Уявлення

Розвиток сприймання

ми стикалися обличчям до обличчя зі своїм внутрішнім світом і образами, що його презентують, тобто опинялися у своєму внутрішньому просторі.

Екстрасенсорне сприймання полягає у сприйманні сигналів, які не діють безпосередньо на органи відчуття, це телепатія, яс-нобачення, передбачення.

На думку багатьох вчених, мова йде не про якісь унікальні здібності, а швидше про особливий розвиток звичайних можливостей, прихованих у кожному з нас.

Сприймання змінюється під впливом умов життя людини, тобто розвивається.

У перші місяці життя дитини розвиток її сенсорних функцій, перцептивних дій, спрямованих на сприймання, випереджає розвиток тілесних рухів і має на них вплив.

Завдяки точній установці рецепторів дитина в перші місяці життя здатна розрізняти старі і нові для неї об'єкти, які відрізняються один від одного розміром, кольором, формою. Починаючи з 3-4 місяців життя, сенсорні функції дитини включаються в практичні дії, перебудовуються на їх основі і поступово самі набувають більш досконалого вигляду орієнтовно-дослідницьких перцептивних дій.

При переході від раннього до дошкільного віку під впливом ігрової і конструктивної діяльності у дітей утворюються складні види зорового аналізу і синтезу, включаючи здатність подумки розділяти об'єкт, який сприймається, на частини в зоровому полі.

Формування перцептивних дій під впливом навчання проходить ряд етапів. На першому етапі перцептивні проблеми вирішуються дитиною в практичному плані шляхом дій з матеріальними предметами. На другому етапі сенсорні процеси самі перетворюються в своєрідні перцептивні дії, які виконуються за допомогою власних рухів. На цьому етапі діти знайомляться з просторовими властивостями предметів за допомогою дослідницьких рухів рук і очей. На третьому етапі починається процес своєрідного згортання перцептивних дій, їх скорочення до необхідного і достатнього мінімуму.

На наступних, більш високих сходинках сенсорної навче-ності, діти набувають здатності швидко і без будь-яких зовнішніх рухів пізнавати певні якості об'єктів, що сприймаються, відрізняти їх на основі цих якостей, виявляти і використовувати зв'язки і відношення. Перцептивні дії перетворюються в ідеальні.

Для ефективного розвитку сприймання необхідні:

1) постійна, цілеспрямована перцептивна діяльність людини;

2) постійне промовляння, описування об'єктів, які сприймаються, за допомогою мови.

Довготривале виконання цих умов формує у людини звичку до цілеспрямованого сприймання, тобто спостереження. Подальше удосконалення процесу спостереження за предметами, явищами, ситуаціями, як правило, призводить до формування стійкої риси особистості - спостережливості.

У пам'яті людини зберігаються минулі сприймання предметів, явищ, фактів дійсності. У результаті переробки і збагачення минулих сприймань виникають уявлення. Без сприймання уявлення не могли б скластися: у сліпонароджених немає уявлень про кольори і фарби, у глухих від народження немає звукових уявлень. Уявлення відображають характерні, наочні ознаки предметів і явищ. Наприклад, в уявленні про річку відображається смуга води, що тече між двома берегами. В уявленні відображаються наочні ознаки, характерні для будь-якої річки. Уявляти - це значить подумки бачити чи чути щось, відображати наочно, а не просто знати.

"Уявлення - збережений і відтворюваний у свідомості чуттєво-наочний образ раніше сприйнятих предметів чи явищ дійсності" [7, с. 342]. У його основі лежить актуалізація минулих слідів у мозку людини, минулий досвід, попередні сприймання і відчуття.

Уявлення бувають одиничними і загальними, на відміну від сприйнять, які завжди бувають одиничними.

Уявлення, засноване на сприйнятті одного певного предмета, буде одиничним, тобто воно відображає одиничний предмет. Уявлення, які узагальнено відображають ряд схожих предметів, є загальними. Наприклад, Дніпро - одиничне, річка - загальне уявлення.

Уявлення розрізняють за видами сприймання, на яких вони ґрунтуються: зорові, слухові, нюхові, смакові, дотиково-рухові. Уявлення формуються в процесі діяльності людини, тому залежно від професії переважно розвивається якийсь один вид уявлень: у художника - зорові, у композитора - слухові, у хіміка -нюхові і т. д.

Уявлення тісно пов'язане з мовленням. Воно виконує пізнавальну й регулятивну функції і пов'язане з минулою, теперішньою й майбутньою діяльністю. Тому розвиток уявлень має виняткове значення в процесі навчання та виховання дітей.

Багато людей, особливо в дитячому і підлітковому віці, люблять фантазувати, але навряд чи задумуються над тим, яким чином це відбувається. У народженні фантазії бере участь уява. Нарівні зі сприйманням, пам'яттю, мисленням уява відіграє велику і своєрідну роль у пізнанні і перетворенні світу людиною. Вона оперує образами, які виникають на грунті відображення світу, за допомогою відчуттів і сприйняття, які закріплені образною пам'яттю в уявленнях. Із цих образів уява створює нові поєднання. Тому найбільш тісний зв'язок уява має з образною пам'яттю. Уявлення служать матеріалом для уяви, яка виконує творчу функцію: на її основі виникає новий образ, який людина до того часу не сприймала. З людиною, позбавленою фантазії, було б надзвичайно нудно, адже вона не може мріяти, будувати плани на майбутнє, припускати щось, передчувати і т. д.

Наукове і житейське розуміння фантазії різняться, як наукова і житейська психологія. На побутовому рівні уявою або фантазією називають усе те, що нереальне, не відповідає дійсності і тому не має ніякого практичного значення.

У науковому розумінні, "уява - це психічний пізнавальний процес, що полягає у створенні людиною нових образів, думок на основі її попереднього досвіду" [7, с. 342].

Уява як своєрідна форма відображення дійсності здійснює уявний відхід за межі того, що безпосередньо сприймається; сприяє передбаченню майбутнього, оживляє те, що було раніше. Уява властива лише людині і є необхідною умовою її трудової діяльності, тому що перед тим, як щось зро-

Уява,

їївиди та

мрії

бити, людина уявляє, що і як треба робити. Здатність передбачати результат своєї праці у вигляді нового образу, тобто будувати мету, якісно відрізняє діяльність людини від поведінки навіть високоорганізованої тварини.

Уява і творчість - це невід'ємні складові діяльності сучасного фахівця. Адже надзвичайно важливим є вміння приймати і реалізувати нестандартні рішення, здійснювати творчий підхід у конкретній професійній діяльності.

Проявами уяви є побудова образу кінцевого результату діяльності; створення програми поведінки, коли існує невизна-чена проблемна ситуація; генерування образів, що заміщують діяльність; створення образів, що відповідають опису об'єкта.

Уява може бути пасивною (снобачення, марення) і активною. Остання поділяється на відтворювальну і творчу. Суть відтворювальної, або репродуктивної, уяви полягає у відновленні у свідомості колишніх спостережень та переживань. Відтворення залежить від: __ > вихідної інформації;

> суми та якості знань людини;

> наявності психологічної установки.

Творча, або продуктивна, уява виявляється у генеруванні людиною, створенні образів предметів, ситуацій або подій, яких вона раніше ніколи не бачила і не переживала. Прикладом може бути створення композитором нової мелодії або інженером - нового комп'ютера.

Люди відрізняються за своєю здатністю створення у свідомості певних образів - для одних це дуже легко, в інших же викликає значні труднощі.

Створення або відтворення в уяві тих чи інших образів може відбуватися за неоднакової участі свідомості та вольових зусиль, через це виділяють мимовільну і довільну уяву.

Мимовільна уява характеризується довільним перебігом образів у свідомості людини. При цьому логічний зв'язок між послідовними образами може бути повністю відсутній. Іноді такі уявлення мають нав'язливий характер: певні образи приходять у нашу свідомість мимоволі, перешкоджають виконувати необхідні дії, при цьому позбутися їх досить важко. Так, образ учорашньої сварки з близькою людиною, який знову і знову виникає у свідо-

мості, не дає зосередитися на підготовці до завтрашнього заліку. До сфери мимовільних уявлень належать також сни.

Довільна уява - це свідоме й спрямоване генерування певних образів. Цим типом уяви ми можемо керувати. Проте образи уяви, викликані свідомо, з певною метою, відрізняються у різних людей за ступенем оригінальності.

Особливою формою уяви виступають мрії - специфічний комплекс свідомих і творчих уявних образів, пов'язаних із прагненням і бажаннями людини щодо майбутнього. Уявлення людиною бажаного майбутнього може спонукати її до боротьби, до активної діяльності. Мрії, активізуючи та наснажуючи людину, стимулюють її цілеспрямованість, наполегливість, надихають на подолання труднощів. Проте це відбувається не завжди. Інколи мрії заступають індивідуальну реальну діяльність, таким чином перешкоджаючи ставити та реалізовувати реальні цілі.

Цінність людської особистості багато в чому залежить від того, які види уявлень переважають в її структурі: якщо у підлітка творча уява, яка реалізується в конкретній діяльності, переважає над пасивною, пустою мрійливістю, то це свідчить про високий рівень розвитку особистості.

Процеси уявлення мають аналітико-синтетичний характер, як і процеси сприймання, пам'яті, мислення. Уявлення, фантазія - це відображення реальної дійсності в нових, несподіваних, незвичайних об'єднаннях і зв'язках. Якщо придумати навіть щось абсолютно незвичайне, то при ретельному розгляді виявиться, що всі елементи, з яких склалася вигадка, узяті з життя, почерпнуті з минулого досвіду, є результатами навмисного аналізу безкінечної множини фактів. Синтез уявлень у процесах уявлення здійснюється в різних формах. Формами синтезу уявлень є такі:

1. Аглютинація - це склеювання різних властивостей, якостей, які не поєднуються в повсякденному житті. Наприклад: казкові образи (русалка, будинок на курячих ніжках); у технічній творчості (танк-амфібія, акордеон).

2. Гіперболізація - це збільшення чи зменшення предмета, зміна кількості частин предмета, їх зміщення;

Дата добавления: 2015-05-22