Загальна характеристика судження

Основні закони формальної логіки

Складні судження. Відношення між судженнями за істинністю.

Загальна характеристика судження.

План

Тема 3. Судження як форма раціонального мислення

Теми для написання рефератів

Поділ понять

Логічна операція, що розкриває обсяг поняття, називається поділом поняття. Поняття, обсяг якого розкривається, називається діленим поняттям. Ознака, за якою здійснюється поділ, називається основою поділу, а поняття, одержані в результаті поділу, – членами поділу. Залежно від кількості членів поділу розрізняють поділ двочленний, тричленний і багаточленний. Серед двочленного поділу виділяють дихотомію (від грец. dicha – два і tome – поділ, розтин, тобто поділ на дві частини), що являє собою поділ обсягу діленого поняття С на два суперечних поняття – А і не-А: швидкий – нешвидкий, збитковий – незбитковий і т.п.

Особливим видом поділу є класифікація. Від звичайного поділу класифікація відрізняється тим, що в ній поділ здійснюється за істотною, корінною ознакою, а члени поділу займають постійне і чітко фіксоване місце. Прикладом класифікації може служити періодична система хімічних елементів Менделєєва.

Основні правила поділу понять:

1) Поділ повинний здійснюватися по одній основі;

2) Поділ повинний бути співрозмірним: обсяг діленого поняття повенен дорівнюватися сукупному обсягу членів поділу;

3) Поділ повенен бути послідовним, не містити у собі стрибка;

4) Члени поділу повинні взаємно виключати один одного.

Питання та завдання для самоконтролю

1. Структура поняття.

2. Види понять.

3. Чим відрізняється поняття і слово?

4. Які існують операції з поняттями?

5. Які існують відношення поміж поняттями?

1. Роль поняття в логічній культурі спеціаліста.

2. Поняття та судження як форма відображення дійсності.

3. Класифікація понять.

4. Позитивні і негативні поняття в логічному мисленні.

Література

1. Гетманова А. Д. Логика: Словарь и задачник: Учебн. Пособие для ВУЗов. – М.: Гуманитарное изд. Центр ВЛАДОС, 1998 – С. 143 – 159.

2. Гетманова А. Д. Логика: Учебник для студентов пед. ВУЗов. – М.: Высшая школа, 1986 – С. 24 – 46.

3. Горский Д. П. Логика. – М., 1963., C. 28 – 56.

4. Иванов Е. А. Логика. Учебник. – М.: Издательство БЕК, 1998., C. 69 – 97.

5. Хоменко І. В., Алексюк І. А. Основи логіки. К.,1996., C. 21 – 48.

Судження – це форма мислення, у якій щось стверджується чи заперечується в існуванні предметів або виражається зв’язок між предметом та його властивостями чи відношення між предметами.

Судження бувають прості і складні. У простих судженнях два терміни – суб’єкт S і предикат Р пов’язані за допомогою зв’язки є чи не є. У складних судженнях пов’язані два і більше простих суджень за допомогою логічних сполучників кон’юнкції, виключаючої і невиключаючої диз’юнкції, імплікації і еквівалентності. Природною мовою ці сполучники виражаються за допомогою граматичних сполучників «і» (або «та»), «або...або», «або» («чи»), «якщо..., то» «тоді і тільки тоді, коли».

Прості судження поділяються на:

1) екзистенціальні (судження існування), у яких виражається сам факт існування предмета, що відображається в думці: а – а;

2) відносні судження, у яких роль предмета, що виражає відношення між двома іншими елементами судження, виконують інші поняття: a R в, або R (а, в);

3) атрибутивні судження, у яких стверджуються або заперечуються певні властивості, що належать предмету: S є Р, S не є Р. Ці судження називаються ще категоричними (див. табл. класифікації суджень).

У логіці існує поділ суджень за кількістю та якістю. За кількістю судження бувають загальними, частковими, одиничними залежно від того, чи мова йде про весь клас предметів, його частину чи про один предмет у суб’єкті:

а) загальні судження – «всі Sє (не є) Р »;

б) часткові судження – «деякі S є (не є) Р»; вони можуть бути визначеними і невизначеними. Кванторами визначених суджень виступають терміни: «тільки деякі», «більшість», «меншість», «немало», «не всі», «майже всі», «декілька». Квантором невизначених суджень виступає термін «деякі»;

в) одиничне судження – « це S є (не є) Р ».

За якістю судження бувають ствердними та заперечними. Ствердними називаються такі судження, у яких стверджується належність до предмету певної ознаки. Судження, які виражають відсутність у предмета певної ознаки, називаються заперечними.

В логіці прийнято користуватися об»єднаною характеристикою суджень за їх кількістю та якістю:

Судження:

А – загальноствердні (всі S є Р).

Е – загальнозаперечні (жодне S не є Р).

І – частковоствердні (деякі S є Р).

О – частковозаперечні (деякі S не є Р).

Дата добавления: 2015-05-22