Основні характеристики і види діяльності операторів

Розділ 4

Теми рефератів

Контрольні запитання

1.Схарактеризуйте аналізатори людини (зоровий, слуховий, тактиль-ний) і особливості їхньої взаємодії,

2. Які психологічні особливості зберігання інформації?

3.Проаналізуйте оперативне мислен­ня у діяльності оператора.

4.Окресліть психологічні аспекти прийняття рішення в операторській

ДІЯЛЬНОСТІ.

5. Назвіть психологічні особливості регуляції керуючих дій оператора.

1. Сенсорно-перцептивна організація діяльності операторів.

2. Психологічні особливості приймання інформації оператором.

3.Роль і значення пам'яті у діяльності оператора.

4.Психологічні аспекти врахування

особливостей пам'яті і мислення при створенні СЛМ.

5.Психологічні аспекти прийняття рішень в операторській діяльності.

6. Особливості прийняття рішень опе­ратором у режимі діалогу з ЕОМ.

7. Особливості врахування антропо­метричних і біомеханічних характе­ристик при створенні сучасних тех­нічних систем.

ДІЯЛЬНІСТЬ ОПЕРАТОРА В СИСТЕМІ «Л ЮД И Н А — М АШ И Н А»

П

роцеси приймання, перероб­ки інформації, прийняття рі­шень і виконання оператором керуючих дій певним чином поєднані в цілісну діяльність.

Діяльність як специфічна форма відношення до навко­лишнього середовища може мати різні прояви: предметно-практичний, виробничий, пізнавальний і управлінський. Для людини об'єкти природи втрачають свою безпосередність і стають предметами, та, перш за все, засобами виготовлення знарядь праці, використання яких допускає формування мети діяльності як образу потрібного продукту.

Різні види діяльності людини формуються і розвивають­ся у процесі історичного розвитку суспільства, а форма їх­нього прояву залежить від характеру суспільних відносин.

Операторська діяльність як особливий вид діяльності сформувалась у зв'язку з досягненнями науково-технічно­го прогресу, розвитком технічних систем і систем управлін­ня ними. Останнє висуває нові вимоги до людини-опера-тора, які пов'язані з прийманням і переробкою інформації, прийняттям відповідальних рішень у ситуаціях дефіциту часу.. Діяльність в Інженерній психології розглядається як предмет об'єктивного наукового пізнання. Вона розкри­вається і відтворюється в теоретичних схемах і моделях від­повідно до методологічних принципів і залежно від конк­ретних завдань.

Мета діяльності людині-оператору задається, як прави­ло, іззовні і полягає в забезпеченні функціонування СЛМ (до якої він сам і належить) щодо встановленої програми для отримання необхідного кінцевого продукту. Об'єктом діяльності людини-оператора виступає машина. Залежно від характеру поставленої мети діяльність людини-опера­тора може розглядатися на різних етапах управління об'єк­том. Для уточнення меж діяльності використовують термін цикл діяльності, який визначається сукупністю дій для ви­конання повної трудової задачі (наприклад, провести по­тяг між двома станціями або витримати швидкість потягу на окремому відтинку шляху) або періодом безперервної роботи (вахта, зміна). Для того щоб зовнішня мета стала особистісною, вона повинна відповідати його потребам. Але при розподілі праці оператор може виконувати такі функції, які самі по собі не задовольняють його потреби. В цих випадках людина задовольняє потреби тільки завдя­ки своїй участі в колективній праці. Мотиви останньої тісно пов'язані з особистісними мотивами діяльності опе­ратора.

З виникненням мети діяльності у вигляді «моделі по­трібного майбутнього» у свідомості людини завжди актуалі­зується план дій з досягнення цієї мети. Подібні плани ви­никають на основі досвіду оператора і його екстраполяції на майбутнє, тобто продовження предметної діяльності у внутрішній, мисленнєвій сфері. План формується у вигляді послідовних дій, спрямованих на досягнення проміжної ме­ти даної діяльності.

Таким чином, кінцевою метою будь-якої трудової діяль­ності є отримання певного результату, досягнення якого йде поетапно, через вирішення проміжних задач, які теж можуть поділятися на складові. Елемент діяльності, який забезпе­чує виконання простої проміжної задачі, у психології прий­нято називати дією. Саму дію теж можна розглядати як сис­тему рухів, організовану певним чином. Дія характеризуєть­ся значною динамічністю і пластичністю, які формуються в процесі діяльності. Одна і та сама дія може бути виконана різними способами. Спосіб виконання кожної наступної дії залежить від результатів попередніх дій і конкретних умов діяльності.

Але діяльність не може бути описана як система по­слідовно виконаних дій. Тільки стереотипну, доведену до автоматизму діяльність можна умовно представити як суму послідовно виконаних дій. У цьому разі варто замість люди­ни використати автоматизований пристрій.

Діяльність — це складна, багаторівнева, динамічна структура зі значними можливостями переходу від одного рівня до іншого. Кожний момент виконання певної дії характеризується значною мірою адекватності предметові, знаряддям та умовам праці за рахунок оперативності суб'єктивного образу, який виступає регу­лятором самих дій. Завдяки оперативному образові окремі рухи органів людського тіла організуються в єдину систему — дію.

Важливу роль відіграють сигнали зворотного зв'язку, які належать оперативному образові і водночас коригують його, забезпечуючи тим самим адекватність наступних дій.

В інженерній психології сучасна праця розглядається як форма функціонування систем «людина—машина» і визна­чається, по-перше, технічним рівнем знарядь праці (від про­стих механізмів до автоматичних засобів і ЕОМ), по-друге, — дистанційним характером управління. Процес трудової ді­яльності розглядається як циклічний процес приймання, переробки і видачі інформації, а також її контролю на ос­нові довготривалих і оперативних концептуальних моделей, які формуються на базі інформаційних моделей предмета, умов і процесу праці.

Таким чином, трудова діяльність людини складається не тільки із зовнішніх, а й із внутрішніх, розумових дій. У тру­довій діяльності має місце не тільки інтеріоризація, а й ек­стеріоризація дій оператора.

З психологічної точки зору трудову діяльність можна розглядати у двох пов'язаних між собою планах: зовнішньо­му і внутрішньому. В зовнішньому плані для інженерного психолога праця — це процес матеріальної, енергетичної та інформаційної взаємодії суб'єкта з предметом праці. Ці взає­модії опосередковані знаряддями праці і розгортаються в часі і просторі відповідно до певної технології, організації та умов праці. У процесі технологічних перетворень предмета виробляються різні продукти (результати праці), які певною мірою задовольняють особистісні або суспільні по­треби. Суб'єкт праці постає рушійною силою і організато­ром усього процесу праці і, залежно від своєї кваліфікації і працездатності, таким, що забезпечує відповідну ефектив­ність праці.

У внутрішньому плані праця є суб'єктивним відображен­ням суб'єктом праці зовнішнього плану діяльності, тобто у внутрішньому плані праця являє собою функціонуючу об­разно-поняттєву модель зовнішнього плану. У внутрішньо­му плані об'єктивні суспільні потреби перетворюються і по­єднуються з особистісними потребами, опредметнюються у вигляді загальнотрудових і конкретно-професійних мотивів, потім конкретизуються як цілі діяльності, що пізніше по­рівнюються з результатами і коригуються до необхідної якості.

Сам механізм психічної регуляції має складну побудову, в якій виділяють декілька рівнів:

- рівень відчуття і сприймання;

- рівень уявлень;

- мовно-мисленнєвий рівень.

Перший рівень (відчуття і сприймання) належить до ок­ремих дій і переважно забезпечує регуляцію зовнішніх дій відповідно до конкретного плану, умов, предмета та знарядь праці.

Другий рівень (уявлень) забезпечує можливість перене­сення прийомів виконання дій з одних умов на інші, тобто узагальненість і панорамність вторинного образу надає мож­ливість гнучко діяти операторові.

Третій рівень (мовно-мисленнєвий) належить, головним чином, до внутрішніх дій, до розумового плану діяльності, оскільки в мовно-мисленнєвих процесах відображаються за­гальні і суттєві зв'язки між явищами. Цей рівень забезпечує можливість передбачати розвиток подій і планувати діяль­ність у цілому.

В реальній трудовій діяльності ці рівні пов'язані між со­бою, але залежно від її специфіки кожен із них може домі­нувати. До того ж співвідношення між ними може змінюва­тися завдяки навчанню, тренуванням у процесі формування певних навичок. Різні стадії формування навичок пов'язані зі зміною рівнів регуляції діяльності оператора. Нейрофізіологічною основою діяльності є функціональ­на система, теорія якої розроблена академіком П. К. Анохіним |4|.

Функціональна система являє собою організацію, що динамічно формується і вибірково поєднує різні центральні і периферійні апарати на основі їхньої взаємодії для отри­мання необхідного для організму результату. Структура опе­раторської діяльності має певні специфічні особливості, які полягають в тому, що оператор взаємодіє з предметом праці (об'єктом управління) через інформаційну модель, тобто через систему технічних засобів, і впливає на об'єкт через систему технічних засобів (органів управління).

Психологічна система діяльності оператора наведена на схемі 6.

Ця схема відображає реальні психологічні процеси, які спонукають, програмують, регулюють і реалізують діяль­ність. Психологічна система діяльності містить шерег функ­ціональних блоків — мотивів і цілей професійної діяльності, прийняття рішень, програми діяльності, — які дуже щільно пов'язані між собою.

Слід зауважити, що діяльність людини залежить не тіль­ки від нервової системи, а й усього організму — кровонос­но-судинної, дихальної, м'язової та інших систем. Функціо­нальна система організує працездатність усіх органів тіла, підпорядковуючи їх основному завданню управління, і тому в усіх функціях організму певним чином відображаються всі її властивості. Ось чому параметри пульсу, артеріального тиску, дихання, м'язового напруження тощо є важливими для розуміння психологічних особливостей діяльності та її нейрофізіологічних основ. Тому ці показники широко ви­користовують в інженерно-психологічних дослідженнях.

Таким чином, людина-оператор у СЛМ розглядається як найважливіший компонент системи, який не тільки визна­чає мету діяльності, а й організовує всю систему для досяг­нення заздалегідь визначеного результату. Тільки людина-оператор, маючи мету, визначає і завдання, вирішення яких забезпечує її досягнення. Технічні засоби, котрі використо­вує оператор, сприяють виконанню його дій і в той самий час несуть інформацію про їхні результати. Формування у свідомості оператора образу-мети пов'язане з прогнозуван­ням змін у стані об'єкта управління. Якщо технічні засоби відображення інформації не сприяють розгортанню цього процесу або йому перешкоджають, то це призводить до по­рушень у діяльності оператора, зокрема — до помилок, від­мов, затримок виконання дій тощо. До того ж формування оперативного образу поточного стану об'єкта теж залежить віл особливостей інформаційної моделі, її структури і конк­ретних технічних засобів. Подальше формування концепту­альної моделі управління визначає спрямованість пошуку адекватного рішення і впровадження його у систему через сформовану програму дій. Сама програма дій, як і всі інші компоненти механізму регуляції операторської діяльності, будується з урахуванням конкретних технічних пристроїв, за допомогою яких вона реалізується. Про результати викона­них дій оператор отримує інформацію через інформаційну модель, а сформований образ об'єкта порівнює з образом-метою.

Діяльність в інженерній психології є об'єктом управління, предметом проектування і предметом оцінки і, крім цього, відображає початок, зміст і завершення інженерно-психологічного аналізу, проектування, організації та оцінки самої діяльності.

Основними психологічними складовими операторської діяльності є образ-мета, оперативний образ, прогнозування розвитку ситуації, прийняття рішень, програма дій, зворот­ний зв'язок.

Незважаючи на те, що діяльність оператора в різних си­стемах має ряд загальних властивостей, кожній з них при­таманна і певна специфічність. Специфіка діяльності опе­ратора пов'язана зі спрямованістю СЛМ, характером її ви­користання, ступенем участі і кількістю операторів, умова­ми її експлуатації. Виходячи з цього, спочатку класифікує­мо системи «людина—машина» і на цій основі розглянемо класифікацію операторської діяльності.

СЛМ можна класифікувати за різними ознаками.

В історичному аспекті виділяють три основні стадії роз­витку техніки і відповідно трудової діяльності:

- ручна праця;

- механізована праця;

- автоматизована праця.

В інженерній психології переважно розглядається діяль­ність людини в автоматизованих системах, яку поділяють на п'ять видів:

оператор-маніпулятор, що керує роботами, маніпулято­рами, тобто технічними системами, які підсилюють м'язову енергетику людини або дублюють її рухи. В цих видах діяль­ності основну роль відіграють механізми сенсомоторної ді­яльності, а також, хоча і меншу, образного і поняттєвого мислення;

оператор-наглядач — контролер за роботою технічних систем, котрі працюють у реальному масштабі часу. Це кла­сичний тип, до якого належать оператори спостереження за роботою радіолокаційної станції, диспетчери енергосистем і транспортних систем. Для даного типу діяльності характер­на праця з інформаційними і концептуальними моделями, при цьому редукуються навички управління;

оператор-технолог, який безпосередньо керує техноло­гічним процесом, працює в режимі негайного обслуговуван­ня, виконуючи керуючі дії згідно з розробленими інструк­ціями, правилами, алгоритмами. Відповідні документи, за­звичай, містять усі можливі ситуації і їхні рішення;

оператор-дослідник різних профілів, який може викорис­товувати сучасні комп'ютерні системи або дешифровувати зображення об'єктів. Органи управління відіграють незнач­ну роль (введення інформації), оператор у своїй діяльності значною мірою використовує апарат поняттєвого мислення, а також досвід, що закладений в образно-концептуальних моделях. Суттєве значення має побудова інформаційних мо­делей, систем кодування;

оператор-керівник, який управляє соціотехнічними сис­темами. В його діяльності головна роль відводиться проце­сам керування людьми, групами людей. При цьому цей про­цес може здійснюватись як безпосередньо, так і опосеред­ковано, через технічні системи, канали зв'язку. Провідним психічним процесом у цій діяльності є оперативне мислен­ня. Оператор-керівник, організатор повинні не тільки дос­конало знати можливості технічних компонентів системи, а й ураховувати психологічний портрет підлеглих, їхній стан, настрій тощо.

Щодо характеру перебігу процесу управління СЛМ мо­жуть бути детерміновані, недетерміновані та ігрові.

Детерміновані системи функціонують за попередньо роз­робленим алгоритмом, і тому діяльність оператора підпоряд­кована прийнятим нормам, правилам, інструкціям. Оператору відома послідовність надходження інформації, її форма, а також необхідні дії та їхня послідовність. Діяльність операто­ра здійснюється згідно з технологічним графіком, а сам опе­ратор, як правило, виконує роль наглядача або виконавця. Сама діяльність дуже часто характеризується монотонністю.

У недетермінованих системах діяльність оператора теж підпорядкована відомим правилам, але момент появи сиг­налів і самі сигнали, а також їхня послідовність заздалегідь не відомі оператору. В той же час зміст керуючих дій з по­явою певного сигналу оператору відомий.

Через те що характер надходження сигналів є випадко­вим, діяльність оператора складніша, і до того ж не створю­ються умови для формування динамічного стереотипу дій,. тобто звичної їхньої послідовності. Людина, очікуючи сиг­нал, повинна зберігати стан «оперативного спокою», тобто бути постійно напоготові до термінових дій.

В ігрових системах операторові заздалегідь не відомі си­туації, що можуть виникати у процесі управління, бо кіль­кість таких ситуацій велика, і тому неможливо їх зберігати в пам'яті. З виникненням ситуації оператор повинен кожен раз створювати (відшукувати) новий варіант рішення. Ді­яльність оператора в таких системах має евристичний ха­рактер і висуває підвищені вимоги до інтелектуальних здіб­ностей і емоційно-вольових якостей людини, до ЇЇ пам'яті і уваги.

За ступенем безперервності участі людини в процесі уп­равління СЛМ поділяються на:

- неперервні;

- дискретні;

- змішаного типу.

Неперервні системи характеризуються тим, що технологічний процес триває безперервно, і за нормальної роботи оператор тільки спостерігає за ним. У разі відхилен­ня цього процесу від норми оператор активно втручається у хід управління і за певний час повинен його відновити. Для таких систем характерний високий рівень автоматизації ви­робничих процесів (наприклад, це можна спостерігати в енергетичній, хімічній, металургійній промисловості).

У дискретних системах оператор дискретно втручається у процес управління, вирішуючи певні задачі в певний час. У перервах між ними оператор перебуває у стані

очікування і підготовки до вирішення наступної задачі. Час роботи технічної системи і діяльності оператора збігається.

У змішаних системах технологічний процес три­ває безперервно, а діяльність оператора — дискретно, тобто він періодично вирішує задачі, послідовність яких йому відома. До таких систем належать системи автоматизованого зв'язку, радіолокаційні, транспортні, системи передавання даних.

Залежно від домінування певного психологічного про­цесу діяльність оператора може бути:

- сенсорно-перцептивна;

- моторна;

- інтелектуальна.

У сенсорно - перцептивній діяльності ос­новне завдання оператора полягає у прийманні інформації та її оцінці. Логічна обробка інформації і прийняття рішен­ня зливаються з процесом сприймання повідомлення. Ви­конавчі дії суттєво спрощені. Така діяльність характерна для операторів-наглядачів.

Для моторної діяльності властивий значний об­сяг виконавчих дій. Цій меті підпорядковані процеси при­ймання, переробки інформації та прийняття рішень. При­кладом такої діяльності може бути діяльність телеграфістів, операторів введення даних в ЕОМ.

Інтелектуальний тип діяльності характеризується тим, що головними є процеси обробки інформації та прийняття рішень. Така діяльність характерна для опера-торів-дослідників, диспетчерів.

Залежно від часу між моментами отримання інформації і виконання відповідних керуючих дій вирізняють діяльність оператора з негайним і відстроченим обслуговуванням.

За негайного обслуговування з технічних систем надходить незначна кількість доволі простих сигналів, що забезпечує їх симультанне сприймання І негайне виконання керуючих дій. Між сигналами і керуючими діями при цьому існує жорст­кий зв'язок, який значно спрощує процес прийняття рішень.

За відстроченого обслуговування з технічних систем над­ходить складна інформація, що розтягує процес її сприй­мання і обробки. Завдяки розгорнутому процесові інформа­ційного пошуку необхідної інформації її обробка дещо за­тримується. Сама обробка і підготовка інформації до прий­няття рішень теж потребують певного часу, тому що функціонують або за відомими алгоритмами діяльності, або за створеними у процесі роботи правилами-евристиками.

Таким чином, опис структури та класифікація діяльності операторів сприяє визначенню ролі та місця людини-оператора у СЛМ, розподілу функцій у системі, організації про­цесу навчання і тренувань, а також визначенню факторів, від яких залежить ефективність і надійність СЛМ.

Дата добавления: 2015-05-22