Сутність і класифікація інновацій

Ефективна діяльність підприємств в довгостроковій перспективі, забезпечення високих темпів їх розвитку і підвищення конкурентоспроможності можлива тільки на базі науково-технічного прогресу, який на рівні підприємства реалізується у вигляді інновацій. Тривала відсутність нововведень означає застій виробництва, зниження якості і конкурентноздатності продукції, а відтак – падіння економічних результатів діяльності.

Будучи стрижнем науково-технічного прогресу, інновація являє собою техніко-економічний процес, який завдяки практичному використанню продуктів розумової праці – ідей і винаходів, призводить до створення кращих за властивостями, нових видів продукції та нових технологій. З’явившись на ринку, ці нововведення, як правило, забезпечують додатковий дохід і створюють умови до подальшого розвитку підприємств.

У відповідності з міжнародними стандартами інновація визначається “як кінцевий результат” інноваційної діяльності, який утілився у вигляді нового або удосконаленого продукту, впровадженого на ринок, нового або удосконаленого технічного процесу, що використовується в практичній діяль-ності, або в новому підході до соціальних послуг.

Виходячи з сутності нововведення, можна виділити такі його типи: технологічні, технічні, продуктові, економічні, соціальні, організаційні, правові.

Критерій новизни нововведень дає змогу розподілити їх в головному за двома типами: радикальні нововведення (тобто базові) та модифікаційні. Види продукції, що раніше не випускалися, принципово нові види технологій, впровадження яких тягне за собою розроблення і використання нової техніки, а також нові принципи організації та управління виробництвом належать до радикальних. Цей тип нововведень з’являється рідко, зберігаючи суспільну та економічну значущість протягом тривалого часу. Радикальні нововведення зазвичай створюються за умов проведення цілеспрямованих фундаментальних й прикладних досліджень.

Модифікаційний тип нововведень, пов’язаний із вдосконаленням наявних технічних засобів та їх адаптацією до вимог, що змінилися. Такі нововведення враховують раціональні особливості використання радикальних нововведень і передбачають наявність розвиненої інфраструктури, до якої входять експериментально-технічна база, а також система науково-технічної інформації.

За умов, коли нововведення перетворюється на новий фактор виробництва, воно стає інновацією.

І. Шумпетер, засновник теорії інноваційного розвитку, виділяє п’ять типів інновацій:

– випуск нового продукту або відомого продукту нової якості;

– упровадження нового, досі невідомого в даній галузі методу виробництва;

– проникнення на новий ринок збуту – відомий чи невідомий;

– отримання нових джерел сировини чи напівфабрикатів;

– організаційна перебудова, зокрема створення монополії чи її ліквідація.

За предметним змістомвиділяють чотири види інновацій:

– продуктові, спрямовані на виробництво й використання кінцевих видів виробів – засобів виробництва і предметів споживання;

– технологічні, спрямовані на створення й використання нових технологічних процесів для виробництва кінцевих видів виробів (продукції);

– соціальні, метою яких є створення й застосування нових економічних, організаційних та інших механізмів, що забезпечують більш ефективне функціонування основних структурних ланок;

– комплексні – органічна єдність кількох або всіх перелічених вище видів.

За типом новизни для ринку інновації поділяють на: нові для галузі в світі; нові для галузі у країні; нові для певного підприємства (групи підприємств).

За місцем у системі (на підприємстві, у фірмі) можна виділити:

– інновації на вході підприємства (зміни у виборі та використанні сировини, матеріалів, машин і обладнання, інформації та ін.);

– інновації на виході підприємства (вироби, послуги, технології, інформація та ін.);

– інновації системної структури підприємства (управлінської, виробничої, технологічної).

У залежності від глибини змін, які вносяться, виділяють інновації:

– радикальні (базові);

– покращуючі;

– модифікаційні (часткові).

Схему класифікації інновацій в залежності від різних класифікаційних ознак наведено на рис. 18.1.

Для фармацевтичної галузі з метою розробки зваженої інноваційної стратегії підприємств, оцінки ризику інноваційних проектів і побудови відповідних економічних механізмів і організаційних форм управління інноваційною діяльністю, важливе значення також має значення класифікація інновацій за глибиною передбачуваних змін:

– інновації першого порядку, які передбачають локальне оновлення окремих елементів системи (наприклад, раціоналізація інформаційних потоків; підвищення кваліфікаційно-професійного рівня; розробка нової упаковки ЛЗ та інше);

– інновації другого порядку, які передбачають зміну кількісних властивостей системи. До цього рівня інновацій відносяться інновації, що спрямовані на збільшення продуктивності або кількісної інтенсивності процесів, а також пов’язані із впровадженням у виробництво добре відомих генеричних ЛЗ, які вже виробляються іншими вітчизняними фармацевтичними підприємствами;

Рис. 18.1. Класифікація інновацій

- інновації третього порядку, які передбачають перегрупування складових частин системи з метою покращання її функціонування (розробка нових форм ЛЗ, розширення фармакологічної дії, впровадження нових методів аналізу існуючих ЛЗ та ін.);

- інновації четвертого порядку, які передбачають адаптивні зміни елементів системи з метою забезпечення їх оптимальної взаємодії (наприклад, удосконалення організаційної структури підприємства, впровадження інформаційних технологій, маркетингових, логістичних підходів в управління та ін.);

- інновації п’ятого порядку, які передбачають якісні зміни, що виходять за межі простих адаптованих змін; при цьому первісні ознаки системи не змінюються, хоча відбувається суттєве покращання і розширення її корисних властивостей (наприклад, впровадження нових принципів технологічних процесів з метою поліпшення фармакологічного ефекту ЛЗ; освоєння гене-ричних препаратів нового покоління; створення підприємством власної товаропровідної мережі, що забезпечує вихід на нові ринки або ринкові сегменти та ін.);

- інновації шостого порядку, які передбачають якісні зміни первісних властивостей системи без зміни функціонального принципу (наприклад, розробка і впровадження у виробництво оригінальних ЛЗ, при виробництві яких використовуються традиційні технологічні принципи; реорганізація виробництва у відповідності з вимогами GMP, GCP, GLP і стандартами ISO; освоєння нових для фармацевтичних підприємств видів виробництва: харчових домішок, ветеринарних препаратів та ін.);

- інновації сьомого порядку, які передбачають вищі зміни у функціональних властивостях системи і її функціональних принципах (розробка і впровадження у виробництво оригінальних препаратів з використанням принципово нових технологічних підходів).

Інновації першого – п’ятого порядку відносяться до модифікаційного типу; шостого – сьомого порядку до радикального типу.

Обов’язковими властивостями інновацій у фармації є:

– науково-технічна новизна;

– виробнича застосованість;

– соціально-економічна затребуваність;

– ефективність (економічна, соціальна, екологічна та ін.).

Узагальнена класифікація інновацій у фармацевтичній галузі наведена на рис. 18.2.

Фахівці вважають, що ступінь зрілості інноваційної діяльності визначається часткою процесних інновацій в їх загальній кількості, тобто по мірі інноваційного розвитку підприємства відбувається зміщення акценту з продуктових на процесні інновації.

Аналізуючи інноваційні процеси у фармацевтичному виробництві, слід відмітити, що в ньому переважають продуктові інновації. Це в певній мірі обумовлюється як специфікою виробництва, так і загальним рівнем інноваційного потенціалу галузі.

Імовірність успіху нововведень суттєво відрізняється за їх видами (технологічні, продуктові) і за галузями промисловості. Імовірність успіху продуктових нововведень у цілому по промисловості нижча, ніж технологічних. У фармацевтичному виробництві ці тенденції, в значній мірі обумовлені стрімким розширенням питомих вибірок (на одну успішну речовину) речовин кандидатів.

Під інноваційною діяльністюфармацевтичних підприємствслід розуміти діяльність, спрямовану на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок для розширення і оновлення номенклатури і покращання якості ЛЗ, що виробляються, удосконалення технології їх виготовлення з метою подальшої і ефективної реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Алгоритм інноваційної діяльності фармацевтичного підприємства наведено на рис. 18.3.

Дата добавления: 2015-05-22