Психодрама Я. Морено

І

По-перше, скажу, що в цьому процесі індивід стає більш відкритим своєму досвіду. Це твердження має для мене велике значення. Воно — протилежність захисту.

ВІДКРИТІСТЬ ДОСВІДУ

74

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА Ф СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГИ

Психологічні дослідження показали, що якщо наша сенсорна інформація розходиться з нашою картиною Я, тоді ця інформація спотворюється. Іншими словами, ми можемо бачити не всі свої почуттєві реакції', а тільки ті, які відповідають нашій картині Я.

Зараз, в описаних мною безпечних стосунках, такий захист, або ригідність, прагне до заміни на зростаючу відкритість досвіду. Я намагався описати, що людина починає більш відкрито усвідомлювати свої власні почуття і стосунки, які існують на органічному рівні. Вона також починає в більшій мірі усвідомлювати ту реальність, яка існує поза нею, замість того, щоб сприймати її в заздалегідь заданих категоріях. Вона бачить, що не всі дерева — зелені, не всі чоловіки — суворі батьки, не всі жінки відмовляють, не всякий невдалий досвід говорить про її неспроможність тощо. Вона здатна взяти до уваги нову ситуацію такою, яка вона в дійсності, а не спотворювати її відповідно до вже устояних образів. Можна припустити, що ця зростаюча здатність бути відкритою досвіду робить її набагато більш реалістичною у взаємодії з новими людьми, новими ситуаціями, новими проблемами. Виходить, її переконання не ригідні, і вона може допускати двозначність. Вона може одержувати багато протилежної інформації, насильно не закриваючись від ситуації. Така відкритість свідомості тому, що існує в даний момент у собі й у цій ситуації, я впевнений, є важливим елементом в описі особистості, яка виникає в терапії.

Напевно, я можу додати цій концепції більш чіткий зміст, якщо проілюструю її записом бесіди. Молодий фахівець у сорок восьмій бесіді розповідає про те, як він став більш відкритий деяким своїм тілесним і іншим відчуттям.

Клієнт: Я не думаю, що кожен може розповісти про всі зміни, які він відчуває. Але я насправді недавно відчув, що повинен більше поважати, з більшою об'єктивністю відноситися до своїх фізичних складових. Я маю на увазі, я не очікував занадто багато чогось від себе. Ось як це відбувається: я почуваю, що в минулому звик боротися з втомою після вечері. Ну, а зараз я впевнений, що дійсно втомився, а не придумую собі втому, що я просто знаходжуся на фізично низькому рівні. Здається, я просто постійно засуджував свою втому: Терапевт: Отже, ви можете дозволити собі бути втомленим, замість того, щоб продовжувати почувати і втому, і її осуд.

Клієнт: Так, що я не повинен втомлюватися чи щось типу цього. Але здається, що можна бути твердо впевненим, що можна просто не боротися з цією втомою, і разом з цим приходить реальне почуття, що я повинен знизити темп життя. Тому бути втомленим вже не так страшно. Я думаю, що можу пов'язати те, чому я не повинен був так поводитися, з тим, що думає з цього приводу мій батько. Наприклад, якщо я занедужає і сказав йому, що хворий, то зовні буде здаватися, що він хоче мені допомогти, але в той же час він подумає: "О, чорт візьми, ще одна неприємність". Ви знаєте, щось на зразок цього. Терапевт: Наче в тому, що ви занедужали, є щось прикре.

Клієнт: Так, я впевнений, що мій батько ставиться до тіла з такою же неповагою, як і я. Недавно, минулого літа, я вивихнув щось у хребті, потягнув його. Це був на початку дійсно постійний біль, дуже гострий. Мене оглянув лікар і сказав, що це не дуже серйозно, це повинно пройти саме собою, якщо я не буду багато нахилятися. Ну, це відбулося кілька місяців тому... і я недавно став помічати, що... чорт, це дійсно боляче і це й досі там... і це не моя провина.

Терапевт: Це зовсім не доводить, що ви поганий...

Клієнт: Ні... і одна з причин, мені здається, чому я втомлююся більше, ніж повинен, це через постійне навантаження, і в такий спосіб... я вже домовився про прийом у лікаря в госпіталі, де він мене огляне, зробить рентген чи щось подібне. У цьому випадку, я здогадуюся, ви можете сказати, що я просто став правильніше почувати... чи бути об'єктивнішим до таких речей... І це дійсно глибоке зрушення, я б сказав, і, звичайно, мої стосунки з моєю дружиною і з двома дітьми... ну, їх просто не впізнаєш, якщо подивитися на мене з боку... як ви це робите... я маю на увазі... здається, просто немає нічого прекраснішого, ніж по-справжньому і щиро... по-справжньому відчувати любов до своїх власних дітей і в той же час одержувати її. Я не знаю, як це висловити. У нас так зросла повага... у нас двох — до Джуді... і ми тільки помітили... як ми беремо участь у цьому... ми помітили в ній величезну зміну... це, здається, дуже глибока річ.

Терапевт: Мені здається, ви говорите, що тепер можете більш уважно прислухатися до себе. Якщо ваше тіло говорить, що стомилося, ви слухаєте його і вірите йому, замість того щоб засуджувати; якщо це біль — ви можете його відчувати; якщо це почуття любові до дружини і дітей — ви можете це відчути, і, здається, це проявляється щей у тому, що вони змінюються.

Тут, у порівняно невеликому, але символічно важливому уривку, можна побачити багато чого з того, що я намагався сказати про відкритість досвіду. Колись він не міг вільно почувати біль чи хворобу, тому що бути хворим означало бути неприйнятим. Він не міг почувати ніжність і любов до своїх дітей, тому що мати такі почуття означапо бути слабким, а він повинен був утримувати сильну маску. Але зараз він може бути щиро відкритий переживанням свого організму — він може бути втомленим, якщо втомився, він може почувати біль, коли його тілу боляче, він може вільно виявляти любов, яку почуває до своєї дочки, і також може почувати і виражати їй своє незадоволення, про що він сказав у наступній частині бесіди. Він може повністю жити досвідом свого цілісного організму, замість того щоб не впускати його у свідомість. ДОВІРА ДО СВОГО ОРГАНІЗМУ

Другу якість особистості, яка виникає після процесу терапії, важко описати. Здається, що людина все більше виявляє, що її власний організм заслуговує довіри, що він — придатний інструмент для перебування найбільш відповідної поведінки в кожній безпосередній ситуації.

Це здається дивним, дозвольте мені роз'яснити. Якщо ви уявите собі індивіда, що стоїть перед певним екзистенціальним вибором, це, можливо, полегшить розуміння мого опису: "Чи провести мені відпустку вдома з родиною чи одному?"," Чи випити мені запропонований третій коктейль?"," Чи та це людина, яку я хочу бачити як партнера в житті й у коханні?". Як же поведеться людина в таких ситуаціях після психотерапії? У межах відкритості людини своєму досвіду в неї є доступ до всіх можливих складових ситуацГІ, на яких можна засновувати свою поведінку. У неї є знання своїх власних

75

ЗаФрацький М.М., С«шич«знко О.М., Тичина І.М.

ПСИХОЛОГІЯ! ОСОБИСТОСТІ

НтючвкпшнлО по&Оник

почуттів і бажань, які найчастіше складні і суперечливі. Вона може вільно відчувати вимоги суспільства від ригідних соціальних "законів' до бажань друзів і родини. У неї є доступ до подібних ситуацій, які запам'яталися, і результатів різних типів поведінки в таких ситуаціях. У неї є відносно чітке уявлення про зовнішнє середовище у всій його складності. Вона має кращу здатність дозволяти своєму цілісному організму при участі свідомої думки продумувати, зважувати і врівноважувати будь-які впливи, потреби і вимоги, їх відносну вагу й інтенсивність. Поза цим комплексом зважування і зрівноважування вона не здатна розкривати напрямок дії, що здається кращим задоволенням усіх її потреб у ситуації (довгострокових і сьогочасних).

У такому зважуванні і зрівноважуванні всіх компонентів життєвого вибору її організм, звичайно ж, буде робити помилки. Будуть зроблені помилкові вибори. Але через те, що людина прагне до усвідомлення свого досвіду, у неї буде відбуватися широке і безпосереднє усвідомлення незадовольняючих результатів, швидка корекція помилкових виборів.

Це може допомогти усвідомити, що в більшості з нас є недоліки, які заважають цьому зважуванню і зрівноважуванню, — це щось наявне в нас, але не є частиною нашого досвіду і не впускає ті елементи, які є частиною нашого досвіду. Таким чином, індивід може дотримуватися такого уявлення про себе, як "я знаю міру в алкоголі", коли відкритість своєму минулому досвіду показує, що це навряд чи правда. Чи молода жінка, яка здатна бачити тільки хороші якості майбутнього чоловіка, тоді як відкритість досвіду показала б, що він володіє також і недоліками.

Загалом, істиною є те, що, коли клієнт відкритий своєму досвіду, він виявляє, що його організм заслуговує довіри. Він відчуває менше страху перед своїми емоціями. Тут є наявним поступовий ріст довіри і навіть симпатії до складності, багатства, широкого спектру почуттів і прагнень, що знаходяться в ньому на організмічному рівні. Свідомість замість того, щоб бути сторожем небезпечних і непередбачених імпульсів, з яких лише деякі можуть бути випущені на світло, стає мешканцем співтовариства імпульсів, почуттів і думок, які, як виявляється, дуже добре керують собою, якщо за ними не стежити зі страхом.

ВНУТРІШНІЙ ЛОКУС КОНТРОЛЮ

Ще один напрямок, очевидний в процесі становлення особистості, відноситься до джерела, або локусу, виборів її рішень чи оцінних суджень. Індивід все більше і більше приходить до відчуття, що його локус контролю лежить всередині нього самого. Все менше і менше він шукає в інших схвалення чи несхвалення: стандартів, за якими потрібно жити; рішень і виборів. Він довідується, що це міститься усередині нього; і єдине питання, яке має сенс, — це: "Чи задовольняє мене мій спосіб життя, чи є він моїм повним і справжнім вираженням?" Це, я думаю, швидше за есе найважливіше питання для творчої особистості.

Мабуть, буде краще проілюструвати це на прикладі. Я б хотів представити короткий уривок із запису бесіди з молодою жінкою, студенткою, яка прийшла за допомогою на консультацію. З самого початку вона була вкрай стурбована безліччю проблем і думала про самогубство. Під час бесіди вона відкрила в собі величезне бажання бути залежною, дозволити кому-небудь керувати своїм життям. Вона була вкрай упереджено налаштована стосовно тих, хто недостатньо нею керував. Вона говорила про всіх своїх професорів, почуваючи гіркоту від того, що ніхто не навчив її чомусь дійсно вартому. Поступово вона почала усвідомлювати, що частиною її проблеми було те, що вона не приймала активної участі на цих заняттях. Потім йде частина, яку я хочу процитувати.

Я думаю, у цьому уривку ви знайдете для себе пояснення того, що значить мати внутрішній локус контролю у вас самих. Тут представлена цитата з однієї з пізніх бесід з цією молодою жінкою, з якої видно, як вона почала усвідомлювати, що швидше за все вона частково відповідальна за недоліки у своїй освіті.

Клієнт: Ну, зараз я дивуюся, як це я ходила околяса, одержуючи поверхневі знання і не вхоплюючи, не вникаючи в

глибинну суті речей.

Терапевт: Може, ви брали по чайній ложечці там, де треба було брати лопату, і копати глибше.

Клієнт: Угу. Ось чому я кажу... (повільно і дуже ретельно) ну, певною мірою це дійсно залежить від мене. Я маю на

увазі, мені здається зрозумілим, що я не можу залежати від когось іншого у своїй освіті. (Дуже м'яко.) Насправді

повинна буду домогтися цього сама.

Терапевт: Ну, майже з'ясували, що є тільки одна людина, що може вас навчити; ви усвідомлюєте, що швидше за

все ніхто не зможе вам дати освіту.

Клієнт: Угу. (Довга пауза — вона сидить і думає.) У мене є всі симптоми страху. (М'яко сміється.)

Терапевт: Страх? Це те, що лякає? Ви це маєте на увазі?

Клієнт: Угу. (Дуже довга пауза, мабуть, вона бореться зі своїми внутрішніми почуттями.)

Терапевт: Ви ще щось хочете про це сказати? Це дійсно викликає у вас симптоми переляку?

Клієнт (сміється): Я, ух... я не знаю, що я точно знаю. Я маю на увазі... ну, це дійсно схоже на те, що я звільнилася

(пауза), і це здається, я дуже... я не знаю... це вразливе положення, але я, ух, я витягла це наверх і це, ух, це якось

часто виходить назовні, і без моїх слів. Це здається... щось, чому я дозволяю вилізти.

Терапевт: Навряд чи це частина вас.

Клієнт: Ну, я почуваю подив.

Терапевт: Хоча "Ну, заради бога, невже я це сказала?". (Обоє посміюються.)

Клієнт: Дійсно, я не думаю, що в мене раніше було таке почуття. У мене було... ух, ну, це насправді відчувається

так, ух, що дійсно є частиною мене. (Пауза.) Чи, ух (досить розгублено), це відчувається, як... у мене є... ух, я не

знаю. Я відчуваю силу, і ще в мене є в той же час почуття... усвідомлення чогось лякаючого, страшного.

Терапевт: Тобто ви маєте на увазі, що це дає вам почуття, як ви говорите, сили і ще в той же час лякаюче

почуття того, що ви сказали, так?

Клієнт: Угу. Я це почуваю. Наприклад, я відчуваю зараз це всередині... схоже, воно здіймається, випливає, як

водоспад. Начебто воно дійсно велике і сильне. І ще... ух... ну, по-перше, це майже фізичне почуття того, що я

залишилася на самоті, відірваною від... від підтримки оточуючих.

житомирський державний університет імені івана франка соц?алькс-психолопчний факультет

_____________________ кафедра соціально? та праю ичноі психології _____________________

Терапевт: Ви почуваєте, що це щось глибоке і могутнє, що рветься назовні, і в той же час ви просто почуваєте,

як відірвалися від підтримки, коли вимовили це.

Клієнт: Угу. Може, і так... я не знаю... цю зміну мого образу, я думаю.

Терапевт: Схоже на струс достатньо значимого образа, зі скрипом втраченого.

Клієнт: Угу. (Пауза, обережно, але з переконанням.) Я... я думаю.,, я не знаю, але в мене є почуття, що я почну

робити багато речей, які, я знаю, я повинна зробити... Мені треба так багато зробити. Здається, я повинна

виробити нові способи поведінки в багатьох життєвих напрямках, але... можливо... я зможу побачити, що роблю

щось небагато краще.

Я сподіваюся, що ця ілюстрація дає нам якесь уявлення про силу, що переживається в стані унікальної особистості, відповідальної за себе, і також про тривогу, яка супроводжує прийняття на себе відповідальності. Усвідомлення того, що "я єдиний, хто вибирає" і "я єдиний, хто визначає для себе цінність досвіду", є одночасно стимулюючим і відлякуючим.

ГОТОВНІСТЬ БУТИ ПРОЦЕСОМ

Я хотів би виділити останню характеристику таких людей, коли вони прагнуть розкритися і стати собою. їм більше подобається існувати як процес, ніж результат. Коли клієнт вступає в терапевтичні стосунки, він, схоже, хоче досягти якогось стійкого стану: він хоче досягти тієї крапки, за якою його проблеми будуть вирішені, де він стане успішним у своїй роботі чи задоволеним своїм шлюбом. Але у вільних терапевтичних стосунках він прагне відкинути такі фіксовані цілі і знайти більш правильне усвідомлення того, що він не застигла сутність, а процес становлення.

Один клієнт при завершенні терапії трохи замислено сказав; "Я не закінчив роботу з інтегрування і реорганізації себе, але це тільки соромить, а не зневірює, зараз я усвідомлюю, що це триваючий процес... Це збуджує, але іноді розстроює. Однак завжди надихає відчуття себе в дії, передбачувано усвідомленому щодо її напрямку, навіть якщо ти... навіть якщо не завжди є усвідомлення того, куди вона приведе". Тут можна одночасно побачити і вираження довіри до організму, про яке я говорив, і усвідомлення себе як процесу. Це особистий опис того стану, коли приймаєш, що ти — потік становлення, а не. остаточна даність. Це значить, що особистість є поточним процесом, а не фіксованою і статичною сутністю; поточною рікою змін, а не шматком твердої матерії; постійно мінливим сузір'ям можливостей, а не фіксованим набором рис.

Ось інше висловлення про той же елемент мінливості екзистенціального буття: "Ціла послідовність переживань і змістів, які я отут розкрив, представила мені процес одночасно і притягуючим, і трохи лякаючим. Це, схоже, означає дозволити своєму досвіду вести себе в напрямку, який з'являється у перспективі, до цілей, які я можу смутно визначити, копи намагаюся зрозуміти, принаймні, поточний зміст цього досвіду. Відчуття плавання в складному потоці досвіду з приголомшливою можливістю проникнути в цю постійно мінливу складність".

ВИСНОВОК

Я намагався розповісти вам, що відбувається в житті людей, з якими мені пощастило мати стосунки, коли вони боролися, щоб стати собою. Я наважився описати з тією точністю, на яку я здатний, ті смисли, які здаються втягнутими в процес становлення особистості. Я впевнений, що це не єдиний процес, який виникає в терапії. Я впевнений, що не бачу його чітко і повністю, і тому в мене постійно змінюється осмислення і розуміння цього. Я сподіваюся, ви приймете це як мінливу попередню картину, а не як щось закінчене.

Однією з причин виділення пробного характеру того, про що я говорив, є те, що я хотів роз'яснити те, чого я не говорив: "Це те, чим ви повинні стати; це ваше завдання". Мабуть, ці смисли я бачу і розділяю зі своїми клієнтами. Швидше за все ця картина чужого досвіду може освітити або надати значення вашому влхному досвіду.

Я підкреслював, що кожний переймається подвійним питанням: "Хто я?" і "Як я можу стати собою?" Я стверджував, що в сприятливому психологічному кліматі має місце процес становлення; у ньому індивід одну за іншою відкидає захисні маски, за допомогою яких він зустрічав життя; у ньому індивід повністю переживає приховані аспекти себе; він відкриває в цих переживаннях незнайомця, що жив за масками, незнайомця, який є ним. Я намагався показати своє бачення характерних рис виникаючої особистості; особистості, яка більше відкрита для всіх елементів досвіду свого організму; особистості, яка розвиває довіру до свого організму як до інструменту почуттєвого життя; особистості, яка приймає внутрішній локус контролю; особистості, яка вчиться жити як учасник потоку досвіду, плинного процесу, у якому він продовжує розкривати нові аспекти себе. Мені здається, це деякі з елементів, що входять у становлення особистості.

Роджерс К. Что означает становиться личностью? II

Роджерс К.Р. Становление личности. Взгляд на психотерпию

/Пер. с англ. М. Злотник. - М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. - 416 с.

77

МАТЕРІАЛИ З ПЕРШОДЖЕРЕЛ _______________________________

Дата добавления: 2015-05-22