КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Настанова особистості
Н . 6««81 Соціальні ролі в структурі особистості Соціальна роль — це шаблон поведінки, якої очікують від людини в конкретній ситуації. Розрізняють очікування — екс-пектації, звернені до суб'єкта, і обов'язки та очікування, звернені до інших, — права. Отже, рольова функція особистості передбачає користування правами й виконання обов'язків. При цьому розрізняють два різновиди ролей: конвенційні та міжособистісні. Конвенційні ролі являють собою стандартизовані права та обов'язки, наприклад, батька, сина, працівника певної служби тощо. Відносини між людьми, закладені в ці ролі, лежать на поверхні: батько сприймається як голова родини, що виявляє турботу про своїх домочадців, син — як активна ланка в системі «батько — син», працівник — як виконавець запропонованих йому завдань і вказівок начальника. Однак це далеко не завжди так. Незважаючи на своє офіційне становище, батько може не бути в родині головою, як це мало б бути. Син може не поважати своїх батьків, а працівник може бути ледачим і неретельним. У даному разі ми зіштовхуємося з міжособистісними ролями. На відміну від конвенційних, міжособистісні ролі виступають у вигляді прав та обов'язків, що залежать від індивідуальних особливостей членів еталонних груп. Від того, як виконуються міжособистісні ролі, формуються відповідні міжособистісні відносини й соціальний статус людини. Одні люди стають «зірками», вони здобувають популярність, авторитет, визнання й повагу. Інші люди виявляються «відкинутими», до них не тягнуться, нерідко на них навіть не звертають увагу. Між цими полярностями знаходяться середнячки. Частина з них якоюсь мірою тяжіє до «зірок», частина — до «відкинутих». Як бачимо, за кожною людиною закріплюється певний соціальний статус.
ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ 5.4 Індивідуально-психологічні особливості особистості Психологічна характеристика типів темпераменту. Слово «темперамент» походить від латинського слова іетрегатепіит — належне співвідношення (частин), співвідносність. Темперамент — це індивідуально-психологічні особливості людини, що визначають динаміку протікання психічних процесів і її поведінку. Кожен тип темпераменту має свої позитивні сторони і свої недоліки, виправити які практично неможливо, оскільки особливості темпераменту пов'язані з особливостями прояву вищої нервової діяльності. Темперамент — біологічний фундамент, на якому формується особистість як соціальна істота. За вченням про темперамент, яке створив давньогрецький лікар Гіппократ, характер людини є результатом змішування в її організмі в неоднакових пропорціях слизу, крові та жовчі. Від назв цих рідин походять назви темпераментів: • переважання крові (від грец. «сангве») — сангвінік; • переважання жовчі (від грец. «холе») — холерик; • переважання слизу (від грец. «флегма») — флегматик; • переважання чорної жовчі (від грец. «мелас холе») — ме Типи темпераменту можна охарактеризувати з погляду психофізіологічних проявів (І. П. Павлов, Б. М. Теплов, В. Д. Не-биліцин). Учення Павлова встановило залежність темпераменту від типу вищої нервової діяльності (ВНД). Вивчаючи процеси збудження й гальмування нервової системи, Павлов виділив три основні параметри нервових процесів збудження й гальмування: • сила — слабкість; • урівноваженість — неврівноваженість; • рухливість — інертність (здатність швидко змінювати на СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ЛЮДИНА - ІНДИВІД - ОСОБИСТІСТЬ» Існує чотири можливих співвідношення щодо поєднання цих параметрів, і відповідно розрізняють чотири типи ВНД: I тип — сангвінік: сильний, урівноважений, рухливий; II тип — холерик: сильний, неврівноважений, рухливий; III тип — флегматик: сильний, урівноважений, інертний; IV тип — меланхолік: слабкий, неврівноважений, інертний або Типологія вищої нервової діяльності — фізіологічна основа античної класифікації темпераментів. Динамічними проявами активності темпераменту є такі показники (табл. 5.1). Сангвініку властиві висока активність, емоційність, експресивність (виразність) поведінки. Певні труднощі можуть бути пов'язані із зосередженням уваги, інколи спостерігається деяка поверховість емоційних переживань. Таблиця 5.1 Показники динамічного прояву активності темпераменту
6* ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ Холерику також властиві висока активність та переважання збудження, різкість, яскравість емоційних переживань. Він неврів-новажений, запальний, легко переходить від гніву до веселощів. Може виявляти агресивність або талант оратора чи полководця. Флегматик має знижену активність у зовнішній діяльності, але високу витривалість, працездатність. Поведінка невиразна, рівна. Можуть розвинутися як негативні риси — лінощі, байдужість чи холоднокровність, так і позитивні — витримка, вірність, відданість, постійність. Меланхолік є менш витривалим, йому важко працювати в умовах стресу, конфлікту, перевантаження. Уміє концентрувати увагу, часто виявляє тривожність, що виражається у високому почутті відповідальності та невтомності. Має схильність до спостереження, систематизації, співпереживання, глибокого та тривалого емоційного переживання, що може проявлятися в злопам'ятності або поетичному обдаруванні. Немає гірших чи кращих темпераментів. Кожен з них має свої позитивні сторони, тому основні зусилля слід спрямувати на розумне використання переваг у конкретній діяльності. Заслужений діяч науки РРФСР, доктор медичних і психологічних наук професор К. К. Платонов справедливо зауважував, що розумною чи дурною, чесною чи нечесною, доброю чи злою, талановитою чи безталанною може бути людина з будь-яким темпераментом. Характер. Структура характеру. Акцентуації характеру. Під характером розуміють не будь-які індивідуально-психологічні особливості людини, а лише сукупність найбільш виражених і стійких рис особистості, типових для даної людини, які систематично виявляються в її діях і вчинках. Кожна людина має характер — сукупність ознак, що відрізняють її від інших людей. Немає двох людей, у яких були б повністю однакові характери. Характер (від грец. скагасіег — друк, карбування) — сукупність істотних, стійких психічних ознак людини як члена суспільства, що виявляються в її ставленні до дійсності та накладають відбиток на її поведінку та вчинки. СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ЛЮДИНА - ІНДИВІД - ОСОБИСТІСТЬ» Характер пов'язаний з темпераментом. Темперамент є вродженою біологічною основою характеру (Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн, Б. М. Ананьєв). Характер — сплав уроджених особливостей вищої нервової діяльності з набутими впродовж життя індивідуальними рисами. Залежно від типу темпераменту одні риси формуються легше, інші — сутужніше. Характер не тільки зазнає впливу з боку темпераменту, але і сам впливає на його особливості: • під впливом характеру людина намагається цілеспрямовано • характер маскує особливості темпераменту — динаміка по Риси характеру — ті чи інші особливості особистості людини, що систематично виявляються в різних видах її діяльності та за якими можна скласти уявлення про можливі вчинки людини за певних умов. У структурі характеру виділяють дві групи рис: 1) перша група — риси, що виражають спрямованість особистості 2) друга група — інтелектуальні, вольові та емоційні риси характеру. (табл. 5.2). Риси характеру є взаємозалежними та відносно стійкими, що дає можливість прогнозувати поведінку людини. Різноманітність рис характеру забезпечує спрямованість особистості на всебічне пізнання, на перетворення себе і навколишнього світу. За останні роки в практичній психології сформувалося уявлення про найбільш яскраві (акцентовані) характери, що допомагає в життєвих ситуаціях, у трудовій діяльності виробити правильну лінію поведінки, спілкування та взаємодії з такими людьми.
ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ Таблиця 5.2 Класифікація рис характеру
Акцентуація характеру — перебільшений розвиток окремих рис характеру на шкоду іншим, унаслідок чого погіршується взаємодія з оточуючими людьми. Виразність акцентуації може бути різною — від легкої до крайніх варіантів (хвороба) (рис. 5.2). Німецький психіатр К. Леонгард виділяє 12 типів акцентуації (табл. 5.3). Визначити тип акцентуації можна за допомогою спеціальних психологічних тестів. Індивідуально-психологічні особливості особистості менеджера. Специфіка психічних особливостей особистості, безперечно, впливає на успішність управлінської діяльності — це очевидно. Управління — процес взаємодії з багатьма людьми, що відрізняються особистісно, тобто всі вони є неповторними.
\ / / \ 1 2 З
Рис. 5.2 Вісь ступеня виразності характеру: Н - норма; П - патологія. Характери: 1 - «середні»; 2 - акцентуйовані; 3 - психопатії. Акцентуа- і / і 7. А _ г» гл і і у/л оаиіі ДГ лпиї СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ЛЮДИНА - ІНДИВІД - ОСОБИСТІСТЬ» Таблиця 5.3 Типи акцентуації
ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ Закінчення таблиці 5.3
Менеджер — професійно підготовлений керівник. Що ж до ефективності керівництва, менеджери відрізняються між собою. Опитування видатних менеджерів США, Європи, Японії показало, що в діяльності менеджера найважливішими факторами успіху, пов'язаними з індивідуальними особливостями особистості, є такі: • бажання й зацікавленість людини бути менеджером; • уміння працювати з людьми, спілкуватися, мислити, взаємоді • гнучкість, нестандартність, оригінальність мислення; • оптимальне поєднання в характері готовності до ризику та від • уміння передбачати майбутній розвиток подій, інтуїція; • висока професійна компетентність, спеціальна управлінська Методи й способи вирішення управлінських завдань мають ґрунтуватися на реальному врахуванні «людського ресурсу». Менеджер повинен бути не просто товариською людиною, а насамперед контактною, тобто вміти налагоджувати ділові стосунки, бути гарним оратором і співрозмовником, що неможливо без розвинених мовних здібностей. СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ЛЮДИНА - ІНДИВІД - ОСОБИСТІСТЬ» Найбільш придатними для управлінської діяльності є люди, що мають темперамент сангвініка, холерика чи флегматика. Однак і меланхоліки також можуть бути гарними менеджерами за умови розвиненості вищезазначених рис характеру, що маскують недоліки темпераменту. Для менеджера-фахівця необхідними є такі риси характеру: домінантність (уміння впливати на підлеглих), товариськість, самостійність, незалежність у прийнятті рішень, гуманізм, упевненість, рішучість, наполегливість, витримка, працьовитість, дисциплінованість, ініціативність, творчість, скромність. Водночас керівник повинен знати, які риси характеру властиві його підлеглим і відповідно до цього організовувати роботу та розподіляти обов'язки. Психологічно грамотний менеджер у взаєминах неодмінно орієнтується на тип темпераменту співрозмовника (товариша по службі чи ділового партнера), його характерологічні особливості. Крім того, менеджер повинен бути проникливим, що допоможе спрогнозувати мету й вчинки підлеглого та партнера. Наполегливість та вміння закінчити розпочату справу — невід'ємні якості особистості керівника. Невід'ємною якістю менеджера є здатність ризикувати за умови, що ступінь ризику припустимий і базується на фактах. Настанова — певний погляд на предмет, людину чи ідею, що базується на переконаннях, емоціях і поведінці. Формується в дитинстві під впливом виховання. Настанови можуть бути позитивними і негативними (упередження). Упередження формуються в результаті особистого інтересу та конформізму (людина йде за думкою більшості, за думкою своєї групи, неприязно ставиться до представників інших груп, хоч особисто вони не є для неї загрозою). Особистий інтерес. Головною причиною упередженості є боротьба за виживання (стереотипи — в усьому винуваті євреї, чеченці, «чорні», цигани). ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ Методи переконання. Психологи й фахівці рекламного бізнесу розробили низку прийомів, за допомогою яких можна впливати на настанови людей, і успішно використовують їх: 1) апеляція до емоцій (помірні дози залякуючої інформації (ка 2) когнітивний дисонанс. Людина, змушена діяти всупереч сво 3) тактика «нога — у двері» (мережевий бізнес); 4) негативна психологія (якщо вам не шкода 5 тисяч гривень на 5) груповий тиск («ти під каблуком у дружини, ти не мужик, 6) розпливчасті формулювання (допомагає при застуді — але не
СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ЛЮДИНА - ІНДИВІД - ОСОБИСТІСТЬ» 9. Дайте визначення темпераменту. 10. Що таке тип вищої нервової діяльності (ВНД)? 11. Дайте визначення характеру. Як впливає характер на осо 12. Назвіть риси характеру, групи рис. 13. Що таке акцентуація характеру? Типи акцентуації за К. Леон- 14. Які риси характеру є необхідними для професії менеджера?
Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 856; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |