки більш або менш ясним виявом боротьби суспільних класів…» [45, 257 ].

Досить згадати хрестоматійне ленінське протиставлення «пролетарської» й «національної» справи [64, т. 24, 111—145 ].

Саму ідею «злиття націй» у марксизмі-ленінізмі можна вважати виплодом ще одного термінологічного непорозуміння: адже його основоположники, що мислили націю як територіально-державне утворення, розуміли під «злиттям» ліквідацію державних кордонів, що, зрештою, і намічається в постіндустріальному суспільстві, тим часом як у В. І. Леніна, і це показав ще Л. Юркевич у згаданій вище брошурі «Російські соціал-демократи і національне питання» [89], нація постає вже етно-соціальною спільнотою, а відтак і «злиття» обертається відвертою етнічною асиміляцією.

Зрозуміло, поняття «всезагальности» може варіюватися — від доби романтизму, коли «світова історія» обмежувалась урізаним обширом Європейського континенту, до кінця XX ст. воно помітно ґлобалізувалося.

Поза численними, досить тенденційними й не в усьому науково коректними критичними працями В. Ю. Євдокименка, М. Ф. Котляра, М. І. Куличенка, Ю. І. Римаренка нам відома лише одна, написана з марксистсько-ленінських позицій синтетична монографія на вказану тему: Возняк С. М. У боротьбі за дружбу народів: Пробл. нації і нац. відносин в ідеології укр. рев. демокр. остан. чверті XIX — початку XX ст. (Львів, 1981) — дослідження, вельми цікаве не тільки з огляду на широту опрацьованого матеріалу, але і як показовий приклад невідповідности предмета й методології, внаслідок чого мислителі одного напрямку, того, який ми йменуємо філософією національної ідеї, силоміць розведені по супротивних таборах — «буржуазно-націоналістичному» й «революційно-демократичному», — нерідко стають жертвою тенденційного цитування, а то й прямого пересмикування.

Остання, на авторитетну думку М. Скрипника, котрий, як теоретик партії, взяв у ній жваву участь, «своєю суттю була боротьбою течій щодо розуміння шляхів і напрямків української культури, щодо лінії комуністичної партії в національному питанні на Україні» [94, 26 ].

Це, до речі, стосується не тільки України. За спостереженням Р. Шпорлюка, більшість учених на Заході відмовляють так званому націоналізмові в статусі повноцінної доктрини передовсім на тій підставі, що, мовляв, «на відміну від решти „ізмів“, націоналізм не породив власних великих мислителів, власних Гоббсів, Токвілів, Марксів чи Веберів» (цит. за [172, 79 ]). Нам, проте, здається, що й сам Р. Шпорлюк нехотя демонструє залежність від інерції цього суто західного, «романо-германоцентричного» підходу до всякої ідеології, кажучи Мірчуковою метафорою, «по вертикалі», коли береться обстоювати теоретичну повноцінність націоналізму коштом підтягування на рівень «систематиків» тих мислителів, котрі в різний спосіб враховували націю у своїх концепціях як інваріант. Щоб довести паритетність теоретичного протистояння марксизму й націоналізму в XIX ст., зовсім не конче стикати між собою К. Маркса з Ф. Лістом, аби «помірялися силами»: історія ідей не рівновелика історії імен, і відсутність «власних Гоббсів, Токвілів, Марксів чи Веберів» далеко ще не тотожна філософській убогості.

Див. про це в М. Грушевського: «В міру того як „в интересах обеспечения единства русского народа и государства“ в Росії розвивалася й сягала… досконалости система угрюм-бурчеєвських заходів, спрямованих на придушення й цілковите скасування „осужденной на небытие“ української народности, енергія національного, культурного й політичного українського руху йшла за кордон, концентруючись головним чином у сусідньому центрі австрійської України — Львові» [31, 115 ].

На думку М. Скрипника, 1905 р. відкриває в українській історії нову, протяглу в радянський час добу «будування самостійної української культури, але підтриманої силою пролетаріату» [95, 46 ].

Столітті, яке сучасний американський історик Г. Кон навзагал кваліфікував як «вік націоналізму» [164, 3—28 ], — визначення, справедливе принаймні остільки ж, скільки «вік робітничих рухів і створення перших марксистських партій».

«Німці міркували в політиці про те, що інші народи робили … Абстрактність і зарозумілість її (Німеччини. — О. З.) мислення йшли завжди паралельно з односторонністю і приниженістю її дійсности» [72, т. 1, 391 ].

Дата добавления: 2015-05-22