Своєрідність філософії українського духу

Українська філософія є давнім феноменом, початки якого сягають глибини віків. Філософські надбання дохристиянських часів тісно пов’язані з основоположниками європейської філософії – еллінами, які у той час активно будували міста на Чорномор’ї (Херсонес, Пантикапей, Ольвія). Тексти «Велесової книги» свідчать, що світоспоглядання праукраїнців було міфічно-практичним. Новий рівень філософської думки часів Київської Русі засвідчують збережені писемні пам’ятки, які розкривають зміст, основні глибинні ідеї, концепції, стиль філософствування: «Слово про закон і благодать» Іларіона Київського, «Повість врем’яних літ» і «Житії Бориса і Гліба» Нестора, «Повчання Володимира Мономаха», «Слово про похід Ігорів» та ін. проблематика «Слова» Іларіона окреслює основні мотиви, навколо яких концентруються духовні інтереси, інтелектуальне життя Київ. Русі. Дуже важливими джерелами філософії є перекладна література, яка виходила з коментарями, поясненнями книжників. Тогочасна філософія мала не духовно-теоретичний, а духовно-практичний вимір, діяльні сну сутність. Одиничні предмети і явища тлумачилися через призму загального – зміст Святого Письма, канонічну літературу, християнське світобачення. В епоху Відродження ворили Павло Русин, Станіслав Оріховський, Григорій Чуй-Русин. Нажаль через тривалі війни цей період не був так розкритий як у Європі, хоча й зумовив зміцнення акцентів філософського розгляду із загального, спільного, повторюваного на індивідуальне, унікальне, неповторне, установка активніше спрямовувалась на людину, людську особистість, її духовний, внутрішній світ. Вперше в Україні філософія почала викладатися в Києво-Могилянський академії і зазвичай мала схоластичний характер. Григорій Сковорода – найвидатніший філософ України XVIII ст. Своє філософське вчення сформував під впливом античної та середньовічної європейської філософії. Він зосередився на етико-гуманістичній проблематиці – на передньому плані в нього не світ, а людина і духовне начало в ній. Поділяв усе суще на 3 специфічні види буття – великий, або макрокосм (Всесвіт); малий, або мікрокосм (людина); світ символів, або Біблія. Щастя вбачав у чистоті сердечній, у рівновазі духовній. У філософії просвітництва увага приділялась сутності людського щастя, проблемам сутності людини. Представники – М. Гоголь, Т. Шевченко, М. Костомаров. Головними ознаками укр. філософії є: наскрізна екзистенційність, головна увага серцю, а не розуму, філософи є письменниками водночас.

Дата добавления: 2015-05-22