Дитини до школи

Мал. 4 Основні компоненти психологічної готовності

1. Мотиваційна готовність до школи – описується як сукупність потреб і мотивів, які визначають прагнення дитини ходити до школи й учитися там. Інша її назва – внутрішня позиція школяра. В якості компоненту психологічної готовності до школи вона вперше запропонована Л.І.Божович. Пізніше відповідна складова досліджувалася Я.Л.Коломінським, О.Л.Венгером та ін. Рівень мотиваційної готовності дітей до школи зазвичай визначають за змістом її сюжетно-рольових ігор, а також за допомогою спеціальних бесід. Роль вихователя, у зв’язку з цим, полягає у вмілому педагогічному керівництві відповідними іграми (на «шкільну» тематику), проведенні тематичних виховних занять і роз’яснювальній роботі з дітьми підготовчої групи.

2. Розумова готовність до навчання у школі – на сьогодні розглядається у трьох основних своїх аспектах: 1) загальна обізнаність дитини, що відповідно до Базового компоненту поділяється на 4 основні сфери – «Природа», «Культура», «Люди», «Я сам»; 2) рівень розвитку інтелекту дошкільника загалом та окремих його пізнавальних процесів (сприймання, мислення, пам’яті, уяви тощо); 3) сформованість необхідного мінімуму загальнонавчальних і спеціальних (елементів мовних, математичних та ін.) знань, навичок, умінь. Рівень сформованості першого з окреслених аспектів визначається переважно за допомогою бесіди; другого та третього – системи спеціальних психодіагностичних методик, зокрема, із залученням тестів інтелектуального розвитку та тестів досягнень. Формування зазначених складових розумової готовності дитини до школи передбачено Базовим компонентом і забезпечується дидактичними заняттями.

3. Емоційно-вольова готовність до навчання у школі – пов’язана з належним рівнем сформованості саморегуляції та самоконтролю поведінки. Про особливості розвитку відповідного компонента готовності до школи може свідчити спостереження, а також елементарні природні експерименти. Так, дитина з належним рівнем сформованості емоційно-вольової сфери усвідомлює міру складності поставленого перед нею завдання і, зустрівши труднощі, не впадає у розпач, а намагається докласти додаткові зусилля або звернутися по допомогу до дорослого. Становленню цієї складової шкільної зрілості значною мірою сприяє особистісно зорієнтований стиль виховання, позбавлений елементів гіпер- або гіпоопіки.

4. Психологічна готовність до спілкування з учителем та однокласниками – забезпечує формування адекватної системи соціальних відносин дитини у школі. Про рівень розвитку цього компоненту може свідчити використання як спостереження, елементів природного експерименту, бесід із дитиною, так і конкретних тестових методик. Дослідженнями доведено, що успішніше адаптуються в новому шкільному колективі ті діти, котрі регулярно відвідували дошкільний навчальний заклад і, зокрема, посідали там статус «лідера» або хоча би «бажаного». А основні проблеми в цьому контексті виникають, насамперед, із дітьми-«аутсайдерами» (неохайними, надто агресивними, повільними й т.д.), котрі потребують ретельнішої уваги вихователів, психологів, соціальних педагогів.

Крім того, хоча відповідний компонент у традиційному описі структури психологічної готовності дитини до школи не розглядається, проте можна й варто виокремити, з огляду на появу ще в дошкільному віці основних елементів учбової діяльності, рівень розвитку останньої як ще одну передумову успішної адаптації до нової соціальної ролі учня майбутнього молодшого школяра.

О.П.Усова, як вище зазначалося, досліджувала процеси навчання в умовах ДНЗ, на основі чого виокремила три основні рівні розвитку учбової діяльності дошкільників.

1 рівень – відрізняється найвищою для цього віку продуктивністю процесів пізнавальної активності: діти уважно слухають вказівки дорослого, керуються ними у своїй роботі, у випадках нерозуміння задають запитання, адекватно оцінюють дії власні та товаришів, досягають поставлених цілей.

2 рівень – нижчий, ознаки оволодіння елементами учбової діяльності менш стійкі: діти слухають вказівки дорослого, проте самоконтроль їх ще нестабільний, часті випадки копіювання помилкових дій однолітків, результати не завжди відповідають поставленим педагогом цілям.

3 рівень – найнижчий, свідчить тільки про початок формування елементів учбової діяльності: діти слухають, але ніби не чують вказівки дорослого, не керуються ними у своїх діях і тому не досягають поставлених педагогом цілей.

Отже, психологічна готовність до школи – це комплексна характеристика, системна якість, формування якої забезпечує втілення принципу наступності освіти в її ланці «дошкільна освіта – початкова освіта». При цьому важливою складовою такої готовності виступає належний рівень учбової діяльності дитини, поєднаний з достаньо високими показниками її пізнавальної активності.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИХОВАННЯ

Дата добавления: 2015-05-22