Приховане, фіктивне та навмисне банкрутство

Завідомо неправдива офіційна заява громадянина-засновника чи власника суб'єкта господарської діяльності, а також посадової особи суб'єкта господарської діяльності, а також громадянина-суб'єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, якщо такі дії нанесли великий матеріальний⁵ збиток кредиторам чи державі, караються штрафом від семисот п'ятдесяти до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на термін до трьох років.

Науково-практичний коментар ККУ розцінює такі дії як особливу форму обману, унаслідок якої може бути нанесений майновий збиток багатьом суб'єктам. Навіщо комусь прибігати до такого обману? Дуже просто - порушення справи про банкрутство дозволяє зупинити нарахування неустойки і примусове стягнення заборгованості. Нерідко боржник, подаючи заяву про своє банкрутство свідомо прагне до того, щоб про це довідалися не всі кредитори. І якщо його надії виправдаються, то вимоги частини кредиторів будуть вважати погашеними (п.2 ст.14 Закону про банкрутство). Крім того, "свої" кредитори можуть одержати відносну чи абсолютну більшість голосів у комітеті кредиторів. А це дозволить укласти мирову угоду на вигідних боржнику умовах.

У практиці господарювання досить часто можна натра­пити на підприємства, які фактично є фінансове неспроможними, однак з певних причин приховують цю обставину. У такому разі можна говорити про приховане банкрутство. Буває й навпаки: де­які суб'єкти господарювання, маючи певні цілі, можуть навмисно оголосити себе банкрутами, не будучи такими. Тоді кажуть про фік­тивне банкрутство. Для багатьох державних підприємств харак­терною є ситуація, коли службові особи зловмисне або за недбало­сті доводять суб'єкт господарювання до фінансової кризи та бан­крутства. Для запобігання названим негативним явищам законо­давство встановлює покарання для підприємців чи відповідальних службових осіб державних підприємств.

Для забезпечення однозначності підходів до оцінки фінансо­во-господарського стану підприємств, виявлення ознак поточної, критичної чи надкритичної їх неплатоспроможності Міністерство економіки України затвердило «Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи до­ведення до банкрутства». Призначенням цих рекомендацій саме і є своєчасне виявляння формування незадовільної структури ба­лансу для вжиття випереджальних заходів із запобігання банкрутству підприємств.

Приховане банкрутство — навмисне приховування факту стійкої фінансової неспроможності через подання недостовірних даних, якщо це завдало матеріальних збитків кредиторам. Кара­ється позбавленням волі або штрафними санкціями.

Об'єктивно факт приховування банкрутства визначається та­кими двома ознаками:

· надання кредитору неправдивих даних про фінансовий стан неплатоспроможного боржника;

· причинний зв'язок між наданням таких даних та збитками, що їх зазнав кредитор.

Фіктивним банкрутством можна назвати ситуацію, коли підприємство фактично не має ознак банкрутства, однак подає інформацію, яка свідчить про його фінансову неспроможність. Відповідно до рекомендацій міністерства економіки економічною ознакою фіктивного банкрутства може бути ситуація, коли на початок звітного року, що передував поданню заяви до господар­ського суду щодо порушення справи про банкрутство, бракувало ознак надкритичної неплатоспроможності, тобто фактичний кое­фіцієнт покриття (відношення оборотних активів до поточних зо­бов'язань) перевищував одиницю за нульової або позитивної рен­табельності.

У зв'язку з цим Кримінальним кодексом передбачено, що яв­но неправдива заява громадянина-засновника або власника підприємства, а також посадової особи даного підприємства про фінансову неспроможність виконання зобов'язань перед креди­торами та бюджетом карається штрафом з позбавленням права вести таку діяльність протягом певного періоду. Ті самі дії, якщо вони завдали великого матеріального збитку кредиторам або державі, караються позбавленням волі.

Збиток виникає внаслідок неповернення боргів, несплати від­сотків та податків.

Цілі повідомлення неправдивої інформації можуть бути різними:

· намагання запобігти ліквідації підприємства в рамках про­вадження справи про банкрутство;

· намагання провести ліквідацію, реорганізацію чи приватизацію підприємства з метою приховування незаконного витрачання коштів;

· надання недостовірних даних аудитору з метою одержання помилкового висновку про фінансовий стан підприємства.

Доведення до банкрутства. Нове законодавство про банк­рутство передбачає відповідальність за навмисне банкрутство. Навмисне банкрутство – це навмисне доведення суб'єкта під­приємницької діяльності до стійкої фінансової неплатоспромож­ності через здійснення власником або посадовою особою підпри­ємства з корисливих мотивів протиправних дій або через неви­конання чи неналежне виконання службових обов'язків, що за­вдає істотної шкоди державним чи громадським інтересам або законним правам власників та кредиторів.

Економічною ознакою доведення до банкрутства може вва­жатися надкритична неплатоспроможність боржника в тому ра­зі, коли таких ознак не було напередодні виконання угод, укладених з корисливих мотивів, або здійснення інших умисних дій, які призвели до стійкої фінансової неспроможності підприємства.

Доведення до банкрутства карається штрафом від п'ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи обмеженням волі на термін до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на термін до трьох років.

Навмисне приховування громадянином-засновником чи власником суб'єкта господарської діяльності, а також посадовою особою суб'єкта господарської діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом надання неправдивих відомостей якщо це нанесло великий моральний збиток кредитору, карається штрафом від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи обмеженням волі на термін до двох років, з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до трьох років.

Протилежним попередньому злочину є приховування стійкої фінансової неспроможності. Удатися до нього злочинець може, наприклад, щоб отримати кредит, укласти вигідну угоду, а іноді просто уникнути відповідальності за інші злочини, зокрема, розкрадання майна підприємства, що і викликало фінансову нездатність.

Приховування неплатоспроможності будуть вважати злочином, тільки якщо воно нанесло великий матеріальний збиток (8500,00 грн.) і здійснено шляхом надання недостовірних відомостей. ККУ називає три види таких відомостей:

1) відомості, адресовані кредитору (особисто чи уповноваженій особі).

2) відомості, адресовані потенційному кредитору (наприклад, банку чи особі, що здійснить передоплату).

3) відомості, що надаються господарському суду у відзиві на заяву про банкрутство. Можна бути упевненими, що порушивши справу за ст. 220 ККУ, правоохоронні органи обов'язково перевірять причетність підозрюваних до інших злочинів - таких, як шахрайство, службова підробка і т.п. Тому бажання прикрасити свій фінансовий стан може бути небезпечним.

Як боржнику зменшити негативні наслідки процедури банкрутства? Можливі варіанти підказує ст. 221 ККУ: від приховування майна до знищення документів. Але тим, хто захоче ними скористатися, вона обіцяє зовсім не світле майбутнє - від 1700,00 грн. штрафу до трьох місяців арешту. Звичайно, якщо перераховані в статті дії скоєні навмисно.

Питання для самоперевірки:

В чому полягає юридичний аспект банкрутства

Визначить суб’єктів підприємства

Розкрийте механізм порушення провадження у справі про банкрутство

Назвіть основні атрибути заяви до суду про порушення провадження у справі про банкротство

Охарактеризуйте процес розпорядження майном

Визначте значення ліквідації підприємницької діяльності

Що є ліквідаційною масою?

Визначить сутність прихованого банкрутства.

В чому полягають особливості навмисного банкрутства.

Що є економічною ознакою доведення до банкрутства?

Тести:

· З економічної точки зору банкрутство – це:

а) неспроможністю суб'єкта продовжувати свою підприємницьку діяльність внаслідок її економічної нерентабельності, безприбутковості;

б) явище, коли вимоги кредиторів будуть пред'явлені у визначені для цього строки, але майна суб'єкта - активів у ліквідній формі - не вистачить для їх задоволення;

в) майнові правовідносини банкрутства, здійснення яких у встановленому законом порядку може призвести до ліквідації суб'єкта підприємництва;

г) відповіді а та б вірні;

д) жодна з відповідей не є вірною.

· Суб'єктами банкрутства (банкрутами) чинний Закон визнає:

а) лише юридичних осіб;

б) лише фізичних осіб;

в) юридичних та фізичних осіб, що є суб’єктами підприємницької діяльності;

г) вірними є відповіді а) та б).

3. Відмінність боржника і банкрута полягає в тому, що:

а) немає жодної принципової різниці, це лише питання використовуваної термінології;

б) банкрутом суб’єкт визнається лише після відповідного рішення суду, а боржником на всіх стадіях провадження справи банкрутства;

в) боржником суб’єкт визнається після рішення суду, а банкрутом може оголосити сам себе самостійно.

· Банкрут - це суб'єкт підприємницької діяльності:

а) неспроможність якого відновити свою платоспроможність і виконати свої грошові зобов'язання визнана судом;

б) неспроможність якого відновити свою платоспроможність і виконати свої грошові зобов'язання оголошується згідно рішення наглядової ради;

в) неспроможність якого відновити свою платоспроможність і виконати свої грошові зобов'язання визначається його кредиторами.

· Банкрутом не може бути:

а) відокремлений структурний підрозділ юридичної особи;

б) філія, представництво, відділення;

в) фізична особа, що зареєстрована як приватний підприємець;

г) відповіді а) та г) вірні;

д) відповіді а) та б) вірні.

6. Повноваженим назвати підприємство банкрутом є тільки:

а) Міжнародний Суд з прав людини;

б) Конституційний Суд України;

в) господарський (арбітражний) суд;

г) вірними є відповіді в) та б).

· Кредитором, що порушує справу про банкрутство, не може бути:

а) постачальник товарів, виконавець неоплаченого замовлення;

б) підприємство, яке лише планувало співробітництво з потенційним банкрутом;

в) робітник, якому не виплачено заробітну плату;

г) податкові, інші контролюючі органи (якщо підприємство має податковий борг).

· До судових процедур банкрутства не відноситься:

а) процедура колегіальної розробки порядку відшкодування вимог кредиторів;

б) розпорядження майном;

в) процедура санації системи заходів, направлених на попередження визнання боржника банкрутом і його ліквідації;

г) ліквідація.

· Процедура ліквідації не може бути відкритою в такому випадку:

а) коли кредитори в особі комітету кредиторів порушують клопотання про введення такої процедури (п. 8 ст. 16 Закону) як підсумок розпорядження майном (п. 8 ст. 50 Закону);

б) коли виявилися незадовільними підсумки процедури санації (п. 6 ст. 18, п. 12 ст. 19, п. 6ст. 21, 11,15 Закону);

в) якщо сума вимог кредиторів не перевищує 250 неоподатковуваних мінімумів (ст. 48 Закону);

г) у випадку банкрутства громадян - суб'єктів підприємницької діяльності (ст. 47-49 Закону);

д) коли суд застосовує спрощені процедури банкрутства (ст. 51, 52 Закону).

10. Загальний термін ліквідаційної процедури не може перевищувати:

а) 5 років;

б) 12 місяців;

в) терміну позовної давності у даній категорії справ;

г) 6 місяців.

· З якого моменту договір оренди підприємства-банкрута вважати припиненим?

а) з моменту винесення постанови про визнання боржника банкрутом;

б) з винесення ухвали про ліквідацію орендаря в зв'язку з затвердженням ліквідаційного балансу;

в) лише після затвердження ліквідаційного балансу, коли суд винесе ухвалу про ліквідацію орендаря, оскільки при наявності в банкрута майна, достатнього для задоволення вимог кредиторів, він вважається вільним від боргів і продовжує свою підприємницьку діяльність.

· Явище, коли де­які суб'єкти господарювання, маючи певні цілі, можуть навмисно оголосити себе банкрутами, не будучи такими, називають:

а) навмисним банкрутством;

б) прихованим банкрутством;

в) фіктивним банкрутством.

· Навмисне приховування факту стійкої фінансової неспроможності через подання недостовірних даних, якщо це завдало матеріальних збитків кредиторам, називають:

а) навмисним банкрутством;

б) прихованим банкрутством;

в) фіктивним банкрутством.

· Факт приховування банкрутства визначається наступним:

а) наданням кредитору неправдивих даних про фінансовий стан неплатоспроможного боржника;

б) підробкою фінансової звітності, яка може свідчити про банкрутство;

в) причинний зв'язок між наданням таких даних та збитками, що їх зазнав кредитор;

г) вірними є відповіді а) та в).

· Навмисне доведення суб'єкта під­приємницької діяльності до стійкої фінансової неплатоспромож­ності через здійснення власником або посадовою особою підпри­ємства з корисливих мотивів протиправних дій або через неви­конання чи неналежне виконання службових обов'язків, що за­вдає істотної шкоди державним чи громадським інтересам або законним правам власників та кредиторів, називається:

а) навмисним банкрутством;

б) прихованим банкрутством;

в) фіктивним банкрутством.

Дата добавления: 2015-05-22