Захист конкуренції як головного «двигуна» ринкового механізму

Конкуренція ‑ це той основний регулюючий механізм, який підпорядковує виробників і постачальників ресурсів диктатові покупця або суверенітету споживача. Саме рішення багатьох покупців і продавців щодо пропозиції й попиту визначають ринкові ціни, а це означає, що індивідуальні виробники й постачальники ресурсів можуть лише пристосовуватися до бажання покупців, яке ринкова система фіксує й доводить до відома продавців.

При конкуренції покупець – це господар, ринок – їх агент, а підприємство – їх слуга. Але ріст монополій різко міняє цю ситуацію, оскільки кількість продавців стає такою малою, що кожен із них уже спроможний вплинути на загальний обсяг пропозиції, а тому й на ціну продукту, що продається. Ресурси розподіляються так, як це вигідно продавцям-монополістам, які домагаються високих прибутків, а не для задоволення потреб суспільства в цілому. Тому для захисту конкуренції уряд запроваджує антимонопольні закони.

Стабілізація економіки

Стабілізуюча функція держави полягає в підтриманні високого рівня зайнятості та цінової рівноваги, а також у стимулюванні економічного розвитку та зростання.

Ринок не завжди може самостійно протистояти економічній нестабільності. Тому виникає необхідність державного впливу на економічний цикл. Основними методами виконання державою стабілізаційної функції є фіскальна та грошово-кредитна політика. Її призначення є допомагати власній економіці забезпечувати повну зайнятість ресурсів, ефективне їхнє використання й стабільний рівень цін. При цьому рівень виробництва безпосередньо залежить від загального обсягу витрат.

Високий рівень загальних витрат означає, що для багатьох галузей вигідно нарощувати випуск продукції, а це, у свою чергу, зумовлює необхідність досягнення високого рівня використання матеріальних і людських ресурсів. Багато вчених вважають, що ринкова економіка не завжди забезпечує повну зайнятість, тобто можливе виникнення безробіття й інфляції.

Загальний рівень витрат у власному секторі може бути надто низьким для реалізації повної зайнятості. На цей випадок уряд повинен так доповнити приватні видатки, щоб їхній загальний рівень був достатнім для створення повної зайнятості. При цьому уряд може збільшити власні видатки й скоротити податки.

Коли суспільство намагається витрачати більше ніж дозволяють виробничі можливості економіки, виникає інфляція. За повної зайнятості сукупні видатки перевищують величину продукту, що зумовлює підвищення рівня цін. У такому разі урядові необхідно скоротити власні видатки й підвищити податки.

Дата добавления: 2015-05-22