Відчуття, сприймання, уявлення, уява

Життєдіяльність людини відбувається у складному та мінливому середовищі, тому вона потребує вміння орієнтуватись у навколишніх умовах і пристосовувати до них свої дії. Знання про зовнішній і свій внутрішній світ людина набуває в ході чуттєвого та логічного пізнання дійсності за допомогою пізнавальних психічних процесів: відчуття, сприймання, мислення, уяви. Пізнавальна діяльність завжди розпочинається з чуттєвого відображення світу у відчуттях та сприйманні.

Відчуття - це психічний процес, що полягає у відображенні окремих властивостей предметів і явищ матеріального світу, а також внутрішніх станів організму при безпосередній дії подразників на відповідні рецептори [35, с. 25]. Це пізнавальний психічний процес відображення в мозку людини окремих предметів і явищ при безпосередній дії на органи відчуттів [12, с. 181].

Органи чуття - єдині канали, якими зовнішній світ проникає в людську свідомість. Матеріальним органом відчуття є аналізатори.

Через органи відчуття люди одержують, відбирають, накопичують інформацію і передають її в мозок. Відтак виникає адекватне відчуття навколишнього світу і стану самого організму.

Виникнення відчуття зумовлюється перетворенням специфічної енергії подразника, який впливає в даний момент на рецептор, на енергію нервових процесів, відбувається перетворення енергії зовнішнього подразника на факт свідомості.

Як і будь-яке психічне явище, відчуття мають рефлекторну природу, їхньою фізіологічною основою є нервовий процес, що виникає під час дії подразника на відповідний аналізатор.

Аналізатор складається з трьох частин:

Відчуття, їх

механізми,

класифікація

та пороги

1) периферичний відділ (рецептори), який трансформує - зовнішню енергію в нервовий процес;

2) аферентні (доцентрові) і а еферентні (відцентрові) нерви - провідні шляхи, які з'єднують периферійний відділ аналізатора із центральним;

3) підкоркові та коркові відділи (мозковий кінець) аналізатора, де відбувається переробка нервових імпульсів, що надходять із периферійних відділів.

Для виникнення відчуття необхідна робота всього аналізатора як цілого.

Рефлекторна дуга складається з рецептора, провідних шляхів, центральної частини та ефектора.

Здатність до відчуття є в усіх живих істот, які мають нервову систему, але усвідомлювати ці відчуття можуть лише ті, у кого є головний мозок з високорозвиненою корою. Якщо кору головного мозку тимчасово відключити (приміром, за допомогою наркозу), то індивід втрачає здатність свідомо реагувати навіть на сильнодіючі стимули.

Відчуття класифікуються за характером відображення і місцем розташування рецепторів.

Вони поділяються на інтероцептивні, які мають рецептори (голод, спрага, біль і т.д.); екстероцептивні, які відображають властивості предметів і явищ зовнішнього середовища та мають рецептори на поверхні тіла (слухові, нюхові, смаку, дотику); та пропріоцептивні, які дають інформацію про рух і положення різних частин тіла. Розташовані у м'язах та сухожиллях.

Чутливість означає здатність рецепторів розрізняти зовнішні подразники та відношення між ними. Адже зі всієї незліченої множини фізико-хімічних процесів, які утворюють матерію, в яку занурений організм, він вибірково реагує лише на деякі. Межі, в яких він їх сприймає, назвали порогами [26, с. 390]. Чутливість органу відчуття визначається мінімальною силою подразника, яка за даних умов здатна викликати відчуття. Мінімальна сила подразника, яка викликає ледь помітне відчуття, називається низ/снім абсолютним порогом чутливості.

Чутливість подразників різна. Зоровий аналізатор най-чутливіший. Ми здатні бачити свічку, яка горить на відстані

Абсолютна чутливість має і верхній поріг відчуття - це максимальна сила подразника, за якої ще виникає адекватне діючому подразникові відчуття.

Величина абсолютних порогів, як нижнього, так і верхнього, змінюється залежно від різних умов: характеру діяльності та віку людини, функціонального стану рецептора, сили й тривалості подразнення та ін. Мінімальна різниця між двома подразниками, яка викликає ледь помітну різницю відчуття, називається порогом розрізнення, або порогом відмінності.

Поріг відмінності характеризується відносною величиною, постійною для даного аналізатора. Для зорового аналізатора він складає 1/100; для слухового 1/10; для тактильного 1/30. Але це відношення є постійним тільки для подразників середньої сили.

Адаптація

та взаємодія

відчуттів

Адаптація відчуттів - це зміна чутливості органів відчуття в результаті пристосування їх до зміни сили діючих подразників [7, с. 15]. Це дуже розповсюджений феномен зміни чутливості до інтенсивності діючого на рецептор подразника.

Рис. 3.1. Біологічна адаптація відчуттів

Взаємодія відчуттів - зміна чутливості аналізатора під впливом подразника інших органів відчуття.

Наприклад: слабкі звукові подразники підвищують чутливість зорового аналізатора, але якщо в якості звукового по-

дразника застосовують гучний шум авіаційного мотора, то погіршується якість сну.

Сенсибілізація - це підвищення чутливості у результаті взаємодії відчуттів або систематичних вправ. Наприклад, у лікарів-терапевтів, яким часто доводиться прослуховувати роботу серця хворих, підвищується чутливість до розрізнення шумів.

Синестезія - виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуття, характерного для іншого аналізатора, тобто це взаємодія відчуттів. Наприклад, "кольоровий слух": виникнення кольорових зорових образів під час слухання музики.

Контраст - психофізіологічна закономірність, яка виявляється у зміні чутливості під впливом попереднього або сукупного подразника. Наприклад, після холодного подразника теплий здається гарячим.

Приймання і переробка людиною інформації, що поступає через органи відчуття, закінчується появою образів предметів чи явищ.

Більш складною і розвиненою, ніж відчуття, але тісно пов'язаною з ним формою чуттєвого пізнання світу є сприймання.

Відчуття звичайно короткочасні і швидко переходять у сприймання, тому що будь-які якості і властивості не існують самі по собі. Коли людина перебуває в оточенні звичайних речей, у неї формуються цілісні образи навколишніх предметів. Вона бачить речі, чує їхнє звучання, торкається їх.

Сприймання - це відображення цілісних предметів і явищ при безпосередній дії подразників на органи чуття [29, с. 185]. Сприймання - психічний процес відображення людиною предметів і явищ у цілому, в сукупності всіх їхніх якостей і властивостей при безпосередньому їх впливі на органи чуття [12, с. 193). Сприймання завжди цілісне і предметне, воно об'єднує відчуття, що йдуть від ряду аналізаторів. Для сприймання також характерні структурність, константність, усвідомлення, вибірковість.

Предметність - це об'єктивація відносно відомостей, що надходять із зовнішнього світу. Вона виявляється у співвіднесенні відомостей про об'єкти із самими об'єктами як носіями певної інформації. Предметність сприймання є набутою властивістю,

Дата добавления: 2015-05-22