Значення уваги в життi людини

Відображувальна діяльність мозку людини організована таким чином, що вона буває спрямована на певні об'єкти, на них зосереджується, в наслідок чого підвищується її ефективність.

Увага - форма психічної діяльності людини, що виявляється в спрямованості і зосередженості її свідомості на певних об'єктах, які мають постійне або ситуативне значення. Увага не вважається психічним процесом. Це психічний стан особистості. Цей стан характеризує умови протікання будь-якого пізнавального процесу.

Для виникнення уваги необхідно виділити об'єкт, зосередитись на ньому і відволіктися від сторонніх подразників. Предметом уваги може виступити зовнішній світ, на який спрямовано акт пізнання, сама психічна діяльність: думки, переживання, аналіз дій, вчинки.

У кожен момент життя на людину діє безліч об'єктів. Проте не всі вони однаково відображаються людиною. Одні предмети і явища, які безпосередньо пов'язані з нею, усвідомлюються ясно і чітко, другі - відступають на задній план, а треті у даний момент взагалі не існують. Оцінюючи роль уваги в психічній діяльності, слід згадати слова К.Д. Ушинського про те, що увага є тими дверима, через які проходить все, що входить у душу людини із зовнішнього світу.

14.Властивостi i види уваги.
Процеси і стани уваги класифікують за різними засадами: функціями та ефектами, генезами і механізмами, причинами, умовами і властивостями.

Види уваги:

Мимовільна – зосередженість на об’єкті без свідомо поставленої мети і вольових зусиль, а лише через зацікавленість. Збудниками мимовільної уваги можуть бути не лише зовнішні предмети, обставини, а й внутрішні потреби, емоційні стани, наші прагнення – усе те, що чомусь хвилює нас.Мимовільна увага є короткочасною

Довільна – зосередженість на об’єкті, яка регулюється свідомо поставленою метою і супроводжується вольовим зусиллям (завжди буває апперцептивною). Основний компонент довільної уваги – воля. Характерними особливостями довільної уваги є цілеспрямованість, організованість діяльності, усвідомлення послідовності дій, дисциплінованість розумової діяльності, здатність боротися із сторонніми відволіканнями.

Післядовільна – вид уваги, який виникає як довільна, а потім стає мимовільною, тобто регулюється свідомо поставленою метою, але без вольового зусилля (наявний пізнавальний інтерес). Долаючи труднощі під час довільного зосередження, людина звикає до них, сама діяльність зумовлює появу певного інтересу, а часом і захоплює її виконавця, і увага набуває рис мимовільного зосередження.

Залежно від змісту діяльності увагу спрямовано або на зовнішні, безпосередньо дані предмети, явища та рухи власного тіла, які є об´єктом наших відчуттів і сприймань, або на внутрішню, психічну діяльність. У зв´язку з цим виокремлюють зовнішню (сенсорну й рухову) увагу і внутрішню (інтелектуальну) увагу.
Зовнішня(сенсорна, рухова) увага - виявляється у спрямуванні органів чуття на об´єкт сприйняття і спостереження, в зосередженні на рухомих органах тіла – руках, ногах, на їхньому напруженні.

Внутрішню (інтелектуальну) увагу - спрямовано на аналіз діяльності психічних процесів (сприйняття, пам´яті, уяви, мислення), психічних механізмів і переживань. Вона яскраво виявляється, наприклад, під час розв´язування завдань подумки, у пригадуванні, у розмірковуванні подумки.У стані внутрішньої уваги чутливість органів чуттів знижується, людина не помічає знайомих, не чує, коли до неї звертаються, відволікається від діяльності, яку виконує. Тому в будь-якій діяльності – навчальній, виховній, науковій та іншій – недоцільно одночасно завантажувати і зовнішню, і внутрішню увагу.

Характерні властивості:
- зосередженість - вміння, звички зосереджуватися, підґрунтям чого є активність і стійкість збуджень в активних ділянках кори великих півкуль головного мозку;
- стійкість - тривале утримання уваги на певному об’єкті.

- коливання - це навмисне перенесення уваги з одного предмета на інший, якщо цього вимагає діяльність.

- концентрація – це ступінь зосередженості на кількох певних об´єктах.
- розподіл - людина одночасно виконує кілька різновидів діяльності або одночасно контролює кілька об´єктів.

- спрямованість – це утримання під контролем лише тих чи інших об´єктів.

- обсяг – це така кількість елементів, які увага може охопити і сприйняти в найкоротший час. - - розсіяність – це перестрибування від одного зовнішнього об´єкта до іншого.

Персеверація – явище, пов’язане з труднощами переключення уваги.

15.Нестiйкiсть уваги, неуважнiсть, їх причини.
Уважність формується в діяльності. Уважна людина вирізняється спостережливістю, вона повніше і точніше сприймає навколишній світ.

Особливості уваги великою мірою залежать від властивостей вищої нервової діяльності. Рухливість, інертність, сила та слабкість нервової системи впливають на всі властивості уваги. Стійка увага, її легке переключення та успішний розподіл зумовлюються сильною і рухливою нервовою системою. Інертна і слабка нервова система виявляє себе в нестійкій і менш здатній до успішного розподілу та переключення увазі

Неуважність -виявляється в невмінні зосередитися на об’єкті, у ковзанні по поверхні предметів та в нездатності відобразити істотні властивості їх, приховані від ока. Неуважність, як і уважність, позначається на мисленні, викликаючи у ньому, на противагу уважності, непослідовність, неаргументованість тощо.

Отже, всі негативні риси уваги (нестійкість, поверхова зосередженість, легкість відволікання) охоплюються поняттям неуважності.

Нестійкість уваги – коротке утримання уваги на певному об’єкті чи виді діяльності.

Причини нестійкості уваги:

1. Вікові особливості (дошкільники та першокласники).
2. Відволікаючі фактори.
3. Непосильна, нецікава, невмотивована діяльність.
4. Індивідуальні особливості (невихованість, недисциплінованість).

Неуважність – психічний стан, який характеризується нестійкістю уваги, поверховою зосередженістю. Неуважність може перейти в якість особистості.

Види неуважності:

1. „Клейка” увага – надзвичайна концентрація та важке переключення (зосередилась на одному і неуважна до всього іншого).
2. „Порхаюча” увага – невелика концентрація і швидке переключення – є характерною для людей похилого віку.
3. Дитяча неуважність – легке переключення і невеликий обсяг.
4. Фізіологічна неуважність – перевтомлення, кисневе голодування, шоковий стан.

16. Поняття про вiдчуття, їх значения в життi людини.

Дата добавления: 2015-05-22