Філософія історії Просвітництва

Просвітництво назва походить від необхідності, освіти, значний вплив чинили революції. „Пізнай і довіряй знанням”. Занепад релігій, розвиток науки, засудження деяких політичних ідей, виходить 14ти томна енциклопедія. Раціоналізм – спертість на знання, як в осмисленні світу так і суспільного буття людей, сус-во на засадах розуму, принципи рівності, братерства, свободи. Антропоцентризм – розгляд люд як особистості, що тісно пов’язана з с-вом, соціальна. Яким повинно бути суспільство, щоб людина лишалася доброю. Люд – особистість, але виконує завдання які стоять перед су-вом, люд підпор соціуму. Проголошується непродумана свобода.(в рамах покладених обов’язків). Просвітництво виявляє явну тенденцію повернення до людини. Починаючи з Монтескьє просвітники звкертають увагу на людське суспільство, біди і стаждання людей. Основний акцент робиться на розум, шляхи приведення суспільства у відповідність з вимогами розуму, таким як, рівність, справедливість, свобода, братерство.

Але особистість набуває рис “середнього”, випадкового індивіда. Оскільки основою “мнимої колективності” є однаковість індивідів, то останні виявляються байдужими, не відчувають потреб один в одному. “Мнима колективність” виступає як своєрідна угода тих умов, в рамках яких індивіді доставали можливість використовувати випадковість у своїх інтересах. Це право безперешкодно користуватись в ркмках певних умов випадково назвали особистою свободою. Таку людну – “усереднену особистість, представника сурогатної спільності, машину з кісток і м’яса” Декарт ставить на передній план. Одним з парадоксів була та обставина, що просвітники на одну з центральних вимог висували вимогу свободи, рішуче заперечували реальність самого змісту свободи, як філософської проблеми. В них розмова заходить лише у політичному аспекпі проблеми. Але тільки свободу розглядають, як самочинну, творчу діяльність людської особистості, то така свобода тлумачиться, як фікція. Так і Ламетрі у творі ”Людина машина” прямо посилається на Декарта, найвидатнішшим відкриттям якого ототожнення живого організму з машиною. Душа за Ламерті є тільки рушійним початком або ж відчуваючою частиною мозку. Людина – це машина, вона абсолютно нездатна до творчості. Схожих переконань дотримувався і Гольбах. Принципова відмінність людини від природи є лише видимістю. Хіба ж сама природа міркує філософ не є величезною машиною, невеличкою пружиною якої є людина. Дещо своєрідною являється позиція Дідро, відповідаючи на питання про різницю між людиною і статуєю, мармуром і тілом, відповідає дуже незначна різниця: людина споживаючи їжу може з’їсти крихти мармуру. Отже між людиною і природою немає якісної відмінності “воля не менш механістична ніж розум”, тому про свободу говорити можна лише за абстрактну людину.

Вольтер на перший план робить рішучий поворот від загальних проблем буття, реальності як такої, властивих філософії 17ст., до проблем живої практики людського життя, соціальної проблематики, упорядкування і вдосконалення (згідно вимогам розуму) людського існування в світі. Детеологізація: критикується релігійний фанатизм, втручання в політику релігії. Атеїстична позиція Гольбаха, Ламетрі, які відкдали взагалі релігійні засади, знаходили суперечності в Євангелії. Метафізичний матеріалізм – енциклопедисти: Дідро, Гольбах, Фейєрбах. Принципи: світ існує об’єктивно, він матеріальний; основна субстанція це матерія, складається з молекул, нескінченна в просторі і часі. Атрибутом матерії є рух. Гольбах – матерія все те, що діє на наші відчуття. Властивості і свідомість властивості високоорганізованої матерії. Прагнення подолати однобічність емпіризму, сенсуалізму і раціоналізму, все у взаємозв’язку. Деїзм – активність матерії приводить до першопоштовху; абсолютизують причинно-наслідкові зв’язки. Розробка проблем філософії історії сус-во - сукупність індивідів; проблеми правового регулювання; теорії суспільного розвитку: Руссо – регрес від золотого до залізного віку; прогрес; колообіг.

Дата добавления: 2015-05-08