Види i властивостi сприймань

Види сприймань можуть бути визначені згідно з різними засадами.

В залежності від переважної ролі того або іншого аналізатора в структурі образу розрізняють наступні вигляди сприймання:

За провідним аналізатором:

кінестетичні,

зорові,

слухові,

дотикові,

нюхові,

смакові.

В залежності від провідних аспектів об'єкта, що сприймаються, виділяють також такі класи сприймань:

• сприймання простору - включає сприймання відстаней, на які предмети розміщені від нас і один від одного, напрямків, в яких вони знаходяться, розмірів предметів, форм предметів. Головну роль в сприйманні простору грають кінестетичний і зоровий аналізатори.

• сприймання часу - пов'язується в психології з тривалістю, швидкістю, послідовністю, одночасністю протікання тих або інших процесів. Тут головну роль грають слуховий, кінестетичний і тактильний аналізатори, причому слуховий аналізатор переважає в точності, в оцінці тривалості зовнішніх впливів всі інші аналізатори.

• сприймання руху - відображення зміни положення об'єктів у просторі, що дає змогу орієнтуватися у відносних змінах, у взаємному розташуванні та взаємовідношенні предметів навколишньої дійсності.

За активністю сприймання:

• Довільне (навмисне)
• Мимовільне (ненавмисне)

Властивості сприймання.

Предметність – усвідомленість людиною предмету, уміння назвати його словом. Предметний світ відкривається для людини впродовж життя.

Цілісність та структурність – сприймання об’єкта у сукупності його властивостей та як такого, що має свою структуру. (не три риски, а трикутник, не сукупність звуків, а мелодію, зображення предмету штрихами не заважає сприймати предмет в цілому).

Константність – відносна постійність образів предмету при зміні умов сприймання. Якби сприймання не було б константним, то при кожному новому русі, повороті, освітленості ми б мали справу з новими предметами, тобто їх не узнавали. Константність має свої кордони і може порушуватися.

Ілюзія – неадекватне сприймання, яке неправильно, викривлено відображає об’єкти, що діють на аналізатори.

Осмисленість – усвідомленість людиною предмета з його властивостями та призначенням, який вона сприймає.

Вибірковість – що сприймають органи чуття як об’єкт, а що як фон сприймання в залежності від нахилів, інтересів, потреб людини. Вчитель допомагає дітям зосереджувати увагу на істотних властивостях предметів і явищ, ставлячи перед ними завдання, забезпечуючи цілеспрямованість сприймання.

Аперцепція – залежність сприймання від особливостей людини (як вона сприймає предмет чи явище).

Сприймання може перейти у спостереження.

Спостереження – цілеспрямоване планомірне сприймання об’єктів, в пізнанні яких зацікавлена особистість.

Якщо людина постійно вправляється у спостереженні, то у неї формується властивість особистості – спостережливість – вміння вирізняти характерні, але ледь помітні особливості предметів і явищ.

Особливості сприймання у дітей.

1. Діти звертають увагу на другорядні деталі, тому вчитель допомагає сконцентруватись на основному.

2. Не сформована цілісність сприймання, тому спостереження треба проводити по частинах.

3. Необхідно підтримувати зацікавленість сприйманням, бо позитивний емоційний фон сприяє ефективнішому сприйманню.

4. Дівчата сприймають предмет в цілому і звертають увагу на зовнішній вигляд, хлопці сприймають предмет по частинах і кожну з них намагаються використати.

21. Поняття про пам’ять, її фiзiологiчнi основи.

Значення пам’ятi в життi людини.

Пам'ять - одна з найважливіших функцій головного мозку.

Пам’ять – це психофізіологічний процес, під час якого людина здатна фіксувати у мозку, зберігати і відтворювати у потрібний момент раніше закладену інформацію, минулий досвід, дії. Залежно від часу, протягом якого зберігається інформація, розрізняють: оперативну, короткочасну та довготривалу пам’ять.

Оперативна –це збереження інформації після її запам’ятовування на час, потрібний на виконання певного завдання; здійснюється на рівні рецепторів.

Короткочасна – це запам’ятовування і збереження інформації на короткий термін(від кількох секунд до кількох хвилин) після одноразового та дуже нетривалого сприймання. Якщо інформація не повторюється, то вона зникає з пам’яті, не залишаючи відчутних слідів. Довготривала пам’ять забезпечує тривале збереження знань, образів, переживань, які запам’ятовуються після багаторазового повторення і відтворення.

Глибинна пам’ять, що зберігає найважливіше і найпотрібніше.

Пам'ять складається з трьох процесів:

1) запам 'ятовування, або закріплення, інформації (фіксація);

2) збереження, або утримання, інформації (ретенція);

3) відтворення інформації (репродукція).

Значення пам’яті в житті людини:

1. Без пам’яті наші дії визначалися б лише інстинктами. Ми нічого не могли б навчитися, тому залишалися у стані новонародженності.

2. Пам’ять збагачує наші знання.

3. Пам’ять пов’язана з важливістю інформації для людини, з інтересами людини.

4. Запам’ятовування пов’язане з емоційним станом до того, що він запам’ятовує.

22. Види пам’ятi та їх взасмозв’язок.
Людська пам'ять тримає в собі два види інформації:

1)видо­ву, нагромаджену в процесі еволюції протягом багатьох тисячоліть, що виявляється безумовними рефлексами та інстинктами і передається спадково;

2) набуту в процесі життя кожної людини, що реалізується в умовних рефлексах. Пам'ять людини має морфо-функціональні передумови для засвоєн­ня необмеженого обсягу інформації. Існують такі форми пам'яті:

1) генетична – зберігає інформацію, яка передається по спадковості від батьків і представлена безумовними рефлексами та інстинктами;

2) рухова, або моторна –це пам'ять на позу, положення тіла, професійні та спортивні звички;

3) емоційна – визначає відтворення певного чуттєвого стану при повторному впливі ситуації, в якій цей емоційний стан виник вперше. Це пам'ять почуттів;

4) словесно-логічна, або змістова – це запам'ятовування, збереження і відтворення прочитаних або почутих думок у словесній формі;

5) зорова та слухова пам'ять є образною, тому що інформація сприймається і фіксується через відповідні органи чуттів.

Емоції і почуття, так само як і психічні процеси, забезпечують відо­браження та пізнання навколишнього світу. Пізнаючи світ, лю­дина по-різному сприймає предмети і явища. Одні події викликають захоплення, інші - печаль, гнів тощо.

Емоції — психічні стани і процеси в людини та вищих тваринах. В емоціях виявляється позитивне або негативне ставлення людини до навколишнього світу.

Розрізняють:

Первинні – переживання, пов'язані із задоволенням або незадоволенням фізіологічних потреб(страх, тривога, радість, гнів)

Вторинні – у людини формуються внаслідок її соціальності і усвідомлення власного ''Я''. Ці емоції непов'язані з життєво важливими потребами (образа, провина, почуття сорому, заздрість, пихатість.

Залежно від переважання першої чи другої сигнальної системи, людей поділяють на типи: художній (домінує перша сигнальна система, образне мислення), розумовий (переважає друга сигнальна система, словесне мислення, здатність до абстрагування) і середній тип, для якого характерна ознака взаємна зрівноваженість обох сигнальних систем і до якої належать більшість людей.

23. Процеси пам’ятi.

Запама’ятовування – це закріплення образів сприймання, уявлень, дій, переживань і зв’язків між ними через контакти нових даних з набутим раніше досвідом. Запам’ятовування може бути короткотривалим, довготривалим і оперативним. Воно також може бути довільним або мимовільним, смисловим (логічним) або механічним.

Умови довільного запама’ятовування:

1) чітка постановка мети;

2) наявність мотивів, що спонукають запам’ятовування;

3) розуміння інформації, що треба запам’ятати;

4) використання логічних прийомів запам’ятовування (складання плану, порівняння, класифікація, систематизація);

5) повторення;

6) використання інформації, що необхідно запам’ятати в практичній діяльності.

Умови мимовільного запам’ятовування:

1) якість дієвого ставлення до матеріалу;

2) ступінь включення матеріалу у зміст основної мети діяльності;

3) рівень зацікавленості та емоційного відношення.

Збереження це процес утримання в пам’яті інформації, що була одержана у ході набування досвіду.

Збереження може бути активним і пасивним.

При активному збереженні матеріал, що утримується, піддається внутрішній перебудові, від простого циклічного повторення до включення в системи нових семантичних зв’язків.

При пасивному збереженні матеріал, що утримується, не має активних перетворень.

Відтворення - процес відновлення збереженого матеріалу пам’яті для використання в діяльності і спілкуванні.

Розрізняють два види відтворення:

Впізнавання – це відтворення якого-небудь об’єкта в умовах повторного його сприйняття. Згадування – це відтворення попереднього досвіду відповідно до змісту та завдань діяльності. Як різновид згадування існує також пригадування, тобто згадування, що вимагає від людини активних розумових зусиль.

Спогади – локалізовані в часі та просторі згадування людиною свого минулого життя, переважно в яскравій образно-логічній формі, з усіма обставинами. Важливою характеристикою відтворення є правильність відтворення.

Забування -процес, протилежний збереженню, і проявляється він у тому, що актуалізація забутих образів, чи думок затруднюється, або стає взагалі неможливою Темп забування –залежить від об’єму запам’ятовуваного матеріалу, його змісту, міри усвідомленості та ступеня значимості матеріалу, вкючення його в діяльність суб’єкта.

Люди також відрізняються і типами пам’яті:

1) люди з наочно-образним типом, добре запам’ятовують наочні образи, колір предметів, звуки, обличчя і ін.;

2) люди з словесно-логічним типом пам’яті, добре запам’ятовують словниковий, нерідко абстрактний матеріал: поняття, формули, символи і ін.;

3) люди з емоційним типом пам’яті, добре запам’ятовують пережиті ними почуття.

24. Асоцiацiї та їх види.
Асоціація - поняття, що виникає при згадуванні іншого.

Асоціація в психології — суб'єктивний образ об'єктивного зв'язку між предметами і явищами, фізіологічною основою якого є тимчасовий нервовий зв'язок.

Асоціація — це зв'язок між окремими подіями, фактами, або явищами, відображеними в нашій свідомості й за­кріпленими в нашій пам'яті. Запам'ятовування будь-якого предмета зав­жди відбувається в зв'язку з іншими предметами.

Асоціативні процеси в корі головного мозку забезпечують за­пам'ятовування і відтворення різних явищ дійсності в певному зв'язку й послідовності.

Асоціації бувають кількох видів. Звичайно розрізняють асо­ціації за схожістю і асоціації за контрастом.

В основі асоціацій за суміжністю лежать просторові й часові відношення між предметами та явищами. Коли якісь предмети людина сприймала як розміщені близько один до одного в про­сторі, то між ними виникає асоціація. Наприклад, сприймаючи одночасно в просторі такі предмети, як стіл, лампа, книжкова полиця, пачка зошитів, підручники, ми закріплюємо ці просторо­ві відношення в своїй свідомості. Коли ж згодом ми зустрічає­мось з одним з цих предметів або згадуємо про нього, то в нашій свідомості виникає образ суміжного з ним предмета.

Асоціації за схожістю виникають у тих випадках, коли який-небудь новий предмет схожий на раніше відомий предмет. На­приклад, учень, дивлячись на картину, де зображений пейзаж, пригадує, що він схожий з пейзажем, який він бачив колись раніше в натурі.

За контрастом асоціюються різко відмінні, суперечливі факти та явища. Наприклад, дощовий осінній день за асоціацією може викликати уявлення яскравого сонячного літнього дня. Дістав­ши погану оцінку, учень згадує, як він раніше одержував з цьо­го предмета добрі оцінки.

25. Умови мiцного запам’ятовування.
Головна особливість навмисного запам'ятовування - це прояв вольових зусиль у вигляді постановки завдання на запам'ятовування. Багаторазове повторення дозволяє надійно і міцно запам'ятати матеріал, у багато разів перевищує обсяг індивідуальної короткочасної пам'яті.
Необхідно враховувати, що переважна більшість наших систематичних знань виникає в результаті спеціальної діяльності, мета якої - запам'ятати відповідний матеріал, з тим щоб зберегти його в пам'яті. Така діяльність, спрямована на запам'ятовування і відтворення утриманого матеріалу, називається мнемічної діяльністю.
Механічне запам'ятовування - це запам'ятовування без усвідомлення логічного зв'язку між різними частинами сприйманого матеріалу. Основою механічного запам'ятовування є асоціації по суміжності.
Осмислення матеріалу досягається різними прийомами, і перш за все виділенням в досліджуваному матеріалі головних думок і групуванням їх у вигляді плану. Корисним прийомом осмислення матеріалу є порівняння.

Найважливішим методом осмисленого запам'ятовування матеріалу і досягнення високої міцності його збереження є метод повторення. Дуже важливо правильно розподілити повторення в часі. У психології відомі два способи повторення: концентроване і розподілене. При першому способі матеріал заучується в один прийом, повторення слід одне за іншим без перерви. При розподіленому повторенні кожне читання відокремлене від іншого деяким проміжком. Розподілений повторення раціональніше концентрованого. Воно економить час і енергію, сприяючи більш міцному засвоєнню знань.
Дуже близький до методу розподіленого заучування метод відтворення під час заучування. Його суть полягає у спробах відтворити матеріал, який ще повністю не вивчений.

Вивчити матеріал можна двома способами:

а) обмежитися тільки читанням і читати до тих пір, поки не виникне впевненість, що він вивчений.

б) прочитати матеріал одне-два рази, потім спробувати його вимовити, після чого знову прочитати його кілька разів і знов спробувати відтворити.
Успіх запам'ятовування багато в чому залежить від рівня самоконтролю. Продуктивність запам'ятовування залежить і від характеру матеріалу. Наочно-образний матеріал запам'ятовується краще словесного, а логічно зв'язаний текст відтворюється повніше, ніж розрізнені пропозиції.

Дата добавления: 2015-05-22