Уява як фактор поведінки

Роль уяви в людській діяльності, функції.

Функції уяви полягають:

1) у моделюванні кінцевого результату діяльності людини і тих засобів, які необхідні для його досягнення;

2) у створенні програми поведінки людини, коли проблемна ситуація невизначена;

3) у створенні образів, які не програмують діяльність, а підміняють її;

4) у створенні образів об'єктів з опорою на схеми та описи;

5) у створенні принципово нових предметів та явищ тощо.

Уява спрямована на пізнання образів бажаного можливого майбутнього або образів того, що відсутнє в досвіді людини, але що може бути створено нею за певними даними.

Отже, специфіка уяви як пізнавального процесу полягає в тому, що вона слугує основою створення нових предметів, які задовольняють ті чи інші потреби людини. Уява розширює можливості пізнання чуттєвої наочної сторони дійсності не тільки шляхом безпосереднього досвіду, через сприймання, але й шляхом побудови образів на основі тих чи інших даних (знаків чи елементів предметів): створення образу предмета за кресленням, створення художнього образу за текстом літературного твору тощо. уява - не абстрактна психічна функція, а закономірна сторона свідомої діяльності особистості. Див. Питання 71 для додаткової інформації

Уява – створення людиною нових композицій на основі старих образів або оригінального чуттєвого досвіду.

Індивідуальні особливості надають уяві індивідуальну своєрідність. Чим багатший досвід людини, чим розвинутіші інтереси і потреби - тим багатшою і різноманітнішою є уява. Тому стверджують про широку і вузьку, багату і збіднену фантазію людини. Так, в уяві художника переважають образи кольорів і форм, а в уяві конструктора - зорові образи, що виражають геометричне відношення. Від емоційності конкретної людини залежить сила, динамічність і яскравість уяви. До створення нових образів людину спонукають різноманітні потреби, що постійно породжують діяльність, розвитком знань, ускладненням суспільних умов життя, необхідністю прогнозувати майбутнє.

Форми уяви:

аглютинація — поєднання нез'єднуваних у реальності якостей, властивостей або частин предметів, ця форма уяви використовувалася та й і використовується у створені казкових, міфічних героїв наприклад змій з трьома головами, пегас та ін.;

гіперболізація — перебільшення об'єкта та його частин;
літота - переменшення об'єкта та його частин;

схематизація — зглажування відмінностей між предметами та виявлення подібності між ними;

загострення — підкреслення певних ознак об'єкта;

типізація — виділення сутнісного в межах однорідних явищ, та його втілення в конкретному або абстрактному образі.

Функції уяви:

- Перша з них полягає в тому, щоб представляти дійсність в образах і мати можливість користуватися ними, вирішуючи різні виникаючі задачі. Ця функція уяви пов'язана з мисленням і органічно в нього включена.

- Друга функція уяви полягає в регулюванні емоційних станів. За допомогою уяви людина здатна хоча б частково задовольняти багато потреб, знімати породжену ними напруженість. Дана життєво важлива функції особливо підкреслюється і розробляється психоаналітичним напрямом зарубіжної психологічної науки.

- Третя функція уяви пов'язана з її участю в управлінні іншими психічними і фізіологічними процесами, зокрема волею, увагою, пам'яттю, мовою, переживаннями. За допомогою штучно створюваних образів людина може звертати увагу на потрібні події і процеси. За допомогою образів він дістає можливість управляти сприйняттям, спогадами, висловами і т.д.

- Четверта функція уяви полягає у формуванні внутрішнього плану дій – здібності виконувати їх в думці, маніпулюючи образами.

- П'ята функція уяви – планування і програмування діяльності, складання визначених програм, оцінка їх правильності, процесу реалізації.

74. Різновиди уяви: активна (відновлювальна, творча), пасивна уява (навмисна; ненавмисна)

У психології існує класичний поділ уяви на види. За ступенем довільності уяву поділяють на мимовільну, або пасивну, і довільну, або активну.

Залежно від наявності чи відступності свідомих зусиль уяви може бути довіль­ною (навмисною) і мимовільною (ненавмисною). Нав­мисна пасивна уява спостерігається під час ослаблення свідомості, при її розладах. Вона створює образи, не пов'язані з волею. Переважання таких образів свідчить про певні дефекти в розвитку особистості. Прикладом мимовільної уяви є сновидіння, марення. Образи під час сновидіння народжуються мимоволі, у раптових і дивовижних поєднаннях. Марення відображає потреби особистості, її прагнення. Однак якщо марення піднімають дійсність і переважають у житті людини, то це вже свідчить про певні порушення у психічному розвитку особи, бо вона відокремлюється від реального життя, відходить у нереальний світ, що гальмує психічний і соціальний розвиток особистості.

Відтворювальна уява виникає на основі описань чи зображень, виконаних іншими людьми. Якби людина не могла досить чітко викликати в своїй уяві образи предметів, явищ та подій, про які повідомляють інші люди, вона б мало їх розуміла і зовсім не змогла б перейняти чужий досвід.

Творча уява спрямована на створення цілком оригінальних образів. Розрізняють оригінальне об’єктивне (нове відносно наявного у світі; створення абсолютно нового продукту, досі невідомого) і суб’єктивне (нове щодо особистості; особистість повторює шлях до відкриття, яким хтось уже пройшов). Суб’єктивно творча уява є підґрунтям до об’єктивно творчої уяви – це подолання бар’єрів на шляху до нового. Не слід при цьому забувати істину: нове – це іноді добре забуте старе.

Дата добавления: 2015-05-22