Тема 19. Сучасна філософія науки

Тема 18. Некласична філософія Ф. Ніцше

1. Життя і філософська творчість Ф. Ніцше.

2. Критика існуючого суспільства та переоцінки всіх цінностей.

3. Проблема надлюдини.

Методичні вказівки:

Ніцше (1844 – 1900) утверджувався, як філософ під впливом Шопенгауера. Ввібравши основні ідеї останнього, він їх збагатив власним розумінням природи і світу, додав до них здорову долю волюнтаризму. Згодом у Ніцше все більше вимальовується власна філософська доктрина, змінюється політична концепція світосприйняття. Його філософія втрачає зв’язок з Шопенгауром і починає вибудовуватися на ірраціоналізмі та волюнтаризмі – двох наріжних каменях ніцшеанства.

Протилежність життя й розуму стає основою ніцшеанської теорії. Свій перший твір він присвятив аналізу культури античної Греції, зокрема розгляду античної трагедії; він розвиває ідею типології культури, означену Шіллером, Шеллінгом, іншими німецькими романтиками. Предметом його поклоніння в перший період було мистецтво. Він порівнює два начала: діонісійське – життєве, буйне, трагічне; аполлонівське – споглядальне, однобічно інтелектуальне. Філософ усвідомлює рівновагу двох начал: буйного й спокійного. Уже тут містяться зачатки вчення про «буття» як сти­хійне зіткнення, розвинутого пізніше у вченні про прагнення до сили, яке властиве всьому живому, що прагне до свого самоствердження.

Ніцше розробляє проблеми людського пізнання, виявляє зацікавленість позитивізмом і природознавством. У творчості Ніцше поняття не вибудовуються в струнку систему, а з'являються як багатозначні символи: «життя», «воля до влади», що є саме буття в його динамічності, пристрасть та інстинкт, самозбереження. У цей період вводиться у вжиток поняття «надлюдина» як зміст землі. «Хай буде надлюдина смислом землі!», «Надлюдина – це море, де потоне презирство ваше. Надлюдина – це блискавка, це божевілля!». «Велич людини в тому, що вона є мостом, а не ціллю; і любові в ній гідне лише те, що вона є переходом і знищенням. Я люблю того, хто не вміє жити інакше, окрім як в ім'я власної загибелі, тому що він іде через міст».

Рекомендований перелік літератури до теми № 18: 7, 8, 14, 15, 21, 26, 31, 32, 34, 46, 47, 48, 62, 63, 66, 70, 74, 82, 83, 86,87, 88, 90, 92, 93, 95, 97, 98, 99, 100, 105-110, 113-116.

1. Новий погляд на роль науки в суспільстві в ХІХ-ХХ ст.

2. Позитивізм, неопозитивізм і постпозитивізм.

3. Сучасна концепція науки /К. Поппер, Т. Кун/.

Методичні вказівки:

Важливою особливістю новітньої філософії є плюралізм її учень, концепцій та доктрин. При цьому між ними відсутні конфронтаційні непорозуміння і ворожнеча. Навпаки, нині вочевидь розмиваються межі між різними філософськими школами, напрямами і традиціями. Спостерігається толерантне ставлення до світоглядних позицій кожної людини. Позбавляється гостроти протистояння культур, вірувань, життєвих принципів різних народів, Сходу і Заходу, Півночі та Півдня.

Особливу увагу необхідно звернути на класифікацію основних напрямків сучасної філософії. Можна виділити сціентичний напрямок (позитивізм, неопозитивізм, постпозитивізм, структуралізм, герменевтика), антропологічний напрямок (екзистенціалізм, філософська антропологія, персоналізм, фрейдизм), філософсько-релігійний напрямок (неотомізм, протестантизм).

Рекомендований перелік літератури до теми № 19: 7, 8, 14, 15, 21, 26, 31, 32, 34, 46, 47, 48, 62, 63, 66, 70, 74, 82, 83, 86,87, 88, 90, 92, 93, 95, 97, 98, 99, 100, 105-110, 113-116.

Дата добавления: 2015-05-22