Та типи

Механізми

Увага, її

• Теорії емоцій • Техщки керування емоціями • Тривожність

• Воля «'Вольові дії» Порушення волі • Виховання волі

1. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ЗНАННЯ

1.1. УВАГА ЯК ЯКІСТЬ ОСОБИСТОСТІ

Для сприйняття будь-якого явища необхідно, щоб воно змогло викликати орієнтовну реакцію, яка дозволить "настроїти" на нього органи відчуття. Подібна довільна або мимовільна спрямованість і зосередженість психічної діяльності на будь-якому об'єкті сприйняття називається увагою. Без неї сприйняття неможливе.

Увага - це процес свідомого чи несвідомого (напівсвідомого) відбору однієї інформації, яка надходить через органи чуття, та ігнорування іншої [21, с. 204]. Це зосередженість і спрямованість активності людини на дещо, що має те чи інше значення для неї [26, с. 228].

Увага є такою психічною функцією, яка

характеризує вибіркове ставлення до навколишнього світу, коли з великої кількості подразників свідомість вирізняє один або кілька. Фізіологічний механізм уваги полягає в концентрації збудження (від зовнішніх чи внутрішніх подразників) у певній ділянці кори головного мозку, що отримало назву домінанти. Саме в цій ділянці кори виникає зона оптимального збудження, а в інших має місце гальмування.

Психологічний механізм уваги слід шукати у складних взаємозв'язках людини з навколишнім середовищем, у здатності інтелекту до вибірковості відображення.

Увага є необхідною передумовою діяльності людини, запорукою успішного пізнання, навчання, праці, поведінки.

Об'єктом уваги може бути як предмет зовнішнього світу, на який спрямований акт пізнання, так і власна психічна діяльність, коли людина заглиблена у свої думки, переживання чи аналіз своїх вчинків або поведінки інших.

Увага має певні параметри і властивості, які багато в чому є характеристикою людських здібностей і можливостей. Вибір-

ковість, тобто здатність зосередитись на конкретних предметах чи явищах, ігноруючи інші.

Розподілешсть - здатність зосередити увагу на декількох об'єктах одночасно. Концентрація, яка є показником ступеня зосередженості свідомості на певному об'єкті, інтенсивності зв'язку з ним. Зосередженість, що проявляється в різниці, яка має місце в ступені концентрації уваги на одних об'єктах і її відволіканні від інших. Стійкість, тобто здатність довгий час підтримувати високі рівні сконцентрованості та інтенсивності уваги. Обсяг -кількість стимулів, які знаходяться у фокусі уваги. Переключення ~ це можливість більш-менш легкого і достатньо швидкого переходу від одного виду діяльності до іншого.

Роботу уваги визначає багато чинників. Класифікація основних типів уваги, як правило, відбувається шляхом розподілення реакцій людини на:

> генетично і соціально зумовлені;

> безпосередні чи опосередковані;

> ті, що відбуваються автоматично чи потребують вольового зусилля і контролю.

У першому випадку виділяють природний тип уваги, пов'язаний звичайно з проявом інстинктів розмноження, самозбереження чи з саморегуляцією організму. Соціально зумовлена увага - продукт навчання і виховання.

Залежно від характеру активності людини та співвідношення зовнішніх і внутрішніх умов виникнення увагу поділяють на мимовільну, довільну і післядовільну.

Мимовільна увага — та, що виникає мимовільно, сама по собі, викликана дією сильного, контрастного або нового подразника. "Це зосередження свідомості людини на об'єкті внаслідок його особливостей як подразника" [29, с. 252]. Вона характеризується саме тим, що в даному разі об'єкти через ті чи інші особливості, їхнє значення для особистості або відношення до мотивів діяльності привертають до себе увагу, а то й захоплюють її цілком. Особливості подразників, завдяки яким привертається увага людини, вирізняються великою силою, інтенсивністю, контрастом, новизною, посиленням або послабленням, просторовими змінами руху, раптовістю появи об'єкта, виділенням на певному фоні тощо. Мимовільна увага виникає ненав-

мисно, без якихось спеціальних зусиль. За своїм походженням мимовільна увага ближче за все пов'язана з орієнтовним рефлексом, який виникає при кожному новому, несподіваному подразненні і викликає такі пристосувальні рухи, які забезпечують найбільш повне і чітке відображення подразника [26, с. 229].

Мимовільна увага є основою для виникнення і розвитку більш характерної для людини уваги - довільної.

Довільна увага - свідоме зосередження на певній інформації. Вона свідомо спрямовується і регулюється особистістю. Довільна увага має чітко виражений, свідомий характер і спостерігається при умисному виконанні якоїсь діяльності [26, с. 229]. Людина виявляє активність, ставить віддалені цілі й змушена довільно зосереджувати свою увагу на їх досягненні. Тому вона повинна докладати зусиль, щоб бути уважною, особливо до того, що спершу непривабливе і нецікаве. Довільна увага пов'язана з силою волі та здатністю долати зовнішні та внутрішні перешкоди. Вона особливо потрібна в трудовій діяльності фінансиста, економіста, зокрема в тих випадках, коли трудовий процес найменше захоплює своїм змістом.

Післядовільна увага викликається через входження в діяльність і через інтерес, що виникає у зв'язку з цим. Цей вид уваги найбільш ефективний, тому що мета діяльності досягається без спеціальних психічних зусиль, тобто легко. Цю увагу називають вторинною, мимовільною. Приступаючи до виконання нової роботи, людина усвідомлює потребу в її виконанні й тому змушена мобілізувати свою волю, зробити деякі зусилля, щоб сконцентрувати на них розумові сили. Спочатку виникають труднощі, але згодом людина заглиблюється і поринає у виконання завдання, стає уважною мимовільно, бо її зацікавлює сам зміст діяльності. Перехід довільної уваги в післядовільну зменшує напруженість діяльності через зменшення потреби у витрачанні зусиль на зосередження в роботі й тому підвищує її ефективність.

Залежно від спрямованості дії людини її увага буває зовнішньою і внутрішньою.

Зовнішня увага виявляється у зовнішніх діях людини, вона спрямована на теоретичне і практичне оволодіння навколишнім середовищем.

Внутрішня увага виявляється в наших внутрішніх діях. Наприклад, самоспостереження, розв'язання задач "про себе"..

Параметри уваги залежать від типу нервової системи, вони вдосконалюються в перебігу конкретних видів діяльності:

У гри (в дітей);

У навчання (в учнів);

> праця (в дорослих).

Увага детермінована об'єктивними чинниками, в яких перебуває людина, а також суб'єктивним станом її організму; вона істотно залежить від інтересів і потреб особистості, волі, характеру.

Увазі притаманні певні якості, серед яких найважливішими є стійкість, переключення та розподіл. Залежно від того, настільки чітко і яскраво виражена у людини та чи інша якість, говорять про індивідуальні особливості уваги.

' Стійкість уваги - ступінь і тривалість зосередженості свідомості. Показником стійкості уваги є відсутність значних коливань уваги. Фізіологічно стійкість уваги пояснюється насамперед гальмівною дією побічних подразників. Стійкість уваги залежить від змістовності, складності діяльності, що виконується, від усвідомлення її значення для задоволення потреб людини.

При переключенні відбувається зумисний перехід від одного об'єкта уваги до іншого, який в даний момент більш тісно пов'язаний з потребами, звичками людини, з вимогами, які ставляться до неї умовами суспільного життя. Переключення уваги слід відрізняти від відволікання уваги, де зміни спрямованості свідомості відбуваються довільно.

При розподілі уваги можна одночасно виконувати дві чи декілька діяльностей. Можливість розподілу уваги залежить від ступеня автоматизації звичних дій. Якщо одночасно виконується дві чи декілька діяльностей, які раніше одночасно не виконувались, розподіляти увагу дуже складно.

Оскільки найважливішою ознакою уваги є зосередженість, багато впливів чітко не сприймаються. Це є причиною виникнення неуважності. Неуважність буває двох видів. По-перше, існує неуважність як невміння тривало зосереджувати увагу, вона виявляється у постійному відволіканні уваги. По-друге, спостерігається неуважність як однобічна зосередженість, яка виявляється в тому, що людина не помічає того, що, з її точки зору, є незначним.

Уважність поряд з іншими психічними якостями є важливою властивістю особистості, а також необхідною умовою успішної діяльності людини.

Необхідно враховувати ряд чинників, що приваблюють та підсилюють нашу увагу.

Протягом життя людини її увага не є однаковою. У новонародженої дитини до 10 місяців існує лише мимовільна увага. Стійкість уваги у 6 місяців - 14 хвилин, у 6 років - 30 хвилин (у зв'язку з цим уроки шес-тирічок тривають півгодини).

Найбільший обсяг уваги у 33 роки, най-

Розвиток уваги

менший - у 18 - 21 рік, найлегше здійснюється переключення у 29 років, найбільша стійкість уваги у 34 роки, найкраща вибірковість - у 29 років. Для успішного виховання уваги необхідно декілька умов:

1) з дитинства особистість необхідно привчати до досягнення мети при виконанні будь-якої роботи, виховувати почуття відповідальності за доручену справу. Важливо привчати дітей працювати за будь-яких умов, за різних перепон для того, щоб вони навчилися не відволікатися на сторонні подразники;

2) намагатися створювати умови для активної самостійної творчої роботи;

3) розвивати довільну увагу, виховуючи спостережливість дітей;

4) викликати справжній інтерес у молоді до предметів, які вивчаються, до подій, які відбуваються.

Для того, щоб володіти власною увагою, необхідно виробити сильне й тривале зацікавлення, виконувати вправи з концентрації уваги, звикати до чинників, що ускладнюють зосередження, й опановувати ними.

Щоб володіти увагою інших людей, необхідно спочатку викликати мимовільну увагу слухача і лише потім переходити до питань, які вимагають свідомого зосередження уваги.

Варто пам'ятати, що втома різко знижує можливості ува~, ги людини.

Для підтримання уваги варто також нейтралізувати чинники, які знижують її стійкість:;

> монотонність і стереотипність дій, які виконуються;

> одноманітність і недостатність (надлишок) інформації.

Дата добавления: 2015-05-22