Методи проведення психолого-педагогічних досліджень 1 страница

Для розвитку науки психології та педагогіки необхідні факти і закономірності.

Психологічні і педагогічні закони та закономірності, а також будь-які практичні рекомендації є результатами відповідних досліджень. Специфіка науково-педагогічних і науково-психологічних досліджень передбачає водночас і аналіз специфічних людських стосунків. Тому їх необхідно враховувати при побудові взаємовідносин з партнерами, підлеглими, керівниками тощо. Метод науково-педагогічного дослідження - шлях вивчення й опанування складними психолого-педагогічними процесами формування особистості, встановлення об'єктивної закономірності виховання і навчання [42, с. ЗО].

Науково-практичні педагогічні і психологічні дослідження проходять в декілька етапів.

На підготовчому етапі визначається широка проблема, визначається стан її розробки, проблема конкретизується. Після

Етапи та

методи

дослідження

в педагогіці та

психології

цього розробляється робоча гіпотеза, а також методика дослідження.

На етапі проведення дослідження збираються фактичні дані, які підтверджують або заперечують гіпотезу при застосуванні різноманітних методів.

На етапі кількісної обробки інформації визначаються середні величини, коефіцієнти кореляції, міри розсіювання тощо, будуються графіки.

На етапі якісної обробки інформації проводиться інтерпретація даних і формулюються висновки, після чого надаються практичні рекомендації.

Для отримання фактів, їх обробки та пояснення в психології та педагогіці використовується ряд методів дослідження.

Методи дослідження в педагогіці і психології - "прийоми, процедури та операції емпіричного і теоретичного пізнання й вивчення явищ педагогічної дійсності" [16, с. 206]. Це можна сказати і про дослідження явищ психічної дійсності.

Сучасна наукова психологія зосереджує свої зусилля як на подальшому вивченні психіки, дослідженні теоретичних проблем розвитку й діяльності особистості, так і на розв'язанні практичних завдань оптимізації її поведінки та діяльності.

Порівняльний метод забезпечує зіставлення груп людей за віком, освітою, діяльністю і спілкуванням. Наприклад, дві різні великі групи людей, однакових за віком і статтю (студенти і робітники), досліджуються одними й тими ж емпіричними засобами добування наукових даних, і отримані дані зіставляються.

Лонгітюдпий метод передбачає те, що одні і ті ж люди обстежуються тривалий час, іноді роками. "Лонгітюдне дослідження - тривале систематичне вивчення одних і тих самих піддослідних, що дає можливість визначити діапазон вікової та індивідуальної мінливості фаз життєвого циклу людини. Організація лон-гітюдного дослідження передбачає одночасне використання інших методів: спостереження, тестування, психографії, пракси-метрії тощо" [16, с. 194].

Комплексний метод полягає в тому, що в дослідженні беруть участь представники різних наук. Це дає можливість встановлювати зв'язки і залежності між явищами різного плану, наприклад, фізіологічним, психічним і соціальним розвитком особистості.

Спостереження - цілеспрямоване, спеціально організоване сприймання предметів і явищ об'єктивної дійсності, метод наукового пізнання" [16, с. 318]. Метод спостереження передбачає пізнання індивідуальних особливостей психіки людини через вивчення її поведінки, воно може бути прямим або опосередкованим, тобто за допомогою спеціальної апаратури (відеокамер, дзеркала, прозорого з одного боку та ін.); мимовільним (у процесі постійного спілкування) або цілеспрямованим (з наявністю поставленої мети, програми). Це організоване дослідження пси-холого-педагогічного процесу в природних умовах.

Метод спостереження є найбільш економічним, таким, який дає результат з найменшими затратами засобів і часу. Але використання його вимагає ретельної підготовки. Структурними компонентами спостереження є спостерігач, об'єкт вивчення, прилади, установки, вимірювальні знаряддя, тобто умови та засоби спостереження.

Спостереження - це цілеспрямований акт дії. Спостерігач підходить диференційовано до виконання певних ролей з метою визначення поведінки об'єкта в тій або іншій ситуації.

Разом із незаперечними перевагами метод спостереження має і певні недоліки, основним з яких є обмеженість, оскільки за допомогою спостереження можна зафіксувати властивості і зв'язки об'єкта, але цей метод дає мало інформації в пізнавальному процесі при розкритті природи, сутності і тенденції розвитку досліджуваного.

Одним із видів спостереження є самоспостереження.

Самоспостереження (інтроспекція) - спостереження людини за власними психічними явищами. Це "метод вивчення психічних процесів, властивостей і станів за допомогою суб'єктивного спостереження за явищами своєї свідомості" [16, с. 297]. Спостереження за своїми діями, думками, почуттями допоможе людині краще пізнати себе.

Для більш глибокого проникнення в зв'язки і відношення в психолого-педагогічній теорії і практиці використовується експеримент. Він передбачає створення нового, набуття даних з активною участю дослідника.

Експеримент полягає в тому, що дослідник активно втручається в діяльність випробовуваного з метою створення ситуації, необхідної для виявлення якоїсь закономірності.

Природний експеримент включають у діяльність чи спілкування випробуваного непомітно для нього. Експериментатор досліджує і формує психічний процес, стан чи якості особистості. Важливою перевагою цього методу є можливість його повтору. Але і результати експерименту можуть виявитися хибними, якщо при його проведенні не вживаються заходи з виключення суб'єктивності.

Проективним методом збору даних є тести. Вони орієнтовані на непряме виявлення психологічних особливостей людини.

Тест - це короткочасне завдання, виконання якого дозволяє судити про досконалість деяких психічних функцій людини. Цей метод належить до допоміжних.

Рис. 4.5. Класифікація тестів (за Н.П. Статіновою, Г.П. Сень [39])

З метою отримання таких даних, які дослідник не може здобути іншим шляхом (наприклад, ставлення підлеглих до певного нововведення в організації), застосовується метод анкетування. Воно може бути груповим або індивідуальним.

Анкетування - це перелік питань, який дають особам, що досліджуються, для письмової відповіді. Кожне з питань логічно

пов'язане з центральною задачею дослідження. Мета цього методу - зібрати масовий (найчастіше орієнтовний) матеріал, який після статистичної обробки використовують для розв'язання певних педагогічних, психологічних та інших завдань. Сучасна наука розглядає анкетування як допоміжний засіб, оскільки одні статистичні дані опитування не можуть бути підставою для встановлення складних психолого-педагогічних закономірностей. Для вивчення групової диференціації використовується соціометрія.

Це метод дослідження міжособистісних відносин у групі з метою визначення структури взаємовідносин і психологічної сумісності. За допомогою спеціальної методики (соціометричний тест та ін.) експериментально досліджується взаємне суб'єктивне ставлення членів групи один до одного, структура і динаміка цих взаємовідносин, становище індивідів у групі, питання лідерства тощо.

Головна перевага методу соціометрії в тому, що створюється можливість подати структуру групи в наочній формі: за допомогою матриць, соціограм; можлива також кількісна обробка результатів.

Для виявлення ставлення людей до того чи іншого явища використовується метод бесіди. Бесіда - метод прямого чи опосередкованого отримання інформації шляхом мовного спілкування. Це метод безпосереднього спілкування, який дає змогу одержати від співрозмовників інформацію, що цікавить, за допомогою заздалегідь підготовлених запитань [13, с. 21]. Підготовка дослідницької бесіди вимагає складання плану, цільових запитань. Плануючи бесіду, дослідник повинен заздалегідь визначити кількість учасників бесіди, способи фіксації результатів, методи перевірки гіпотез. Різновидом методу бесіди, який перенесено в педагогіку з соціології, є інтерв'ю -.метод отримання інформації за допомогою усного опитування [13, с. 22]. Інформація отримується у вигляді відповідей на заздалегідь сформульовані питання. На відміну від бесіди, яка хоч і проводиться за розробленою схемою, але без записування думок співрозмовника, в інтерв'ю записування допускається і досить часто використовується. Основні вимоги, які ставляться до того, хто бере інтерв'ю, такі:

1. Слід увійти в довіру респондента, щоб почати розмову, привернути увагу співрозмовника.

2. Не розкривати мету інтерв'ю, щоб уникнути підозри.

3. Уважно слухати людину.

4. Не слід задавати питань, які можуть слугувати підказуванням.

5. Інтерв'ю обов'язково записувати; якщо це неможливо відразу, то потрібно зробити це потім.

6. Беручи інтерв'ю, слід враховувати вік, стать і залежно від цього ставити питання [15, с. 226].

Інтерв'ю найкраще брати у першій половині дня. Респондент не втомлений, дає чіткі, обґрунтовані відповіді. Як допоміжний метод використовується вивчення та аналіз літератури -знайомство з джерелами, з яких можна почерпнути погляди, висловлювання різних авторів з того чи іншого питання.

У психолого-педагогічних дослідженнях застосовуються і математичні методи, які допомагають встановити кількісні характеристики тих чи інших явищ. До таких методів відносяться парне порівняння та раижувапня - метод, який дозволяє створити шкалу порівняльних оцінок, виражену у балах.

Для виявлення індивідуальних нахилів використовується метод вивчення документів та результатів діяльності. Плани, інформації, звіти педагогів, твори, контрольні, екзаменаційні роботи та інший матеріал містять інформацію про хід педагогічного процесу, інтереси, схильності, психологічні особливості, типологію учнів, вихованців. Цей метод допоможе виявити їх ставлення до навчання, до професії. Але він висвітлює лише зовнішні зв'язки явища, що вивчається. Тому до результатів даних, отриманих у процесі такого дослідження, слід ставитися з певною обережністю.

Психолого-педагогічні дослідження мають відповідати певним вимогам, а саме:

1) принципу об'єктивності: будь-які явища повинні розглядатися в єдності з тими зовнішніми причинами і внутрішніми умовами, за яких вони виникають і виявляються. Принцип об'єктивності вимагає вивчати людину в процесі її діяльності в типових і нетипових умовах. Використані в дослідженні методи, а також позиція самого дослідника не повинні впливати на одержані результати. Доказом дотримання принципу об'єктивності є отримання одна-

Вимоги до психолого-педагогічних досліджень

-----u----а&ііґіми&йчи^и

кових результатів не тільки за повторного дослідження, а й за використання різних методів різними дослідниками;

2) принципу генетичного підходу щодо вивчення психо-лого-педагогічних явищ у їх розвитку: повинні виявлятись не тільки ті якості людини, що вже склалися, а й ті нові особливості, які лише зароджуються;

3) принципу аналітико-синтетичпого вивчення особистості: аналітичне вивчення дозволяє пізнати елементи психіки в різних умовах життя і діяльності особистості, а синтетичне дає можливість виявити взаємозв'язки всіх окремих проявів і знайти те стійке (тривке), що характеризує людину в цілому;

4) принципу системності, що передбачає вивчення психічного явища як своєрідної системи, що має свої специфічні закономірності;

5) пршіципу індивідуалізації, що полягає в розкритті своєрідності кожної особистості, притаманного їй індивідуального стилю діяльності та поведінки;

6) принципу єдності теорії та практики, що передбачає здійснення корекції, реабілітації, вдосконалення розвитку особистості на основі розкритих закономірностей психіки.

Отже, для проведення педагогічних і психологічних досліджень застосовуються особливі наукові методи, які мають відповідати певним вимогам. У таких дослідженнях серйозні ускладнення може викликати суб'єктивізм: прагнення підходити до дослідження з уже сформованим поглядом на предмет вивчення. Тому слід уникати використання в педагогічному і психологічному дослідженні якогось одного методу, а краще залучити декілька методів, що дозволить найбільш точно пізнати об'єкт дослідження.

Національна система освіти

£64

Етапи психолого-педагогічних досліджень

20$

Методи дослідження в психології

3. ВИСНОВКИ

Сучасна педагогіка досліджує сутність розвитку та формування особистості, на цій основі визначає теорію та методику навчання, виховання, тому педагогічні знання необхідні не тільки педагогам, але й усім, хто працює з людьми.

Педагогіка - це наука, яка має свій предмет, різноманітну інформацію про цей предмет, свідченням чого є система педагогічних наук, понятійний апарат. Педагогіка - це й мистецтво. Мистецтво у педагогіці - це реалізація теорії на високому рівні майстерності.

Педагогіка як наука існує з XVII ст. Первинною в історії розвитку педагогіки була практика. Чим багатшим та складнішим ставав накопичений досвід, тим більша майстерність вимагалася для його передачі, а, отже, і теоретичного осмислення. Чим вищим ставав рівень розвитку суспільства, тим більше творчості та досконалості вимагала система освіти.

Сучасна педагогіка - багатогалузева наука.. її галузями є: загальна педагогіка, історія педагогіки, вікова, корекційна, прикладна педагогіка.

Педагогіка взаємодіє з багатьма науками: філософією, соціологією, психологією, генетикою, кібернетикою і фізіологією, тісно пов'язана з проблемою врахування індивідуально-психологічних, фізіологічних особливостей учнів.

На межі XX і XXI століть створюється національна система освіти незалежної Української держави.

Розвиток людини - це процес становлення і формування її особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і не-керованих чинників. Він являє собою процес фізичного, розумового і морального зростання людини й охоплює всі кількісні й якісні зміни вроджених і набутих якостей.

Особистісний розвиток людини несе на собі ознаку її вікових і індивідуальних особливостей, які необхідно враховувати в процесі виховання.

Формуючи особистість, необхідно враховувати загальні педагогічні закономірності і принципи формування особистості. Загальні закономірності та принципи відносять до всієї системи формування особистості, яка організується на кількох рівнях: індивідуальному, груповому, державному.

Навчання - це один з провідних механізмів, який забезпечує розвиток особистості, тому що він веде до оволодіння знаннями, уміннями, професією. Це один з оптимальних способів соціальної адаптації.

Галузь педагогіки, яка розробляє теоретичні та методичні основи навчання, називається дидактикою.

Процес навчання складався протягом тривалого часу, його структура нині включає закономірності, принципи, мету, зміст, форми, методи, засоби. Важливою складовою процесу навчання є контроль та оцінка його результатів.

Методи навчання - це способи спільної діяльності вчителя та учнів, спрямовані на досягнення мети навчання.

Серед великої кількості видів організації процесу навчання кожен з них вирішує певні дидактичні задачі і виконує своє призначення.

Особливе місце у сучасній дидактиці належить активному навчанню.

Ефективність процесу навчання залежить від багатьох чинників, але найважливішим залишається особистість педагога, його професіоналізм.

У наш час психологія та педагогіка користуються цілим арсеналом наукових методів збору інформації, до якого входять спостереження, експеримент (природний та лабораторний), бесіда, інтерв'ю, різноманітні тести, контент-аналізи та ін.

Наукові психолого-педагогічні дослідження проводяться в декілька етапів, кожний з яких має свою мету. Психолого-педагогічні дослідження мають відповідати певним вимогам: принципу об'єктивності, генетичного підходу щодо вивчення психо-лого-педагогічних явищ у їх розвитку, аналітико-системного вивчення особистості, системності, індивідуалізації, єдності теорії та практики. У таких дослідженнях серйозні ускладнення може викликати суб'єктивізм, тому необхідно залучати декілька методів.

4 питання для самоконтролю

1. Поясніть, чому процес навчання - це двосторонній процес.

2. Покажіть, як при вивченні однієї дисципліни можна використати різні методи навчання.

3. Що таке активне навчання? Чи завжди воно ефективне?

4. Які особливості має модульне навчання?

5. Поясніть, чим метод навчання відрізняється від форми.

6. Покажіть на прикладі можливість взаємодії словесних, індуктивних, проблемно-пошукових методів при викладанні однієї з тем нашого курсу.

7. Опишіть форми проведення занять у вищій школі.

8. Як Ви розумієте поняття "технології навчання"?

9. Які види та форми контролю знань є важливим компонентом процесу навчання?

10. Назвіть методи навчання, які найбільш популярні серед ваших викладачів.

11. Як Ви розумієте слова К.Д. Ушинського: "Педагогіка -це не наука, це - мистецтво, найбільш широке, складне та найне-обхідніше з мистецтв?"

12. Педагогіка - навчальна дисципліна, педагогіка - наука, у чому полягає різниця цих категорій?

13. Охарактеризуйте основні педагогічні поняття: освіта, навчання, виховання, розвиток, саморозвиток.

14. Як пов'язана педагогіка з іншими науками?

15. Виділіть основні етапи розвитку української педагогіки.

16. Які перспективи розвитку педагогіки у XXI столітті?

17. Чи відповідає система освіти України міжнародному рівню? Що в ній змінилося за останні роки?

18. Які країни і чому можна вважати прабатьківщиною освіти.

19. Дайте порівняльну характеристику спартанської та афінської системи освіти.

20. Порівняйте авторитарне та вільне виховання.

21. Охарактеризуйте вікові та індивідуальні особливості розвитку.

22. Охарактеризуйте етапи психолого-педагогічних досліджень.

23. Дайте характеристику методів дослідження в психології та педагогіці.

24. Дайте класифікацію тестів.

25. Охарактеризуйте принципи проведення психолого-пе-дагогічних досліджень.

26. Чим відрізняються фундаментальні дослідження від прикладних?

27. У чому полягає різниця між тестом і анкетою?

28. Які переваги і недоліки є у таких методів як експеримент, спостереження?

29. Поясність, які вимоги повинен виконувати дослідник, щоб мати надійні результати психологічних досліджень.

5. ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ

5.1. ДИДАКТИЧНИЙ ТЕСТ

Дати відповіді "правильно"або "неправильно". Пояснити, чому.

1. Оптимізація навчального процесу залежить від доброзичливого психологічного клімату.

2. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю - одна зі складових навчального процесу.

3. Під змістом освіти розуміють навчальні посібники.

4. До методів проблемного навчання відносять пошуковий метод.

5 Основною формою навчання у вищому навчальному закладі є дискусія.

6. Існують такі методи контролю: тематичний, підсумковий.

7. Ефективність навчального процесу залежить від ефективних технологій навчання.

8. Педагогіка стала наукою в античні часи.

9. Становлення педагогіки як науки пов'язано з ім'ям Ярослава Мудрого.

10. Виховання - це процес, що забезпечує розвиток особистості.

11. Головна мета національного виховання - перевиховання.

12. Джерелом педагогіки є народна педагогіка, педагогічні вчення, теорії.

13. Спадковість не має впливу на розвиток людини.

14. Виховання - це тривалий процес.

15. У процесі виховання необхідно враховувати вікові та індивідуальні особливості людини.

16. Використання тестів - випробуваний метод, який в наш час не підлягає сумніву.

5.2. ОРІЄНТОВНІ ТЕМИ ДЛЯ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ПОГЛИБЛЕННЯ ЗНАНЬ

1. Суть дидактичних принципів.

2. Ефективність методів навчання у вищому навчальному закладі.

3. Активне і репродуктивне навчання.

4. Ефективні форми навчання.

5. Значення і ефективність контролю результатів навчання.

6. Етапи розвитку педагогіки як науки.

7. Внесок українських педагогів в педагогічну думку XX ст.

8. Чинники, що визначають формування особистості.

9. Предмет, завдання та перспективи розвитку педагогіки.

10. Спадковість і середовище в розвитку людини.

11. Побудова і використання тестів.

12. Методи обробки даних та інтерпретаційні методи.

13. Групи методів психологічного дослідження.

14. Методи збору інформації.

6. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Айзенк Г.Ю. Проверь свои интеллектуальньїе способ-ности. - Рига: Вида, 1992. - 176 с.

2. Алексюк A.M. Педагогіка вищої освіти України. Історія та теорія. - К.: Відродження, 1998. - 362 с.

3. Ананьев Б.Г. Комплексное изучение человека и психо-логическая диагностика // Вопросьі психологии. - 1968. - № 6. -С. 21-33.

4. Барко В.І., Шаповалов В.Г., Панок В.П. Психологічна

діагностика здібностей особистості до навчання у вузі // Практична психологія та соціальна робота. - 1998. - № 8.

5. Безпалько В.П. Слагаемьіе педагогической технологии. -М., 1993.-48 с.

6. Богомолов А. Основньїе пути и тенденции развития вьіс-шей школьї в Украине // Персонал. - 1999. - № 2.

7. Бондар В. І. Дидактика: ефективні технології навчання студентів. - К.: Вересень, 1996. - 125 с.

8. Бондарчук Е.И., Бондарчук Л.И. Основьі психологии и педагогики: Курс лекций. - К.: МАУП, 1999. - 168 с.

9. Бурлачук Л.Ф. Психодіагностика інтелекту та особистості. - К.: Наук, думка, 1992. -213 с.

10. Бурлачук Л.Ф., Морозов CM. Словарь-справочник по психологической диагностике. - К.: Наук, думка, 1989. - 200 с.

11. Величковский Б.М. Современная когнитивная психо-логия: Учебник. - М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1982. - 336 с.

12. Всемирная декларация о вьісшем образовании для XXI века: подходьі и практические мерьі: Принята на Всемир. конф. ЮНЕС-КО, Париж, 5-9 окт. 1998 т.ІІ Alma mater. - 1999. - № 3. - С. 29-35.

13. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Академія, 2001. - 576 с.

14. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 1995. - 297 с.

15. Герасимчук А.А. та ін. Соціологія: Конспект лекцій для сільськогосподарських вузів. - К., 1992. - 342 с.

16. Гончаренко СУ. Український педагогічний словник. -К.: Либідь, 1997. - 374 с.

17. Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття). - К.: Райдуга, 1994. - 61 с.

18. Євдокимов О.В. Ефективність нових технологій організації навчання студентів // Психологія і педагогіка. - 1997. - № 2.

19. Закон України "Про освіту". - К.: Генеза, 1996. - 32 с.

20. Зязюн І.А., Педагогіка добра: ідеали і реалії: Наук.-ме-тод. посіб. - К.: МАУП, 2000. - 312 с.

21. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії: Навч. посіб. - К.: Укр.- фін. ін-т менеджменту і бізнесу, 1997. - 302 с.

22. Іонова О.М. Дитина в сучасному суспільстві (Вальдорф-ська педагогіка як "екологія дитинства") // Педагогіка і психологія. - 1999. - № 1. - С. 86-92.

23. Ігнатенко Н.І., Крицька А.В. Виховання громадянина. -К.: Ін-т змісту і методів навчання, 1997. - 252 с.

24. Козаков В.А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Підручник. У 2-х ч. - Ч. І. Психологія суб'єкта діяльності. - К: КНЕУ, 1999. - 244 с.

25. Корсан К., Яновський А. Трансформування освітньої політики у розвинених країнах // Економічний часопис. - 1999. -№ 4. - С. 47-49.

26. Кузь В.Г. Освіта і школа XXI століття // Педагогіка і психологія. - 1999. - № 1.

27. Лозниця B.C. Психологія та педагогіка. - К.: Екс. Об, 1999. - 304 с.

28. Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української педагогіки. - К.: Ін-т змісту і методів навчання,

1999. - 356 с.

29. Національна система виховання. - К.: Либідь, 1996. - 28 с.

30. Немов Р.С. Психология. В 3-х кн. Кн. 1. Общие основьі психологии. - М.: ВЛАДОС, 1997. - 688 с.

31. Немов Р.С. Психология: В 3 Кн. Кн. 3. Зксперименталь-ная педагогическая психология и психодиагностика. - М.: ВЛАДОС, 1997 - 678 с.

32. Ничкало Н.Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія // Неперервна професійна освіта: теорія і практика, 2001. - Випуск 1. - С. 9-22

33. Основи практичної психології. Підручник / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін. - К.: Либідь, 1999. - 536 с.

34. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О.В. Кири-чука, В.А. Роменця. - К.: Либідь, 1996. - 632 с.

35. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; за ред. Ю. Л. Трофімова. - К.: Либідь,

2000. - 558 с.

36. Педагогика / Под ред. Ю. К. Бабанского. - М.: Просве-щение, 1983. - 608 с.

37. Психология и педагогика: Учебн. пособие / Под ред. А.А. Радугина. - М.: Центр, 1999. - 332 с.

38. Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія. -К., 1998.-87 с.

39. Статінова Н.П., Сень Г.П. Основи психології та педагогіки: Навч. посіб. - К.: КДТЕУ, 1999. - 330 с.

40. Столяренко A.M. Психология и педагогика: Учебн. пособие для вузов. - М: ЮНИТИ - ДАНА, 2001. - 423 с.

41. Сисоєва CO., Соколова І.В. Нариси з історії розвитку педагогічної думки: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури. - 2003. - 308 с.

42. Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посіб. - Тернопіль: Богдан, 1997. - 192 с.

43. Флейк-Хобсон К., Робинсон Б. Е., Скин П. Развитие ребен-ка и его отношений с окружающими: Пер. с англ. - М., 1993. - 511 с.

44. Харламов И.Ф. Педагогика. - М.: Юрист, 1997. - 512 с.

7. ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ ГІПЕРТЕКСТІВ

7.1. ПЕДАГОГІКА ЯК НАУКА

Педагогіка - сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

У Давньому Вавилоні, Єгипті, Сирії "пайдагогос" найчастіше були жерці, а в Давній Греції - найрозумніші, найталано-витіші громадяни: педономи, педотриби, дидаскали, педагоги. У Давньому Римі цю роботу доручали державним чиновникам, які добре оволоділи науками, багато мандрували, знали мови, культуру, звичаї різних народів.

У середні віки педагогічною діяльністю займалися переважно священики, ченці, однак у міських школах та університетах -дедалі частіше люди зі спеціальною освітою.

У Давньоруській державі педагогів називали "майстрами". Ними були і дячки з піддячими, і священнослужителі, і мандрівні дидаскали - "школярі-книжники".

У своєму розвитку педагогіка пройшла такі стадії: народна педагогіка - духовна педагогіка - світська педагогіка. Народна педагогіка - галузь педагогічних знань і досвіду народу, що

виявляється в домінуючих у нього поглядах на мету, завдання, засоби і методи виховання та навчання. Вона є складовою народознавства й водночас одним із засобів його реалізації на практиці, тобто є основою педагогіки народознавства.

Педагогіка народознавства - напрям сучасної педагогіки, шкільної практики, який забезпечує практичне засвоєння учнями культурно-історичних, мистецьких надбань батьків, дідів і прадідів.

Родинна педагогіка - складова частина народної педагогіки, в якій зосереджено знання й досвід щодо створення і збереження сім'ї, сімейних традицій. Це сприяє формуванню у дітей любові до матері і батька, бабусі й дідуся, поваги до пам'яті померлих та ін.

Педагогічна деонтологія - народне вчення про виховні обов'язки батьків перед дітьми, вчителів перед учнями, вихователів перед вихованцями, вироблені народом етичні норми, необхідні для виконання покладених на них педагогічних функцій.

Педагогіка народного календаря передбачає виховання дітей та молоді послідовним залученням їх до сезонних робіт, звичаїв, свят і обрядів.

Козацька педагогіка — частина народної педагогіки, спрямована на формування козака-лицаря, мужнього громадянина з яскраво вираженою українською національною свідомістю, твердою волею і характером.

Дата добавления: 2015-05-22