Категорія матерія

У сучасній науковій і філософській картині світу категорії матерії належить значне місце. У філософії існує декілька підходів до поняття “матерія”:

Ø матеріалізм стверджує первинність матерії, вона розуміється як основа буття, а всі інші буттєві форми ‒ дух, людина, суспільство ‒ як породження матерії;

Ø об’єктивний ідеалізм розуміє матерію як щось вторинне, що породжене надлюдською духовною реальністю;

Ø суб’єктивний ідеалізм взагалі заперечує існування матерії як самостійної реальності, вона проголошується лише продуктом суб’єктивного духу, свідомості людини.

Історичний розвиток матеріалістичних поглядів, форм матеріалізму супроводжувався еволюцією поняття матерії.

В античній філософії проблема пошуку першопочатку світу позначається античними філософами як проблема “архе”. Під матерією розуміли конкретну, якісно визначену речо

Фалес. Походив із знатного фінікійського роду. Заснував у Мілеті філософську школу. Усі натурфілософські пізнання Фалес використовував для створення завершеного філософського вчення. Так, він вважав, що все існуюче породжене водою. Вода – це джерело, з якого все постійно виникає. При цьому вода й усе, що з неї виникло, не є мертвими, вони живі. Він заклав теоретичні основи вчення, що має назву гілозоїзм. Хоча гілозоїзм має свої корені в міфології, у Фалеса він одержує філософське обґрунтування.

Анаксимен. Виділяв як першооснову світу повітря (аеро). На думку філософа, повітря необмежене, нескінченне і не має певної форми, а його зміни породжують все інше. Так, з повітря завдяки розрідженню виникає вогонь, а завдяки загущення - вітер, вода, земля і камені. Філософ порівнював Сонце з листом, стверджуючи, що воно настільки ж плоске. Анаксимен стверджував, що зірки тримаються на небосхилі, тому що вбиті в нього немов цвяхи. Філософ зазначав, що тіло і душа людини також створені з повітря.

А наксимандр. Представник мілетської школи. Старогрецький математик, астроном і філософ. Розвиваючи матеріалізм Фалеса, він вважав за першооснову нескінченну, невизначену матерію – “ апейрон ”. Виявом стихійної діалектики Анаксимандра є вчення про походження і загибель незліченних світів. Одним з перших, хоч і в наївній формі, він дав природничо-історичне пояснення утворення світу і походження людини від тварини, завдавши цим удару релігійному світоглядові. Уявляв Землю у вигляді циліндра, оточеного небесною сферою. Здійснив першу спробу створення систематичного курсу для викладання геометрії.

Емпедокл. Давньогрецький філософ, поет, лікар, політичний діяч. Очільник партії демократів. У поемі “Про природу” першоелементами назвав відразу чотири “стихії”: вогонь, землю, повітря і воду, які він називав “коренями усіх речей”. Їх єднання створює щось нове, не схоже на жоден з елементів, нову якість. Самі по собі “корені” незмінні і вічні, але внаслідок своєї відмінності один від одного отримують можливість взаємно обмінюватися місцями, що і становить рух. Сам процес з’єднання і ро’'єднання спричинений дією двох космічних сил ‒ Любові і Розбрату.

Для Фалеса такою першоречовиною була вода, для Анаксимена ‒ повітря, для Геракліта ‒ вогонь, для Емпедокла ‒ чотири стихії (вода, земля, вогонь і повітря). Анаксимандр вважав основою світу не конкретну речовину, а невизначений першоелемент ‒ “апейрон”, а Демокріт ‒ сукупність найдрібніших частинок, атомів, з яких складається навіть душа людини. Це була перша форма матеріалізму у філософії, що отримала назву стихійного, наївного, споглядального матеріалізму.

Другий етап у розвитку поняття матерії пов’язаний з формуванням метафізичних уявлень про матерію. На основі праць Ньютона, Коперника, Бруно, Казанського, Галілея, Бекона, Гоббса, Локка, Дідро, Гольбаха, Ламетрі та інших філософів і вчених формується нова матеріалістична картина світу. Матерія почала розумітися як речовина з певними, конкретними (в основному, кількісними) характеристиками, з певними невід’ємними і незмінними (як вважали) властивостями ‒ постійною масою, вагою, просторовою протяжністю, непроникністю, певною будовою (що складається з сукупності неподільних атомів). Саме таке розуміння матерії утвердилося (багато в чому під впливом класичної фізики і механіки Ньютона) в ХVІІ-ХІХ сторіччях. Був розроблений і науково визначений основний вид руху ‒ механічний і метод ‒ механістичний. Для матеріалізму того часу було характерним зведення складних конструкцій і речей до простіших. Ламетрі, Гольбах та інші розглядали людину або суспільство за моделлю звичайного механізму, простої машини, яка працює за тими ж законами, що і будь-який інший механізм. Тому, в цілому, дана форма матеріалізму отримала назву механістичного, метафізичного матеріалізму (протилежного діалектичному).

Наприкінці XIX ‒ на початку XX ст. відбулася ціла серія відкриттів ‒ явища електромагнітного поля, радіоактивності, подільності атомів, змінності маси залежно від швидкості руху тіл, залежності просторово-часових властивостей тіл від швидкості їх руху. Ці відкриття привели не тільки до революції в природознавстві, але й до кризи класичної картини світу.

Сьогодні у філософії прийнято розрізняти філософську категорію матерії (як об’єктивної реальності загалом) від конкретних форм її фізичного існування. Матерія існує у вигляді нескінченного розмаїття конкретних формоутворень. Способом їх існування є рух. У кожного виду матеріального існування є своя форма руху. Жодна форма матерії не є абсолютно незмінною.

Які ж конкретні форми матеріального можна визначити?

По-перше, можна говорити про фундаментальні види матерії (якими займається здебільшого сучасна фізика), це:

Ø речовина;

Ø поле;

Ø плазма;

Ø вакуум.

По-друге, можна виділити ‒ за масштабністю такі рівні матерії:

Ø мегасвіт ‒ світ космосу (Планети, зоряні комплекси, галактики, мегагалактики);

Ø макросвіт ‒ світ стійких форм і відповідних людині величин (людина як тілесна істота теж належить до фізичного макросвіту);

Ø мікросвіт ‒ світ атомів і елементарних частинок.

По-третє, матеріальне буття складається з таких форм:

Ø нежива природа (механічні, фізичні, хімічні, геологічні, космічні процеси і їх структурні елементи);

Ø жива природа (клітини, організми, популяції, види, біосфера);

Ø соціально організована матерія ‒ суспільство, сфера матеріально-економічної діяльності, світ культури як “другої природи”, тобто світ штучних речей, створених людською працею.

Дата добавления: 2015-05-22