Проблемипоходження й механізмів розвитку здібностей

Структураздібностей, класифікація їх видів

Здібності являють собою сукупність психологічних якостей. Структура цієї сукупності є досить складною. Розглянемо доклад­ніше такі поняття, як здатність і діяльність.

Структуру сукупності психологічних якостей як здібностей, у кінцевому підсумку, визначають вимоги конкретної діяльності та явищ, що є відмінними для різних видів діяльності.

Кожна здібність має специфічну вираженість. Наприклад, структура математичних здібностей охоплює низку конкретних якостей:

• уміння узагальнювати матеріал;

• уміння логічно, послідовно мислити;

• гнучкість думки й т. ін.

Наведемо класифікацію видів здібностей:

• загальні / спеціальні здібності (загальні — відповідають вимо­
гам не однієї, а багатьох видів діяльності; спеціальні — відпо­
відають більш вузькому переліку вимог даної діяльності);

• теоретичні / практичні;

• навчальні / творчі;

• комунікативні /предметно-діяльнісні.

Здібності й типологія людей. Загальні здібності залежать від індивідуально-психологічних якостей, що дають змогу зарахувати людину до одного з 3 типів:

1) художній тип характеризують жива уява, яскравість образів
та емоцій. Приналежність людини до художнього типу не
свідчить однозначно про те, що вона фатально приречена на
діяльність художника. Просто людині цього типу легше, ніж
іншим, освоїти види діяльності, де потрібні вразливість, об­
разність, жвавість фантазії;

2) розумовий тип — яскраво виражена схильність до абстракцій,
логічних побудов, теоретизування;

3) змішаний тип.

Відмінності в типології людей пов'язані з функціональною аси­метрією великих півкуль мозку, де права півкуля «відповідальна» за образне мислення, ліва — за символічне.

Одне з найскладніших питань — питання про походження зді­бностей: чи є здібності вродженими, чи вони формуються за жит­тя?

На одному полюсі можна знайти вислів на зразок: «Музикан­том треба народитися». На іншому — «Талант — це 1 % здібностей і 99 % праці».

На користь вроджених здібностей свідчать такі факти:

1) ранній прояв здібностей у дитини. Відомо, що в Моцарта му­
зикальні здібності проявилися в 3 роки, у Гайдна — у 4 роки;
Рафаель також виявив себе як художник у ранньому віці;

2) повторення здібностей у нащадків видатних людей. Наведе­
мо приклади родин і навіть династій: Бахів, Дарвінів, Джем-
сів, Дюма;

3) точні дослідження за допомогою методу близнюків. В експе­
рименті порівнювали однояйцевих близнюків і просто сестер

_

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

ЗДІБНОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

(сибсів). Виявилося, що коефіцієнт кореляції розумових зді­бностей серед однояйцевих близнюків дуже високий — 0,7-0,8; тоді як порівняння в парах сибсів — 0,4-0,5; 4) вражаючі результати було отримано також завдяки екс­периментальним дослідженням тварин із застосуванням селекційного методу. Схрещували «розумних» (успішних) і «дурних» (неуспішних) пацюків. Так повторювалося впо­довж шести поколінь. Дивергенція, що сприяла накопичен­ню здібностей у розумних тварин, до 6-го покоління досягла значних розмірів.

Тепер розглянемо протилежні факти, що свідчать про пріо­ритет набутих за життя здібностей під впливом зовнішніх умов, а також про роль виховання й навчання:

1) вражаючі результати діяльності видатних педагогів. Відомо ба­
гато випадків, коли в різних сферах діяльності навколо одного
вчителя виникала група талановитих учнів. У свій час у Моск­
ві жив і працював учитель музики М. П. Кравець. Він любив
вибирати собі в учні особливо нездібних щодо музики дітей
і доводити їх до рівня учнів Центральної музичної консерва­
торії. Його захоплював сам процес «виробництва здібностей».
За його словами, бездарних дітей узагалі не буває;

2) більш переконливими доказами є факти масового розвитку
окремих спеціальних здібностей у деяких культур. Зокрема,
досліджуючи звуковисотний слух, учені встановили помітну
недорозвиненість цієї здатності приблизно в 1/3 дорослих
росіян, які брали участь у випробуванні. Як і передбачалося, ці
особи виявилися вкрай немузикальними.

Застосування цього ж методу до китайців дало різко відмінні результати: усі вони за показником звуковисотного слуху ви­явилися в групі кращих, виявивши музикальність на 100 %. Виявлені відмінності можна пояснити особливостями ро­сійської і китайської мов: перша належить до «тембрових», а друга — до «тональних». У китайській мові висота звуку несе функцію розрізнення змісту, а в російській такої функції немає;

3) переконливі докази участі фактора середовища було отримано в експериментальних дослідженнях тварин, де застосовувався метод штучної селекції. Цього разу «розумних» пацюків виро­щували у звичайному середовищі, де вони були позбавлені різ­номанітних вражень і можливості активно діяти. У результаті «розумні» діяли на рівні «дурних», вихованих у природних умовах. І навпаки, «дурних пацюків» вирощували в збагачено­му середовищі: їхні показники виявилися приблизно такими ж, як і у «розумних» пацюків. Висновок: фактори середовища мають величезне значення —

їх можна порівняти з факторами спадковості: вони можуть сприяти

розвитку успадкованих здібностей і навпаки — знівелювати дію

генетичних чинників.

Дата добавления: 2015-05-22