Форми мислення

Мислення -пізнавальний психічний процес узагальненого і опосередкованого віддзеркалення зв'язків і стосунків між предметами об'єктивної дійсності.

Основні форми мислення:

Поняття - форма мислення, що відбиває істотні властивості предметів і явищ. Наприклад, іменник – це самостійна частина мови, що означає назву предмета, і не має різниці з скількох букв складається, школяр – це дитина, яка вчиться в школі, не залежно якої статі.

Судження - форма мислення, що відбиває зв'язки між предметами і явищами. Наприклад, всі іменники відповідають на питання хто? що?, всі іменники складаються з 3 складів.

Висновок - форма мислення, при якій на основі суджень робиться певний висновок. Прикладом умовисновків є доведення теорем.

і шукане.

30. Проблемнi ситуацi, розв’язання мислительних задач.

Початкова школа має створити умови для повноцінного оволодіння дітьми загальнопізнавальними вміннями й навичками, самовираження в різних видах діяльності, що сприятиме їх психічному розвитку.

За видом інформаційно-пізнавальної суперечності виділяють такі типи проблемних ситуацій: - усвідомлення студентами недостатності попередніх знань для пояснення нового факту; - - ---- зіткнення студентів з необхідністю використання раніше засвоєних знань у нових практичних умовах;

- суперечність між теоретично-можливим шляхом вирішення завдання та практичною нездійсненністю обраного способу;
- суперечність між практично досягнутим результатом виконання навчального завдання і відсутністю в студентів знань для його теоретичного обгрунтування.
Залежно від властивості невідомих, які потрібно розкрити в проблемній ситуації, вони бувають:
основними (невідоме є основним відношенням або закономірністю у темі, що вивчається)
допоміжними (невідоме є вужчим відношенням чи закономірністю).
За способом подачі інформації проблемні ситуації бувають:
- текстовими (виникають під час осмислення студентами інформації, що міститься у тексті або графічному матеріалі (у схемах, кресленнях);
- безтекстовими (створюються усно, через матеріалізовану ситуацію — демонстрацію за допомогою пристрою чи природного явища;
За часом вирішення
- короткочасними (використовують для оперативної активізації діяльності студентів)
- тривалими (розв’язується не на одному занятті, а через два-три).
Різноманітність типів проблемних ситуацій свідчить про важливість їх використання в навчальному процесі, зумовлює різні способи їх створення.
Створення проблемної ситуації — найвідповідальніший етап у проблемно-розвиваючому навчанні.

Завдання дослідження:
1. Здійснити теоретичний аналіз літератури з проблеми розвитку пізнавальних процесів молодшого школяра.
2. Розробити та адаптувати стосовно предмета дослідження методики діагностики пам’яті й мислення молодшого школяра.
3. Здійснити порівняльний аналіз впливу ігрових і проблемних ситуацій на розвиток пам’яті і мислення учнів І та ІІІ класів.
4. Обґрунтувати методичні рекомендації щодо ефективного впровадження у навчальний процес проблемних ситуацій та дидактичної гри з метою розвитку пам’яті та мислення.

Мислительна задача полягає у пошуку певних конкретних даних на основі засвоєних знань і відомостей.

Етапи розв’язання мислительної задачі:

1. Постановка і усвідомлення питання задачі.

2. Аналіз даних задачі.

3. Знаходження шляху, принципу її розв’язання.

4. Вирішення задачі.

Перевірка правильності розв’язання задачі.

31. Поняття про мову, її види.
Мова – система словесних знаків.

Мова - суто людський засіб спілкування в духовному і практичному житті людини і являє собою систему знаків для передавання, приймання і використовування інформації.

Мова виникла в процесі становлення самої людини як суспільної істоти, в процесі спільної трудової діяльності людей.

Передумовами виникнення мови були здатності видавати звуки та здійснювати рухи, які виступали способом спілкування, засобом задоволення потреби обмінюватися думками, пізнавати властивості предметів і явищ.

Мова - суспільне явище, найважливіший засіб влаштування людських стосунків. За її допомогою люди здатні порозумітися, здійснюють обмін думками, набувають знань, передають їх нащадкам, мають змогу організувати спільну діяльність в усіх галузях людської практики.

Мова є системою знаків соціального походження, яка утворилася і сформувалася впродовж історичного розвитку діяльності людини. Вона - можливість формулювати думки і передавати Види мовлення:

1. Зовнішнє мовлення - система використовуваних людиною звукових сигналів, письмових знаків та символів для передачі інформації, процес матеріалізації думки:

- жаргон (лексичні, фразеологічні) мови вузької соціальної чи професійної групи людей.

- інтонація - сукупність елементів мовлення, фонетично організують мова і є засобом вираження різних значень, їх емоційного забарвлення.

- усна мова - це спілкування між людьми за допомогою проголошення слів вголос, з одного боку, і сприйняття їх людьми на слух - з іншого (діалог, монолог).

- письмову - графічно оформлена мова, організована на основі буквених зображень.

2.Внутрішнє мовлення - це мова, позбавлена звукового оформлення і протікає з використанням мовних значень, але поза комунікативної функції; внутрішнє промовляння. Внутрішня мова - це мова, що не виконує функції спілкування, а лише обслуговує процес мислення конкретної людини.

32. Взаємозв’язок мислення i мовлення.
Мова – система словесних знаків.

Мовлення – процес використання людиною мови для спілкування.

Мова і мовлення — поняття не тотожні.

Мовлення - це акт вживання людиною мови для спілкування.

Залежно від віку, характеру діяльності, середовища існування людини її мовлення набуває певних особливостей, незважаючи на те, що люди говорять однією мовою.

Так, у однієї людини мовлення образне, яскраве, виразне, переконливе, а в другої - навпаки: обмежене, бідне, сухе, малозрозуміле. Це вже свідчить про відмінності у володінні мовою.

Кожній людині притаманні свій індивідуальний стиль мовлення, відмінності в артикуляції звуків, інтонації, логічній виразності. Отже, кожна людина говорить по-своєму, хоча й користується спільною для всіх мовою. Мова розвивається і вдосконалюється під час мовного спілкування. Мовлення і є формою актуального існування кожної мови.

Мовлення тлумачиться і як мовна діяльність, оскільки за його допомогою можна, наприклад, забезпечити спілкування, розв'язувати мнемонічні або розумові завдання. У таких випадках мовлення може набувати форми мовного акту, що є складовим елементом іншої цілеспрямованої діяльності, наприклад трудової або навчальної.

Фізіологічною основою мовлення є діяльність 2-ї сигнальної системи, подразником якої є не предмети і їх властивості, а слова.

33. Поняття про уяву, її значення в життi людини

та в професiйнiй дiяльностi вчителя.
Уява – вищий пізнавальний психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду.

Для дослідження пізнавальної ролі уяви необхідно з'ясувати його особливості і виявити його справжню природу. Так само як і мислення, уява виникає в проблемній ситуації, тобто в тих випадках, коли необхідно відшукати нові рішення, також як і мислення, воно мотивується потребами особистості. Розглядаючи подібність і відмінність мислення та уяви необхідно зауважити, що проблемна ситуація може характеризуватися більшою чи меншою невизначеністю. Одна з рис, характерних для уяви, полягає в тому, що воно пов'язане не тільки з мисленням, але і чуттєвими даними. Уяви немає без мислення, але воно не зводиться і до логіки, тому що в ньому завжди передбачається перетворення чуттєвого матеріалу.
Таким чином, очевидно, що уява є і створення нових образів, і перетворення минулого досвіду, і те, що таке перетворення відбувається при органічній єдності чуттєвого і раціонального.

Дата добавления: 2015-05-22