Соціальне зло

Соціально-професійну структуру суспільства Сковорода розглядає статичним: є набір “сродностей” й відповідних їм суспільних видів діяльності – професій, посад тощо: “сто сродностей, сто звань”. Виходячи із паралельності” їхнього співіснування, автор помилково інтерпретує соціальну структуру суспільства, оскільки вбачає заподій соціальної нерівності в передвизначеному “неравному всім рівність”, котре можна подолати відомими засобами самопізнання і вибору відповідного заняття (бо сокола, а чи не черепаху можна навчити літати). Принаймні, такий вигляд має проблема соціальної нерівності в його інтерпретації.

Проте Григорій сковорода був мудрою людиною, філософом, він бачив існуюче соціальне зло, нерівність й несправедливість, й його ставлення до цого – негативне, осудливе, але й це осудження зовнішнього спостерігача, котрий переконаний у нездоланності існуючого зла, хоча шляхи і рецепти подолання цого йому відомі. Цю особливість соціального протесту Сковороди проти “світу лукавого” його кумирів та ідолів тонко підмітив Іван Франко, підкресливши, що мислитель цінив над усє свободу й бачив дуже добро, що для його поглядів й ідеалів, його вдачі й моральної чистоти не було б місця в суспільній ієрархії.

Спосіб життя Григорія Сковороди був відповідний його особистим переконанням, ідеалам й вченню в цілому. Народний мудрець мріяв про ідеальне сус-пільство, засноване за принципами свободи людської взаємоприязні та щастя.

Виходячи із розуміння двоїстої природи людини, він створює модель ідеального суспільства на основі осягнення смислу Біблії як символічного світу. Тому суспільний ідеал, а вірніше – ідеал суспільства Сковорода уособлює (й це є цілком логічно) у вченні про “горній Єрусалим”.

У роботи “Книжечка про читання священного писання, названа дружина Лотова» Сковорода описує ідеал суспільства, суспільних відносин й цінностей, в яких він вбачає “сім’я істини”, вилученої на основі символічної інтерпретації Біблії. Направду ж мислитель переносити свій ідеал людських земних взаємин в “горню республіку”, де 2новый світ образу і люд божий, земля живих і царство любові, гірський Єрусалим; і, понад підлого азіатського, є вышний. Ні там ворожнечі і розбрату. Ні, у неї республіці ні старості, ні статі, ні різниці – робити загальне. Суспільство у коханні, любов, у бога, Бог у суспільстві. Відтак кільце вічності. Від людей це невозможно».

Таким чином, ідеал суспільства і соціальних відносин Сковорода вбачає над світі матеріальних, уречевлених предметних відносин, а й у відносинах, що спираються на глибинні духовні і моральні засади, на внутрішні переконання людини, котра здатна керувати тілом й тілесними пристрастями, котрі суперечать божественному і людському духовні, ідеалам добра, щастя, та істини.

Дата добавления: 2015-05-22