Феноменологічний рух: від філософії як строгої науки до постраціоналізму

Протягом 19. та 20. століть завдання філософії обмежувались не лише через емансипацію окремих наук, робились також спроби нового обґрунтування завдань філософії. Ми вже бачили таку у Маркса. Приблизно півстоліття після Маркса спробу обґрунтування філософії "як строгої науки" зробив Е. Гуссерль. Гуссерль вважав, що перед філософією стоять такі завдання, які не можуть вирішувати окремі емпіричні науки. Якщо ж науки беруть на себе це завдання де факто, то це їх значна помилка.

Для прикладу Гуссерль бере психологізм у обґрунтуванні логіки. Логіка це вчення про висновки, однак не про висновки як деякі фактичні висновки, які роблять переважна кількість людей і які могли б емпірично досліджуватись як предмет психології мислення. Логіка згідно власної сутності виступає вченням про правильні висновки і „правильність” означає тут очевидно не "відповідність до конвенціональних правил", як це вважає більшість людей, а також не практичну ефективність, яка є наслідком життєвого досвіду. Швидше "логічно правильне" належить до сфери ідеальних нормативних цінностей, які не можуть виступати предметом психології як емпіричної науки.

Емпіричні науки не можуть наділяти дійсністю норми; у крайньому випадку вони могли б досліджувати средньо прийняту норму у даному суспільстві, а також з переживаннями як пов’язані з цінностями і нормами. Але знання, що повинне бути є абсолютно іншим, ніж сама дійсність. Було б безглуздям вважати, що вирішення математичних завдань буде залежати від опитування.

На відміну від неокантіанства феноменологія досліджує не умови можливості пізнання, вона діє під лозунгом "до самих речей". Взагалі ця формула не була поверненням до емпіричної віри у можливість безпосереднього пізнання. "Самі речі" для феноменології швидше є речами як вони являються свідомості, або як феномени. Безпосередність же виявляється для феноменології багатством перередумов, які вже припускають світ речей у вигляді кореляту феноменальності з очевидністю, але однак без можливості довести їхню дійсність.

Феноменологічна редукція (метод феноменології) вимагає утримуватись від якихось суджень про буття чи небуття предметів, чим робить неупереджене споглядання в рамках чистої свідомості, тобто того, що дано як феномени в кореляції ноезису і ноеми. Гусерль називає цей процес – епохе (утримання). Феноменологія швидше виступає як строга наука, яка береться описати те, що відбувається, коли свідомості дещо являється: які передумови з боку свідомості створює свідомість, які характерні особливості структури предметності виникають при цьому і т ін.

Таким чином, феноменологія має величезний вплив, і з часів Гегеля вона є першою філософією, яка не ухиляється поставити по новому завдання філософії, навпаки вона ще більше розширює їх хоча і спирається при цьому на академічну філософію.

В межах філософії із феноменології виникли наступні напрями: екзистенціальна онтологія Гайдеггера, філософська германевтика Гадамера, а також значна частина французької сучасної філософії. Поза філософією феноменологічна думка вплинула на велику кількість інших наук: соціальні науки, психологію, релігієзнавство, юриспруденцію, лінгвістику та естетику.

Те що гіперраціоналізм Гуссерля, особливо у французькій філософії, знайшов своє вирішення у постраціоналізмі, вказує на те, що у феноменології філософія відкрила власну предметну сферу, оскільки тепер філософія повинна визначатись не тільки як те що залишилось від нерозібраних наукою предметів. Вона повертає собі у цьому випадку весь світ предметів, який позитивізм хотів віддати наукам у 19 столітті.

Дещо, про що йшла мова вище, що стосується зміни предмета філософії, має значення також для зовсім іншого філософського методу 20 століття, мається на увазі аналітична філософія, особливо у інтерпретації одного із засновників цього напряму Л. Вітгенштайна.

Структурна схема до тексту

Парадигма	Метод	Центральний предмет дослідження	Мислитель	Час
Обґрунтування філософії як строгої науки	Дескриптивні методи: а) як феноменологія б) як екзистенціальна онтологія г) як герменевтика	Свідомість Суб’єктивність Інтерсуб’єктивність   Людський дазайн     Тексти і їх трансляція	Гуссерль   Гайдеггер     Гадамер
Постраціоналізм	Генеалогія	Раціональність	Фуко, Дельоз, Дерріда, Ліотар

Література по темі

Тема	Автор	Текст	Час опублікування	Видання
Обґрунтування феноменологічного методу	Е Гуссерль	1. Філософія як строга наука. 2.Картезіанські медитації	1910/11	Е Гуссерль Философия как строгая наука. – Новочеркасск, 1994. Картезианские медитации. – М., 1997.
Аналіз свідомості	Е Гуссерль	Ідеї до чистої феноменології і феноменологічної філософії І		Е Гуссерль Идеи к чистой феноменологии и феноменологической философии. – М., 1994.
Онтологічний аналіз дазайну	Гайдеггер	Буття і час		М.Хадеггер. Бытие и время. – М., 1997.
Інтерпретація тексту	Гадамер	Істина і метод		Г.Г. Гадамер Істина і метод: У 2 т. – К., 2000.
Історичний аналіз систем знання	Фуко Дельоз/Гваттарі	Порядок речей Анти-Едіп (Капіталізм і шизофренія І, ІІ)		Томас Кун Структура научных революций. М., 1976.
Писемність	Дерріда	Писемність і диференціація
Постмодерне знання	Ліотар	Постмодерне знання

Дата добавления: 2015-05-22