Розпорядження майном

Розпорядження майном - це найперша судова процедура, що застосовується до боржника (рис. 1.1). Вона не застосовується у випадках спрощеного порядку банкрутства (ст. 51, 52 Закону) та по відношенню до громадян-підприємців (ст.48).

Задачі цієї процедури полягають у:

1) виявленні і збереженні майнових активів боржника.

2) виявленні кредиторів.

3) складанні та затвердженні реєстру грошових вимог кредиторів.

4) проведенні перших загальних зборів кредиторів.

5) прийнятті рішення про перехід на іншу стадію процедури банкрутства.

Процедура розпорядження майном вводиться при порушення справи або на підготовчому засіданні. З моменту порушення справи суд вводить мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів. Суть мораторію полягає у призупиненні виконання боржником грошових зобов'язань І зобов'язань по сплаті податків і зборів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію і припинення заходів, направлених на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Ведення процедури розпорядження майном покладається на розпорядника майном арбітражного керуючого, що діє на підставі ліцензії, виданої міністерством економіки та європейської інтеграції, та ст. 3-1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Розпорядника майна призначають на 6 місяців, як правило стільки триває процедура розпорядження майном. Законом передбачається, що суд може продовжити або скоротити цей строк на підставі клопотання комітету кредиторів, самого розпорядника або власника. Процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника закінчуються в день, коли Господарський суд затверджує мирову угоду, призначає ліквідатора чи керуючого санацією. Розпорядника майна призначає Господарський суд, але ч. 2 ст. 13 Закону дозволяє кредитору запропонувати свою кандидатуру, і хоча Закон не зобов'язує суд затверджувати саме її, як правило таке клопотання задовольняється. Розпорядник майна фізична особа, на яку покладають повноваження по нагляду, контролю, управлянню та розпорядженню майном боржника на період провадження по справі про банкрутство. Мета - забезпечення майнових інтересів як кредиторів так і боржника. Для цього він наділений правами, що наведені у ч. 8 ст. 13 Закону, а саме:

1) скликає збори кредиторів та бере участь у них з правом дорадчого голосу;

2) аналізує фінансово-господарський стан боржника, пропонує заходи його оздоровлення;

3) отримує винагороду.

4) зобов'язує кредиторів вирішити питання про оплату послуг розпорядника майна.

5) залучає на договірній основі спеціалістів для виконання своїх повноважень.

Завжди коли є права існують і обов'язки. Відповідно до ч. 9 ст. 13 Закону:

1) розглядає разом з керівництвом боржника копії заяв кредиторів про визнання грошових вимог, що надійшли до Господарського суду після опублікування оголошення;

2) веде реєстр вимог кредиторів;

3) аналізує фінансово-господарський стан боржника, його положення на товарному ринку;

4) виявляє ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства. Методика такої оцінки наведена у п. 2.4.

Дата добавления: 2015-05-22