Історичного поступу психології педагогічної

Мал. 2. Основні етапи, персоналії та базові проблеми

4. СУЧАСНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВИ ПСИХОЛОГІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ (НА МАТЕРІАЛІ АКТУАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В УКРАЇНІ)

Послідовники Г.С.Костюка, його учні та учні учнів у наші дні продовжують активну наукову діяльність, розробляючи актуальні в галузі психології педагогічної теми. Найбільш відомі серед них: М.Й.Боришевський (роль самоактивності суб’єкта у процесі навчання та виховання), М.В.Вовчик-Блакитна (взаємозв’язок методів виховання із ґенезою здібностей у дітей дошкільного віку тощо), О.В.Киричук (психолого-педагогічна діагностика та соціальна психологія учнівських колективів), С.О.Ладивір (пізнавальний розвиток дошкільника), В.О.Моляко (психологія формування творчої особистості), Т.О.Піроженко (психологія комунікативно-мовленнєвого розвитку дошкільника) та ін.

Структурно-організаційним осередком розробки актуальних проблем педагогіки та психології, психології педагогічної на теренах нашої держави є Національна академія педагогічних наук України (створена в 1992 році). У її складі функціонують 9 науково-дослідних інститутів, у тому числі, Інститут психології ім. Г.С.Костюка, Інститут проблем виховання, Інститут педагогічної освіти та освіти дорослих, а також Український науково-методичний центр практичної та соціальної психології (м. Київ).

Директор Інституту психології ім. Г.С.Костюка НАПН України – С.Д.Максименко – один із лідерів не тільки української, а й світової психологічної науки. Розроблені ним формувальні та діагностичні методи занесено до Європейського банку дослідницьких процедур у галузі лонгітюдних досліджень при Інституті Макса Планка (м. Мюнхен). Як член Міжнародної Ради психологів С.Д.Максименко є координатором досліджень щодо розроблення й використання експериментальних методів у сфері навчання та розвитку особистості. Він – автор ряду монографій із проблем розвивального навчання. На основі циклу теоретико-експериментальних робіт і використання генетико-моделювального методу під керівництвом С.Д.Максименка створена наукова школа генетичної психології.

На основі окресленої загальної методології в Інституті психології ім. Г.С.Костюка вивчаються, між іншим, психологічні засади ефективності дистанційного навчання (М.Л.Смульсон), психофізіологічне забезпечення фахівця у професіях типу «Людина-Людина» (О.М.Кокун), формування ціннісних орієнтацій дошкільників (Т.О.Піроженко).

В Інституті проблем виховання під загальним керівництвом І.Д.Беха здійснюється розробка не менш вагомих теоретичних і прикладних аспектів освітнього процесу: засад особистісно зорієнтованого виховання дітей і молоді, а також закономірностей формування життєвої компетентності дошкільника (О.Л.Кононко).

В Інституті педагогічної освіти та освіти дорослих досліджуються питання психологічного аналізу й супроводу процесів професійної орієнтації особистості на різних етапах онтогенезу (Н.А.Побірченко), розвиток психологічної культури педагогічних працівників (Е.О.Помиткін) та ін.

Вагомими осередками розвитку психології педагогічної виступають також спеціалізовані структури при провідних ВНЗ України: окремі Інститути Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова (взаємодія дошкільників із соціальним середовищем, проблема формування позитивного ставлення до учіння – Ю.О.Приходько, Н.П.Зубалій; інноваційні засоби педагогічної діагностики, психологічні механізми формування професійного мислення – І.С.Булах, Н.І.Пов’якель), Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського (емоційна регуляція учбової діяльності, проблема співвідношення емоційного та раціонального в навчанні – О.Я.Чебикін, О.П.Саннікова та ін.), Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (проблеми прийняття рішень у складних ситуаціях педагогічної діяльності – В.М.Чернобровкін), Рівненського державного гуманітарного університету (психологічні механізми морального виховання та самовиховання особистості, формування особистості фахівця з дошкільної освіти – Р.В.Павелків, Т.І.Поніманська та ін.), Київського міського педагогічного університету імені Б.Д.Грінченка (становлення особистості майбутнього вихователя дітей дошкільного віку – Г.В.Бєлєнька); факультети психології Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка (психологія розуміння творчих задач учнями, розвиток соціальних здібностей у спеціалістів галузі «Людина-Людина» – А.Б.Коваленко, О.І.Власова та ін.), Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна (психологія розвивального навчання, шляхи оптимізації пізнавальної діяльності учнів – О.К.Дусавицький, Е.В.Заїка), Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (актуальні проблеми навчання, психологія важковиховуваних дітей – Е.Л.Носенко, І.Ф.Аршава та ін.), Волинського національного університету імені Лесі Українки (психолого-педагогічний супровід психічного розвитку людей різних вікових категорій – Ж.П.Вірна, А.С.Денисюк та ін.); спеціалізовані кафедри Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (психологічні аспекти комунікації та управління в освітніх системах – Т.В.Дуткевич), Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (проблеми педагогічного спілкування, діалогічний підхід як складова гуманізації освіти – Г.В.Дьяконов), Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (психологічні умови особистісно-професійного становлення й духовного розвитку майбутнього педагога – М.В.Савчин); відділи та кафедри ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України (психологічні основи професійної підготовки і професійної діяльності педагога, інноваційні засади психолого-педагогічної допомоги – В.А.Семиченко, П.В.Лушин).

Основними завданнями Національної академії педагогічних наук України, що в загальних рисах визначають пріоритетні лінії досліджень і у сфері психології педагогічної, на даному етапі розвитку є наступні: опрацювання методології й теорії змісту освіти та процесу навчання в різних типах навчальних закладів; обґрунтування цілей і цінностей національної системи освіти й виховання; розробка прогресивних технологій педагогічної діяльності; інформатизація і комп’ютеризація навчального процесу та ін.

Насамкінець зауважимо, що у сучасній психології загалом спостерігається тенденція переорієнтації від аналізу міри «правильності» наукових парадигм, побудови фундаментальних концепцій до розробки прикладних теорій, належного етичного й методичного забезпечення психологічних досліджень. Подібні тенденції засвідчила робота ХХІХ Міжнародного психологічного конгресу (м. Берлін, 2008 р.). Тому варто стверджувати, що розпочинається наступний – четвертий етап розвитку психології педагогічної, який умовно назвемо «теоретично-прикладним».

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ НАВЧАННЯ

Дата добавления: 2015-05-22