Поліщук І. Є. Галіченко М. В

Базова

1.Азарных Т.Д. Психическое здоровье (вопросы валеологии): Учебное пособие / Т.Д.Азарных, И.М.Тыртышников – М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: МОДЭК,1999. – С.10.

2. Болтівець С.І. Педагогічна психогігієна: теорія та методика: Монографія. / С. І.Болтивець. — К.: Редакція «Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України», 2000. — 302 с.

3. Коцан І.Я.. Психологія здоров’я людини/ Коцан І.Я., Ложкін Г.В., Мушкевич М. І. – Луцьк:РВВ Вежа Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2009. – 316 с.

4. Психология здоровья: Учебник для вузов / Под ред. Г.С.Никифорова.- СПб.: Питер, 2003. – 607 с.: ил. – (Серия «Ученики для вузов»). - Библиогр.: в конце раздела. - Алф. покажч.: с. 599- 606. – ISBN 5-318-00668-Х

Допоміжна

1. Ананьев В.А. Основы психологии здоровья. Книга 1. Концептуальные основы психологии здоровья. /В.А. Ананьев– СПб: Речь, 2006. – 384 с.

2. Лісова О.С. Психологія здоров’я: Навчально-методичний посібник / О. С. Лісова – Чернівці, 2001. – 348с.

3. Международная классификация функционирования, ограничений жизнедеятельности и здоров’я (МКФ). Введение. http://www3.who.int/icf/icftemplate.cfm (16.04.2006г.)

4. Психология здоровья: Учебник для вузов / Под ред. Г.С.Никифорова.- СПб.: Питер, 2003. – 607 с.: ил. – (Серия «Ученики для вузов»). - Библиогр.: в конце раздела. - Алф. покажч.: с. 599- 606. – ISBN 5-318-00668-Х

5. Тайсон С. Начните двигаться. Руководство по восстановлению двигательных функций после перенесенного инсульта /перевод с англ./ Тайсон С., Эшбурн Э., Джексон Д. - Санкт-Петербург: Политехника, 2001.- 234с.

6. Шкалы, тесты и опросники в медицинской реабилитации. Руководство для врачей и научных работников. / Под ред. А.Н. Беловой., О. Н. Щепетовой.- Москва: «Антидор», 2002.

Стислий словник термінів з дисципліни «Психологія здоров’я»

Абіоз — знижена життєздатність органа або системи, ослаблен-ня функції внаслідок вродженої слабкості.

Абулія — відсутність волі, патологічне безвілля, хвороблива відсутність або явне ослаблення волі.

Авітаміноз — різновид вітамінної недостатності, для якої характерна практично повна відсутність надходження вітамінів в орга-нізм.

Автоматизм (у фізіології) — здатність органа або окремих клітин до ритмічної, періодичної діяльності без очевидного зв’язку із зовнішніми спонукальними причинами, напр., скорочення серця, петлі кишки, мерехтіння «війок» деяких епітеліальних клітин тощо. Формою Автоматизму, який виникає в результаті закріплення умовно–рефлекторних зв’язків, є стереотипні дії, що здійснюються пасивно (напр., рух нижніх кінцівок під час ходьби, бігу).

Автофілія — самомилування.

Агенезія — вроджена відсутність органа або його частини.

Агірія — вроджена відсутність звивин кори великих півкуль головного мозку.

Агітофазія — швидке, квапливе, малозрозуміле мовлення, яке спостерігається в стані психічного збудження.

Агресивність — хвороблива властивість особи, яка проявляється у заподіянні шкоди, болю, нападів на будь-кого.

Акінез — відсутність активних рухів.

Акліматизація — пристосування організму до нових умов існування.

Актин — білок м’язових клітин; молекулярна маса близько 70 000; існує у двох формах: глобулярній і фібрилярній.

Акупунктура — (голкоуколювання), один із методів рефлекторної терапії, що полягає в дії на функції організму з лікувальною метою різних за силою, характером і тривалістю подразнень, що викликаються в певних точкових зонах, які розміщені в шкірі і прилеглих тканинах голови, обличчя, тулуба і кінцівок. Загальна кількість точок, розміщених по всій поверхні шкіри, сягає 693.

Алергія — підвищена чутливість організму до різних речовин, яка пов’язана із зміною його реактивності.

Анабіоз — стан організму, при якому життєві процеси тимчасово припиняються або уповільнюються, що зникають усі видимі прояви життя.

Анемія — зменшення кількості еритроцитів і зниження вмісту гемоглобіну в одиниці об’єму крові.

Анорексія — повна відсутність апетиту, втрата бажання їсти при об’єктивній потребі в їжі.

Антибіотики — речовини мікробного, тваринного чи рослинного походження, які вибірково пригнічують життєздатність мікроорганізмів.

Апатія — емоційна байдужість, стан притупленості емоцій.

Артеріальний пульс — періодичні поштовхоподібні коливання стінки артерії, що виникають внаслідок викиду крові із серця при його скороченні.

Артеріальний тиск — тиск, який спричиняється кров’ю в артеріальних судинах організму.

Астенік — людина, що має тип будови тіла, для якого характерні високий зріст, худорлявість, довга шия, поздовжньо витягнутий че-реп; вузьке, різко окреслене обличчя.

Атлетизм — прояв високого фізичного розвитку та фізичної підготовленості.

Безсоння — різні за патогенезом і клінічною характеристикою розлади сну. Б. проявляється скороченням тривалості нічного сну, пізнім засинанням, раннім пробудженням, багаторазовим перериванням сну протягом ночі. Сон при Б. порушується якісно: стає більш поверхневим; скорочується тривалість глибокого сну, порушується співвідношення між стадіями сну, які супроводжуються сновидін-нями. При порушенні сну спостерігаються: 1) відсутність імпульсів із лобних долей головного мозку, що призводить до безсоння; 2) ви-никнення розладів рефлексів, які забезпечують послідовність сну;

Біоенергетика — галузь біології, що досліджує механізми пере-творення енергії в процесах життєдіяльності організмів. Б. охоплює проблеми термодинаміки біологічних систем, джерел енергії для процесів, що відбуваються в організмах, потоків енергії в біологічних системах, проблеми дихання, бродіння, фотосинтезу, скорочен-ня м’язів, активного переміщення речовин в організмі, електричних, хімічних, осмотичних явищ та регуляції біоенергетичних процесів.

Вегетаріанство — система харчування, яка виключає або обмежує вживання продуктів тваринного походження.

Велоергометр — прилад для виконання дозованого фізичного навантаження.

Велоергометрія — метод функціонального дослідження із застосуванням дозованого фізичного навантаження для виявлення латентної коронарної недостатності, для визначення показників функції зовнішнього дихання тощо. Ґрунтується на крутінні нога-ми або руками педалей велоергометра.

Вестибулярний аналізатор — нейродинамічна система, яка виконує сприйняття і аналіз інформації про розміщення і рухи тіла у просторі, складається із рецепторів, аферентних і еферентних провідних шляхів, проміжних центрів і кіркового відділу.

Вестибулярний апарат — функціональне об’єднання утворень головного мозку, внутрішнього вуха (2 мішечки і 3 півколових канали у кожному вусі) тощо, які забезпечують сприйняття кутових та прямолінійних прискорень.

Вища нервова діяльність — сукупність найскладніших форм діяльності вищих відділів центральної нервової системи, що забезпечує найрізноманітнішу взаємодію між організмом і навколишнім середовищем.

Вібромасаж — дія механічних коливань низької частоти і амплітуди на обмежені ділянки тіла хворого; різновид вібротерапії.

Відпочинок — стан спокою або діяльність, яка знімає втому і сприяє відновленню працездатності.

Вік біологічний (анатомо-фізіологічний) — вік, що визначаєть-ся залежно від стану обмінних, структурних, функціональних, регуляторних особливостей і пристосувальних можливостей організму.

Вік календарний (хронологічний) — вік, що визначається залежно від відомої дати народження.

Вік морфологічний (соматичний) — вік, що визначається залежно від морфологічних ознак організму.

Вік репродуктивний — вік, протягом якого зберігається здатність до відтворення потомства.

Внутрішнє середовище організму — сукупність рідин організму (кров, лімфа, тканинна рідина), які безпосередньо беруть участь у процесах обміну речовин і в підтримці гомеостазу.

Гігантизм — клінічний синдром, що проявляється надмірним, відносно пропорційним або непропорційним ростом. Розвивається внаслідок гіперпродукції соматотропного гормону гіпофіза.

Гімнастика — система спеціально підібраних фізичних вправ і методичних прийомів, що застосовують для зміцнення здоров’я та гармонійного фізичного розвитку.

Гімнастика коригуюча — система спеціальних гімнастичних вправ, що застосовуються переважно для дітей та підлітків з метою виправлення дефектів постави і викривлень хребта (вид лікувальної гімнастики).

Гіподинамія — зменшення м’язових зусиль, що витрачаються на утримання пози, переміщення тіла у просторі, а також на фізичну працю.

Гіпокапнія — знижений вміст вуглекислого газу в артеріальній крові.

Гіпоксія — стан, що виникає при недостатньому постачанні тканин організму киснем або порушенні його утилізації в процесі біологічного окислення.

Дебільність — легкий ступінь олігофренії, який характеризується примітивністю суджень і висновків, недостатньою диференціацією емоцій, обмеженою можливістю навчання, зниженою адаптацією.

Депресія — психічні розлади, що належать до групи афективних синдромів — станів, що характеризуються різними хворобливими змінами настрою, проявляються пригніченим, приголомшеним, тужливим настроєм, що поєднується з рядом ідеаторних (розлади мислення), моторних, а також соматовегетативних порушень.

Дихальний об’єм — об’єм повітря, що вдихається або видихається при одному дихальному циклі.

Дихальні м’язи — скелетні м’язи, які беруть участь в акті дихання, змінюючи об’єм грудної клітки. Д.м. поділяються на м’язи, що здійснюють вдих, і на м’язи, що виконують видих.

Діабет — патологічний стан, що характеризується виділенням великих кількостей сечі і деяких хімічних речовин, які утворюються в організмі в процесі обміну речовин.

Діабет цукровий — діабет, в основі якого лежить відносна або абсолютна інсулінова недостатність, що є наслідком ураження ост-рівкового апарату підшлункової залози або викликається поза пан-креатичними причинами, що призводить до порушення різних видів обміну (головним чином, вуглеводного) і патологічних змін в органах і тканинах.

Допінг — речовина, що тимчасово підсилює фізичну і психічну діяльність організму.

Друге дихання — стан, що настає після гострої втоми, яка появилася на початковому періоді інтенсивної м’язової роботи, і характеризується поліпшенням самопочуття і підвищенням працездатності.

Ейфорія — стан невиправданого об’єктивними умовами піднесеного настрою людини, який поєднується з безтурботністю і недостатньою критичною оцінкою свого стану, спостерігається відсутність або слабкість мовленнєвого збудження.

Екзогенний — такий, що зумовлений зовнішніми причинами.

Екологічні фактори — елементи середовища, що здійснюють той або інший вплив на певні організми.

Ендокринна система — система, яка складається із спеціалізованих структур, до яких належать секреторні ядра гіпоталамуса, гіпофіз, шишкоподібне тіло, щитоподібна залоза, вилочкова залоза, паращитоподібні залози, надниркові залози, чоловічі і жіночі статеві залози, ендокринні структури підшлункової залози і шлунково-кишкового тракту. За допомогою гормонів Е.с. бере участь у гуморальному забезпеченні координації і інтеграції процесів життєдіяльності організму: росту, розвитку, розмноження, адаптації, поведінки.

Запаморочення (голови) — відчуття несправжнього обертання оточуючих предметів або власного тіла в будь-якій із площин тривимірного простору, а також відчуття обертання «усередині голови» або почуття нестійкості, «падіння в безодню». В основі З. (г.) лежить порушення взаємодії вестибулярного, зорового аналізаторів і глибо-кої чутливості, які разом забезпечують просторову орієнтацію.

Збудження (у фізіології) — один із основних фізіологічних процесів, що характеризується підвищенням специфічної діяльності живих клітин, тканин і цілих організмів у відповідь на зовнішні та внутрішні подразники.

Збудливість — здатність високоорганізованих тканин (нервової, м’язової, залозистої) реагувати на подразнення змінами фізіологічних властивостей і генерацією процесу збудження.

Здоров’я індивідуальне — здатність діяти, враховуючи особисті бажання, зумовлені культурним середовищем.

Здоров’я функціональне — соціальне поняття, яке полягає у здатності виконувати соціальні ролі та обов’язки, що диктуються даним суспільством.

Імунна система — морфофункціональна система, що включає центральні (кістковий мозок, тимус, сумка Фабриція у птахів) та периферійні (селезінка, лімфатичні вузли) органи імунітету, а також вогнищеві скупчення лімфоцитів, що розсіяні по організму, у тому числі лімфоцитів, циркулюючих за током крові і лімфи.

Іннервація — зв’язок органів і тканин організму людини чи тварини, що здійснюється за допомогою нервових волокон.

Інтелект — здатність до мислення, особливо до його вищих тео-ретичних рівнів.

Іррадіація — 1) поширення процесів збудження або гальмування в центральній нервовій системі; 2) поширення болю в сусідні ділянки.

Істерія — нервово–психічний розлад, що характеризується поліморфними функціональними психічними, неврологічними і соматичними розладами при значній навіюваності і самонавіюваності людини, прагненні привернути до себе увагу.

Ішіас — ураження корінців попереково-крижового відділу хребта, що спостерігається при остеохондрозі хребта, інфекціях, травмах.

Кора головного мозку — поверхня півкуль великого мозку, покрита плащем, утвореним сірою речовиною. К.г. м. бере участь у регуляції і координації всіх функцій організму, відіграє виключно важливу роль у вищій нервовій діяльності. Морфологічно К.г.м. утворена нервовими клітинами, їх відростками і нейроглією, що має опорно-трофічну функцію.

Косметика — комплекс процедур та засобів, призначених для гігієнічного догляду за тілом, маскування косметичних дефектів та покращання зовнішності.

Кофеїн — C8H10O2N4; алкалоїд, що є похідним пурину. Найбільш К. міститься у зернах кави, какао та в листях чаю. К. стимулює центральну нервову систему, підсилює процеси збудження в корі головного мозку, підвищує працездатність, тонізує серцевий м’яз.

Кофеїнізм — форма токсикоманії, яка розвивається при тривалому зловживанні напоями, що містять кофеїн.

Лабільність — 1) здатність нервової та м’язової тканини відповідати максимальною частотою імпульсів на подразнення відповідно до їхньої частоти; 2) нестійкість організму щодо змін зовнішнього і внутрішнього середовища.

Латентний — прихований; такий, що не виявляє себе видимими ознаками.

Лікувальна фізкультур а — 1) розділ клінічної медицини, що вивчає дію фізичних вправ та інших засобів фізичної культури на організм та розробляє методи їх застосування з лікувально — профілактичною і реабілітаційною метою; 2) використання комплексу засобів фізичної культури з профілактичною, лікувальною та реабілітаційною метою.

Лімфа — прозора жовтувата рідина, що міститься в лімфатичній системі. Складається з плазми та формених елементів (переважно лімфоцитів — близько 95 %, а також еозинофілів, моноцитів та поодиноких еритроцитів). Проходячи крізь тканини організму, Л. вбирає в себе виділення клітин. Відіграє значну роль в обміні речовин і виконує ряд захисних функцій.

Ліпіди — група органічних сполук — жирів і жироподібних сполук, що мають спільні фізико–хімічні властивості. Л. за хімічним складом неоднорідні і поділяються на прості Л. (жири, воски), складні Л. та похідні ізопрену (стероїди, каротиноїди). Прості Л. складаються з жирних кислот і спирту. До складних Л. входять ще й інші сполуки (залишок фосфорної кислоти, азотні основи, вугле-води). Л. входять до складу всіх живих клітин.

Масаж серця — спосіб штучного відновлення кровообігу в організмі шляхом ритмічних стискувань серця, що сприяє переміщенню крові із його порожнин у магістральні судини. Розрізняють прямий М.с., який виконується однією або двома руками через розріз груд-ної клітки, і непрямий, що виконується шляхом ритмічного стискування грудної клітки і стиснень серця між хребтом та грудиною, яка зміщується у передньо-задньому напрямку.

Меланхолія — 1) розгорнуті варіанти великих депресій, що характеризуються вираженою психомоторною загальмованістю або ажитацією, схудненням, патологічним відчуттям провини, порушенням нічного сну або ранніми пробудженнями, добовими коливаннями настрою та активності з погіршенням стану вранці, а також втратою здатності переживати почуття задоволення; 2) смуток, туга.

Міозит — запалення м’язів. За етіологією М. поділяють на інфекційні (гнійні і негнійні), паразитарні, токсичні. За перебігом М. може бути гострим, підгострим і хронічним. За поширеністю — локалізованим і дифузним. Морфологічні зміни при М. проявляються альтернативними, ексудативними і проліферативними процесами в м’язовій тканині. При гнійному М. запалення може бути дифузним за типом флегмонозного і обмеженим біогенною капсулою з утворенням абсцесу. Залежно від етіології виявляються поширені некротичні зміни, обмежені масивним лейкоцитарним валом. У м’язах, що прилягають до некрозу, можуть виявлятися (синьо-гнійні інфекції) важкі розлади кровообігу і масивний фібринозний ексудат. Негнійні інфекційні міозити можуть бути серозними, паренхіматозно-інтерстиційними, проліферативними, дифузними, склеротичними.

М’язове скорочення — сукупність процесів, які змінюють механічний стан м’яза. Характеризується укороченням м’яза і розви-тком механічного напруження.

Нервова система — система нервових елементів та органів, що регулює і координує усі функції організму, здійснює взаємозв’язок усіх частин організму між собою і з навколишнім середовищем. Н.с. поділяють на центральний і периферійний відділи. Центральний відділ Н.с., або ц.н.с., об’єднує головний і спинний мозок, перифе-ричний — усі інші структури, зв’язок між ними здійснюється через корінці спинномозкових та черепномозкових нервів.

Нервова тканина — основна тканина нервової системи. Основним структурним і функціональним елементом Н.т. є нервова клітина, розташована в невроглії. Нервові клітини зв’язані одна з одною через синапси, що забезпечує передачу нервових імпульсів і виконання найрізноманітніших рефлекторних актів. Із нервових клітин побудовані органи і відділи нервової системи: головний мозок, спинний мозок, спинномозкові та черепномозкові нерви, не-рвові ганглії, нервові закінчення, вегетативна нервова система.

Нозологія — розділ теоретичної медицини, що включає вчення про хвороби, їх класифікацію і номенклатуру, діагноз, етіологію, патогенез, загальні принципи лікування та профілактику захворювань.

Парасимпатична нервова система — частина вегетативної нервової системи, яка складається із центрального і периферійного від-ділів. Регулює діяльність м’язів і залоз внутрішніх органів та залоз внутрішньої секреції. При збудженні П.н.с. відбувається звуження зіниць і зміна кривизни кришталика, гальмування діяльності серця, зменшення просвіту бронхіол, посилення перистальтики шлунка і кишківника, збільшення слиновиділення і секреції травних соків, звуження коронарних судин серця.

Патологічний стан — стійке відхилення від норми, що має біо-логічно негативне значення для організму.

Перевтома — стан організму, який характеризується функціональними порушеннями, зумовленими надмірною одноразовою втомою або прогресуючим накопиченням її за ряд послідовних періодів роботи.

Периферійна нервова система — позамозкова частина нервової системи, що включає задні і передні корінці спинномозкових нервів, спинномозкові вузли і симпатичні стовбури, черепномозкові, спин-номозкові нерви та їхні похідні. П.н.с. у взаємодії із центральною нервовою системою здійснює регуляцію рухів, чутливості і трофіки в соматичній і вегетативній сферах організму. Функція П.н.с. по-лягає у проведенні нервових імпульсів від усіх екстерн-, пропріо- та інтерорецепторів у сегментарний апарат спинного і головного моз-ку і у відведенні від ЦНС регулюючих нервових імпульсів до орга-нів та тканин.

Ревматизм — системне запальне захворювання сполучної тка-нини з переважною локалізацією процесу в серцево-судинній системі.

Рефлекс — відповідь організму на подразнення рецепторів. Суть рефлекторного акту полягає у послідовному збудженні ланок рефлекторної дуги.

Рефлексія — 1) (у психології) самоаналіз, роздуми людини над власним душевним станом; 2) осмислення людиною власних дій та їх мотивів, діяльність самопізнання, що розкриває специфіку духовного світу людини.

Санація — оздоровлення.

Синологія — теорія і практика формування, збереження і зміцнення здоров’я. Основними завданнями синології є: розробка і ре-алізація уявлення про суть здоров’я, побудова методів його оцінки; кількісна оцінка здоров’я індивіду, розробка на цій основі систем скринінгу і моніторингу за станом здоров’я населення; формування «психології здоров’я»; зміцнення здоров’я індивіду, забезпечення первинної і вторинної профілактики захворювань; розробка про-грам зміцнення здоров’я популяції.

Сексуальна культура — система диференціації статевих ролей, відповідні стереотипи маскулінності та фемінності, соціальні інститути і норми, що регулюють статеве життя, і відповідні обряди та звичаї.

Серця спортивного синдром — комплекс фізіологічних адаптацій у осіб, які займаються фізичними тренуваннями, що направлені на підвищення витривалості і характеризуються синусовою брадікардією у спокої, III і IV тонами серця, систолічними шумами, різними змінами на електрокардіограмі та збільшенням серця за рентгенологічними даними. Збільшення об’єму серця і його маси характерні для спортсменів, які тренуються на витривалість. При швидкісних та силових навантаженнях виникає гіпертрофія скелетних м’язів і міокарда, дилатація та гіпертрофія усіх чотирьох відділів серця у спортсменів, які треновані на витривалість, збільшує насосні можливості серця, подовження діастолічної фази напо-внення, яке пов’язане з брадикардією, призводять до ще більшого росту ударного об’єму і коронарного кровотоку. Частота серцевих скорочень як у спокої, так і при будь-якому рівні субмаксимального фізичного навантаження з тренуванням на витривалість поступово зменшується. Це, у першу чергу, пов’язано з підвищенням тонусу блукаючих нервів. Певну роль відіграє також і зниження симпатич-ної стимуляції. Незважаючи на збільшення ударної роботи лівого шлуночка, зумовлене збільшенням його об’єму, переважає характерний для брадикардії ефект збереження О2, так що споживання міокардом О2 при рівних об’ємах зовнішньої роботи менше, ніж у нетренованих осіб. Тиск у порожнинах серця у спокої у спортсме-нів, тренованих на витривалість, не змінений. Він також, як і тиск у легеневих і периферичних судинах, нормально реагує на навантаження. Характерно, що збільшення серця і брадикардія регресують після закінчення активних тренувань. Кореляція між рівнем тренованості або ефективністю роботи серцево-судинної системи та ступенем брадикардії, збільшенням серця або змінами на електрокардіограмі не спостерігається.

Спадкові хвороби — захворювання людини, зумовлені хромосомними та генними мутаціями.

Стомлення — тимчасове зменшення функціональних можливостей організму (фізіологічної системи, органу), яке викликане інтенсивною або тривалою працею і проявляється зниженням пра-цездатності.

Тахікардія — збільшення кількості серцевих скорочень.

Толерантність — 1) стійкість (до отрут, ліків). Здатність перено-сити великі дози отрути або ліків без шкоди для організму; 2) розвиток важкого фізичного стану у відповідь на зупинення вживання речовини або блокування її дії в організмі шляхом введення специ-фічного антагоніста.

Уявлення — психічний процес створення людиною нових образів на основі старих шляхом їх перетворення. Розрізняють довільне і мимовільне У., а також відтворювальне і творче.

Фактор ризику — фактор, що збільшує можливість виникнення певного захворювання.

Функціональна надійність — здатність людини до стабільного підтримання високих функціональних можливостей, які дозволяють показувати високу ефективність і результативність професійної діяльності у напружених (екстремальних) умовах.

Функціональна проба — метод оцінки діяльності органу або системи органів, що ґрунтується на застосуванні функціонального навантаження.

Функціональне навантаження — стандартне навантаження на орган, систему або організм, призначене для оцінки їхнього стану та функціональних можливостей, а також для виявлення компенсаторних змін.

Функціональний стан — комплекс наявних характеристик тих функцій та якостей людини, які прямо або опосередковано зумовлюють виконання трудової (навчальної) діяльності.

Функціональні системи — динамічні центрально-периферичні одиниці, що характеризуються самоорганізацією, усі компоненти яких у їх взаємодії спрямовані на досягнення корисних для організму пристосувальних результатів, що забезпечують стійкість різних проявів процесів метаболізму і адаптації людини до середовища проживання, праці та відпочинку.

Харчування збалансоване — повноцінне харчування, яке характеризується оптимальними (що відповідають фізіологічним потребам організму) кількістю та співвідношенням усіх компонентів їжі.

Харчування лікувальне — система організації харчування і диференційованого застосування з лікувальною метою харчових продуктів та їх сполучень.

Харчування неповноцінне — харчування, яке характеризується недостатністю або відсутністю будь-якого компонента (компонентів) їжі, необхідного для нормальної життєдіяльності організму.

Харчування повноцінне — харчування, яке характеризується наявністю в їжі у достатній кількості усіх необхідних для нормальної життєдіяльності компонентів.

Центральна нервова система — частина нервової системи людини, що включає головний і спинний мозок.

Навчальне видання

Методичні вказівки

^{з дисципліни „Психологія здоров’я” до семінарських занять та самостійної роботи студентів}

^{(для студентів спеціальності „Психологія” денної та заочної форм навчання)}

Укладач Ольга Геннадіївна Лосієвська

Пелешенко Олена Вікторівна

Редактор І.А.Морозова

Техн. редактор Т.Н.Дроговоз

Підписано в друк

Формат 60´84 ^1/16. Папір офсетний. Гарнітура Times.

Друк офсетний. Усл.печ.л.. Ксл.кр.-отт.. Уч.-изд.л..

Тираж екз. Іздат. №_____. Замовлення №_____. Ціна договірна.

Видавництво Східноукраїнського національного
університету імені Володимира Даля

91034, р. Луганськ,
кв.Молодежный,20а

Ділянка оперативної поліграфії Східноукраїнського
національного університету імені Володимира Даля

91034, р. Луганськ, кв.Молодежный,20а

Адреса редакції: 91034, р. Луганськ, кв.Молодежный,20а

Телефон: [phone]. Факс:8 (0642)) 46-13-64

E-mail: [e-mail]

«ФІЛОСОФІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ НАУКИ»

Дата добавления: 2015-05-22