Формування правових засад функціонування економіки

Монетаристська теорія, засновником якої став Мілтон Фрідмен, є найрішучішим виступом проти кейнсіанської теорії. В економічній літературі вона дістала назву «контрреволюції Фрідмена».

На відміну від кейнсіанців монетаристи дотримуються думки, що ринкова система є достатньо стійкою й здатна самостійно відновлювати економічну стабільність. Тому вони відкидають кейнсіанську ідею про необхідність державного втручання в економіку й відстоюють принципи вільної конкуренції.

Згідно з монетаристською концепцією, головну роль у регулюванні економіки виконує грошово-кредитнаполітика, а основним інструментом регулювання економіки є гроші. Збільшуючи або зменшуючи грошову масу, держава може здійснювати регулюючий вплив на економічну активність. Монетаристи запевняють, що швидкість обертання грошей є стабільною, отже, зміну грошової маси можна передбачити й прорахувати.

Представники концепції вважають, що рівномірний розвиток економіки можна забезпечити за умов стабільного збільшення грошової маси. З цією метою Фрідмен запропонував на законодавчій основі встановити спеціальне монетарне правило, згідно з яким грошова маса має збільшуватися щорічно тими ж темпами, що й щорічний темп зростання реального ВВП. Наприклад, якщо передбачається, що в майбутньому році приріст реального ВВП становитиме 3%, то на 3% в прогнозованому році необхідно збільшити грошову масу.

Теорія економіки пропозиції виникла у зв’язку з нездатністю кейнсіанської теорії запропонувати ефективні заходи проти стагфляції. Суть теорії економіки пропозиції полягає в перенесенні акцентів з управління попитом на стимулювання сукупної пропозиції, зростання виробництва й зайнятості. Серед тих, хто обґрунтував їх теоретично, були американські професори А. Лаффер (університет Південної Кароліни) та Р. Мандель (Колумбійський університет), які вважали, що економіка пропозиції формується на підставі вирішення проблем нагромадження капіталу та державних фінансів.

Прихильники теорії економіки пропозиції виступають за зниження податкового тиску на економіку. Вони пропонують відмовитися від системи прогресивного оподаткування, знизити податкові ставки на підприємництво, заробітну плату й дивіденди. Зниження податків збільшить доход і заощадження. Крім того, для найманих робітників зниження податків на заробітну плату підвищить стимули до праці.

Теорія раціональних очікувань стала досить поширеною в середині 70-х років, коли в економіці деяких країн спостерігалися одночасно інфляція і безробіття. Ця теорія опирається на логіку, яка асоціюється з положеннями класичної концепції. Прихильники її виходять із того, що економічні суб’єкти спроможні діяти раціонально. Аналізуючи економічну інформацію, вони здатні визначити майбутні зміни в економіці, а отже, спроможні приймати рішення, які найбільшою мірою відповідають їхнім інтересам.

Загальновизнаним автором ідеї «раціональних очікувань», відповідно до якої очікування визнають раціональними, якщо вони збігаються з прогнозом, отриманим на підставі аналізу моделі, уважають Дж. Мута, який сформулював 1965 р. цей постулат і відобразив його в побудованій ним моделі. Лише через 10 років до цієї ідеї повернувся і використав її Р. Лукас.

На думку Лукаса та його послідовників, економічні агенти прогнозують наслідки будь-якого впливу на економіку, виходячи зі знання закономірностей її функціонування, і згідно із цим формують свою економічну поведінку. Вони прогнозують свою діяльність, і ці прогнози набагато досконаліші від тих, які можна отримати на підставі моделювання.

Наприклад, якщо люди знають, що бюджетний дефіцит зростає з метою стимулювання економіки, то вони чекають у найближчому майбутньому зміни цін та інфляції. За досконалої конкуренції й швидкої адаптації ринків очікування такого роду негайно нейтралізують будь-яку систематичну політику стабілізації.

Саморегулююча здатність економічних суб’єктів до раціональних дій може бути реалізована на практиці через ринковий механізм без державного втручання. Тому аналогічно до класичної концепції теорія раціональних очікувань виходить із передумови, що всі ринки є високо-конкурентними. На думку прихильників цієї теорії, нова інформація, яку одержують економічні суб’єкти, швидко відбивається на співвідношенні попиту та пропозиції й завдяки цьому рівноважні параметри економіки швидко відновлюються.

Перелічені альтернативні теорії макроекономічного регулювання не знижують значення кейнсіанської теорії, а доповнюють її, поглиблюючи наші уявлення про складний механізм функціонування економіки.

Досвід показує, що сьогодні неможливо суворо дотримуватися лише кейнсіанської теорії, відповідно до якої фіскальні засоби є головними, а гроші відіграють другорядну роль. І, навпаки, буде помилкою, якщо віддавати перевагу тільки монетаристській теорії, за якою гроші відіграють вирішальну роль.

Світова практика засвідчує, що в процесі державного регулювання економіки найбільший ефект досягається лише за умов раціонального поєднання фіскальної та грошово-кредитної політики.

10.3. Функції держави

Держава завжди виконувала певні функції. Залежно від типів і видів економічних систем у різні часи економічна роль держави в господарському житті країн світу змінювалася. Так, до XX століття основні функції держави зводилися до ролі «нічного сторожа» економічної системи. І лише починаючи з кінця XIX – початку XX ст. держава стала активним учасником суспільного відтворення благ. У більшості цивілізованих країн світу, незалежно від їх політичної орієнтації, вона взяла на себе функції забезпечення розвитку транспорту й зв’язку, інших систем комунікацій, освіти й охорони здоров’я, захисту навколишнього середовища, пенсійного забезпечення, соціальної та ринкової інфраструктур, соціальної справедливості, оборони.

У сучасних умовах складність завдань, що постають перед державою, визначають і множинність функцій, через які реалізується діяльність держави. Скласти певний перелік функцій держави неможливо. Водночас є основні функції держави, які забезпечують нормальне функціонування й розвиток економіки. У ринковій економіці держава виконує лише ті функції, які не може виконати або робить це економічно неефективно окремий суб’єкт економіки (рис. 10.3).

Розробка політики соціально-економічного розвитку країни, яка визначає головні цілі, пріоритети та засоби розвитку економіки. Державна економічна політика реалізується через економічні прогнози, плани та програми, які в умовах ринкових відносин мають рекомендаційний характер.

Законодавча функція передбачає, щодержава бере на себе завдання створення правової бази, яка пропонує такі заходи: надання законного статусу приватним підприємствам, встановлення прав власності й гарантії дотримання контрактів, установлює законні правила гри, які регулюють відносини між підприємствами, постачальниками ресурсів і споживачами. На основі законодавства уряд може виконувати функції арбітра в галузі економічних зв’язків, виявляти випадки нечесної практики економічних агентів і застосовувати владу за допомогою санкцій.

Рис. 10.3. Основні функції державного регулювання економіки

До компетенції уряду належить застосування правоохоронних сил для підтримання громадського порядку, введення стандартів мір ваги та якості продуктів, створення грошової системи з метою обміну товарів і послуг; правил поведінки, якими повинні керуватися виробники у своїх відносинах з споживачами й між собою.

Дата добавления: 2015-05-22