Фiзiологiчнi основи вiдчуттiв

Багатоманітність навколишнього світу в певній мірі стає доступною для нас завдяки різноманітності наших відчуттів.

Відчуття - це психічний процес відображення окремих властивостей предметів і явищ навколишнього світу, а також внутрішніх станів організму при безпосередньому впливі подразників на відповідні аналізаторні системи. Відчуття є первинною формою орієнтування організму у навколишньому середовищі.

Значення відчуттів для людини:

1. Відчуття є джерелом знань про навколишній світ і пов’язують організм з навколишнім середовищем.
2. Викликають певні емоції щодо навколишнього світу.
3. Допомагають орієнтуватися у навколишньому середовищі.
4. Стимулюють до діяльності або утримують від неї.

Фізіологічною основою відчуття - є нервовий процес, що виникає при дії подразника на відповідний аналізатор.

Аналізатор - нервовий апарат, який здійснює функцію аналізу і синтезу подразників, котрі прийшли з зовнішнього і внутрішнього середовища організму.

Складається з трьох частин:

1 ) периферійний відділ - рецептор, що перетворює певний вид енергії в нервовий процес;

2) аферентні ( доцентрові) шляхи, що передають збудження, яке виникло в рецепторі у розташованих вище центрах нервової системи, і еферентні (відцентрові), по яким імпульси з розташованих вище центрів передаються до нижчих рівнів;

3) підкоркові і коркові проективні зони, де відбувається переробка нервових імпульсів з периферійних відділів.

Історично так склалося, що ті аналізаторні системи, рецепторна частина яких існує у вигляді окремих зовнішніх органів (ніс, вухо, тощо), називають органами чуття.

Аналізатори бувають:

1. Зовнішні (рецептори на поверхні тіла);
2. Внутрішні (рецептором у внутрішніх органах і тканинах).

Рефлекторна дуга = аналізатор + ефектор.

Ефектором - є моторний орган (певний м'яз), до якого надходить нервовий імпульс із центральної нервової системи (мозку).

17. Види вiдчуттiв, їх характеристика.

Відчуття – це суб”єктивне відображення окремих властивостей предметів і явищ навколишнього світу в корі головного мозку внаслідок їх безпоснрнднього впливу на наші органи чуття. Відчуття – це первинний етап пізнання людиною світу. Якісні характеристики відчуттів залежить від багатьох факторів: набутого досвіду, емоційного стану та самопочуття, діяльності аналізаторів кожної особистості тощо.
Види відчуттів:

Дистантні відчуття

• Зір - може сприймати об”єкт лише в межах певних розмірів.
• Слух - вловлює звуки відповідної висоти
• Нюх - здатність визначати запах будь-яких речовин

Контактні відчуття

• Смак
• Тактильні відчуття
• Дотик
• Біль
• Температурні відчуття
• Вібраційні відчуття

Глибинні відчуття

• Чуттєвість від внутрішніх органів
• М'язова чуттєвість
• Вестибулярна чуттєвість

Чуттєвий досвід – це живлення для нашого мозку.

Загальна характеристика відчуттів.

Загальні властивості відчуттів:

1. Якість – властивість, о відрізняє одне відчуття від іншого.
2. Інтенсивність – сила, з якою протікає відчуття.
3. Тривалість – проміжок часу, за який відбувається відчуття.
4. Просторова локалізація – місце знаходження подразника.

18. Закономiрностi вiдчуттiв.
До них відносяться пороги чутливості, адаптація, сенсибілізація, взаємодія, контраст і синестезія.

Чутливість – здатність аналізатора відчувати подразнення різної сили і інтенсивності.

Пороги чутливості - відчуття виникають при дії подразника визначеної інтенсивності. У психофізіології розрізняють два види порогів:

- поріг абсолютної чутливості і

- поріг чутливості до розрізнення.

Адаптація - пристосування чутливості до постійно діючого подразника, що проявляється в зниженні або підвищенні порогів.
Взаємодія відчуттів- це зміна чутливості однієї анализаторной системи під впливом діяльності іншої анализаторной системи.
Зміна чутливості пояснюється корковими зв'язками між аналізаторами, в значній мірі законом Контраст відчуттів - зміна інтенсивності та якості відчуттів під впливом попереднього або супутнього подразника. Після холодного слабкий теплової подразник здається гарячим.
Явище синестезії - збудження виникли відчуттями однієї модальності відчуттів іншої модальності (так, звук стає забарвленим і т.п.)
Поняття сенсорної організації -характерний для індивіда рівень розвитку окремих систем чутливості і спосіб їхнього об'єднання в комплекси.
Послідовний образ – післядія у зоровому аналізаторі.

19. Поняття про сприймання, їх значения.

Фiзiологiчнi основи сприймань.
В оточуючому світі існують не окремі властивості самі по собі, а предмети, речі, явища: не звуки, а предмети і явища, які відтворюють звук; не світло, а предмети, які світяться; не запахи, а об'єкти, що пахнуть. Таким пізнавальним процесом є - сприймання.

Сприймання - це психічний процес відображення в мозку предметів і явищ в цілому, в сукупності всіх їхніх властивостей та якостей при безпосередній дії на органи чуття людини

Сприймання протікає в зв'язку з іншими психічними процесами особистості: мисленням (ми усвідомлюємо те, що перед нами знаходиться), мовою (називаємо предмет сприйняття), почуттями (певним чином ставимося до того, що сприймаємо), волею (тією чи іншою мірою довільно організовуємо процес сприймання).

Відображаючи об'єктивну дійсність, сприйняття робить це не пасивно й дзеркально, тому що в ньому водночас заломлюється все психічне життя людини, яка сприймає. Завдяки мові та мисленню сприймання людини відрізняється від сприймання тварин

Слід відмітити, що спеціальних органів сприймання немає. Матеріалом для нього є інформація, яка надходить від аналізаторів, причому в їх комплексній дії. Первинний аналіз, який відбувається в рецепторах, доповнюється складною аналітико-синтетичною діяльністю мозкових відділів аналізаторів.

Фізіологічною основою сприймання є умовно-рефлекторна діяльність внутрішньо-аналізаторного і між-аналізаторного комплексу нервових зв'язків, які обумовлюють цілісність і предметність явищ, що відображаються. Відчуття дають нам окремі властивості предметів та явищ, але в навколишньому середовищі існують не окремі властивості, а самі ці предмети та явища, які людина здатна відображати завдяки сприйманню.

Дата добавления: 2015-05-22