Стан тривоги(тривожності): поняття, види тривоги та значня в юридичній діяльності

Доволі часто особи, залучені у сферу судочинства, відчувають стани емоційної напруги. У загальній психології до станів емоційної напруги відносять: стан тривоги (тривожності), страху, стресу і його різновиду — фрустрації, афекту та страждання.

Розглянемо їх докладніше.

Стан тривоги (тривожності) — це особливий емоційний стан психічного напруження людини, який виникає в результаті передчуття нею певної, іноді неусвідомленої небезпеки, що неминуче наближається.

Тривога викликає активізацію внутрішніх ресурсів організму, психіки людини ще до того, як настане очікувана подія, допомагає суб´єкту адаптуватися до змінюваних умов свого існування, вистояти в будь-якій кризовій ситуації. З тієї точки зору тривога як нормальний психічний стан (якщо вона не «зашкалює») має позитивне значення. З іншої точки зору, стан тривоги у деяких людей, замість активізації, призводить до безпорадності, невпевненості у своїх силах, пониження продуктивності діяльності, викликає дезорганізацію цілеспрямованої поведінки. В цьому проявляється негативна роль тривоги.

Компонентами тривожного стану зазвичай є такі емоції, як поміркований страх, сором, вина.

Про переживання людиною стану тривоги свідчать різні фізіологічні, а також певні зовнішні поведінкові ознаки (напружений вираз обличчя, знижена активність, загальмованість), порушення вегетативної нервової системи, пізнавальної діяльності, що виражається в неадекватній оцінці загрозливої обстановки в бік її ще більшого ускладнення, у невідповідності реальним умовам рішень, аж до рішень суіцидального характеру. Емоційні реакції на небезпеку в стані тривоги можуть супроводжуватись такими фізіологічними відчуттями, як тремтіння, підвищення серцебиття, пришвидшене дихання, посилене потовиділення, задуха, блювота, пронос, часті поклики до сечовиділення. Усі ці відчуття можуть бути настільки сильними, що іноді призводять до серцевого нападу або, навіть, до смерті. Деякі психологи сильну тривогу називають найважчим станом емоційної напруженості, що викликає у людини страждання.

Утім, деякі люди взагалі не схильні гостро переживати стан тривоги. Вона не відома їм, не проявляється у них навіть в момент реальної небезпеки. У таких осіб відсутня потрібна обережність, передбачуваність в поведінці, значно знижений рівень самоконтролю. Більшою мірою це характерно для молодих, соціально незрілих людей, що не мають достатньо життєвого досвіду, а нерідко і з просто пониженим інтелектуальним рівнем, з недорозвинутими прогностичними здібностями.

Крім того, як зазначає В. В. Романов, понижений рівень тривожності у суб´єкта може сприяти формуванню так званої віктимної поведінки потерпілих в ситуаціях можливих сексуальних посягань на них. Встановлено, що трагічний розв´язок подібних ситуацій значно менше пов´язаний із «сприятливою поведінкою» потерпілого (легкий вступ майбутньої жертви у контакт з незнайомими людьми, легковажність, некритичне прийняття нею різних знаків уваги від сторонніх осіб, ризикованість поведінки у незнайомій обстановці і т. п.), що пояснюється нерозвиненістю у потерпілого тривожності, що говорить про потенційну психічну безпорадність особи перед небезпекою, що раптово виникла. С

аме тому відсутність тривожності необхідно розглядати як один із складових елементів кримінально-правового поняття «безпорадний стан потерпілої особи» (ст.ст. 152, 153 КК України).

У кожної людини існує свій оптимальний або бажаний рівень тривожності — так звана корисна тривожність. Оцінка людиною свого стану в даному контексті є для неї істотним компонентом самоконтролю і самовиховання.

Однак, тривожність має ірраціональний характер, який полягає в тому, що одна й та ж ситуація для однієї людини може видатися штатною і не викликати емоцій, а для іншої — бути джерелом сильних емоційних переживань.

Звідси тривожність буває двох видів: особистісна та ситуативна. Особистісна тривожність — це стійка, константна властивість характеру, темпераменту, риса особистості, що проявляється у схильності індивіда відчувати тривогу незалежно від сили фактору небезпеки. Чим людина є беззахиснішою, тим більшою видається їй небезпека, тим тривожніше вона себе почуває, тим ширше коло ситуацій, які викликають в неї стан тривоги. У той же час, такі люди дуже обов´язкові та відповідальні, схильні до частих сумнівів, перепровірки зробленого, але мають знижений поріг опору на стрес.

Ситуативна тривожність — це типовий стан емоційної напруги, що обумовлений конкретною ситуацією і може бути різним за інтенсивністю та динамічним у час

Дата добавления: 2015-05-22