Теорії травматизму

Психологічні причини небезпечної поведінки людей.

ПСИХОЛОГІЯ ТА БЕЗПЕКА

Розглядаючи причини небезпечної поведінки людей, можна сформулювати чотири групи чинників, що зумовлюють спроможність людини протистояти небезпеці:

1) біологічний фактор, що випливає з природних властивостей людини і виявляється в «несвідомому регулюванні» (безумовні рефлекси самозбереження);

2) чинник, що визначає психофізіологічні функції людини (сприймання, памʼять, мислення тощо) і стани (втома, тривога, стрес тощо), які виявляються в чутливості людини до виявленої небезпеки і швидкості реакції на неї;

3) фактор, що випливає з професійних якостей людини і виявляється в знаннях, досвіді, навичках і умінні досягати мети безпечним шляхом;

4) чинник, що характеризує спрямування людини – її інтереси, мотиви, цілі тощо.

Означені фактори утворюють гнучку систему зі взаємними доповненнями і компенсаціями, що сприяють надійності існування і діяльності людини. Наприклад, необхідна безпека може бути досягнута за рахунок професійних умінь і спрямування людини при порівняно невисоких біологічних і психологічних якостях.

Таким чином, рівень індивідуальної захищеності – це результат дії всіх наведених чинників.

Вивчення статистичного матеріалу про нещасні випадки дало змогу дійти таких висновків:

• є індивідуальні відзнаки особливостей людей, що отримали більшу або меншу кількість травм;
• в основі механізму будь-якого нещасного випадку лежать загальні закономірності.

Існує велика кількість теорій, що пояснюють походження травм:

1) Теорія схильності до нещасних випадків австрійського лікаря К. Марбе.

К. Марбе сформулював причину травматизму як природжену якість людини. Виходячи з цього, людина народжується травматиком, як народжується музикантом, митцем, математиком.

Однією з основних причин схильності до нещасних випадків К.Марбе вважав спроможність до «переключення», яка різна у людей і є природженою якістю.

Переключення – це швидка оцінка обставин і пристосованість до їх раптової зміни. Можуть бути переключення памʼяті, уваги, з розумової праці на фізичну тощо.

До травм схильні люди з повільним переключенням.

Доведеним у теорії К. Марбе є те, що в ній установлено зв'язок між індивідуальними якостями людини і безпекою, тобто акцентується на «особистих чинниках».

2) «Теорія «доміно»» німецького вченого Х. Гейнрих.

Х. Гейнрих розглядає пʼять ступенів послідовності, що призводять до травми:

1 2 3 4 5

Зі схеми можна дійти висновків: індивідуальні особливості людини і середовища (1) призводять до помилки (2), що є безпосередньою причиною небезпечної дії (3), в результаті виникає нещасний випадок (4), що призводить до травми (5).

У цьому ланцюжку, як при стоячих вертикально кісточках доміно, достатньою умовою виникнення травми може бути випадковий «поштовх» першого ступеня. Відрізняється ця теорія від теорії К. Марбе тим, що в ній, окрім індивідуальних особливостей людини, враховуються у формуванні нещасного випадку також чинники середовища, розуміючи під середовищем не тільки його фізичні параметри, а й соціальні фактори (виховання, освіта, умови праці тощо), вплив яких К.Марбе заперечував.

3) «Теорія трьох ритмів»

Припускає, що у людей існують три стабільних коливання процесу з періодами 23, 28, 33 доби (біоритми), які визначають рівні фізичної, емоційної та інтелектуальної активності життя. У «критичні» дні значно знижуються психофізіологічні можливості людини, що сприяють нещасним випадкам. Якщо заздалегідь повідомляти людину про такі несприятливі дні, таким чином, на думку авторів теорії, можна застерегти її від небезпек.

Успіх цієї теорії рядом авторів пояснюється суто психологічним впливом: оповіщення про «критичні дні» сприяло підвищенню обережності працівників. Нині ця теорія потребує подальших досліджень на якісно новому рівні.

Аналізуючи наведені теорії травматизму, можна дійти висновку, що однією з визначальних причин нещасних випадків є вплив індивідуальних якостей людини або «людського чинника».

Дата добавления: 2015-05-22