Роль силогізму в аналізі доказів

Велике значення при дослідженні доказів грає дедукція та силогістичні умовиводи. Силогізмом називається дедуктивний умовивід, в якому нове знання-висновок з необхідністю виходить з двох вихідних суджень-посилок. Меншою посилкою в силогізмі виступає судження, яке містить знання про існування якого-небудь конкретного факту.

Більшою посилкою в силогічному умовиводі, що встановлює зв¢язок окремого доказу з подією злочину, звичайно виступає загальне судження, яке формує знання про зв¢язки між подібного роду явищами.

Знання – це виражений в різних за своїм характером судженнях, - результат попереднього досвіду. В одному випадку ці загальні судження встановлюються наукою і являють собою достовірні судження. В іншому випадку в якості більшої посилки виступають отримані індуктивним шляхом через прості перерахування, узагальнення, які носять лише вірогідний, проблематичний характер. В залежності від характеру цього узагальнення, тобто від якості більшої посилки, різну цінність має і висновок.

Російський юрист так пише про процес доказування в суді: ”Если пройти мимо частностей приёмов доказывания, то в общих чертах процес доказывания всегда сводится к образованию силлогизма”. Більшою посилкою в цьому силогізмі слугує узагальнення відносно звичайного зв¢язку речей меншою – одиничний факт, що виступає в якості судового доказу.

А ось Люблинський критично висловився про роль дедукції в пізнанні та про ймовірність дедуктивного висновку: “Наше знание общих законов никогда нельзя назвать истинным, а только более или менее вероятным. Рассматривая вывод по форме силогизма, где в качестве большей посылки выступает общее положение, наш вывод будет настолько же далёк от безусловной истины, как далёко от неё лежащее в основе силлогизма общее суждение. Он всегда будет лишь более или менее вероятным: чем длиннее цепь умозаключений, тем вероятность эта будет всё более и более ослабляться”. І далі: “Признав невозможность произвести какое-либо умозаключение без общего суждения, мы тем самым должны отрицать безусловную достоверность наших знаний”.

Помилковість зведення доказування в суді до силогізму пояснюється тим, що силогізм не вичерпує всього процесу доказування в суді. Силогістичний висновок дійсно застосовується в судовому дослідженні для встановлення причинного зв¢язку окремого факту з подією злочину. Вирішити це питання ще не означає доказати винуватість обвинуваченого. Одиничний факт, що виступає доказом по справі, може висвітлити лише одну обставину злочину, одну сторону головного факту, крім того не завжди цей факт з достовірністю доказує те чи інше положення. Для того щоб доказати головний факт, необхідно привести ряд доказів по справі, розглядаючи їх у взаємозв¢язку.

Дата добавления: 2015-05-22