КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Екзистенціалізм
Екзистенціалізм як філософський напрям занурився у глибинні проблеми буття людини, зосередившись на її фрустраційних переживаннях безвиході, безнадії, приреченості. Один із його засновників, німецький філософ М. Хайдеггер стверджував, що чи не єдиним насправді істинним емоційним переживанням людини є тривога як наслідок усвідомлення нею свого становища в світі, оскільки розум і уява людини порушили неусвідомлювану гармонію її тваринного існування, вивели її за межі природи, частиною якої вона, однак, залишилась. Кинута в земний світ незалежно від її бажання і навіть без усвідомлення цього факту, людина так само поза бажанням і згодою мусить бути викинута з нього — вмерти. У цьому полягає основа трагізму людського життя. Отже, власне існування і його смисл є для людини проблемою, яку вона мусить розв'язувати. Французький філософ Альбер Камю (1913—1960) загострив увагу на суперечності між прагненням людини до нескінченності, всеприналежності, всепричетності, тобто до "вічної власної невід'ємності від світу, родинності з ним, до ясного розуміння смислу Всесвіту, сенсу свого існування в ньому і усвідомлення власної скінченності, неминучості смерті, відчуженості від світу, байдужості його до неї, до її долі. Внаслідок цього людина весь час перебуває у стані беззастережних нерозв'язних конфліктів: між поривом до гармонії, досконалості, величі та реальним досвідом недосконалості світу і власної нікчемності, жалюгідності; між бажанням бути прийнятою, ідентифікованою, «усиновленою» Всесвітом, суспільством, соціумом і досвідом неприйняття, нерозуміння, відкинутості, відчуженості, радикальної самотності; між жагучою потребою жити і нестерпним тягарем існування, в якому найважчим є абсурдність самого життя. Звернення екзистенціалістів до Бога, віри, релігії А. Камю охарактеризував як «втечу від абсурду». Абсурд – те, що не має сенсу; безглуздя, нісенітниця. Абсурдність людського існування полягає не в людині і не в навколишньому світі, а в їх поєднанні, з якого випливає неможливість здійснення її найзаповітніших бажань. Людина живе мріями, сподіваннями на майбутні блага, на завтрашнє щастя, поки не доходить висновку, що час наближає її до старості і смерті. Єство, плоть людини бунтують проти цього, що засвідчує початок власне абсурдного мислення. Людей така «абсурдна» особистість бачить тупими, дріб'язковими, метушливими, меркантильно егоїстичними. Прірва відчуженості від світу, природи, речей, людей, від самої себе, в яку потрапляє людина абсурду, породжує в ній духовну нудоту, основними складовими якої є відраза і страх. Розум і наука спроможні лише вловлювати, описувати і поверхово досліджувати предмети і явища світу, не наближуючись до пізнання його сутностей. А. Камю дивувався, що всі живуть так, ніби «ніхто нічого не знає». Так діється тому, що люди не мають досвіду смерті. По-справжньому відоме суб'єкту лише випробуване, пережите ним на власному досвіді. Досвід смерті інших не дуже переконує, не справляє глибинно шокуючого враження. Охоплену усвідомленням абсурду людину жахає невблаганність смерті. На всі розмірковування про душу смерть відповідає бездиханними тілами без душ. За такого тотального (всеохоплюючого) відчуження, приреченості щодо неминучого кінця муки, зусилля, самообмеження людини втрачають сенс. Камю цікавило питання, що втримує людей на цьому світі? Чому людина, все життя страждає, мучиться, бореться і все таки бажає жити? На його думку, таке прагнення можна пояснити лише мазохістськими якостями людини. Термін «мазохізм» походить від імені австрійського письменника Леопольда фон Захер-Мазоха (1836—1895). Мазохізм — здатність суб'єкта одержувати насолоду від фізичних і моральних знущань, мордувань, принижень, яких він зазнає; сексуальна насолода від фізичного і морального болю, якого завдає партнер. Суб'єкт сповнюється наснагою до життя, боротьби, бунту від фрустраційного страждання, муки абсолютної екзистенційної безнадії, приреченості на неминучу смерть, а відтак від безглуздості, абсурдності своєї життєвої наснаги. Щоб ця мука стала наснагою до життя, вона мусить бути своєрідною пекельною насолодою. Це і є специфічний мазохістський прояв.
Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 419; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |